Матеріали до практичного заняття

Захист людини від патогенних та умовно патогенних агентів, антигенів, клітин та тканин, що несуть на собі ознаки генетичної чужорідності, здійснюються за допомогою різних за природою факторів і механізмів, які умовно поділяють на 2 основні групи.

І. Фактори і механізми вродженого неспецифічного протиінфекційного захисту -філогенетично найстаріші, давні, що передаються за спадковістю разом з анатомо-фізіологічними ознаками; їх ще називають факторами доімунного або вродженого імунітету або неспецифічної резистентності організму. Вони менш досконалі. Однак швидко реагують (доки ще не утворилися специфічні фактори), створюючи першу лінію оборони від інфекцій. Важливою ознакою цієї групи факторів є їхня антигеноспецифічність – нейтралізація, руйнування та виведення з організму чужорідних речовин проходить без їх розпізнання та запам’ятовування. Реакції вродженого імунітету захищають лише на основі взаємодії з певними рецепторами, наприклад, мікробними патогенасоційованими молекулами (патернами), що являють собою консервативний малюнок амінокислотних послідовностей, які характерні для більшості мікроорганізмів (пептидоглікани клітинної стінки, тейхоєві кислоти Г+ бактерій, ЛПС Г- бактерій та ін.) тощо. Якщо вони не справляються з задачею, то включаються специфічні імунні механізми захисту, а їх за це називають доімунними.

ІІ. Фактори і механізми специфічної імунної відповіді (захисту) ще називають адаптивними або антигеноспецифічними. Утворення цих механізмів індукується патогенними та умовно патогенними мікробами, клітинами, тканинами, які несуть на собі ознаки генетичної чужерідності у випадку їх проникнення і розповсюдження в організмі людини. Важливою властивістю їх є здатність розпізнавати та запам’ятовувати просторову конфігурацію антигену з розвитком конкретної до нього імунної відповіді та захищати організм при повторному його попаданні шляхом формування імунологічної пам'яті та активного набутого імунітету. Ці фактори здійснюються імунокомпетентними клітинами, тому їх називають лімфоцитарними. Їх детальний розгляд буде представлено у наступних розділах.

І. Фактори і механізми вродженого неспецифічного протиінфекційного захисту

При захисті від інфекційних агентів і елімінації патологічне змінених клітин діють неспецифічні стимулюючі і ефекторні механізми. Тканини, клітини і біологічно активні фактори (речовини) об'єднують в так звану систему неспецифічної резистентності. Це є перший бар'єр на шляху інтервенції мікроорганізмів та появи патологічно змінених (пухлинних, уражених вірусом клітин і т.д.). Ця система розпізнає, переробляє (процесинг) антиген, а потім наступає індукція імунної відповіді, і, на кінець, завершує знищення та елімінацію збудника фактори і механізми специфічного імунного захисту - продукти системи імунітету. Фактори і механізми неспецифічної резистентності приймають участь у запаленні в рамках протиінфекційного захисту, а також виступають в ролі регуляторів і ефекторів резистентності та опірності організму людини.

До факторів неспецифічної протиінфекційної резистентності належать:

1. Механічні бар’єри та фізіологічні фактори; хімічні та біохімічні реакції;

2. Нормальна мікрофлора шкіри та слизових оболонок відкритих порожнин (особливо, мукозна мікрофлора);

3. Клітинні фактори:

а) фагоцитарна система;

б) система кілерних клітин (кілінгова система).

4. Гуморальні фактори:

а) система комплементу;

б) інтерферони;

в) лізоцим;

д) білки гострої фази;

е) фібронектин; та ін.

Усі компоненти неспецифічної резистентності філогенетично більш ранні засоби захисту організму порівняно із системним імунітетом. Вони без участі антитіл і реактивних лімфоцитів можуть діяти на широкий спектр збудників захворювань та патологічно змінені клітини.

Система резистентності активується індукторами запалення і пригнічується його інгібіторами. Завдяки збалансованості системи імунітету і факторів неспецифічної резистентності досягається збереження індивідуальної цілісності високорозвиненого організму - вищих ссавців і людини, з другого боку часткові дефекти та порушення механізмів регуляції призводять до багаточисленних захворювань та синдромів.