- •1. Правові і організаційні питання охорони праці
- •1.1. Закон України «Про охорону праці»
- •1.2. Формування, зміст і завдання курсу з охорони праці
- •1.3. Правила і норми з охорони праці. Нагляд й контроль за їх виконанням
- •1.4. Організація служби охорони праці на підприємстві
- •1.5. Навчання робітників безпечним методам і прийомам праці. Види інструктажів
- •1.6. Розслідування і облік нещасних випадків
- •1.6.1. Загальні питання
- •1.6.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.6.3. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •1.6.4. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
- •1.6.5. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •1.6.6. Реєстрація та облік професійних захворювань
- •1.6.7. Розслідування та облік аварій
- •1.6.8. Прикінцеві положення
- •1.7. Аналіз причин виробничого травматизму
- •1.8. Відповідальність за порушення законодавства про працю. Положення про штрафи
- •1.9. Фінансування охорони праці
- •1.10. Правила відшкодування власником підприємства збитку, спричиненого працівникові
- •2. Оздоровлення повітряного середовища
- •2.1. Дія на організм людини шкідливих газів, пари і пилу
- •2.2. Гдк шкідливих речовин в повітрі
- •2.3. Методи визначення шкідливостей в повітрі
- •2.4. Заходи боротьби із забрудненістю повітря пилом, парами і газами
- •2.5. Метеоумови на виробництві
- •2.6. Природна вентиляція, принцип розрахунку
- •Вентиляція за допомогою дефлекторів.
- •2.7. Механічна вентиляція
- •2.11. Вибір вентилятора для здійснення повітрообміну
- •2.12. Засоби індивідуального захисту
- •3. Освітлення промислових підприємств
- •3.1. Основні світлотехнічні поняття і визначення
- •3.2 Природне освітлення
- •3.3. Розрахунок природного освітлення
- •3.4. Штучне освітлення. Види освітлення
- •3.5. Розрахунок штучного освітлення. Експлуатація освітлювальних установок
- •4.1. Основні причини електротравматизму
- •4.2. Дія електричного струму на організм людини
- •4.5. Крокова напруга
- •4.6 Напруга дотикання
- •4.7. Заходи попередження електротравматизму
- •4.7.1. Обладнання захисного заземлення
- •4.7.2. Захисне занулення
- •4.7.3. Захисне вимикання
- •4.7.4. Захист від переходу високої напруги в мережу низької.
- •4.7.5. Профілактичне випробування ізоляції. Подвійна ізоляція.
- •4.7.6. Індивідуальні засоби захисту, попереджувальні плакати і надписи.
- •5.1. Дія на організм людини
- •5.2. Основні поняття і їх фізичні параметри
- •5.3. Нормування шуму і вібрації
- •5.4. Вимірювання шуму і вібрації
- •5.5. Методи боротьби з шумом і вібрацією
- •5.6. Захист від дії ультразвуку, інфразвуку
- •5.7. Захист від лазерних випромінювань
- •6. Іонізуюче випромінювання
- •6.1. Визначення та природа іонізуючого випромінювання
- •6.2. Основні характеристики радіоактивного випромінювання
- •6.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- •6.4. Норми радіаційної безпеки
- •6.5. Захист від радіаційного випромінювання
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- •7.1. Загальна характеристика електромагнітних випромінювань
- •7.2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування
- •7.3. Захист від електромагнітних випромінювань
- •7.4. Електромагнітні випромінювання комп'ютера
- •7.5. Електромагнітні випромінювання портативних комп'ютерів
- •7.6. Безпечні рівні випромінювань
- •8. Безпека систем, що знаходЯтьСя під тиском
- •8.1 Посудини, що працюють під тиском
- •8.2. Додаткові вимоги до балонів
- •8.3. Безпека експлуатації компресорного устаткування
- •8.4. Парові і водонагрівальні котли
- •9. Умови безпечної експлуатації машин і механізмів
- •9.1. Поняття про небезпечну зону машин
- •9.2. Колективні і індивідуальні засоби захисту
- •9.3. Безпека експлуатації підйомно-транспортних машин
- •10. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники
- •10.1. Загальні відомості
- •10.2. Алкоголь і безпека праці
- •10.3. Монотонність
- •10.4. Стомлення
- •10.5. Робоча поза
- •10.6. Сонливість
- •10.7. Перевантаження емоційні і розумові
- •10.8. Стрес
- •10.9. Гіподинамія
- •10.10. Соціальний клімат і безпека, психологічна несумісність
- •10.11. Перенапруження аналізаторів
- •11. Пожежна профілактика
- •11.1. Закон України «Про пожежну безпеку»
- •11.1.1. Обов'язки підприємств по забезпеченню пожежної безпеки
- •11.1.2. Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві і реконструкції об'єктів виробничого і іншого призначення
- •11.1.3. Права і обов'язки особового складу державної пожежної охорони.
- •11.1.4. Соціальний захист працівників державної пожежної охорони
- •11.1.5. Організація добровільних пожежних дружин і пожежно-технічних комісій на підприємстві
- •11.2. Загальні відомості про процес горіння
- •11.3. Причини пожеж
- •11.4. Пожежна профілактика в машинобудуванні
- •11.5. Основні методи вогнегасіння
- •11.6. Класифікація матеріалів, будівель і виробництв по пожежній безпеці
- •11.7. Протипожежні перешкоди в будівлях
- •11.8. Евакуація людей з приміщення
- •11.9. Вогнегасильні речовини
- •11.10. Первинні засоби пожежогасінні
- •11.11. Пожежна сигналізація і зв'язок
- •11.12. Автоматичні установки пожежогасіння
- •11.13. Автоматичні пожежні сповіщувачі
- •11.14. Автоматичні системи придушення вибуху
- •1. Відомості про потерпілого (потерпілих)
- •2. Характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- •3. Обставини, за яких стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- •4. Причини нещасного випадку (аварії)
- •5. Заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку (аварії)
- •6. Висновок комісії
- •7. Перелік матеріалів, що додаються
- •Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом
- •Про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом
- •Карта обліку професійного захворювання (отруєння)
- •Журнал реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків
- •Повідомлення про наслідки нещасного випадку, що стався
- •Державний комітет україни з нагляду за охороною праці
- •Припис n_________
- •Повідомлення про нещасний випадок
- •Протокол огляду місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- •Місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія)
- •Протокол опитування потерпілого (потерпілих), свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався (сталася)
- •Пояснювальна записка потерпілого (потерпілих), свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) ___ ________ 20__ р. О ___ год. ____ хв.
- •Процедура встановлення зв'язку захворювання з умовами праці
- •Повідомлення про професійне захворювання (отруєння)
- •Розслідування хронічного професійного захворювання
- •Журнал обліку професійних захворювань (отруєнь)
- •Відомості щодо матеріальних втрат, заподіяних аварією, що сталася
- •Журнал реєстрації аварій
- •Перелік
- •Обставин, за яких настає страховий випадок
- •Державного соціального страхування громадян
- •Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
11.1.3. Права і обов'язки особового складу державної пожежної охорони.
Особи начальницького складу державної пожежної охорони є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма посадовими особами і громадянами.
Ніхто не має права, за винятком уповноважених посадових осіб, втручатися в законну діяльність працівника державної пожежної охорони.
Посадові особи державної пожежної охорони зобов'язані:
– запобігати і присікати правопорушення в галузі пожежної безпеки;
– брати участь у вдосконаленні і впровадженні нової техніки пожежного захисту;
– зберігати в таємниці державну і комерційну інформацію, яка стає їм відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
Особовий склад державної пожежної охорони під час виконання службових обов'язків має право безкоштовно користуватися всіма видами громадського транспорту (окрім таксі).
11.1.4. Соціальний захист працівників державної пожежної охорони
Особовий склад державної пожежної охорони користується пільгами при розподілі житла, встановленні телефонів, влаштування дітей до дитячих дошкільних заклвдів.
Житлова площа надається в першочерговому порядку.
Особовому складу державної пожежної охорони і членам їх сімей надається 50% знижка при оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
Особи рядового і начальницького складу державної пожежної охорони підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню на суму десятирічного грошового постачання по останній посаді, яку вони займали.
11.1.5. Організація добровільних пожежних дружин і пожежно-технічних комісій на підприємстві
На підприємстві можуть створюватися добровільні пожежні дружини (ДПД). Членам ДПД може надаватися додаткова відпустка із збереженням заробітної плати до 10 робочих днів на рік. Члени ДПД підлягають обов'язковому страхуванні на суму десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займали.
На підприємстві з чисельністю працюючих більше 50 чоловік рішенням трудового колективу може організуватися пожежно-технічна комісія.
Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки здійснюється державною пожежною охороною.
Органи Дерпожнагляду не залежать від господарських органів, політичних формувань, органів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
11.2. Загальні відомості про процес горіння
Горіння – це хімічна реакція окислення, що супроводжується виділенням великої кількості тепла і звичайно світінням. Для виникнення процесу горіння потрібна наявність 3-х чинників:
– горючої речовини в будь-якому агрегатному стані;
– окислювача (кисень повітря, хлор, фтор, бром, оксиди азоту і т. д.);
– джерела загоряння (імпульсу).
Залежно від властивостей горючої суміші горіння може бути гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні вихідні речовини мають однаковий агрегатний стан (наприклад, горіння газів). Горіння твердих і рідких горючих речовин є гетерогенним.
Горіння диференціюється також за швидкістю поширення полум'я і залежно від цього параметра може бути:
– дефлаграційним (в межах декількох м/с);
– вибуховим (порядку десятка м/с);
– детонаційним (тисячі м/с).
Пожежам властиве дефлаграційне горіння.
Залежно від співвідношення пального і окислювача розрізняють процеси горіння бідних і багатих горючих сумішей.
Бідними називають суміші, що містять в надлишку окислювач, їх горіння лімітується вмістом горючого компонента.
До багатих відносяться суміші з вмістом пального вищим за стехіометричне співвідношення компонентів. Горіння таких сумішей лімітується вмістом окислювача.
Виникнення горіння пов'язане з обов'язковим самоприскоренням реакції в системі. Існує три основні види самоприскорення хімічної реакції при горінні: тепловий, ланцюговий і комбінований ланцюжково-тепловий. Тепловий механізм прискорення пов'язаний з екзотермічністю процесу окислення і зростанням швидкості хімічної реакції з підвищенням температури за умови акумуляції тепла в реагуючій системі.
Ланцюгове прискорення реакції пов'язане з каталізом хімічних перетворень, що здійснюються проміжними продуктами перетворень і володіють особливою хімічною активністю, і називаються активними центрами. Відповідно до ланцюгової теорії хімічний процес здійснюється не шляхом безпосередньої взаємодії вихідних молекул, а за допомогою осколків, що утворюються при розпаді цих молекул (радикали, атомарні частинки).
Реальні процеси горіння здійснюються, як правило, по комбінованому ланцюгово-тепловому механізму.
Процес горіння характеризується самозайманням горючої суміші і самозайманням горючих речовин.
Температура самозаймання – це температура, при якій відбувається загоряння горючих речовин при підведенні тепла без зіткнення з джерелом відкритого вогню.
Встановлено, що процесу горіння завжди передує повільне окислення речовини. Під впливом зовнішнього джерела процес окислення прискорюється і швидкість теплоутворення перевищує швидкість тепловідведення.
Розрізняють ще процес самозагорання. Він аналогічний самозайманню з тією лише різницею, що самозагорання відбувається за рахунок біологічних або хімічних реакцій внутрішнього характеру, без надходження тепла ззовні.
Найбільше значення при оцінці пожежної безпеки горючих речовин мають температури, при яких горюча речовина підготовлена до горіння. Такими температурами є температура спалаху і температура займання.
Температурою спалаху називається найменша температура горючої речовини (рідкого), при якій створюється суміш газів або пари з повітрям, яка здатна запалати при піднесенні відкритого вогню. При цій температурі горючої речовини згорає тільки утворена при випарюванні (розкладанні) суміш пари (газів) з повітрям, але горіння самої речовини не відбувається.
Температурою займання називається найменша температура горючої речовини (рідини), при якій вона спалахує від відкритого джерела вогню або тепла і продовжує стійке, спокійне горіння після видалення цього джерела.
Відповідно до ГОСТ 12.1.004-85 під горючою рідиною (ГР) мається на увазі рідина, що здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання і котра має температуру спалаху більшу за +61С.
Легко займиста рідина (ЛЗР) – це рідина, що здатна самостійно горіти після видалення джерела запалювання яка має температуру спалаху до +61С.
Для ЛЗЖ різниця між температурами спалаху і займання дорівнює 1-2 С, а для горючих рідин доходить до 30 С.
Горючі гази, пара, пил (ацетилен, водень, СО, бензин, скипидар, кам'яновугільний пил і ін.) в суміші з киснем повітря здатні утворювати вибухові суміші.
Згідно з ГОСТ 12.1.010-80, вибух – надзвичайно швидке хімічне (вибухове) перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних проводити механічну роботу. Вибух супроводжується звуком. Наприклад, при вибуху 250 гр. бензину розвивається потужність більш 10000 квт.
Умови вибуху:
– певна концентрація пило-, паро- або газоповітряної суміші;
– імпульс, здатний нагрівати речовину до температури самозаймання (полум'я, удар, адіабатичне стискання і ін.).
Вибухонебезпечні суміші характеризуються межами вибуху (таблиця. 11.1). Найменша концентрація пари, газів або пилу в повітрі, при якій можливий вибух, називається нижньою межею вибуху.
(11.1)
де а – кількість атомів кисню, необхідна для повного згорання молекули даної горючої речовини.
Таблиця 11.1. Межі вибуху деяких речовин
Найменування речовини |
ПН, % |
ПВ, % |
Бензин |
1,1 |
5,4 |
Ацетилен |
1,5 |
82 |
Водень |
4,1 |
75 |
Метан |
5,0 |
16 |
Окисел вуглецю |
12,8 |
75 |
Подальше збільшення концентрації робить суміш вибухонебезпечною. Проте досягши якогось значення концентрації суміш стає невибухонебезпечною через нестачу окислювача. Така концентрація називається верхньою межею вибуху.
(11.2)
Всі концентрації між нижньою і верхньою межами є вибуховими і визначають діапазон вибуху. Чим більший діапазон, тим небезпечніша суміш.
Пожежонебезпечність речовин характеризується лінійною (вираженою в см/с) і масовою (г/с) швидкостями горіння (поширенням полум'я і вигорання (г/(м2 · с) або см/с)), а також граничним вмістом кисню, при якому ще можливе горіння. Для звичайних горючих речовин (вуглеводнів і їх похідних) це граничний вміст кисню і складає 12-14%, для речовин з високим значенням верхньої межі займання (водень, ацетилен, окисел етилену і ін.) граничний вміст кисню складає 5% і нижче.