Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

1. Учитель не повинен постійно розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Висновок

Впродовж багатьох століть обдарованість розглядалася декілька автономно від соціально-педагогічної практики. Основна увага дослідників була обернена не на сам феномен обдарованості як особистісну освіту або соціально-психологічне явище, а на проблему його походження (божий дар або земне). Основними видами обдарованості було прийнято вважати інтелектуальну і творчу обдарованості.

Значні зміни в поглядах учених почала ХХ століття було викликано визнанням наукової діяльності як вищого виду творчості. Велика частка філологів, психологів, педагогів були схильні як прояв вищої обдарованості бачити в науковій творчості і науковому мисленні.

В даний час спостерігається підвищений інтерес до проблеми обдарованості, до проблем виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей і, відповідно, до проблем підготовки педагогів для роботи з ними.

Обдарованість зараз визначається як здібність до видатних досягнень в будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності, а не тільки в академічній області. Обдарованість слід розглядати як досягнення і як можливість досягнення. Сенс твердження в тому, що потрібно брати до уваги і ті здібності, які вже виявилися, і ті, які можуть виявитися.

Проблема обдарованості є комплексною проблемою, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання та розумового виховання обдарованих дітей, а також проблеми професійної і особистісної підготовки педагогів, психологів і керівників освіти для роботи з обдарованими дітьми.

Особливості, властиві обдарованим дітям, збагачують наше життя у всіх його проявах і роблять їх внесок в нього надзвичайно значущим. По-перше, обдарованих дітей відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене відчуття справедливості; вони здатні чуйно розуміти зміни в суспільних стосунках, нові віяння часу в науці, культурі, техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій в суспільстві.

Друга особливість — пізнавальна безперервна активність і високо розвинений інтелект дають можливість отримувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності ваблять їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. Оптимальне поєднання у обдарованих дітей інтуїтивного і дискурсивного мислення робить процес отримання нових знань дуже продуктивним і значущим.

По-третє, більшості обдарованих дітей властиві велика енергія, цілеспрямованість і наполегливість, які у поєднанні з величезними знаннями і творчими здібностями дозволяють запроваджувати в життя масу цікавих і значущих проектів.

На даний час не існує комплексної діагностики, що дозволяє визначити загальну і специфічну обдарованість, схильність дитини до того або іншого виду творчості. Обдарованість виявляється тільки тоді, коли їй якимсь чином удалося виявитися і закріпитися. Ще не повністю враховується той факт, що через особистісні особливості обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливих і негативних дій. У цій області є дефіцит знань про особливості поведінки і мислення обдарованих дітей, їх особистісний розвиток і виховання.

Список використаної літератури

1. «Психология одаренности детей и подростков» под редакцией Н.С. Лейтеса, М., 1996.

2. Терасье Ж.К. «Сверходаренные дети», М., 1999.

3. Попова Л.В. «Биографический метод в изучении подростков с разными видами одаренности», М., 1993.

4. Богоявленская Д.Б., Брушлинский А.В., Бабаева и др. «Рабочая концепция одаренности» под редакцией В.Д. Шадрикова, М., 1998.

5. Теплов Б. М. «Проблемы индивидуальных различий» - М, 1991.

6. Белова Е.С. «Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать» - М; 1998.

7. «Дополнительное образование», № 10, 2001; №11, 2001.

8. Доровской А.И. « 100 советов по развитию одаренности детей» - М;1997.

9. Лейтес Н.С. «Возрастная одаренность и индивидуальные различия», Москва – Воронеж; 1997.

10. «Одаренный ребенок» /под ред. О.М. Дьяченко - М; 1997.

11. Савенков А.И. «Детская одаренность: развитие средствами искусства» - М; 1999.

12. Савенков А.И. «Одаренные дети в детском саду и школе» - М; 2000.

13. Хуторской А.В. «Развитие одаренности школьников: методика продуктивного обучения» - М; 2000.

14. Юркевич В.С. «Одаренный ребенок» - М; 1996.