53. Інструменти міжнар. Пол-ки. Вайолентологія як наука, сутність і параметри сили

Вайолентологія - наука про природу си­ли та насильства, причини, зміст та форми їх вияву у сфері міжнародних відносин. Питання про силу нині вважається од­ним з центральних у науці про міжнародні відносини. Дослі­дження сили та насильства ґрунтуються на вченнях Н. Макіа-веллі, Ж. Бодена, Т. Гоббса, Б. Спінози, Ф. Ніцше, Р. Нібура, соціальній етології, фрейдизмі та неофрейдизмі. В основі вайолентологічних концепцій лежить філософська рефлексія над сутністю людини, чия схильність до застосуван­ня сили пояснюється її природою. На думку німецького філо­софа Карла Ясперса, в усіх нас міститься те насильство, внаслідок якого ми завжди живемо під загрозою війни, і це на­ша людська доля.

З позицій вайолентології міжнародні відносини — це відно­сини сили. Головна мета міжнародної політики - це боротьба за могутність, боротьба за силу. Сила, за визначенням Г. Моргентау, є сукупністю всіх мож­ливостей, що ними користується політичний суб'єкт для задо­волення своїх інтересів. Отже, сила є вирішальною умовою мо­гутності як здатності нав'язувати свою волю і примушувати інших йти на поступки.

Сила є «остаточним арбітром» у міжнародних відносинах. Ма­ючи потенціал для здійснення впливу, тиску на інших, сила є багатокомпонентним явищем, що складається з комплексу взаємодіючих чинників.

Елементами національної сили, за Г. Моргентау, є такі:

Географічне положення.Природні ресурси.Виробничий потенціал.Військова підготовленість.Населення.Національний характер.Національна мораль.Дипломатичне мистецтво.Якість уряду.

А. Бакен виділяє такі параметри сили:

Військовий потенціал.

Економічна міць.

Національна воля як здатність виділити ресурси для до­ сягнення зовнішньополітичних цілей та готовність бути втягну­ тими у справи інших держав.

Якість дипломатії, тобто здатність своєчасно і гнучко ре­ агувати на ситуацію, що змінюється, правильно співвідносити свої цілі та можливості.

У свою чергу, Д. Ніхтерлейн визначає такі елементи сили держави:

Економічна та технологічна сила, оснащеність сучасною зброєю збройних сил, їх здатність до наступальних і оборон­них операцій.2Технічна підготовленість і рівень освіти населення.3Географічне розташування та природне середовище.4Доступ до природних ресурсів.5Стабільність політичної системи.6Ефективність керівництва країною.

Для кожної держави характерна власна волюнтаристська си­стема співвідносної значущості основних компонентів її сило­вого потенціалу.Сила не може бути ліквідована, тому люди мають прагнути не до знищення сили, а до управління нею. Проте світове співто­вариство характеризується відсутністю інстанції, яка б володіла монополією на застосування законної сили. Сила є підвалиною могутності держави, яка є результуючою балансу сил у конкретній геополітичній ситуації.

Р. Арон розрізняв оборонну могутність як здатність не ко­ритися волі інших політичних одиниць та наступальну мо­гутність як здатність нав'язувати волю іншим політичним оди­ницям.