53.Організація заробітної плати за умов ринкової економіки

З/п як соціально-економічна категорія з одного боку є основним джерелом гро­шових доходів працівників, тому її величина в значній мірі обумо­влює рівень добробуту всіх членів суспільства. 3 другого боку, її правильна організація зацікавлює працівників в підвищенні ефекти­вності виробництва і зрештою бе­зпосередньо впливає на темпи і масштаби соціально-ек розвитку країни.

Форми з/п х-ть співвідношення між витратами робочого часу, прод-тивністю праці працівників та ве­личиною їх заробітку. Розрізня­ють дві основні форми заробітної плати: погодинна та відрядна. По­годинною називається форма оп­лати, за якою величина заробітку пропорційна фактично відпрацьо­ваному часу. За відрядної оплати заробіток праців є пропор­ц к-сті виробленої про­дукції.

С-ми з/п х-ь взаємозв’язки ел-тів заробітної плати: тарифної час­тини, доплат, надбавок, премій. Існують десятки с-м заробітної плати: погодинно-преміальна, ві­дрядно-преміальна, погодинна з нормативним завданням, акордна та ін.

В сучасних с-мах з/п особливу увагу заслуговує посилення зацікавленості кож­ного співроб-ка в підвищ-ні еф-ості вир-чих ресурсів.

З переходом до нових умов го­спод мотивуючи функції оплати праці передбачають нас­тупні умови: розмір заробітку ко­жного працівника повинен визна­чатися перш за все особистим трудовим вкладом в рез-т колек­тивної праці; посилення дифер-ції в оплаті праці в зал. від її склад­ності та якості, споживацьких властивостей продукції, що випу­скається; відмова від грошових компенсацій за погану працю та шкідливі санітарно-гігієнічні умови; перегляд функцій та ролі преміал с-м.

54.Потреби та мотиви

Потреби — це те, що неминуче виникає та супроводжує людину в процесі її життя, те, що є спільним для різних людей, і разом з тим виявляється індивідуально в кожної людини. Потреби — це відчуття фізіологічного, соціального або психологічного дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь, що потрібне для створ та підтрим норм-х умов життя й функт-ня людини. Більшість потреб періодич поновлюються, але при цьому вони можуть змінювати форму свого прояву, рівень значущості для людини. Намагаючись задовольнити свої потреби, людина вибирає свій напрям цілеспрям поведінки. Виконання певної трудової функції — один зі способів такої поведінки. Характер походження потреб досить складний, але в їхній основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота потребує певних умов і засобів Існу­вання, Друга є результатом суспільних умов. За умови, що зміст потреби та можливість "її реалізації усвідом­люються людиною, вони набирають форми інтересу до різнома­нітних благ. Певні інтереси обумовлюють появу спонукальних дій, мотивів. Мотив у економічній літературі трактується по-різному, але найчас­тіше як усвідомлене спонукання до дії. З різних поглядів на сутність мотивів найпліднішим є той, що в ньому мотив розглядається в контексті відображення й вияву потреб та інтересів. Тісний зв'язок мотивів, потреб і інтересів пояснюється передусім схожістю сутностей. Потреби людини - це нестача чогось, інтереси — це усвідомлені потреби, джерело діяльності, об'єктивна необхід­ність виконання певних функцій для задоволення потреб; моти­ви - це усвідомлені причини діяльності, спонукання людини до чогось. Мотиви з'являються майже одночасно з виникненням потреб і інтересів та проходять певні стадії, аналогічні стадіям формуван­ня потреб та інтересів людини. Мотив --це своєрідна реакція людей на інтереси, а отже, на усвідомлені потреби.

Мотив знаходиться «всередині» людини, має «персональний» характер та залежить від безлічі зовн. І вн. стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й ви­значає, що треба зробити та як саме.

Безперечно, мотиви виникають, розвиваються й формуються на базі потреб. Водночас вони від­носно самостійні, оскільки потреби не визначають однозначно сукупність мотивів, їхню силу та сталість. За однакової потреби в різних людей можуть виникати неоднакові мотиви.

У структуру мотиву входять:

• потреба, яку людина хоче задовольнити;

• благо, що може задовольнити цю потребу;

• трудова дія (дії), що необхідні для отримання блага;

• ціна — витрати фізіологічного, матеріального й морального характеру, що пов'язані з трудовою дією.