Тема: Комікс як жанр масового мистецтва

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1.Теоретико – методологічне дослідження коміксу як жанру масового мистецтва……………………………………………………………5

1.1.Основні поняття коміксу……………………………………………………5

1.2.Історія розвитку коміксу у світі………………………………………….....9

1.3.Типологія……………………………………………………………………31

Розділ 2. Теоретико - практичне дослідження коміксу в Україні………38

2.1.Історія українського коміксу………………………………………………38

2.2.Комікс у сучасній українській культурі…………………………………..40

2.3.Структура Українського коміксу …………………………………………48

Висновок………………………………………………………………………..51

Використана література……………………………………………………...53

Вступ

Комікс – це порівняно молодий мистецький жанр ,який все більше виявляє до себе зацікавленість суспільства. Зацікавленість , яка викликає споживчий інтерес.

Комікси - художній твір, у якому малюнок і текст використовуються, щоб передати суть авторської думки. Комікси можуть містити мало текстів, або взагалі їх не містити і складатися з одного або більше малюнків, які можуть ілюструвати текст або протистояти йому, для досягнення максимального розповідного результату.

Незважаючи на те, що історично комікси вважаються гумористичним жанром, з часом їх сутність значно розширилася, охоплюючи все розмаїття літературних напрямів.[25]

Це жанр, який не обмежує: все залежить від фантазії автора і мистецтва художника.

Попри поширене уявлення, комікс належить не лише масовій культурі. У 1960-х рр. до простору мистецтва його ввів поп-арт, художнім жестом прирівнявши «попсу» та «високу культуру». Відомий американський художник Рой Ліхтенштейн брав із коміксів окремі сцени та «збільшував» їх до розмірів картини. У сучасному світі комікс існує у такій кількості різновидів, що практично уникає класифікації. Його визначають як «дев’яте мистецтво» – наступне після кінематографу.

Традиція коміксу та мальованої літератури є невід’ємною частиною багатьох культур світу – як західних, так і східних. Комікси визнані своєрідною літературою, мають безліч жанрів, піджанрів, зачіпають різну тематику і широкий спектр проблем, а також спрямовані на читача різних вікових категорій, соціального становища, роду діяльності тощо.

Тож така цікава тема потребує додаткового вивчення і уточнення як набираюча обертів у розвитку своїй популярності та впливу.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є комікс як жанр масового мистецтва у всьому світі та зокрема на теренах пострадянського простору та в Україні.

Предмет дослідження являє собою основні поняття про комікс, типологію, історію зародження та розвитку ,сучасне положення та актуальність розвитку жанру.

Мета дослідження полягає в більш поглибленому вивченні коміксу ,я окремого мистецького жанру ,поширення і застосування у побуті ,суспільного життя і зокрема в навчанні та різноманітній агітації.

Матеріалом для дослідження послугували наукові статті теорія з навчальних посібників та словників , наукові й розважальні статті.

Структура дослідження складається з вступу , двох розділів та підпунктів, висновків та списку використаної літератури, наукових джерел(сайтів). Загальний об’єм дипломної роботи 54 сторінок.

Розділ І

Теоретико-методологічне дослідження коміксу як жанру масового мистецтва

1.1.Основні поняття коміксу

Існує багато визначень коміксу, всі вони в цілому зводяться до того, що комікс – це серія зображень, у якій розповідається будь-яка історія.

Комікс – це єдність оповіді та візуальної дії.[1] Скотт МакКлауд, автор книги «Суть коміксу» (Understanding comics), пропонує коротке визначення «послідовні зображення», і більш повне – «суміжні малюнки та інші зображення у смисловій послідовності призначені для передачі інформації та/або для викликання в глядача естетичного почуття». Тобто – це серія картинок (від двох і більше), пов’язаних між собою сюжетно, за змістом; це – синтез елементів літератури, кінематографу (перш за все – анімації) і образотворчого мистецтва.[19]

«Комікс – невеличка, наповнена ілюстраціями книжка легенів, зазвичай пригодницького змісту, і навіть серія малюнків з відповідними підписами», - каже нам Тлумачний словник російської мови С.І. Ожегова. [18]

А Велика радянська енциклопедія уточнює: «Комікс (анг.Comics, мн.ч. відcomic – комічний, смішний) – графічно- розповідний жанр, серія малюнків із короткими текстами, утворює чітку розповідь».[20] Є припущення, що родоначальниками жанру коміксу були серія картин, та гравюр У. Хогарта «Кар’єра повії» (1730 – 1731) і «Кар’єра марнотратника» (1732 – 1735). Особливо можна назвати німецького ілюстратора Вільгельма Буша (1832 – 1908), автора дитячої книжки – у віршах про домашніх птахів «Макс і Моріц» (1865), де малюнки мають самостійну оповідну функцію.

У коміксах не обов’язково присутній текст, існують і «німі» комікси, сюжет яких сприймається інтуїтивно. Але найчастіше, пряма мова в коміксі передається за допомогою філактера – «бульбашки для слів», яка «видувається» з вуст персонажа. Слова автора звичайно поміщають над або під кадрами коміксу.

За обсягом комікси варіюються від коротких «стрипів» до об’ємних графічних романів і серіалів з безліччю випусків.

Малюнок у коміксі має певну частку умовності. Він спрощується для швидкості малювання і зручності сприйняття та ідентифікації читача з персонажем.[1]

Створенням коміксу може займатися й одна людина, але такий спосіб займає багато часу. У створенні класичного коміксу зазвичай брали участь 5 осіб:

• writer – сценарист;

• penciller – малює олівцем;

• inker – малює чорнилом;

• colorist – колорист;

• letterer – леттерер, той що вписує слова.

Сценарист писав сюжет і пояснював усім іншим, що і як вони повинні зробити задля втілення його ідеї, потім робився малюнок олівцем. Потім деякі лінії олівцевого малюнка покривалися чорнилом, передусім, це контури персонажів. Не покривалися чорнилом лінії, які позначали перехід кольорів (наприклад, у малюнках вогню та диму та їм подібні). Потім малюнок розфарбовувався колористом. У самому кінці робилися написи – цим займався леттерер. Окремо малюється обкладинка (подекуди навіть іншим художником), і тільки наприкінці накладаються логотипи коміксу, видавця і авторів . Зараз цей трудомісткий процес значно полегшений комп’ютерними технологіями і спеціальним професійним програмним забезпеченням. Для створення коміксів використовуються такі спеціальні програми, як, наприклад, Comic Life Deluxe, Caricature Studio Green Screen, ComicLife, CartoonMaker, Manga Studio, SAI, або такі прості векторні та растрові графічні редактори як Ulead PhotoImpact X3, GIMP, Paint.NET, Photoshop CS2 тощо.

Існує ще Метод Marvel (The Marvel Method) – певна техніка створення коміксів, розроблена в 60-х роках Стеном Лі (Stan Lee) і Джеком Кірбі (Jack Kirby) для того, щоб прискорити процес виробництва. Працюючи в тісній зв’язці, художник і письменник складають загальний план коміксу, замість написання детального сценарію. Потім художник одразу створює повноцінний комікс, а письменник лише додає заздалегідь написаний текст. Такий спосіб перевертає з ніг на голову традиційний процес, проте більшість коміксів компанії «Marvel» у 60-х створювалося саме таким способом. У багатьох художників такий підхід викликав протест, у зв'язку з тим, що практично всю роботу зі створення коміксу, включаючи сюжетні елементи і сценарій, доводилося робити художнику. Хоча при цьому письменникові відводилося більш значиме місце в команді.

У наш час Метод Marvel все ще використовується, в основному художниками-письменниками, такими як Алекс Росс (Alex Ross) і Кейт Гріффен (Keith Griffen).

Комікси можуть бути будь-якими і за літературним жанром, і за стилем малювання. Через форму коміксів адаптуються навіть твори класиків літератури. Але історично склалося, що найпоширеніші жанри коміксу – пригоди і карикатура. Цей стереотип довго псував репутацію коміксів.

Комікс тісно пов’язаний з кіно, і особливо з мультиплікацією. Як відзначає той самий МакКлауд: «Фільм на плівці – це дуже повільний комікс. Простір для коміксу значить те саме, що час для фільму» . Англійською слово «cartoon» – «карикатура» може означати і комікс, і мультфільм .

Саме поняття «комікс» (Comic Book) поширене лише в англо-американському регіоні та в пострадянських країнах за браком власного визначення. У більшості ж країн графічна література має інше позначення: у Франції - bande dessinŭe (або просто – «BD»), в Італії – fumetti, у Німеччині – bilderbogen, в Сербії та Хорватії (Югославія в радянські роки була єдиною східноєвропейською країною з усталеною традицією в даній області й гучними іменами графічної літератури) – strip, а в Японії – manga, в Китаї – ліанхуанхуа, у Гонконгу – манхуа, у Кореї – манхва. [12]

Отже, комікс – це єдність оповідального тексту і візуального дії. Важливий також принцип передачі діалогу з допомогою «філактера». У Стародавній Греції філактерами називалися амулети і талісмани, які люди носили на собі. У застосування до коміксу філактеру означає словесний «міхур», який «видувається» із різних вуст персонажа. Усередині нього міститься укорочена (комікс не багатослівний) пряма мова, репліка, адресовану партнеру. За природою комікс діалогічний, йому властива парність героїв, він тяжіє до драматургічного принципу.