medichna_psikhologija-i.s.vitenko

ПСИХОЛОГІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

(ввічливості, суворості, байдужості, скромності, співчутливості тощо)

висловлювань особи, жестів, стандартних фраз, що дозволяють при­

(І Нати справжні емоції ставлення до співбесідника. У міст і контакт масок II.шіп. необхід ний у деяких ситуаціях, щоб люди «не чіпали» один ОДІЮГ0

t-)! ':1 ІІОтреби, щоб «відгородит ися» від співбесідника.

2. Примітивне спілкування, коли іншу людину оцінюють як об 'єкт lІотрібllИЙ або такий, що заважає: якщо потрібний - активно вступають

11 КОІ пакт, якщо заважає відштовхують або реагують агресивними, бру­

І,ІАІ,ІІИМИ репліками. Якщо від співбесідника одержали бажане, то втра­

'1<11011, подаш,ший інтерес до нього і не приховують цього.

З. Формально-рольове спілкування, коли регламентовані і зміст, і засо­ \-НІ СІІїлкування, і замість знання особи співбесід ника ВДОВОЛЬНЯЮТЬСЯ ли­

ІІІ(' :\1ІаІ ІЯМ ЙОГО соціальної ролі.

4. Ділове спілкування, коли враховують особливості особи, характеру,

віку, ІІаТрОЮ співбесідника, але інтереси справи більш значущі, ніж мож­

.шві іІІдивідуальні розбіжності.

5.Духовне, міжособистісне спілкування друзів, коли можна поруши­

ІІІБУДІ.-яку тему і не обов'язково звертатися за допомогою до слів, това­

Р!ІІІ зрозуміє вас за виразом обличчя, за рухами, інтонаціями. Таке спіл­ кувшшя можливе тоді, коли кожен учасник має образ співбесідника, знає

ІОЮ особистість, може передбачити його реакції, інтереси, переконання,

СТдвлення.

6. Мапіпулятивне спілкування спрямоване на здобування вигоди співбесідника, ВИКОРИСТОВУЮЧИ прийоми (лестощі, залякування, «за­

М ИАювання очей», обман, демонстрація доброти тощо) залежно від ін­ ливідуальних особливостей співбесідника.

.Світ ське спілкування. Суть світського спілкування полягає в його без­

!!редметності, тобто люд и говорять не те, що думають, а те, що належить

"Опарити в подібних випад ках. Це спілкування закрите тому, що точки людей на це чи інше питання не мають ніякого значення і не визна­

'Іі1ІОТЬ характеру комунікацій. Життєвий досвід багатьох людей сформу­ вав так званий кодекс спілкування в різних ситуаціях.

Кодекс світською спілкування

1. Ввічливість, такт - «зважай на інтереси іншого».

2. Схвалення, згода - «не ганьби іншого», «уникай заперечень».

З. Симпатї ­ «будь доброзичливим, привітним».

І

5.«Висловлюй думку вираЗІ-Ю й переконливо для співбесідника».

6.«Умій слухати й зрозуміти потрібну ДУМКУ».

7.«Умій ураховувати індивідуальні особливості співбесідника заради

інтересів справи».

Якщо один співесідник орієнтується на принцип ввічливості, а іІІ­ ШИЙ - на принцип кооперат ивності, вони можуть потрапити в безглуз­ ду' неефективну комунікацію. Значить, правила спілкування повинні бу­ ти узгодженими і дотримуваними обома учасниками.

Тактика спілкування - реаЛізація в конкретній ситуації комунікатив­

них внутрішніх можливостей на основі володіння технікою та знаннями правил спілкування. Техніка спілкування - сукупність конкретних ко­

мунікативних умінь говорити й уміШІЯ слухат и.

Досягненню бажаного ефекту спілкування сприяє емnатія - здат­ ність емоційно сприймати іншу люд ину, проникнути в і внутрішній CBil

прийняти їі з усіма умками і почуттями. Зд атність до емоційного відоб­ раження у різних людей неоднакова.

Виділяють три рівні розвитку: перший рівень - найнижчий, зверта­ ючись до співбесідника, людина проявляє своєрідну сліпоту до стану, пе­ реживань, намірів співбесідника. Другий рівень - у процесі спілкування у людини виникають уривкові уявлення про переживання іншої люди­ пи. Третій рівень - його характеризує уміння одразу ввійти в стан іншої

ЛЮДИНИ не лише в окремих ситуаціях, а й протягом усього процесу взає­

модії з ним.

Розвиток спілкування. У людини чи не з народ ження виникає треба в спілкуванні з іншими людьми. Спочатку неусвідомлено, а потім людина свідомо вступає у певні стосунки з оточуючими, долучаюч ИСІ.

до життєвого досвіду.

З моменту народження дитини дорослі спонукають П до спілкування.

Потреба в спілкуванні розвиваєп,ся в д ітей поетапно. Дитина різномаІІіт­

ПСИХОЛОГІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

передf:,ачає спільність поглядів, переконань, цінностей, став­

,Н'[ 11,

Нважається, ЩО, на відміну від морального, психологічний клімат фор­ Б pe YIIЬTaTi неформальних міжособистісних стосунків. Однак примеНIJувати значення формаllі:юваних стосунків, що утво­ IЧОІОП.ся всередині групи ІІюдеЙ. НаПРИК.Іад, керівник надто суворо і lІаВ'ЯЗІИВО стежить за виконанням певних форма.llЬІІИХ вимог. Чи бу­ ,е це допом3ІїЗТИ формуванню СПрПІИВОГО ПСИХОlогічного клімату? І (СІЮ, ні. ІПвидше виникнуть передумови ДllЯ створення психічного на­

11 ружеІІНЯ в КОllективі.

Володіючи широким спектром характерних ВІІастивостеЙ (ТИПОllогіч­ 11і ОСГ1БШОСТЇ характеру, експансивність, екстрата інтровертність, ста­ І('ві і вікові відмінності тощо), .Іюдина може позитивно або негативно

ІІІІливати на оточуючих, роблячи ІІевний внесок в ОСНОВУ ПСИХОllогічного лімату.

Особистість, яка приносить у КОllектив доброту і розуміння, має здат­ Рісп, до емпаті, комунікабеllыIaуy ВИЯВЛЯЄ піКllуваНІІЯ, СУМ.Іінпе стаВ.Іен­ !Я дО праці, принциповість j багато інших позитивних якостей, безумов­

І ю. буде сприяти оптиміззцГі ТР}:,ової і соціальної діЯllьності.

т навпаки, особистість, яка нехтує нормами етики, ВИЯВІІЯЄ егоїзм, [І('стриманість, неПОСllіДОВІІістт" демопструє гірші сторони свого характе­ ру, буде руйнувати хороші м;;к;хобистісні стосунки, негативно впливати 1 'а особистісп, та провокувати конфлікти.

Психолоzічні особливості управління конфліктом. Теорія унрав­ lіІIІІЯ стверджує, що за наявності ЗО нєзаДОВОllених або критично на­ щmТО3аІІИХ осіб у колективі починається дезорганізація, а за наявності 1() настає криза, що породжує конфлікт.

у рамках функціонального аналізу конфлікти доціllІ>ІЮ РОЗГllядати IlОетаппо з позиції Їх виникнення/ динаміки розвитку, функціонаllЬНОГО IlІзчення і доціllЬІюсті.

Розглядаючи динаміку КОНфllїкт, можна видіll11ТИ певні стадії:

•виникнення об'єктивної КОНфllіКТІІОЇ ситуації;

•усвідомлення

•конфліктна поведінка;

•РО3В/5ваШІЯ конфлікту.

На етані виникнення конфлікти поділяють на стuхщl І заnлано­ До заПllаІЮВатшх конфліктів удаються свідомо З метою :шяття на­

фllікту:

ПСИХОЛОГІЯ ЛІКУВЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

1. «Реальний конфлікт» це конфліК1 який об'єктивно існує та адек­ ватно сприймається.

2. «Випадковий копфлікт» - залежить від обставин, що можуть змі­ ІІТоватися, але ці обставини не усвіДОМ ЛЮЮ'fЬ СЯ конфліктуючими сторо­ нами.

З. «3міщеппий конфлікт» реальний конфліК1 за яким приховується !ІІШИЙ конфліК1 ЩО є справжнім чинником конфліктної ситуації.

5 «l1атєuтний конфлікт» - має відбутися, але не відбувається, оскіль­ 01 усвідомл ОСП,(' 1.

6.КI',Ііф, іК'І:) .- у цьому випадку реальних підстав для конф­

ЛО рупи конфліктних ситуаП)ІI вертuкальної' С1lря:мова1l0сті. Часті ви­ падки, коли до конфліктних ситуацій залучаються і колеги, тоді верти­ кальний конфлікт переРОСГdЄ у горuзо.тальнuй,

І Іричиною конфліКПІ-IХ ситуацій може стап·, взаємозалежність під час виконання певної роботи. Пєред шшпя зміЮf (за умови багатозмінної ліЯЛЬІІості) часто СУПРОВОЛЖУЄІ т,'я незгодами. Певна група супереЧІІОС­ тей може виникати і тоді, коли члени колективу погано проінф ормовані Емоційно-психічне напруження, що переростає у конфліКТІІУ си­ туацію і відвертий конфлікт, найчастіше спостерігається у колективах,

ле працюють однакові за віком чи темпераментом люди.

Висока конфліктність спостерігається в колективах, що склалають­ ся з осіб найпродуктивнішого віку 30-50 років. Причина конфлікт­ ІІості у таких колективах переважання генераторів і(еЙ і недостатність гальмівного чинника (старших за віком і початківців, які б ці ідеї реалізу­ вали).

ПРUЧUnU конфлікту умовно можна поділити на три групи.

І zpyna. Прuчини, ЩО закладені у властивостях об'єкта управління (ви­ конавець, група вIlКОНПГ'ців). До них належать:

VСТё.,lЕПИЙ консерватизм, відста.1ість поглядів, суджень співробітни­

«...lндИВідум - це складна динамічна система, що перебуває в стані нестійкої рівноваги і реагує на всі зміни як У навколиш­ ньому середовищі, так і всередині самої системи. А в разі захво­

рювання, тобто порушення гомеостазу, порушуються і чисель­ ні аспекти всієї системи. Наводячи психологічні чи фізіологічні процеси, мають на увазі різний підхід до одного і того самого ЯВ;а, але власне явище є неподільним. Отже, у цьому значен­ ні немає ні соматичної, ні психогешюї хвороби, а є просто хво­ роба» (ВООЗ).

Психосоматика напрям сучасної медицини, lЦО вивча(:'

вплив психічних, передусім особистісних чинників, на виник­ нення соматичних захворювань, психологічні механізми пере­ бігу хвороб, зв'язки між характером психічного стресора та ура­ жеШІЯМ певних органів і систем. Комітет eT? 'IepTiB ВООЗ із пси­ хосоматики зазначає, що не менше ніж 50 ( o стаціонарних ліжок у світі займають пацієнти з психосоматичною паТОlогією.

Вихідним пунктом психосоматичного процесу є пеВ!lИй психічний стан або зміна станів, які СПРИЧИНЮЮТЬ фізіОlогіч­ ну реакцію організму. Найбільш вираженою цн реакція буваt(

у разі емоційних віДХИllень та афектів, наПРИКllад, під час ра­ дості, гні3У, страху. Деякі автори повідомляють про так :шаIlУ

дечний», «добре, м'яке серце», «сердечний», «посинів від Зlості», «зблід від жаху», «почервонів від гніву», «в ньому не БУlО аllі

кровинки», «почервонів від сорому», «спаlаХНУllа З радощів», «затамував дихання», «хапав ротом повітря», «у НЬОГО ІІотеКl1 и

слинки», «не зміг Цl,ОГО проковтнути (переварити)>, «я від те­ бе посивіO», «від жаху в нього ВОlОССЯ встаАО дибки на ГОI10­

ві», «заціненів від жаху», «у НІ,ОГО затремтіли КОАіна», «llЮДИII,}

без хребта), «він обlИВСЯ ХОllОДНИМ потом» і т. д.

Результати низки ДОСlіджень свідчать про наявність СОМ,}­

ТИЧної реакції на психічні емоційні процеси. ГОllлмап «НИ

нуватив» ГРУПУ здорових студентів медичного факультету в ІІІ'

,

І'

І

'І

,І

І

і11:

І

І

ного контакту із сексуальним партнером відбувається ерекція статевого ЧАена, набухання КАітора та секреція в генітаАьній області разом із інши­ ми нейровегетативними супутніми явищами, такими, як зміни дихання, кровообіry та м'язового тонусу. У разі більш сильного сексуального тонусу для виникнення цих реакцій достатнім є лише уявлення про сексуаЛJ,IIО­ го партнера чи сексуаАЬНОЇ дії.

5.Мимовільні м'язові реакції, наприклад, такі, як тремор (тремтіll' ня), що Їх можна :юбразити графічно, або зміни м'я:ювого І!апружеllШI, які можна зафіксувати за допомогою електроміографії.

6.І1іТАИВість (особливо ДОАоней) є загальновідомою реакцією у Р,І:ІЇ емоційних відхилень. Вона відіграє суттєву роль у зміні шкірпо-гаAJ,ВаІІі'l­ ної реакції, що реєструється психогаАьванометром.

Вихідним пунктом є певний стан організму, що спричинює психіч­ пу реакцію. ПРИКАадом може бути почуття голоду, щО ПРИЗВОДИТІ, дО 11('­ ВДОВОАення, напруження, втоми, але також - і до фізичної аКТИВJlості, що спрямована на насичення. На фізіологічному рівні йдеТІ,СЯ про ВПАИІІ гіпrлікемії на клітини ЦНС Іншим ПРИКАадом може САУЖИТИ ПОЧУТІ}! спраги.

Стресіпсихосоматичнірозлади

навів безперечний факт збільшення кіАькості людеи 13 топічною хворобою піСАЯ блокади Аенінграда німецькими фашистами піД час Другої світової війни. Горват (ЧеХОСАоваччина) діагностував гіІІер­ тонічну хворобу в 11 % теАефоністок.

узоопарку м. Сухумі спостерігаАИ РОЗВИТОК гіпертонічної хвороiи

умавпи-самця, від якого відсадили самку, що раніше ЖИАа З пим, у кліт­ ку до іншого самця і вона жила з іншим партнером у нього па виду. В і11­ ших експериментах з так званою відповідальною мавпою, які І!агадува­ ли виробничі ситуації, встаНОВАено наступне. Двох мавп у двох окремих клітках, які стояли ПОРЯД, подразнювали досить сильними елеКТРИЧІІИМИ розрядами, Причому одна з мавп БУАа «відповідаАьrюю», вона мала мож­ IИВість віДКАЮЧИТИ струм так, щоб ні вона, ні сусідня не отримували i розрядів. Мавпа-сусідка такої можливості не маАа. І виявилося, що У «ві/\­ повідаJЬІЮЇ» мавпи в результаті експерименту виникли виразки ІІа СЛI1­

:ювій оБОАонці ШАунка і дванадцятипаАОЇ кишки, а і сусідка ЛИШИЛ101

•

r

________.__ __ П_с_____·ИхОсОМАТИчНІ РОЗЛАДИ

ЦІ ІГЮЮЮ. Здавалось би, що все НОВИННО бути навпаки, адже у експери­ 1t'ІlІ,НОЇ мавпи булаvюжливість навчитися вимикати струм і вряту­ 11.11 HCI" а у і сусідки так' МОЖI!Ивості не було, вона була у безвихідно­ IY станови;і. (}]же, Ilропес активного навчання і виробленн я відчуття ІОвідальності 1а інших може спричинити перенапруження нервово­

1lі!І.\ічних процесів, що призводип, до органічної патології.

.Сель', автор теорії стресу, характеризує .l.іалектику стресу наступни­

м11 СІовами: «Мета фактично ІІе в тому, щоб УНИК(1ТИ стресу. Стрес ,' скла­

<\ОВОЮ частиною самого життя . Це Є природний побічний продукт будь­ як( іі ІІашої діяльності, уникати стресу було б так само невірно, я к відмовля­ І [СЯ від їжі, від фізичних рухів або ж від кохання. Для того щоб найбілип 1]( І!Ю нроявити себе, необхідно спочатку визначити свій оптималМІИЙ пресовий рівень і у відповідності 3 ним використовувати СВОЮ адаптацій­

іокремі органи. Стрес у помірних дозах є необхідним для життя. Крім

І())О, вимушена б ездіяльність може спричинити більШ виражеІтй стрес, і ж lІормальна діяльність.

ТПкіДlиві психічні фактори спостерігаються практично завжди в со­

І(iaIlbHO-І1сихологічній області сучасної цивілізації. Звідси назва «хвороби [(11ІІі 1ізації», :шачна частина яких віДІЮСИТЬ('Я /\0 психосоматозів.

Отже, діяльність органів і систем бе:mосередньо пов'язана з діяльністю

Іfсихіки людини. Тіло і душа - це єдине ціле. Тому патологічний процес, IfРИЗВОДЯЧИ до зміни функціонування внутрішніх органів, обов'язково (lІрИЧИНЮЄ зміну психічної діяльності і навпаки.

Згідно з дослідженням ВООЗ, ІІсихічпі порушення в 4 з 10 випадків у країнах із ринковою економікою призводять до інвалідності. В Україні

всумарпій втраті працездатності серед усіх захворювань частка психонев­ рологічних захворювань становить 10, 5 %.

ПаціЄІІТИ з психічними розладами часто (до 75 % випадків) звертають­ ся за допомогою д о лікарів первинної ланки. Але згідно з міжнародними 1\<1НИМИ ці лікарі лише в 10--30 % випадків встаІІОВАЮЮП, діагноз ,епресії, }Іка Є найпоширенішим психічним порушенням.

Отже, саме житя зумовлю є необхідність інтегрування психології І ' а психіатрії в практику лікарів пеРВИІшіі ланки охорони З/.оров' я .

Результати численних /,ослі,жень свідчать, що між соматичними та психічними захворюваннями є qіткий і закономірний взаємозв'язок

Тому окремо аналізувати особливості к 1Їпіки соматичних та психічних порушеІІЬ, очевидно, неАОЦЇАЬНО.

Будь-яке захворювання, навіть якщо вопо не СУПрОВО/,жується вираже­ ними соматичними змінами, обов'язково змїНЮ<: психіку хворого та ЙО'О поведінку у зв'язку : виникненням нових, відсутніх д о хвороби, форм реа­ гування пацієнта па цю хвороб. Йдеться нро ВПлИВ страху, ХВИЛЮR'ШШІ, турботи хворого за наслідки і кінцевий резулІігат захворювання.

Низка соматичних захворювань має психопатологічні прояви. /'еякі лікарські зас.би, особливо у разі їх тривалого вж ивання, можуть СПР;:ШІІЯ­ ти побічну дію щодо психіки - від легкої астенії дО ПСИХОТИЧІІ И Х CTallill.

Не викликає сумніву і той фаКJ що більше ніж 1/3 ХВОРИХ, які 3l\epla­ ються д о лікаря з соматичними скаргами, є по суті практи'шо :{АОРОВИМИ особами, котрі потребують лише корекції емоційного стану.

Останнім часом психосоматична медицина і комплексний lІі\хі\ до пацієнта знову стали предметом широкого обговорення, ІДО, мож­ ливо, зумовлено ввеАеІІВЯМ у Німеччині нової лікарської спеціалі:Шl\ії «психотерапевтична медицина» і ДИІІлома з психосомаТИЧІ юї медИl\ИІІИ в Австрії.

Психосоматика має специфіЧІІе значення Аля всіх МОЖлИВИХ практич­ них заСІ'осувань, зокрема, Аля ОСІОВ медичного обслуговування, до якою пацієнти звертаються за першою ,ОПОМОГОЮ і яке часом бува!: [...

ним для їх майбутнього.

Поділ захворювань па психічні та психосоматичні, як уже зазначаlОСЯ, вельми УМОВНИЙ, адже за будь-якого з ЦИХ хворобливих станів СІражлаt' весь організм людини, ії поведінка та П оточення.

Психосоматична медицина : підхо,ОМ д о вирішення меДИЧIlИХ про­ блем, ОСІЮВОЮ якого є врахування комплексності comato-психосоціаА 1,1 юї взаємодії під час оцінювання мехапізмів виникнення, ос обливостей lІерр­ бігу та терапії захворювагп,.

Необхідно звернути увагу на такий психосоматичний аспеКl ІІС\О­ статньо висвітлений у віТЧИ.ШЯІІіЙ Аітературі, як взаємодії в системах ХІЮ­ рий - лікар, хворий - його сім'я, лікар сім'я хворого.

П ацієІП незалежно ві д віку, від тяжкості захворювання, від ТОГО, який орган у нього ушкоджений, повинен бути впевнений, що зустріне лікарн, який відповідно д о потреб приділить увагу його проблемам - біОllогі'l­ ним, духовним і соціальним. Цю проблему може вирішити, наПРИК1(1/\, сімейний лікар.

1-