54.Державна Служба Зайнятості(дсз) : її роль в регулюванні ринку праці.

ДСЗ було створено в 1991 році з метою реалізації програми зайнятості як автономний орган при міністерстві праці та соц. Політики.До обов’язків ДСЗ входить аналіз стану ринку праці , прогнозування попиту та пропозиції робочої сили , облік громадян з питань працевлаштування , надання їм допомоги в працевлаштуванні , надання інформації про вільні робочі місця та вакантні посади , проведення професійної орієнтації і консультації населення, організація професійної підготовки , здійснення контролю за дотриманням підприємствами , установами та організаціями законодавства про зайнятість населення.

ДСЗ складається з національного центру зайнятості , який контролює дворівневу мережу

обласних і місцевих центрів зайнятості.

55.Активна і пасивна політика на ринку праці.

Заходи регулювання зайнятості поділяються на активні і пасивні.

Активні- це заходи із:

Створення додаткових сфер зайнятості (пере структуризації економіки , додаткові робочі місця на державних підприємствах ,створення нових робочих місць у приватному секторі , організація громадських робіт , сприяння розвитку малого бізнесу , створення умов для само зайнятості громадян).

Професійна організація населення , перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів.

Посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили

Субсидування частини витрат підприємства на заробітну плату

Надання допомоги в працевлаштуванні

Надання допомоги в разі трудової міграції

До пасивних заходів регулювання зайнятості відносять асигнування коштів та часткове відшкодування безробітним утрати доходів , на забезпечення дострокового виходу на пенсію та інші грошові допомоги .Ці заходи не впливають на регулювання попиту і пропозицію роб. сили.

58.Державна політика зайнятості.

Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів , основними з яких є Закон У-ни про зайнятість населення та програми зайнятості населення .Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.

Програма зайнятості населення визначає заходи держави щодо надання допомоги громадянам у працевлаштуванні , організації роботи з професійної підготовки кадрів , сприяння створенню нових робочих місць. Згідно з Законом У-ни про зайнятість населення основні функції з регулювання ринку праці в У-ні здійснює міністерство праці і соціальної політики.

59.Активні і пасивні заходи регулювання зайнятості населення.

Пасивна політика передбачає виплату допомоги безробітним і надання найпростіших послуг для підбору робочих місць через ДСЗ . Часто застосовують термін „помірна пасивна політика”-вона передбачає матеріальну підтримку безробітних та інші різноманітні послуги по підбору робочих місць .Однак тактика пасивного очікування економічного підйому може оправдати себе тільки при високій гнучкості ринку праці і робочої сили в цілому , позитивних економічних перспектив при яких висока можливість самостійного працевлаштування. В негативному випадку стримуючі регулятори пасивної політики на ринку праці виявляться слабкими і зможуть тільки погіршити ситуацію.

Активна політика зайнятості – це сукупність правових , організаційних і економічних мір впроваджених державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи пов’язані з профілактикою звільнення робітники і збереження робочих місць , навчання .перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб шукаючих роботу, активний пошук і підбір робочих місць ,фінансування створення нових робочих місць , організацію нових робочих місць через систему громадських робіт. Відсутність активної політики може значно звузити функції служби зайнятості

.61.Сучасні тенденції у сфер зайнятості Існують нетрадицій­ні види зайнятості, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день. Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику час­тину населення.

Зайнятість неповний робочий час — це робота в неповну ро­бочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника ро­ботою на повну норму робочого часу або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модер­нізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які найма­ються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана зі специфі­кою виробництва. Робота надається на певний період на умовах по­вного робочого часу і оформлюється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована зайнятість — це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.

В Україні спостерігається скорочення працюючих. За 2001 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної дія­льності, скоротилася майже на 3 % порівняно з 2000 р. Протягом 2001 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% працівників. Дві третини звільнених були прийняті в різні секто­ри економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або по­повнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостеріга­ється переважно у виробничих галузях.

Глобалізація економічної інтеграції і технологічного прогресу, з одного боку, посилюють конкуренцію, яка може призвести до нестабільності виробництва, а відповідно й зайнятості у великих сегментах національної робочої сили, з іншого боку, забезпечу­ються нові можливості для економічного зростання і розширення

зайнятості.

62. Безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого на­селення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з од­нієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звіль­ненням з однієї організації і найманням працівників іншими ор­ганізаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші

Структурне безробіття пов'язане зі структур­ними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнта­ції виробництва, закриття шкідливих підприємств. У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової тех­ніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельнос­ті армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цьо­го безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коли­вання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне безробіття — це вид безробіття, яке постійно зміню­ється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури.

Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжу­ється правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент без­робітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів

Хронічне безробіття пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників.