Тема 1. Методологія наукових досліджень як галузь знань
Зміст методології наукових досліджень
Розкриття змісту методології наукових досліджень передбачає акцентування уваги на кількох фундаментальних положеннях.
По-перше, необхідно розрізняти методологію наукових досліджень у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це філософія науки, що узагальнює досвід застосування певних спообів пізнання світу, які забезпечують відносно повне та адекватне його віддзеркалення. Інакше кажучи, методологія в широкому розумінні розглядається як галузь знань, в якій досліджуються зв’язки між теоретичними концепціями та реальним світом.
Як філософія науки методологія визначає найбільш загальні і придатні до застосування в різних сферах дослідження способи пізнання реального світу, аналізує історію розвитку науки, визначає загальні закономірності та тенденції в її еволюції. До розвитку методології досліджень як філософії науки у ХХ ст. причетні, зокрема, такі видатні філософи, як Карл Поппер, Імре Лакатош, Теодор Кун.
Методологія наукових досліджень у вузькому розумінні є напрямком наукового аналізу конкретної сфери. Не є винятком і економічний аналіз.
Методологія економічних досліджень узагальнює закономірності виникнення певних економічних теорій, відносні їх переваги та обмеження, причини криз у поясненні економічної дійсності з позицій певних економічних теорій, особливості інструментарію (способів) дослідження, застосованого представниками окремих течій (напрямків) економічної науки.
Методологія економічних досліджень відрізняється від методології досліджень у природничих науках значно більшою питомою вагою так званої суб’єктивної складової. Суб’єктивна складова в економічних дослідженнях може виявлятись або як інструменталізм, або як конвенціоналізм.
Інструменталізм передбачає використання в ролі критерію істинності наукового знання його корисність. До прихильників інструменталізму можна віднести М. Фрідмена, оскільки йому належить твердження про можливість оцінювання економічних теорій за точністю передбачень незалежно від того, чи є реалістичними припущення теорій.
Конвенціоналізм спирається на уявлення про наукові теорії як про певні логічні конструкції, для яких важлива не стільки точність моделювання реального світу, скільки несуперечливість власне логічних побудов. Реальною загрозою надмірного конвенціоналізму є перетворення науки в так звану гру в бісер (Г. Гессе) — науку для науки, строгість і логічність якої досягається без узгодження з реальними фактами.
Розвиток методології економічних досліджень перш за все забезпечувався тими економістами, які спеціально присвячували свої праці проблемам предмета, методу, принципів економічного аналізу. До перших видань з проблем методології економічних досліджень відносять праці У. Сеніора «Вступна лекція з політичної економії» (1827) та Дж. Мілля «Про предмет політичної економії та про метод дослідження, що їй притаманний» (1836). Традицію написання спеціальних праць, присвячених проблемам методології економічного аналізу, продовжили Дж. Н. Кейнс — «Предмет і метод політичної економії» (1891), Л. Робінс —«Ессей про природу і значення економічної науки» (1932), Т. Хатчисон — «Значення і основні постулати економічної теорії» (1932), П. Самуельсон — «Основи економічного аналізу.
Операційне значення економічної теорії (1948)» та багато сучасних дослідників. Провідне місце останніх належить М. Блаугу [(Методологія економічної науки, або Як економісти пояснюють (1992)].
Власне розвиток методології економічних досліджень забезпечили і ті економісти, які стоять у витоків нових економічних теорій або принципово нових підходів у економічних дослідженнях. Такими генераторами нових ідей у ХХ ст. стали, зокрема, Дж. М. Кейнс, В. Леонтьєв, Д. Касс, Р. Лукас, Я. Корнаі, Ф. Модільяні, М. Фрідмен, П. Самуельсон, К. Сімс, Ст. Фішер, Ж. Дрез, Р. Аумман, Дж. Тойнбі1 та інші вчені.
Методологія наукових досліджень відрізняється від багатьох інших наук об’єктом. Якщо для інших наук об’єкт — це навколишній світ — природа, людина та суспільство, то для методології наукових досліджень об’єкт — це власне процес пізнання цього світу. Така особливість зближує методологію наукових досліджень з філософією, а також передбачає, що у своїх висновках та узагальненнях (як у широкому, так і вузькому розумінні) вона спирається на знання історії науки.
По-друге, у методології економічних досліджень, так само як у економічної науки загалом, є два аспекти аналізу: нормативний та позитивний. Власне їх розмежування також є одним з надбань методології наукових досліджень.
Відмінності згаданих аспектів можна подати у матричній формі (табл. 1.1).
Наведені в таблиці ознаки позитивного та нормативного аспектів аналізу, будучи пристосованими до методології економічних досліджень як спеціальної науки, дають підстави для таких визначень.
Позитивний аспект методології економічних досліджень — це відображення того, як відбувається пізнання економічної дійсності, наскільки воно змінюється внаслідок виникнення нових економічних теорій та покладених у їх основу гіпотез, до яких методів (способів) аналізу і чому вдаються економісти. У цьому аспекті методологія наукових досліджень постає як логіка застосування певних методів. Реалізація позитивного аспекту методології досліджень спирається на знання історії економічної думки, оскільки передбачає врахування того, як змінювалися методи економічного дослідження, удосконалювався його інструментарій у процесі еволюції економічних поглядів. У розкритті змісту позитивного аспекту методології центральним є положення про те, що економіка — це дедуктивна наука. У ній принципово важливим є виведення одних положень з інших та досягнення внутрішньо несуперечливих висновків.
Нормативний аспект методології економічних досліджень передбачає визначення тих способів, методів, інструментів дослідження, які загалом прийнятні або бажані в науці й до застосування яких необхідно прагнути. У характеристиці таких методів у економічному аналізі зазвичай посилаються на економічні теорії, що зробили революції в поясненні економічної дійсності. Ідеться про кейнсіанську, монетаристську революцію, революцію раціональних сподівань тощо. Досить часто як бажаний зразок для економіки вибиралися ті методи (способи) дослідження, які забезпечили серйозні результати в інших галузях знань, зокрема у класичній механіці, соціальній психології, еволюційній біології. Такі аналогії, проте, викликали заперечення прихильників позитивного аспекту методології.
У межах нормативного аспекту методології визначається і бажана процедура перевірки обґрунтованості висунутих гіпотез та сформульованих теорій. Зокрема, для оцінки якості певної теорії мають бути перевірені економічними фактами як її вихідні припущення, так і висновки, що з неї випливають.
Центральним положенням нормативного аспекту методології є висновок про те, що наукова цінність теорій визначається переважно тим, чи справджуються передбачення, що з них випливають. Нездійсненність передбачень, зроблених на основі певної теорії, формує підстави для висновку про її теоретичну недієздатність.
Основна відмінність в реалізації позитивного та нормативного аспектів методології наукових досліджень пов’язана з різними відповідями на питання про те, якою має бути сучасна наука у першу чергу — логічною та внутрішньо несуперечливою чи здатною передбачати перебіг подій у визначеній сфері.
По-третє, оскільки в ідеалі бажана одночасна реалізація обох вимог до економічної теорії (її внутрішня несуперечливість та здатність бути застосованою в передбаченнях), то в методології досліджень сформувався напрямок, прихильники якого наголошують саме на цій одночасності. До таких «методологічних плюралістів», зокрема, належать Д. Макклоскі [«Риторика економічного аналізу» (1984)] та Б. Калдвелл [«Проти позитивізму: економічна методологія у двадцятому столітті» (1982)].
«Методологічний плюралізм» спирається на те, що подібна двоїстість притаманна самій економічній науці. Адже маємо численні приклади поєднання позитивного і нормативного аспектів. Це передусім виявляється в тому, що деякі теоретичні моделі (теорії, гіпотези), котрі з часом втратили здатність відповідати новітнім фактам економічної дійсності, не вилучаються з арсеналу економічної науки, залишаючись у ній як зразки можливих способів економічного аналізу. Вони подаються як свідчення множинності (альтернативності) підходів та еволюції економічних поглядів. Прикладами подібного «плюралізму» є:
кейнсіанська функція споживання (уявлення про залежність споживання від поточного доходу), що перестала відповідати реальним фактам у повоєнному (1950—1960-ті рр.) періоді;
крива Філліпса (уявлення про стійку обернену залежність між інфляцією та безробіттям), що не було підтверджено фактами в 1960—1970-х та дальших роках;
теорія раціональних сподівань, з якої випливав висновок про неефективність фінансового та грошового регулювання економіки; була спростована фактами в 1980—1990-х рр.;
вальрасіанське уявлення про формування загальної рівноваги на основі узгодження цін різних ринків, що потребувало коригування з урахуванням фактів нееластичності (жорсткос-
ті) цін, установлених прихильниками нового кейнсіанства у 1980—1990-х рр.
Окремі фундаментальні економічні теорії, які спричинили революції в економічному аналізі, також мають зразки поєднання позитивного і нормативного аспектів. Зокрема, фундаментальні положення монетаристської теорії спираються на дані про грошове пропонування та рівень цін у США за століття, оскільки М. Фрідмен є автором праці «Грошова історія Сполучених Штатів, 1867—1960». У цьому виявляється реалізація позитивного аспекту. Водночас відоме «золоте правило» монетаризму про доцільність кількісного обмеження приросту грошової маси для запобігання інфляційному зростанню цін є виявом нормативного аспекту монетаристської теорії.
По-четверте, необхідно розрізняти реалізацію позитивного та нормативного аспектів аналізу власне в економічній науці та в методології економічних досліджень. Попри наявний зв’язок, спричинений тим, що без розвитку економічної науки немає об’єкта для методології економічних досліджень, відмінність полягає в такому:
позитивний аспект у науці передбачає вивчення та об’єктивну оцінку реальних процесів і явищ, а в методології — оцінку результативності способів дослідження, запропонованих представниками різних економічних шкіл (теорій);
нормативний аспект у науці передбачає визначення певних правил діяльності (економічної поведінки) учасників економічних процесів, зокрема держави, а в методології досліджень — правил використання певних способів (методів) дослідження в процесі пізнання економічної дійсності.
Продуктом (результатом) реалізації позитивного аспекту в економічній науці є найбільш повне і достовірне уявлення про економічну дійсність, а у методології наукових досліджень — об’єктивна оцінка внеску окремих теорій у створення способів (іструментарію) пізнання цієї дійсності та виокремлення тих способів дослідження, які за певних умов забезпечували ліпші результати.
Продуктом (результатом) реалізації нормативного аспекту в економічній науці є обґрунтування рекомендацій щодо діяльності, зокрема стосовно економічної політики уряду, а в методології наукових досліджень — певна культура дослідження, яка передбачає додержання конкретних вимог у процесі економічного аналізу.
Деякі загальні закономірності розвитку науки як системи знань
Виникнення науки на теренах Європи пов’язують із Грецією V—IV ст. до н. е. Як суспільний інститут, тобто усталена форма організації наукової діяльності, наука остаточно сформувалася в Європі у ХVІІІ ст. У новітній час фіксують три наукові революції:
ХVІІ—ХVІІІ ст. — виникнення класичного природознавства на засадах принципу об’єктивності знань;
на межі ХІХ—ХХ ст. — здійснення серії фундаментальних відкриттів (наприклад, про перетворення хімічних елементів, передавання радіосигналу тощо) та наукових теорій (скажімо, теорії відносності, квантової теорії тощо);
друга половина ХХ ст. — технологічна революція у сфері комунікацій, систем управління тощо, яка спричинила формування постіндустріального суспільства.
Свідченням того, що наука сформувалась як суспільний інститут, стало створення таких її організаційних форм, як академії наук, наукові товариства та наукові видання. Історичне підґрунтя для цього було закладено європейськими університетами, які завжди були осередками не тільки освіти, а й науки. На теренах України найстарішими університетами є Львівський (1585) та Києво-Могилянська академія (1615). Перші вищі навчальні заклади — університети та колегіуми — виникали на основі братських шкіл.
Розвиток науки як системи знань є об’єктом методології наукових досліджень у широкому розумінні. У результаті таких досліджень удалося визначити загальні закономірності розвитку науки. Варто уваги те, що три видатні філософи ХХ ст. — К. Поппер, Т. Кун та І. Лакатош — уявляють цей розвиток по-різному.
К. Поппер у праці «Логіка наукового відкриття» (1934, 1959) подає розвиток науки як постійне суперництво теорій, як перевірку (верифікацію) наявних поглядів та їх заміну за умов невідповідності реальним фактам. Він зазначає, що «…перевагу слід надавати тій теорії, яка зазнала найбільш суворої перевірки…», а демаркаційна лінія між науковим та ненауковим знанням визначається здатністю наукового знання бути перевіреним. Найвищий клас теорії, за Поппером, забезпечується тим, що її автор попередньо визначає ті умови, за яких теорія може бути заперечена. Якщо теорія багаторазово протистояла спробам її заперечення, то вона вважається підтвердженою найвищою мірою, або «добре короборованою».
В економічній науці ХХ ст. об’єктом перевірки ставали не тільки висновки окремих теорій, а і їх припущення, від частини яких дослідники були змушені відмовитися. Наприклад, таким було припущення монетаризму про сталу швидкість обігу грошей, на основі якого робився висновок про безпосередній зв’язок між кількістю грошей в обігу та рівнем інфляції.
Т. Кун у праці «Структура наукових революцій» (1962, 1970) подає розвиток науки як чергування періодів нормального розвитку науки та наукових революцій. Нормальний розвиток трактується як розв’язання наукових проблем на засадах ортодоксальних (усталених) систем поглядів. У даний час дослідники прагнуть зберегти систему поглядів, яка склалась, реагуючи на критику опонентів, за допомогою вдосконалення наявних теорій.
Наукова революція — це перелом у розвитку науки, котрий утілюється в запереченні наявної системи поглядів та виникненні нової. Причиною такої зміни, за Куном, стають чис ленні невідповідності висновків наукової теорії реальним фактам. Наслідком наукових революцій є перехід від однієї наукової парадигми — способу бачення світу — до іншої. Попри те що філософ акцентує увагу на наукових революціях, які передбачають докорінні зміни поглядів, він визнає існування так званих дисциплінарних матриць.
Дисциплінарна матриця являє собою впорядковані елементи пізнання, або, образно кажучи, спільну мову для всіх, хто веде дослідження в межах певної наукової дисципліни. Існування дисциплінарних матриць забезпечує те, що під час зміни парадигм у період наукових революцій наука як галузь знань не зникає, а наукові дискусії та пошук порозуміння між прихильниками різних поглядів можуть тривати.
Застосовуючи положення, сформульовані Т. Куном, до економічної теорії ХХ ст., можемо знайти як приклади зміни парадигм і відповідно наукових революцій (кейнсіанської, монетаристської, раціональних сподівань, на основі теорії RBC тощо), так і приклади порозуміння (компромісу) ніж представниками різних наукових шкіл. Зразком такого порозуміння між неокласиками та кейнсіанцями стало, наприклад, неокейнсіанство з його використанням неокласичного інструментарію та відмовою від деяких традиційних кейнсіанських поглядів на результативність державного регулювання економіки.
І. Лакатош у праці «Методологія науково-дослідних програм» (1978) зазначає, що історія науки — це, скоріше, історія науково-дослідних програм, ніж теорій. Під науково-дослідною програмою (НДП) він розуміє «кластери більш-менш пов’язаних теорій».
У структурі НДП вирізняються «тверде ядро» та «захисний пояс».
Під «твердим ядром» маються на увазі незмінні компоненти теорій, які сприймаються прихильниками їх як незаперечні. Тверде ядро фактично є переліком методологічних принципів (підходів) у науці, якими визначаються допустимі («позитивна евристика») і недопустимі («негативна евристика») методи аналізу. «Захисний пояс» науково-дослідної програми є сукупністю допоміжних гіпотез, які виявляються потрібними для того, щоб теорії витримували перевірку фактами. Він забезпечує гнучкість теорій, тобто їхню здатність до пристосування в нових умовах.
Ідея поєднання «жорсткого ядра» теорій з «захисним поясом» має досить реалістичний вигляд, якщо, наприклад, послатися на теорію загальної економічної рівноваги. Як відомо, створена на початку ХХ ст. Л. Вальрасом, вона мала як основу уявлення про цілісність економіки та загальну рівновагу як продукт формування певних пропорцій. На той час уважалося, що пропорційність досягається за взаємодії окремих ринків через узгодження цін цих ринків. У другій половині ХХ ст., коли незаперечним фактом стала неможливість виконання цінами ролі інструменту загального узгодження, теорія загальної рівноваги була доповнена моделями загальної нерівноваги. Тож «захисним поясом» стає гіпотеза «раціонування економічних суб’єктів» на окремих ринках та уявлення про можливість узгодження ринків без узгодження цін. «Жорстким ядром» у даному разі можна вважати уявлення про необхідність дослідження тих взаємозв’язків (пропорцій), які гарантують існування економіки як цілісності.
Особливості інструментарію економічного дослідження.
Інструментарій наукового дослідження неоднаковим не тільки в різних науках, а й у різних наукових напрямках у межах однієї науки. Це стає достатньо очевидним під час порівняння провідних економічних шкіл.
Під інструментарієм наукового дослідження розуміють сукупність гіпотез, ідей, підходів до розв’язання основних проблем науки, методів та технологій дослідження. Особливості та еволюцію інструментарію наукового дослідження в економічній науці перш за все відображають фундаментальні гіпотези (припущення) та ідеї щодо розв’язання основних наукових проблем — про функціонування економіки як цілого, джерела економічного зростання, роль держави, стимули економічної діяльності тощо. Проілюструємо це переліком гіпотез та ідей різних наукових шкіл (напрямків) економічної науки.
ПОРІВНЯННЯ НАУКОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ОСНОВНИХ ШКІЛ (НАПРЯМКІВ)
ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
Фізіократи (XVII — XVIII ст.) -√ природний (об’єктивний) характер економічних законів та руйнівні наслідки їх невиконання
√ ідея загального економічного кругообігу — обміну продуктами і доходами — як перше пояснення цілісності економіки
√ ідея оптимізації державного регулювання економіки податками та визначення основних принципів побудови податкової системи — мінімальні витрати на стягнення, необтяжливість для платників тощо
Класична політична економія(XVIII — XIX ст.)- √ саморегулювання економіки (принцип «laisser faire») та державне невтручання, що з нього випливає
√ людина як економічна істота з природною мотивацією на реалізацію особистого інтересу
√ праця як джерело вартості — трудова теорія вартості
√ визначення як мети підприємницької діяльності прибутку, а її джерела — нагромадження капіталу
Неокласична теорія (XIX — XX ст. та другої половини XX ст.) - √ раціональність поведінки економічних суб’єктів — споживачів та виробників — з відповідними законами оптимізації результатів діяльності
√ загальна економічна рівновага як економічний стан, що досягається шляхом узгодження попиту та пропонування на окремих ринках та між ринками
√ економічний лібералізм з обмеженим державним втручанням в економіку
√ досконала конкуренція як точка відліку — порівняння й оцінки станів, в яких перебуває економіка
Традиційне кейнсіанство - √ залежність випуску від обсягу витрат
√ аналіз нерівноважних станів економіки у кризовому спаді
√ «ефективний попит» як результат державного регулювання економіки
√ ефективність державного регулювання економіки фінансово-кредитними інструментами
Нове кейнсіанство кінця ХХ ст.- √ залежність реальних величин — випуску та зайнятості — від суку пного попиту більшою мірою, ніж від цін у зв’язку з нееластичністю («жорсткістю») останніх
√ ідея «майже-раціональності» економічних суб’єктів, спричиненої неповнотою інформації та монополізацією ринків
√ ідея раціонування — поведінки суб’єктів на одному з ринків з урахуванням обмежень на інших
√ загальна економічна рівновага без пропорційних цін різних ринків
√ ідея гістерезису — неповернення безробіття до свого природного рівня
Неоінституціоналізм та нова інституціональна економіка кінця ХХ ст.- √ економічні відносини як такі, що формуються під впливом права, політики, культури, психології
√ інститути — сукупності усталених правил (норм) економічної поведінки та механізмів економічного примусу до їх виконання
√ підхід до економічної системи з позицій рівноважних станів, що визначаються не тільки параметрами цін та обсягів, а й змінами інституціонального середовища
√ диференціація прав власності, трансакційні витрати, контракти, суспільний вибір тощо — нові інструменти економічного аналізу
√ раціональна поведінка — змінювана величина, що формується під впливом складності вибору, наявної інформації, мотивації суб’єктів
Порівняльна таблиця свідчить про постійний розвиток та збагачення інструментарію економічних досліджень, знаходження компромісу між відмінними підходами.
Розуміння особливостей інструментарію окремих напрямків економічної науки передбачає знання історії економічної думки, яке є корисним для будь-якого економічного дослідження принаймні з таких причин:
озброює дослідника знанням альтернативних підходів;
орієнтує на знаходження відповідей на актуальні питання не тільки в положеннях сучасників, а й у ідеях попередників.