3.3. Спеціальні методи наукового дослідження державної політики .

На кожному новому етапі розвитку наукових досліджень у кожній галузі знань з’являються нові, більш досконалі, інструменти аналізу. Одним з них на початку ХХІ ст. у державному регулюванні став бенчмаркінг — це комплексний метод порівняльного дослідж ення, який дедалі ширше застосовується в аналізі економічної політики уряду*. За критерієм широти застосування його можна віднести до конкретно-наукової методології, що спирається на технології дослідження певної галузі знань, а за критерієм результату — до емпіричних досліджень.

Вважається, що бенчмаркінг є таким інструментом порівняльного аналізу, застосовуючи який в аналізі економічної політики, уряд може:

√ визначити наявні проблеми;

√ скоригувати цілі економічної політики;

√ відібрати необхідні інструменти та методи досягнення скоригованих цілей та розв’язання проблем.

Результати бенчмаркінгу на загальнодержавному рівні використовуються для:

інформаційного забезпечення створення державних програм;

визначення стратегічних пріоритетів держави;

оцінки наслідків упровадження економічної політики.

Зміст бенчмаркінгу в аналізі економічної політики може бути пояснений на прикладі

Програми оцінки конкурентоспроможності України**. Програма охоплює кілька етапів, кожний з яких забезпечує реалізацію визначеної мети — оцінки конкуренто-спроможності:

І етап — вибір сфер для порівняння — втілився у виокремленні семи напрямків аналізу, за якими може оцінюватись і порівнюватися конкуренто-спроможність країни, а саме:

1) економічний розвиток;

2) ресурси та ефективність їх використання;

3) економіка знань;

4) інфраструктура;

5) довкілля;

6) інституції;

7) рівень життя та здоров’я.

ІІ етап полягає у виборі показників для оцінки кожної з визначених семи сфер. При цьому використовуються такі критерії, як достовірність інформації, її придатність для порівняння, здатність процесів, відображених у показниках, бути об’єктами державного регулювання. Зокрема, для оцінки економічного розвитку були вибрані: темп економічного зростання, рівень інфляції, нагромадження капіталу, прямі іноземні та внутрішні інвестиції на одну особу.Загалом порівняння здійснювалося за 65 показниками.

ІІІ етап — вибір країн для порівняння — має здійснюватися з урахуванням історичних зв’язків, територіальної близькості та перспектив, окреслених країною на майбутнє. З огляду на цю вимогу для порівняння української конкурентоспроможності сформовано групу з 45 країн, до складу якої долучено світових лідерів (США, Канада, Японія), членів ЄС, країни колишнього СРСР.

IV етап — рейтингування країн з використанням формули нормалізації, наприклад, такої:

Формула нормалізації перетворює порівнювані показники на числа від 0 (найгірший результат) до 100 (найліпший результат).

Розрахунок нормалізованих значень за вибраними на етапі ІІ показниками дав можливість визначити рейтинг (місце) країни за кожним показником.

Загальні результати дослідження за сімома вибраними сферами порівняння подані рис. 3.5.

Зовнішня ламана лінія на графіку ілюструє середні значення для відібраної групи з 46 країн (45 країн для порівняння та Україна), а внутрішня ламана лінія — значення для України.

Схема ілюструє, що лише за сферою і відповідно показниками «довкілля» українські показники наближалися до середніх за групою. За всіма іншими показниками вони були гірші від середніх.

Найбільші відхилення від середніх значень — у сфері «інституції» та «інфраструктура».

V етап — формулювання висновків — полягає у визначенні пріоритетів та виборі інструментів державного регулювання за одержаними результатами порівняння. На особливу увагу при цьому заслуговує оцінка досвіду як тих країн, що за своїми результатами в конкретній сфері є лідерами, так і тих, що близькі до України, але посідають вище місце в рейтингу.

Наприклад, порівняння у найбільш занедбаній сфері української дійсності — «інституції», що оцінювалася за напрямками: бюрократія, корупція, судова система та тіньовий сектор, дали підстави для таких загальних висновків:

√ існування суттєвого зв’язку між економічним та інституціональним розвитком та низький рівень розвитку українських інституцій для підтримання стійкого економічного зростання у тривалій перспективі;

√ необхідність вибору як пріоритетів реформування забезпечення якості й ефективності державного управління, дієвого захисту прав власності та справедливого судочинства;

√ найбільші негаразди інституціонального середовища в Україні пов’язані з неефективним витрачанням державних коштів, втратами бізнесу від корупції, «кумівства» та злочинності, неетичністю поведінки підприємців.

Тести для перевірки знань+++

1. З наведених далі тверджень є хибним:

в) аксіоматичність передбачає акцентування уваги на нових явищах та долучення в аналіз

нових чинників.

2. Правильним є твердження:

б) метод експертної оцінки може застосовуватися для визначення параметрів залежності,

або зв’язку, якщо такі значення не можуть бути одержані іншим, наприклад економетрич-

ним, способом;

3. Емпіричний рівень наукових досліджень потребує:

а) спостереження, порівняння та вимірювання досліджуваних процесів і явищ;

4. Контент-аналіз може застосовуватися для дослідження:

б) текстових документів під час з’ясування того, як застосовуються певні поняття;

5. Сходження від абстрактного до конкретного — це фундаментальний принцип науково-

го пізнання, який передбачає:

а) спрямованість на якнайповніше відображення об’єкта пізнання за допомогою переходу

від наявних понять до більш точних (конкретних) уявлень через урахування нових емпірич-

них даних про об’єкт;

6. У другому розділі магістерської роботи використовуються принципи і методи дослі-

дження, які дають можливість:

в) здійснити аналіз досліджуваного процесу або явища та з’ясувати властиві йому особ-

ливості, тенденції та закономірності в конкретних умовах.

7. Бенчмаркінг у дослідженні економічної політики держави застосовується з метою:

а) визначення реальних проблем, пріоритетів та необхідних інструментів державного ре-

гулювання у процесі порівняльного аналізу;

8. Моделювання в процесі досліджень дає змогу:

а) подати з використанням засобів формалізації логіку міркувань та висновки, одержані

теоретичним або розрахунковим способом;.

9. Доведення / спростування суджень у науковому дослідженні передбачає додержання

таких правил:

б) чіткість предмета доведення, незаперечність фактів, використаних для аргументації,

критичний аналіз вихідних припущень, логіки міркувань та зроблених висновків;

10. Методи і принципи наукового дослідження можуть бути подані як система, оскільки вони:

а) органічно поєднуються у правильно організованому науковому дослідженні, що охоп-

лює термінологічний аналіз, вивчення конкретних процесів і явищ, обґрунтування висновків

і рекомендацій;