Програмна частина

Алгоритмом називається директива, яка визначає порядок виконання дій (операцій) над даними з метою отримання шуканого результату.

Процес підготовки розв’язку задачі на ЕОМ називається алгоритмізацією.

Розробка алгоритму складається з декількох етапів:

1. Вивчення завдання даного для алгоритму задачі. Часто завдання представлене в описовій формі з використанням формул, таблиць, графіків і т. і.. Необхідно глибоко вивчити процес, що алгоритмізується, виявити закономірності явищ, що його складають. Визначається вхідна вихідна інформація, задаються області зміни аргументів, точність обчислень. Вхідна інформація повинна бути повною.

2. Виконується математична формалізація описової умови задачі. Її мета – побудувати масиви арифметичних і логічних операторів. До масиву логічних операторів входять всі умови що відображають закономірності процесу який алгоритмізуеться.

3. Будується схема алгоритму.

Мікроконтролер під керуванням програми повинен виконувати слідуючі функції:

• підключати до потрібного каналу АЦП канал виміру;

• запускати АЦП та вираховувати код результату;

• по отриманню коду АЦП розраховувати значення напруги, яка вимірюється;

• перетворювати значення напруги, яка вимірюється в семисегментний код та виводити дані на індикатор ;

• підтримувати процес динамічної індикації.

Основна програма має виконувати слідуючу ініціалізуючу послідовність дій:

• ініціалізація портів вводу\виводу мікроконтролера;

• ініціалізація семисигментного індикатора;

• встановлення робочого режиму для АЦП;

• ініціалізувати показник адресом буфера індикації;

• встановлення глобального дозволу переривання.

В робочому циклі програма має виконувати наступні дії:

• вивести повідомлення про нормальну роботу пристроя, при вдалому процесі ініціалізації мікроконтролера та семисигментного індикатора;

• виміряти за допомогою АЦП вхідну напругу;

• розрахувати вихідне значення;

• завантажити результати у буфер індикатора;

• вивести данні на семисегментний індикатор;

Загальний вигляд алгоритму розв’язку задачі зображено на рисунку 3.1.1.

Рис.3.1.1 Алгоритм прикладної програми для цифрового мілівольтметра постійного струму.

Основна робота процесора – організація трьох розрядної динамічної індикації. Час індикації кожного розряду приблизно 5 мс. Відлік цього часу організований за допомогою переривання по переповненню таймера TMR0.

Таймер має коефіцієнт ділення 256, передподілювач – 4. Після індикації нульового розряду виконується вимір напруги.

Результат вимірів заноситься в 2 регістра з правим вирівнюванням . Далі виконується перекодування 16 розрядів двійкового кода в 3 розряди двійково-десяткового кода. Результат перекодування заноситься до регістру індикації.

Після індикації другого розряду програма повторюється.

КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА

Компоновка елементів на друкованій платі

Під час розробки радіоелектронної апаратури етап проектування друкованих плат є одним з найбільш трудомістких.

Для початку робіт по розробці друкованої плати потрібна принципова електрична схема, перелік елементів, креслення або ескіз з бажаним розміщенням елементів (якщо є така необхідність). Для елементів, щоб виключити можливі помилки в розводці плати, необхідно мати креслення або ескізи елементів, цоколівку, креслення посадочного місця.

Конструювання друкованих плат здійснюється ручним, пів автоматизованим і автоматизованим методами.

При ручному методі розміщення навісних елементів і трасування друкованих провідників здійснюється вручну безпосередньо конструктором. Даний метод забезпечує оптимальний результат.

Пів автоматизований метод передбачає розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ при ручному трасуванні друкованих провідників, ручне розміщення навісних елементів при автоматизованому трасуванні друкованих провідників і автоматизованим перенесенням малюнка на носії. Метод забезпечує високу продуктивність праці.

Автоматичний метод передбачає кодування початкових даних, розміщення навісних елементів і трасування друкованих провідників за допомогою ЕОМ. При цьому допускається доопрацювання окремих з'єднань вручну. Метод забезпечує високу продуктивність праці.

Компоновка за допомогою ЕОМ здійснюється при допомозі спеціальних пpогpам. В ЕОМ необхідно ввести всі елементи схеми, їх

pозміpи та поєднання, після чого здійснюється трасування плати. Після цього маємо можливість або відкоpеагувати отримані результати або вивести їх на пpинтеp чи графобудівник. Взагалі компоновка за допомогою ЕОМ являється найбільш простим та ефективним методом pозpобки друкованих плат.

При проектуванні друкованих плат застосовуються такі види компоновки: аналітична, аплікаційна, графічна, та компоновка за допомогою ЕОМ.

При виконанні дипломного проекту був викоpистан метод графічної компоновки в системі автоматизованого проектування (САПР) на базі програмних засобів PCAD.

Друкована плата може мати найрізноманітніші розміри, яки визначаються формою і розмірами того простору, який відводиться в електронному пристрої для друкованого монтажу.

Максимальний розмір друкованої плати, як одношарової так і багатошарової не може перевищувати 470 мм. Це обмеження визначається вимогами міцності і щільності монтажу: чим більше друкована плата, тим менше щільність монтажу. Для друкованих плат великих розмірів необхідні спеціальні заходи підвищення жорсткості (додаткові точки кріплення в пристрої, введення ребер).

Вибір матеріалу друкованої плати і спосіб її виготовлення здійснюється на етапі ескізного проекту з урахуванням вибраного класу друкованого монтажу.

Визначаємо габаритні розміри плати. Розрахунок необхідного типорозміру друкованої плати здійснюється з урахуванням наступних основних вимог:

а) визначається кількість корпусів радіоелементів (за їх фізичними розмірами);

б) визначається топологія розміщення корпусів на друкованої платі.

Визначимо розміри корпусів елементів, які будуть використані, знайдемо їх площі, отримані результаті помістимо в таблицю 4.1.1.

Таблиця 4.1.1 Розміри корпусів елементів.

Назва корпусу елемента	Розмір, мм	Кількість елементів	Площа одного елемента, мм2	Площа корпусів однакових елементів, мм2
С2-23 0,125	10х2,5	25	25	625
СП4-1	12,8х12,8	1	163,84	163,84
КМ-6	5х3	1	15	15
К50-35	5х5	1	25	25
К140УД17	10х7,5	2	75	150
PIC16F887	56х17,24	1	965,44	965,44
КЦ407А	7,5х28	2	210	420
АЛС307	2,5х2,5	1	6,25	6,25
CA56-21SRWA	50,3х19	1	955,7	955,7
КР142ЕН12А	10,7х3	1	32,1	32,1
КТ502	5,2х5,2	4	27,04	27,04
XS	5х5	10	25	250
Отвори кріплення	7,5х7,5	3	56,25	168,75
MPLS-5	36х7,08	1	254,88	254,88
Всього				4059

Згідно отриманих даних знайдемо сумарну площу корпусів елементів на ДП, помножимо її на коефіцієнт 1,5 – 1,8.

S_{ДРУК.ПЛ.} = S_sum  К (4.1.1)

S_{ДРУК.ПЛ.} = 4059  1,8 = 7306,2 мм²

Співвідношення лінійних розмірів сторін печатної плати повинно бути не більше за 3:1.

Приймаємо розміри плати 8мм  90мм, де S_{ДРУК.ПЛ.} = 7200, що відповідає умові.

При виборі типу друкованої плати для електронного цифрового вимірювача частоти обертів потрібно враховувати техніко-економічні показники Наявність мікросхем затрудняє розводку Виходячи з міркувань технологічного процесу вибираємо двосторонню друковану плату

Матеріал друкованої плати вибирається згідно ГОСТ 23751-79 та технічних вимог В якості матеріалу друкованої плати вибираємо склотекстоліт фольгований марки СФ-2-35-15 який застосовується для двосторонніх друкованих плат

Для даного пристрою оптимальним варіантом буде вибір 2-го класу точності друкованої плати, найменші значення геометричних розмірів друкованої плати для даного класу точності приведено в таблиці 4.1.2.

Таблиця 4.1.2 Найменші значення для ІІ класу точності.

Назва елемента друкованого монтажу	II клас, мм
Ширина провідника	0,25
Відстань між провідниками, контактними площадками, провідником і контактною площадкою, провідником і металізованим отвором	0,250
Відстань від краю просвердленого отвору до краю контактної площадки	0,35
Максимальне відхилення відстані центрами монтажних отворів, не більше	0,1

Визначення діаметрів отворів контактних площадок здійснюється за формулою

d=d_вив+(0204) (4.1.2)

d_вив – діаметри виводів радіоелементів

В даному приладі елементи мають наступні діаметри виводів 0,44; 0,48; 05; 06; 12 Визначаємо діаметри отворів

d1=044+03=0,74  0,8 мм

d2= 0,48+03=0,78  0,8 мм

d3=05+03=0,8 мм

d4=06+02=0,8 мм

d5=12+03=1,5 мм

Діаметр контактних площадок визначаються відповідно до діаметру отворів. Розміри контактних площадок приведені в таблиці 4.1.3.

Таблиця 4.1.3 Розміри контактних площадок.

Діаметр виводу радіоелемента	Діаметр отворів	Діаметр контактних площадок
0,44	0,8	2,0
0,48	0,8	2,0
0,5	0,8	2,0
0,6	0,8	2,0
1,2	1,5	3,0

На друкованій платі розміщуємо такі елементи:

• резистори R1-R26;

• конденсатори С1, С2;

• транзистори VT1-VT4;

• мікросхеми DD1, DA1, DA2, DA3;

• матриця світлодіодна HG1;

• діоди VD1-VD3;

• роз’єм ХР1;

Габаритні розміри елементів схеми електронного цифрового мілівольтметра постійного струму з світлодіодним дисплеєм наведені на ескізах рис.4.1.1…рис.4.1.14.

Тип	Розміри (мм)
	H	D	L	d	A
С2-23 0,125	6,0	2,3	28	0,6	10

Рис.4.1.1 Резистори С2-23

Рис.4.1.2 Резистор СП4-1

Рис.4.1.3 Транзистор КТ502

Рис.4.1.4 Конденсатор КМ-6.

Рис.4.1.5 Конденсатор К50-35.

Рис.4.1.6 Роз’єм MPLS-5.

Рис.4.1.7 Матриця світлодіодна CA56-21SRWA.

Рис.4.1.8 Мікросхема КP142EH12A.

Рис.4.1.9 Діод КЦ407А.

Рис.4.1.10 Діод АЛС407

Рис.4.1.11 Мікросхема К140УД17.

Рис.4.1.12 Мікросхема PIC16F887.