Інші антигени людини:

1.Органні антигени - це білкові компоненти окремих органів, що визначають їх антигенну структуру.

2. Тканинні антигени - антигени окремих тканин, що визначають їх структуру.

3. Пухлинні антигени з'являються при злоякісній трансформації нормальної клітини, що має свій видовий антиген, у пухлинну клітину. На мембрані трансформованої клітини починає проявлятися (експресуватися) специфічно новий субстрат - епітоп антигену, який відсутній у складі мембрани нормальної клітини до її трансформації. Ці антигени позначають як Т-антигени. Їх визначення має надзвичайно важливе значення для ранньої діагностики злоякісного процесу.

4. Автоантигени - власні антигени організму людини, які прояв­ляють свої властивості в нормі, але в певних умовах викликають утворення антитіл (автоантитіл).

В ембріональному періоді формується природна імунологічна толерантність (терпимість) організму щодо автоантигепів, яка зберігається протягом всього життя людини Втрата природньої толерантності до автоантигенів приводить до розвитку автоімунного захворювання, тобто до конфлікту автоантитіло-автоантиген.

5. Кластери диференціювання (CD). Ці антигени являють собою поверхневі молекули на поверхні клітин (лейкоцитів, лімфоцитів), які можуть служити мітками (маркерами) різних популяцій. За основу CD номенклатури прийнята специфічність мишачих МКАт до людських лейкоцитарних антигенів. Ці маркери поділяються на популяційні (CD3-Т-лімфоцити), диференційні (CD1 – на дозріваючих тимоцитах та ін.), маркери активації (CD25 Т-клітинний рецептор для фактора росту Т-лімфоцитів, активованих антигеном та ін..

Ефекти антигенів в організмі людини:

1. Антигени викликають (ініціюють) гуморальну відповідь - утворення специфічних антитіл, що реагують тільки з тими антигенами, що викликали їх утворення.

2. Стимулюють специфічну активацію лімфоцитів - клітинну імунну відповідь, що проявляється формуванням клітинного імунітету та гіперчутливості сповільненого типу.

3. Викликають індукцію імунологічної пам'яті.

4. Обумовлюють стан імунологічної толерантності.

5. Спонукають до розвитку ідіогипів-антиідіотинів.

Підсумовуючи сказане про антигени, важливо відмітити, що антигени викликають розвиток імунітету, про що було сказано спочатку або просто формують імунну відповідь на цей антиген. Ця відповідь організована структурно-анатомічними і фізіологічними механізмами організму. Основне значення в цьому процесі посідає імунна система. Вона повністю відповідає за форми і механізми імунної відповіді на відповідний антиген.

Імунологічний анамнез: - сукупність відомостей, що відображають прояви імунодефіцитного стану, автоімунних розладів, алергічних захворювань, імунопроліферативних процесів у хворого, його батьків, дітей та інших родичів, а також можливий контакт із речовинами, що негативно впливають на імунну систему.

Коротка схема імунологічного анамнезу:

1. Специфічні типові скарги.

2. Вияснення проявів імунодефіцитних станів, аутоімунних розладів, алергічних захворювань в минулому, як вони перебігали.

3. Виявлення цих станів у сім’ї.

4. Визначення реакції хворого на введення різноманітних ліків, вакцин, сироваток, харчових продуктів, приправ тощо.

5. Встановлення сезонності самопочуття, захворювання, впливу клімату, погоди, ендокринних перебудов, харчових продуктів, запахів, пилу, контакту з тваринами, постіллю на перебіг захворювання.

6. Уточнити, в яких умовах і коли виникають загострення, приступи алергії.

6. Вияснення нахилу до вірусних, грибкових, гнійних захворювань.

7. Поєднання імунодефіцитних станів, аутоімунних та алергічних захворювань.

8. Вияснення ефективності проведеного лікування.