ТЕМА 3

Характеристика економічного потенціалу.

План

1. Поняття та склад потенціалу національної економіки

2. Природно-ресурсний потенціал

3. Демографічний та трудовий потенціал

4. Науково-технічний потенціал

5. Інформаційний потенціал

6. Виробничий потенціал

7. Зовнішньоекономічний потенціал

8. Екологічний потенціал

У наш час поняття «економічний потенціал», незважаючи на досить широке розповсюдження в науковій літературі, не має однозначного тлумачення. Найбільш поширеним є наступне. Економічний потенціал країни характеризує здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб насе­лення, поліпшення якості життя її громадян.

Суспільним виробництвом є процес перетворення ресурсів в продук­цію необхідного обсягу і якості. У цьому плані воно у вирішальному сту­пені залежить від наявності і використання взаємопов'язаних і взаємозумовлених ресурсів, що визначають можливості виробництва:

• основного капіталу та інших нефінансових і фінансових активів;

• природних ресурсів;

• людських ресурсів;

• організації управління;

• інноваційного потенціалу.

Перші три елементи об'єднуються поняттям національного багатства в традиційному і розширеному розумінні.

Національне багатство — це сукупність ресурсів країни (економічних активів) та нагромаджених благ, які є в її розпорядженні та можуть використовуватися для здійснення процесу вироб­ництва продукції, робіт, надання послуг та забезпечення життєді­яльності людей.

Важливість даного показника визначається тим, що він, з одного боку, відображає загальну результативність функціонування економіки, а з другого — характеризує стан та динаміку рівня життя людей.

Національне багатство включає в себе елементи, які дуже різноманітні за своїм складом і змістом та виконують різні функції у житті суспільства. Воно може розглядатись як з натурально-речовинного, так і вартісного поглядів.

За натурально-речовинним складом національне багатство являє собою сукупність цілого ряду споживчих вартостей, таких як природні ресурси (вода, земля, ліси, корисні копалини), предмети і за­соби виробництва, готова продукція, майно громадян, суспільних організацій та ін. Вартісна оцінка національного багатства та її ди­наміка характеризують результативність функціонування національ­ної економіки, її потенційні можливості, рівень життя населення.

У складі національного багатства можна виділити такі елементи:

1. нефінансові активи, що є результатом виробничої діяльності (створені нефінансові активи);

2. нефінансові активи, що не є результатом виробничої діяльності (нестворені нефінансові активи):

3. фінансові активи/ пасиви;

4. нагромаджені споживчі товари довгострокового використання у домашніх господарствах (особисте майно громадян);

5)прямі іноземні інвестиції.

Структура та окремі елементи національного багатства подані на рис. 1.1.

Розглянемо зміст кожного елемента.

1. Створені нефінансові активи. До них належать:

•Основні засоби галузей, що виробляють товари та надають послуги.

•Запаси матеріальних оборотних засобів.

• Запаси готової продукції (засоби виробництва та предмети споживання) на складах підприємств, у системі постачання, на біржах.

• Державні резерви засобів виробництва та предметів споживання.

• Цінності

Основні засоби — це частина національного багатства країни, що створена у процесі виробництва та довгий час багаторазово і постійно у незмінній натурально-речовинній формі використовується в економіці, переносячи свою вартість на продукцію, роботи та послуги. Також до складу основних засобів включають нематеріальні створені активи — об'єкти, створені працею людини. Вартість таких активів включає витрати на розвідування корисних копалин, розробку програмного забезпечення, створення оригінальних творів літератури й мистецтва та ін.

Запаси матеріальних оборотних засобів є постійно поновлюваною частиною національного багатства, до складу якої входять виробничі запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин, господарчих товарів, насіння, кормів та фуражу, худоба на відгодуванні, молодняк тварин та ін.; незавершене виробництво, готова продукція та товари для продажу, матеріальні резерви.

Державні резерви засобів виробництва та предметів споживання — це частина створених матеріальних благ, яка зараз не використовується і являє собою стратегічні запаси країни на випадок непередбачених ситуацій та форс-мажорних обста­вин. Ці блага перебувають на зберіганні у системі державних матеріальних резервів. Вони складаються з двох частин: фон­дів засобів оборони та фондів державних господарських ре­зервів.

Цінності — це «кошторисні» товари довгострокового використання, що не зношуються з часом. Зазвичай вони не використо­вуються для споживання або у виробництві, а придбаваються, го­ловним чином, задля збереження вартості у часі оскільки їхня вартість з часом не повинна зменшуватись. Найважливішою особливістю даного елементу національного багатства є те, що з часом у результаті багатьох об'єктивних та суб'єктивних чинників відбувається зміна структури цінностей, що приводить до збільшення їхньої вартості (ціни). До економічних активів даного типу належать дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, антикваріат, твори мистецтва тощо.

Рис. 1.1. Структура національного багатства країни

2. Нестворені нефінансові активи. Даний елемент національного багатства країни включає дві складові, що великою мірою визначають не тільки його обсяг та структуру, а й динаміку:

—матеріальні нестворені активи;

—нематеріальні нестворені активи (патенти, торгові марки, ноу-хау, гудвіл та ін.).

Матеріальні нестворені активи — це активи природного походження (при­родні активи — земля, вода, ліси, ресурси надр та ін.), тобто ак­тиви, котрі не є результатом виробничих процесів, на які встано­влені або можуть бути встановлені права власності. До даної категорії не належать природні активи, на які права власності не встановлені або не можуть бути встановлені (наприклад, відкрите море, повітряний простір).

Нематеріальні нестворені активи - активи, які надають виключне право своїм власникам на здійснення конкретних видів діяльності або на виробництво певних видів товарів і послуг. При цьому інші суб'єкти (юридичні та фізичні особи) не мають на це права без спеціального дозволу власників відповідних активів.

3. Фінансові активи (пасиви). Забезпеченість прискорених темпів економічного зростання ресурсами (основними виробни­чими та матеріальними оборотними засобами) значною мірою визначається фінансовим станом країни (її суб'єктів господарю­вання, які виступають як виробники, інвестори та споживачі). Тому фінансові активи (пасиви) — важливий елемент національного багатства країни. Від їхнього обсягу залежать можливості зростання виробництва в країні і, відповідно, удосконалення всіх форм споживання та нагромадження.

До фінансових активів як складової національного багатства належать:

—монетарне золото та спеціальні права запозичення (СПЗ);

—цінні папери (крім акцій);

—акції та інші види участі в акціонерному капіталі;

—кредити та запозичення;

—страхові технічні резерви;

—інша дебіторська та кредиторська заборгованість;

—прямі іноземні інвестиції (довідково).

2. Природно-ресурсний потенціал

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) країни є важливим фактором розміщення й розвитку її продуктивних сил. Це поняття, що визначається кількістю, якістю, сполученням природних ресурсів території. Він є важливим фактором розміщення господарської діяльності і населення

Природно-ресурсний потенціал включає в себе дві складові:

1. природні ресурси;

2. природні умови.

Природні ресурси це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні ресурси включають у себе такі компоненти, як земля, надра, лісові та водні ресурси, рослинний і тваринний світ, повітряний простір.

Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Однак природні умови значним чином визначають особливості економічної діяльності людини, опосередковано визначають ступінь їх ефективності.

Складові природних ресурсів:

• земельні;

• мінерально-сировинні;

• водні;

• лісові;

• фауністичні (мисливсько-рибальські);

• природно-рекреаційні ресурси.

Природні ресурси оцінюються також за ознаками належності до ресурсної бази розвитку певних видів виробництва:

• промислові природні ресурси;

• сільськогосподарські природні ресурси;

• культурно-ландшафтні ресурси розвитку рекреаційної галузі;

• ресурси просторового розміщення галузей інфраструктури (тран­спортних шляхів, ліній зв'язку тощо).

Природні ресурси оцінюються за ознаками вичерпності, за якими во­ни поділяються на дві групи:

вичерпні (більшість ресурсів);

невичерпні (тепло землі й сонця, енергія води та вітру). Якщо ресурси можуть бути штучно або через природні механізми відновлені, як-то: лісові насадження, фауністичний світ, ґрунт, водні ресурси тощо, вони вважаються відновлювальними. Усі ресурси оцінюються з різних точок зору для з'ясування можливостей їх використання у виробничій діяльності людей. Так, існують інженерно-технологічний, економічний та екологічний (еколого-економічний) види оцінки природних ресурсів.

У господарському відношенні можливі для експлуатації природні ресурси поділяються на чотири групи:

1. зовнішні — енергія Сонця, гравітаційна енергія;

2. поверхні Землі, що в свою чергу поділяються на ресурси фізичного середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (назем­ні, водні, ґрунтові);

3. земних глибин - мінерально-сировинні (металічні, неметалічні);

4. паливно-енергетичні.

За цільовим призначенням природні ресурси поділяються на: матері­альні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

За рівнем необхідності для життя людини природні ресурси поділя­ються на: вкрай необхідні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.

У зв'язку з інтенсивним використанням природних ресурсів, їх ви­снаженням і деградацією вони стають предметом все більшого вивчен­ня багатьох галузей науки: економіки, екології, географії, геології тощо. Комплексність використання природних ресурсів визначає можливість і необхідність варіантного підходу до їх використання. Вибір варіанта, хоч і заснований на всебічному врахуванні природних властивостей ресурсів, але визначається також соціально-економічними і технічними факторами - загальними і локальними.