9.Фінансова політика держави. Зміст складових напрямів фінансової політики та їх взаємозв’язок.

Фін. політика — це визначення цілей, завдань, на вирішення яких спрямовується процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. Залежно від тривалості періоду і характеру завдань фін. політика поділяється на фін. стратегію і фін. тактику.

Фінансова стратегія — довготривалий курс фін. політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення масштабних завдань, визначених економічною і соц. стратегією.

Фінансова тактика спрямована на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку сусп. за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фін. зв’язків.

Виділяють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну і міжнародну фінансову політику.

Податкова п-ка. Головне призначення вилучення частини ВВП на загальнодерж. потреби, перерозпод. ці кошти через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

• джерел формування доходів держ. і місцевих бюджетів;

• пріоритетних напрямів видатків бюджету;

• джерел фінансування бюджетного дефіциту;

• принципів взаємовідносин між ланками б. системи.

Оскільки под. і бюдж. політика пов’язані між собою, вживають поняття бюджетно-податкової політики. При цьому виділяють:

• дискреційну фіскальну політику, коли парламент і уряд вносять зміни до податкової системи і видатків бюджету з метою впливу на ВВП, зайнятість, інфляцію. Ця політика може бути стимулюючою і стримуючою;

• недискреційну, «вмонтованих стабілізаторів», на теор. припущенні, що под. система сама по собі має властивість автомат. впливати на екон. цикл, тобто має стабілізаційний ефект.

Кредитно-грошова політика забезпечення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції і курсу нац. грошової одиниці; регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії і розміщення державних і корпоративних ЦП і регулювання їх дохідності. У кредитно-грошовій політиці відносну самостійність набувають емісійна політика, цінова політика, валютна політика, кредитна політика.

Міжнародна фінансова політика. В її основу покладено управління валютно-фінансовими і кредитними відносинами у сфері міжнар. відносин. Великого значення фін. політика таких міжнародних фінансових організацій, як МВФ, МБРР, ЄБРР, та ін. Держава захищає свої інтереси через митну і валютну політику. Застосовується система митних платежів або конкретний митний режим. Головним завданням митної і валютної політики є забезпечення примноження золотовал. резервів держави.

10.Поняття фінансового механізму і його складові елементи. Зв'язок фінансового механізму з фінансовою політикою.

Завдання фінансової політики реалізуються через фін. механізм. Фін. механізм - сукупність фін. методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-екон. розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є фін. планування й прогнозування, фін. показники, норми, нормативи, резерви, санкції, управління фінансами і фін. контроль, фін. законодавство.

Функціонування фін. механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси складовими фін. механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування. За його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули.

У процесі фін. планування й прогнозування визначаються обсяги фін. ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фін. інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підпр. структур і населення.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адмін. одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а резуль-татом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план форм. і використання фін. ресурсів.

За тривалістю дії розрізняють:

• перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

• поточні (на один рік);

• оперативні (на квартал, місяць).

У процесі фін. планування й прогнозування розраховуються відповідні фінансові показники.

Фінансові показники — це абсолютні або відносні величини, які характеризують створення й використання фін. ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати госп. діяльності підп. структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів.