medichna_psikhologija-i.s.vitenko

_

__П_СИхОЛОГlчНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ

_

1,,1,ків, потім Інститут іноземних мов. Вже під час навчання на 3-му курсі

11()'lала одночасно працювати ВИКlадачем. За характером комунікабеlЬ­

11,), життєрадісна. З дитинства виховуючись без матері, ЗВИКlа до труд­

І IОщів, завжди добре спраВllялася з домашнім господарством. Протягом

ІІІІ,\КИ років ВЧИllася, працювала та доглядала за тяжко хворим батьком.

Ml'[ [Сlруації з 15 років, Одружена. Вагітність була першою, перебігаlа lег­

"(),

] 2,05.2002р. народила живого Хlопчика. ПРОВОДИlИ СJИМУlяцію по­

,1ОlOВ01 діяльності, були розриви шийки матки. З перших же днів году­

ІІ,ШШІ ІІа сосках грудних :lалоз утворилися тріщини, декілька днів тем­

lеРilтура тіла нідвищуваlася до 3,2 ос але хвора і «збивала», оскільки

11 рапІула швидше додому. У нологовому будинку дуже нудьгувала, обтя­

/[,:увалася обстановкою, погано спала. У зв'язку з усклаДIеIlІІЯМИ під час

< чування ДИТИНИ юамислювалася про майБУ ТІІЄ». БУllа виписана з по­

.\Опшого будинку 21.05. Вдома в піч з 21 на 22.05 не спаlа, З'ЯВИlася ТРИВО ­

[а,

вважала себе тяжкохворою, думаlа, що «вже не одужає», «не знаходи­

.11

обі місця». 22.05 на lівій грудній залозі з'ЯВИВСЯ інфіlьтрат, темпера­

Іура піДВИЩИlася до 38

Був ПРИ:lначений пеніЦИllін, настушюг0 дня

Іl'\шература тіlа ІІормаlі::\увалася. Аllе піЛІіше туга ПОСИllилася, жінка

IlІlaжаJІа, що вова є тягарем ДЛЯ себе і оточуючих. З'явилися суїцидаlЬ­

1 1і

,умки: одного разу вночі схонила бритву та сказала чоловіку, що зараз

вкоротить собі віку, але розуміllа, що зробити цього не зможе. До дитини

(ЇУlil байдужа,

навіть не підходила до неї. Не спаlа, незважаючи ІІа вжи­

ваl!ІЯ СІІодіЙного.

час госпіталізації загальний стан хворої задовілыІй•. Температура

І і/lа нормальна. Хвора збуджена, пікнічної rатури. З боку внутрішніх ор­

І',шів патології не виявлено. На сосках грудних залоз невеликі тріщини.

Ilульс

102 за 1 хв, ритмічний. АртеріаАМІИЙ тиск - 110/80мм рТ. ст. Да­

11 і

ііІа і1ізів сечі і крові в межах норми. Ознак вогнищевого ураження ЦНС

І ({'має. Хвора оріЄІ пована у часі та в наВКОАИШНЬОМУ середовищі. Доступна,

llaвіп, дещо настирлива зі своїми скаргами. Тривожна, сумна, ввесь час

СТОПlе, зітхає. Говорить, що їй «.Jже погано і важко». Вона «ніколи не оду­

жає і для всіх є тягарем». Дитина знаходилася в яслах при лікарні. Під час

lолування ДИТИНИ хвора

бе:шорадна, нетеРПАяча. Запитує санітарок:

«Чому дитина

аплакаАа?

Чому відригує? .. Чи не загрожує їй щось?».

І'уже неохайна, за собою не стежить, ІІе вмивається, не чистить зуби,

ість добре. Себе вважає дуже тяжко хворою, ВИС)ЮВlІОЄ цілу низку іпо­

\ОІIДРИЧНИХ скарг, заявляє, що процес годування ДИТИНИ для неї БО1іс­

ІІІІЙ, що вона

«нестерпно страждає». Сюгне, зітхає, висловлює неспокій

ПСИХОЛOl'ічні і психіатричні проблеми в разі ендокринних

захнорюнаlll.

за дитину і в той самий час байдужа до неі. Говорить про небажання жи­

ти. Марення та гаАІоцинацій не виявлено. Однак хвора дещо

стверджує, що їй

«даюп, не ті ліки», через те вона не спить. Разом з цим

некритично сприймає зауваження та жарти інпІИХ хворих. УведеНIJЯ амі­

на:шну переносить погано, легко розвивається акапвія. ПрислуховуєТl,СЯ

до найменrпих відчуттів у своєму організмі,

фіксується на БУДІ,-які 1

дрібниці. Відмовляється від юдування дитини,

хоча думає, що ДИТИII<1

в поганому стані.

Часом стан тривоги змінюється апаті<'Ю, цілими ДШІ­

ми лежить у

Незважаючи на припинення годування ДИТИНИ,

стаІ І

не поліпшується. Протягом баГ<11>0Х днів залишається П1аксивою,

іllО­

ХОІ).РИЧНОЮ. Настрій пригнічений (<<не знаходжу собі місця»). ГовориІ,

про якусь неясну тривогу, послідовно розповісти про свій стан не мож(',

Під час розмови важко зітхає. З 07.07 стан почав

.ещо поліпшуватися

, :1і1-

лишалася емоційно лабілыІю•. Скаржилася

на <<внутріптнє ХВИЛІОваНШI».

З 16.07 настрій покращився, тривога стала з'являтися лише періОДИЧIІО,

l,

а,1е при цьому вже більш впорядкована. 23.07 настрій :шаЧІІО поліПІПИВО

обтяжуєп,ся обстановкою психіаТРИЧIlОГО нідділеШ-ІЯ. Висловлює побоJO­

нання, що повністю вона все ж не одужає, «не справиТl,СЯ 3

вимогами жиї

ТЯ». Багато думає про своє : доров'я. Приймала аміназин до 150мг на добу,

. Залишається невпl'В­

субкоматсші .ОЗИ іІІсуліну. 28.07 стан поліпшився

неною у собі, не :шає, як справиться з вихованням ДИТИНИ. 30.07 ВИПИСaJ ")

додому. Вдома залишалася на лікарняному

листку. Спочатку активно ,1-

. Тепло

лядала за ДИТИНО(), І1риводила у порядок .омашнє господарство

ставилася до чоловіка. 3 16.08 знову стала гірше спати, з'явилася ТРИШl',)

за майбутпс: ДИТИНИ. Нічого не робила, злягла у lіжко. 03.09 знову бул,)

госпіталі:ювапа у психіатричне відді1еШІЯ. Перші ДlIі

була, як раніше, "у­

же тривожна, висловлювала багато іпохондричних скарг, іноді «кидалася),

, безвихіль",

по палаті, заламувала руки. Говорила про «безнадійність

значала зміни у всьому тілі, зміну смаку Їжі. Скаржилася на тугу, ві.ЧУТ­

тя пустоти В голові, неможливість :юсередитися. ОДНОГО разу було відчут­

тя, що «все навколо І теживе, як статуї», голоси оточуючих

сприймала, «Я ­

через вату». 3 26.08 стан поліпшився. Спокійна, іноді буває ТРИВОЖІІа, І Іе­

вневнеІІа в собі. 3

29.08 стійке поліпшення, хвора сказала,

що лише те)

відчуває себе по-справжньому здоровою. ПоновлеНІІЯ

психозу 16.08, череl

.

3 міс після пологів, збіглося 3 віДlIовленням менструацій

За даними катамнезу, хвора практично здорова, працює викладач'М,

Виховує ДИТИНУ. Протягом майже 9 років нападів депресїі не БУ10.

у гострий період

б езсОІШЯ, ілюзії, галюцинації, рухове збудження,

тривога, пригніченість, страх смерті, часом

анозогнозія, втрата кри­

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ

:)/\аТІІОС'і, дратівливістю, загостренням рис характеру,

вираженою гіпом­

II.'зією. У

пізній період відзначається зниження інтелекту.

3аХ60РlOва1l11Я травного тракту.

Для виразкової хвороби характерні

(,ратівливість,

гарячковість і конфліктність, денресія,

апатія, фобії, істе­

ричні реакції.

Хворі дратівливі, образливі, стурбовані. В о н и часто конф­

.1іктують вдома та в лікарні з персоналом, щ о утруднює СТОСУНКИ з ними.

у

розвивається онкофобія.

захвОРlOвання. У разі цукрового діабету виражені дратів­

астенізація, висока емоційна реактивність і

неврівноважеІІість,

<М"і'....;"

vryA. ';/"'TT;

'

уразливість і образливість,

явища гіпомнезії.

сенситивпа ВКХ.

IlОсп ішн істю, ЩО поєднуюп,ся із

Синдром Іценка -Кушінга характеризується

11010 вкх. Хворі вередливі,

емоційно

конфліктн і , порушуюТІ, лі­

кувалІ.ІІИЙ режим. Типова апатія може змінюватися ейфорією, можливі

І юрушеrшя конституції тіла, деперсоналізація.

БРОllхолеzеневі захворювl1ННЯ. У разі бронхіа льної астми емоційне н а ­

"ружеІНЯ у хворих сприяє виникненню пападів ядухи. 3а умов хроніч­

ІЮГ0 перебігу бронхіальної астми характер хворих змінюється за іПОХОІІД­

РИЧНИМ, істеричним типами ВКХ.

Шкірно-венерологічні захворювання. Хворим властиві сором'язливість,

скутісТЬ,

особливо У разі виси п а н ь ІІа відкритих частинах тіла, і ці від­

посилюються н а д мірним інтересом до н и х оточуючих. Хворі уса­

мітнюються, стають дратівливими,

неврівноваженими. Найважче пере­

ІІОСИТЬ захворювання МОЛОДЬ, в якої формуються думки про власну не­

Венеричні хвороби мають глибоко психотравмувальний

ТПІUнrп. у пацієнтів страх перед прогнозом захворюван­

лікування.

у початковій стадії захворювання погір­

до власних відчуттів,

реЗУf,татів дослід­

жень, часто

.

Основн и м и є астенічпі, депре­

розвиваються розлад и

суїцидальні ВИС)ІОВИ.

У

свідомості.

Алкоголі3Л1

і llаркоманія

є різновидом

(залеж н о ї )

К И , де є прагнення досягти мети з а ДОПОМОІ'ОЮ хімічних, (психоактивних»

р ечовин . Особистість таких хворих у біШ,ІПості випадків незріла, з нездат­

Психологічиіпроблеми пацієнтів із хронічними заХВО) !lЯМИ

ТРУДІІОІ;і

­

міжособистіс

н и х стосунків. 3 метою Їх компенсації одні бажають викликати заДОІЮ­

лення і ейфорію, інші розслабитися

ків. У ра:>і алкоголізму П

Спостерігається поступове зниження інтелекту. Хrюрі,

за лікуванням до І1арколога, проходять через тривалу і

мотивів. Вони бояться розголошення, глузування.

Психологічні проблеми паці€нтів

із хронічними захворюваннями

Іноді хвороба заходить так д а леко, що людина перебуває у повній : J­

лежності

неї.

­

І вже не лише не може, але й не хоче від пеї в и лікувати

ся. Формується специфічна хвороблива ж иттєва позиція,

для подолаlШI

якіі потрібна психотерапевтична допомога лікаря.

3гідно} теорією стійких патолог

і ч н и х стапів (П. К. Анохін, Д. Н. У:шад:\с,

Н. П. Бехтерева)

хвороба є патологічною

формою

а д аптації організму

дЛЯ НЬОГО н авантажень.

За певних умов вона рефлектор11О

довготривалої нам'яті. Механізми довготрива­

які зазвичай звільняють нас

необхідності

,

весь час

рі:жо обмежують МОЖЛИВЇСп

Відбувається ІІЄ­

повернення до

оргаІІів.

усвідомлена перебудова ЦНС і ЦІЛОІ низки

що

», «воля до

Формується» установка п а хворобу

зводить до фізіологічної трансформації

­

рішніх органів у необоротні, органічні. Незалежно від того, яка із соматич

них хвороб набуває хронічноо характеру,

це завж д и є наслідком д ії пси­

хосомаТИЧІІ ОГО «хибного кола», яке включає психологічний (особистіСІІі

передумови), середовищний (сімейна, службова ситуації, екологічні, побу­

тові чинники) і біологічний (стать, вік, спадкова схильність д о недостатності

. Спрацьовує уста новка особи:

функції певного органа і т. ін.) компоненти

­

це специфічний стан, щ о виникає

і фіксується ШОДИІЮЮ під час задово

лення певної потреби (наприклад,

» від фруст­

виправдатися, «сховатися

рувальних проблем у «безпечне місце »

хворобу). Виражається підсвідо­

­

мим Iрагненням знов і звов заДОВОЛИІИТИ

цю потребу. О п исана «установ

ка ІІа хворобу», яку сам хворий не усвідомлює, щ о приносить йому пеВІІУ

завж д и слід врахопувати під час лікування хронічних захворю­

хворих осіб відбувається перебудова інтересів до внут­

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ

Ііх відчуггів. Перебудовується вартісна і::'рархія' особистості,

внаслї­

;\ОК «осоБАИВОГО стану хворого» характер стає ,исгармонійним

(психо­

II1П13ація або ІІевроти: ація характеру). Погіршується настрій, виникає

k1MKHYTЇCTb, тривожність. 3'ЯВАЯOТЬСЯ надмірні емоційні реакції на змі­

ІІИ БОАЮ, ІІа певні негативні ВПАИВИ: розгуБАеність, тривога, страх, відчай.

';ільшість ХВОРИХ ура:3Аиві, ІІавіювані і насторожені. Рідко спостерігається

lаРМОllійна ВКХ. Часто домінують стійкі іпохондричні ідеї. Зміни харак­

ІРРУ УТРУ,1,нюють одужання, призводять до інваАі,Іюсті, створюють кон­

флікти, спричинюють негативне ставлення до пацішпів оточуючих.

Тактику лікаРСІJКОЇ роботи з хронічно хворими слід спрямовувати на:

створення психологічної установки на З,оров'я;

IlОШУК і створення емоційно значущих нових, конструктивних стерео­

Пll1ів пове,інки у стресових ситуаціях для даної особи;

вироблення мотивації ІІа повноцінне, здорове життя.

Велике значення мають ,ержавні програми профілактичної ме,И­

І\ШJИ, спрямовані на формуваНІ1Я у людини відповідальності за ВАасне

.\I\ОРОВ'я.

•

ТЕМИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

П

П

Х

ІЧНІ АС

ЕКТИ

СИ ОЛОГ

ИДАЛ НО

ЗАЛЕЖНОЇ, СУЇЦ

Ь

ї

І

ПОВЕДІНКИ, ТАНАТОЛОГ

Ї

ТА ЕВТАНАЗІЇ

уразі зажної

(а,ИКТИВНОЇ) поведінк ІІсихолorічНиЙ мехаllі:щ,

маючи, звичаЙно, розбіжноёті в Деталях, загаАОМ має багато

спільних рис. Розрізняють залежність від вживання психоак­

, тютюнова,

амфетамінова

, опіої\­

тивних речов!н (аАКОГОЛЬІІа

і летки­

на заАежність, зловживання «легкими» наркотиками

ми токсичними речовинами тощо) та залежність від певних

ВИ,j

дія

но гі (падцінні захоплення,

зокрема інтернет-за­

с

лежність, патологічна азартна гра). Якщо виключити з ЩJоm

ря,У

наркотичні і токсичні речовини,

lOП•

які згубно вплива

на різні органи і системи, і за звичаЙних умов не ВИКОРИСЮ­

, КО­

вуються більшістю АюдеЙ, то вживання аАКОГОЛlO, тютюну

РИСI'Ування інтернетом та комп' ютерними

іграми є :шаЧFЮ 110-

ширеним, соціально Аегалізованим, а іноді

і корисним яви­

щем.

Проблемою це стає тоді, коли захоплення перероста(!'

.

соціальної активності, звужує або взагалі усуває спілкування

Коло інтересів залежного звужується до наСТИРАИВИХ думок

­

про предмет залежності, нічого 3 того, що раніше приноси

ло радість і пробуджуваЛ0 інтерес, не може зрівнятися з пре\­

метом залежності, якиЙ стає домінувальним у змісті розмов,

.

За відсутності

предмету залежності ЛЮДИІІа

мрій, сновидінь

стає млявою, бай,УЖОЮ чи, навпаки, нетерплячою і дратівли­

вою. ПСИХОАогічний комфорт досягається лише споживанням

речовини або виконанням залеЖІЮЇ діяльності

. Такі люди пос­

Jl,­

тупово можуть втрачати професійну кваліфікацію і соціа

ІІі зв'язки, опиняюп,ся В маргінальних прошарках суспільства,

. Хоча в сучасних

класи-

часто втягуються в кримінальні ситуації

'IlСТО Є надмірно залежними від батьків чи компанії, прагнучи обірва­

ти цю залежність, вони обирають іншу.

Тому лікування заlежних осіб

е ІІастіlЬКИ важким і тривалим і потребує не лише позбавлення надход­

ження в оргаІІізм психоактивної речовини або віДlучення від ІІадцінної

(\іЯlьності, аlе і глибинного перероблення патологічних психологічних

механізмів, які роблять особистість ураЗlИВОЮ до заlеЖІюсті. Частим

:1lХИСІІИМ механізмом залежних є paцio

. Картаючись докора­

ми сумління, вони часто вмовляють самі себе, що це «тимчасово», «я мо­

жу це покинути в будь-який момент», «п'ю, бо це корисно для шлун­

К<І», «лікарі також палять», «завтра виграю і віддам усі борги» тощо, хо­

'11 В Гlибині душі кожен визнає, що вживає речовини чи займається

[Іадцішюю діяльністю тому, що це - єдине, що ДlЯ нього заЛИШИlОСЯ

r rриємним, а до всього іншого інтересу немає. Внутрішня мотивація за­

ІІСЖНОЇ особи до звільнення від залежності є великим позитивним чин­

І ІИКОМ дЛЯ ефективного лікування і реабілітації. Дуже позитивним мо­

ментом є виважена, терпляча позиція сім'ї залежної особи, праПІення

\ОПОМОПИ позбутися шкідливої звички. Часто, деКllаруючи вголос ба­

Ж.ання позбавити чоловіка від пияцтва ч и потягу до азартних ігор, Чlе­

ІІИ сім'ї підсвідомо намагаються утримати status quo, оскільки отриму­

ють від цього певний психологічний зиск. Скажімо, жінка ЗВИКllа бути

п ролі «нещасної жертви» чоловіка-пияка, отримуючи від цього мазохіс­

тичнє заАоволення своєю довготерплячістю і звитяжними намагаІІНЯМИ

«.Іберегти сім'ю», з позбавленням чоловіка від пияцтва вона також втра­

тить роль «відчаЙДУШІІОЇ героїні», в якій вже ЗВИКlа бути ( можливо ще

:\а часів виховання в батьківській сім'ї). Тому, говорячи про сім'ї залеж­

[[их осіб, ми часто вживаємо термін «співзалежність» не у вузькому сеІІсі

.\аlежності від речовин чи від діяльності інших членів сім'ї (хоча це та­

кож не рідкість), а у сенсі, що зазвичай хронічне вживання психоактив­

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛЕЖНОЇ, СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

них речовин або зловживання певними видами діяльності підсвідомо

підтримуються іншими членами сім'ї задля збереження нехай хиткої,

але рівноваги патологічної системи, на яку перетворюється сім'я заlеж­

ного (як приклад,

можна навести короткий витяг з бесіди системного

терапевта з матір'ю інтернет-залежного юнака: «Уявімо собі, що назавт­

ра Ваш син втратив цікавість до інтернету.

Що тоді відбуватиметься?».

На це мати відповіла тривалим мовчанням,

а потім невпевнено сказаll:

«Спочатку Я радітиму ... Потім ми будемо весь час сваритися. А відтак

він піде з дому ...»).

Значною медико-психологіЧІІ О Ю проблемою сьогодеНІІЯ є зростаЮЧ<l

кількість самогубств у людей різних вікових груп і соціальних прошарків.

Причому на збільшення кількості самогубств суттєво не впливає еКОlІО­

мічний розвиток країни. Багато людей у кризові періоди свого життя об­

мірковують самогубство, а деякі - здійснюють свої наміри. Згідно з A<l­

ними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) щорічно від само­

губств гине більше ніж 600 тис. осіб. Для багатьох країн світу суїцид став

однією з гострих соціальних проблем. Самогубство є складною формою

поведінки, на яку впливають психологічні, соціальні, ідеЙно-фіЛОСОфСI.­

кі, біологічні, геокосмічні та інші ЧИІІІІИКИ. Різні аспекти цього явища зу­

мовлюють його досліджеНІІЯ із загальнопсихологіЧІЮЇ, патопсихологіЧІЮЇ,

психопатологічної,

соціаlьно-психологічної,

психодіаГНОСТИЧІІоі, психо­

корекційної, ПСИХОlого-педагогіЧІЮЇ, психолого-вікової позицій.

С їцид (самог бство) - навмисне самоушкоджеНІІ

Я з метою за­

у

у

!одіяння собі смерті. Не кожна автоагресивна поведінка (поведінка, спря­

, так само, як і не всі

мована на наllесеllН Я собі шкоди) є суїцидальною

випадки, коли людина заподіює собі смерть, можна вважати суїцидом

(це може бути нещасний випадок, результат галюцинаторних чи марев­

них переживань тощо). Отже, автоагресивна поведінка - це специфічна

форма особистісної активності, спрямована на завдання шкоди своєму со­

матичному або психічному здоров'ю. З огляду на специфіку дій індивіда

розрізняють такі види автоагресивної поведінки:

1) суїцидальна поведінка - усвідомлені

дії, метою яких є позбаВlен­

ІІЯ себе життя;

2) суїцидальні еквіваленти - неусвідомлені дії та навмисні вчинки,

які призводять до фізичного (психічного) саморуйнування або самозни­

щення, хоча на це не розраховані;

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛЕЖНОЇ, СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

3) несуїцидаАьна

автоагресивна поведінка: різні форми навмисних са­

моушкоджень, метою яких не є смерть або вчинення яких не є небезпеч­

І!ИМ ДАЯ життя.

Французький фіАОСОф, соціОАОГ ЕміАЬ Дюркгейм відрі:шяв самогубс­

ТВО від спроби самогубства, трактуючи спробу як припинення самовби­

вчого акту до настання смерті. За його САовами, до суїциду подібні вчинки

Аюдей, які ризикують ВАасним життям, віддаються небезпечним занят­

ЛІМ,

ризикованим видам спорту, пов'я: аним і:з грою зі смертю, lІадмірно

виснажують себе роботою, недбаАО стаВАЯТЬСЯ до свого :цоров'я,

ЗАОВЖИ­

вають аАКОГОАем,

ТЮТЮНОМ, наркотиками, сексом, нехтують небезпекою

10ЩО. Від ВАасне суїциду така поведінка (іноді ії називають парасуїци­

лаАЬНОЮ) відрізняється тим, що не пов'язана з мотивацією, котра спрямо­

вує кожен вчинок до смертеАЬНОГО фінаАУ. Така поведінка може бути вмо­

тивована по-різному і за різними критеріям и визначають такі і види:

пеусвіДОМАюваний суїцид

(ГАибинне підсвідоме бажання смерті,

що не постає у свідомості суб'єкта як мотив, але спонукає його д о ризико­

І!ШЮЇ активності);

ризикована гра і ризикована безтурботність, що часто по єднується

.ІЇ споживанням аАКОГОЛЮ, наркотиків, психоделічних препаратів;

психопаТОАогічний і афеКТИВНО-lІевропатичний суїцид.

Серед самогубств, які скоєні ІІсихічно хворими АЮДЬМИ виокреМАЮ­

ЮІ. чотири види:

1.

М аніакаАьне

самогубство

під ВПАИІЮМ

ідей.

гаАюцинацій чи маревних

2. С амогубство меАаНХОАіків - під ВПАИВОМ ГАибокої депресії.

3.

С амогубство під

4.

ВПАИВОМ нав'язливих ідей.

Автоматичне (

самогубство - раціОIаАЬНО не мотиво­

ване.

імпульсивне)

Суїцид психічно здорової людини реалізується як вибір нею смерті

,\11 досягнення мети за

адекватної свідомості і афективио-невротичпого

стану, ЩО не досягає паТОАогічного рівня. Американські вчені Н. Фарбероу

і . і1ітман визначили три типи суїцидаЛЬІІОЇ поведінки психічно здоро­

вих АюдеЙ.

1. Демонстрація свого дистресу іншим без бажання вмерти. На цей тип

IІрипадає 1рнБАИ3НО 30 % усіх

ш,

суїцидальних актів. М

ета демонстр

ії дис­

тресу без бажання померти реалізується як підсвідоме прагнення ВПАИ­

ІІУТИ на інших, привернути увату до своїх проБАем,

викликати співчуття,

ІЦодо форми с'іцидаАМЮЇ поведінки, то виокремлюють ВІІутріШІII()

(психічну) і зовнішню (дієву) форми такої поведінки. До внутрішніх форм

суїцидаАыlїї поведінки віДІЮСЯТ},:

_ суїцидаАьні думки

міркування суб'« кта про ЗІІецінення і відсут­

вісТІ, сенсу ЖИТТЯ, об"РУlпування доціАьності ВАасної смерті, обміркову­

ваНIІЯ способів, засобів самогубства;

суїцидаАьні задуми

(пов'язують уявний суїцид із реаJlЬНИМ) ЯВІ})­

ЮТЬ собою МИСАеннєві операції, в яких формується суїцидаАЬПИЙ І1ам

обирається спосіб, ви:шачаюТl,СЯ засоби і час СКОЄННЯ самогубства;

_ суїцидаАьні наміри

(формуюТl,СЯ із задумів і ВОАЬОВОГО рішеll­

IlЯ, ІП,О безпосередньо спонукає до дії) - мотиваційний феномен, ЯКИll

пов'язує внутріПІ ІІьоисихічну і зовнішньодієву СКА адові вчинку.

Усі ці феномени виникають і розвиваються у внутрішній сфері особl1С­

тості і тому важко піддаються ВИЯВАеШlІО без використання спеціаЛI,IШХ

методик.

ЗовніШІІі форми суїцидаАЬНОЇ поведінки ВКАючають суїцидальні СІ

би і завершені суїциди. СуїЦИД1Аьпа спроба - це ціАеспрямоване ОІН-'ру­

вання засобами самогубства, яке внаслідок певних причин не закіНЧУ(:'ТIJ­

ся смертю. Особи, яким не вдався сУЇЦид, здебіf,ШОГО кажуть, щО ШКО­

дують про скоєне. Але частота самогубств серед них протягом наСТУПIІИХ

12 міс пісАЯ невдаАОЇ спроби приБАИЗНО в 100 разів перевищує сереДІІІО.

1. Психіатрична патологія

дспресія; аЛКОГОлт.на і наркотична залеж­

І ість; І1ІИ:юфренія; розлади особистості.

2. Соматична патологія

важкі хронічні прогресивні захворювання:

4)

знижеlТНЯ повсякдснно' активності;

П

і

і

аспекти помирання

і

смерт

і

сихолог чн

На жаlЬ, перед деякими хворобами медицина заllишається безси­

,1010,

і кожен медичний працівник рано чи пізно стикається з пробllемою

і смерті. У минулому «душевну втіху» помираючим хворим

IlадаваllИ священики. Нині цей обов'язок ПОКlадається також на llікарів,

мсличних сестер,

.

Типові реаКІф' па

а)

покора і спокійне

б) пасивна капіТУllяція,

що ПРОЯВlЯЄТЬСЯ в апатії і

в)

«втеча» В звичайні баllачки і спогади;

г)

«втеча» В фантазії про безсмертя;

.) компенсаторна діЯlЬНість корисна (завершення роботи, подорож)

,))o шкідлива

(Зllовживання токсичними речовинами, сексуаlьні екс­

І\ССИ).

Е.

Кебlер-Росс видіlЯЄ такі фази хронічного смертеlЬНОГО захворю­

ваІІІІЯ:

а)

усвіДОМlення наявності важкої хвороби;

б) внутрішнє заперечення небезпеки;

В)

роздратування і гнів (за схемою «Чому я?»);

г)

депресія із суїцидаlЬНИМИ думками і спробами, частіше спонтан-

ІІИМИ;

.)

ДОМОВlеність

строк в УЯВlенні віДКlадається (<< фаза угод»);

е)

активне примирення зі смертю, хоча зберігається певна надія;

є)

якщо надія зникає

пасивна капіТУllяція,

втрата інтересу до 01'0­

Фази можуть бути біlМI чи менш вираженими, повторюватися, за­

t1l'ЖНО від перебігу хвороби і lікування. Медичні працівники прагнуть

IlОlегшити стан ІІеВИlіковного хворого симптоматичним,

паllіативним

незначними маніПУllяціями, що можуть мати СПРИЯТlИВИЙ

ІІІІЛИВ, як

Необхідно дотримуватися принципу доброго догля­

і намагатися зменшити фі:шчний дискомфорт.

Слід уникати маніпу­

мій, lЦО самі по собі БОllючі чи неприємні. Треба намагатися переклю­

'ІИТИ

хворого на біllЬШ приємні чи цікаві вражеНЮІ або сногади.

Jабезпечити наlежний контакт з бllИЗЬКИМИ. У розмовах з хворим бажа­

ІІИЙ партнерський,

не авторитарний СТИlЬ, «вміння

t'(шувати навички ПОДОlання СКllадних і неприємних еllементів

Психологічні аспекти помираІІІІЯ і смерті

Наука про вмирання і смерть на:швається танаТОlогією. ПСИХОll'і 1

клінічної смерті rрунтується на спірних і ненадійних свідченнях.

llЮДИ,

що були виведені зі стану Кllінічної смерті, розповідають, що бачи­

lИ свіТlО, котре ставаllО все біlЬШ яскравим, одночасно lякаlО і ПРИПІІУ­

ваАО їх. Це світіння, що не піДАається Оlисанню, позбаВJЯlО Їх будь-яких

думок і переживань. Повернення ,0 ЖИТТЯ сприймаllОСЯ ними як XBOpOr,.

ливе явиш;е.

На сьогодні значні дискусії і веJИКИЙ інтерес ВИКlикає проблем,}

евтанззїї ( у перекладі з грецької -

«щаСlива смерть»). Активна свї,)­

на: ія

зумисне умертвіння з метою припинення страждань па вимо­

гу помираючого чи бе: Heї._ 1HHe законодавство забороняє це, актиВІ І.)

евтаназїя розглядається як вбивство

П оправда в деяких ВИСОКОР(Х ВИІІС·

них країнах дискутується питання

:

про Jегаllізацію активної евтш lа:lії.

шає трагічіІі ПРИКАади знищення 40 ООО психічно хворих У тІаІ\И(І·

відносно недавні справи «медсестер-вбивць» і «АОКІОР(}

це обмеження чи ВИКlючення осоБJИВО скла,,­

котрі МОГlИ б збіlЬШИТИ триваlість життя J \і·

аАе не врятувати його, Йдеться про СКОРОЧl'11

ня листапаЗll «поганого вмирання»).

На відміну від активної евтаназії, Я"У

називають «методом наповненого шприца», пасивm евтііТя - цё «ме­

тод відкладБІО шприца». Незважаючи на те, що і пасивна евтаттазія мо

же

проблематичною,

лі·

за якою /1ікар оцінює з точки

куваlЬНИХ МОЖllивостей усі «за» і «проти». це в СВОЮ

наК/1адає І11 1 і­

каря ще більший мораlЬНИЙ обов'язок, який може ризвести ЛО тяжки\

СУМІІівів і докорів СУМllіння.

На нанту думку, ТЗзія в медицині взагаllі

перечиТІ) lікарському обов'язку, ЙОГО гуманістичному змсту. У

му випа,КУ лікар не може сприяти смерті. Крім того, реаlізація eBTall)­

зіЇ на пракїїівідкриває ШlЯХ для карних злочипів.

І де гарантія ТОІ'О,

щО lікар, вдавшись до евтаназїі, не припускається llікарської помилки?

Багаторічний досвід роботи в

реанімаційних

віддіlеннях

ЧИТ>, щО хворий, навіть найтяжчий,

допоки він Iеребуває у свідомості,

не праПІе помирати (навіть КОlИ під ВПlИВОМ БОlЮ він заКlикаЕ' смеРII.),

Сучасний рівень медицини може забезпечити хворому стан, за котрою

віІІ !Іе страждатиме. І тому lікар, у СИlУ свого lрофесійного обов'язку, 110-

ВИІІен до самого кінця робити усе МОЖlиве, щоб запобігти смерті, 11РО'