нейро

Национальный медицинский университет

Им. О.О. Богомольца

Кафедра нейрохирургии

Реферат

На тему: «ФУНКЦІОНАЛЬНА І ВІДНОВНА НЕЙРОХІРУРГІЯ»

Студент 5 курсу, М1, 16 гр

Изатов В.Х.

Киев 2013

Функціональна та відновна нейрохірургія

 

       Функціональна нейрохірургія – це сукупність методів хірургічного впливу на корінці, провідні шляхи, та нейрональні структури ЦНС, побудованих на анатомо-фізіологічних закономірностях патологічних процесів у ЦНС, метою яких є змінити патогенез цих процесів, із отриманням лікувального ефекту.      

 

       Функціональні оперативні втручання можна виконати:

 

-         “відкритим” доступом з використанням мікрохірургічної техніки (задня селективна ризотомія, DREZ-операція, васкулярна декомпресія, амгдало-гпокампотомія)

 

-         “закритим” доступом з використанням стереотаксичної техніки (стереотаксична деструкція ядер таламуса, блідої кулі, ядер мозочка, і мплантація електродів у підкуркові структури для їх хронічної нейростимуляції)

 

-         пункційним методом (імплантація епідуральних електродів для хронічної електростимуляції спинного мозку чи його корінців, імплантація систем для локального введення біологічно активних речовин)

 

 

 

       Найвагомішою складовою функціональної нейрохірургії є стереотаксична нейрохірургія.

 

       Стереотаксична нейрохірургія (від грецьк. stereos – об`ємний і taxis – розміщення, дія) – сукупність прийомів та розрахунків, які дозволяють, використовуючи спеціальні пристрої, методи рентгенологічного та функціонального контролю, з великою точністю ввести канюлю (електрод) у попередньо визначену, глибоко розміщену структуру головного чи спинного мозку,  для дії на неї з лікувальною метою. 

 

       У 1947 р. коли Spiegel і Wycis вперше застосували розроблений ними апарат для локальної та дозованої деструкції медіального членика блідої кулі у хворого з хворобою Паркінсона, можна вважати офіційною датою народження функціональної нейрохірургії.

 

       На сьогодні розроблено багато стереотаксичних апаратів та систем різних конструкцій:

 

1) Прилади складної конструкції з фіксацією на черепі в чітко визначеному положенні     

 

     за допомогою спеціальних фіксаторів

 

2) Прилади полегшеної конструкції невеликого розміру, що жорстко фіксуються в

 

     трепанаційному отворі.

 

       3) Модифіковані стереотаксичні апарати прямокутного й екваторіального типу.

 

       4) Стереотаксичні апарати, модифіковані з комп'ютерними рентген- та магніто-   

 

          резонансними томографами для визначення внутрішньочерепних точок («мішеней»)  

 

          та їх розрахунків у системі координат стереотаксичного апарату.

 

       5) Стереотаксична навігаційна система, яка оснащена КТ, МР-томографом, спеціальними маркерами та щупами, з'єднаними з навігаційною робочою станцією, що дозволяє візуалізувати структури головного мозку та задану точку - «мішень» у тривимірному зображенні.

 

 

 

Основні принципи стереотаксичної нейрохірургії

 

1) Виконання мінімально-інвазивного оперативного втручання - ощадливий розріз м'яких тканин, невеликий розмір трепанації, мінімальна травма головного мозку;

 

2) Не ушкодити функціонально значущі структури головного мозку, уникнути випадкової травми судин головного мозку;

 

3) Оптимальне інтраопераційне топографо-анатомічне орієнтування в тривимірному

 

зображенні сприяє чіткому та надійному виявленню вогнища патології у головному мозку;

 

4) Можливість підходу до вогнищ патології (пухлини, АВМ, кісти, сторонні тіла), раніше недоступні стандартній нейрохірургії.

 

 

 

Сфера застосування та показання до стереотаксичних операцій

 

1) Біопсія

 

    -глибоко розташовані інтрацеребральні новоутвори

 

    -множинні новоутвори малого розміру

 

    -при наявності медичних протипоказів до відкритої біопсії під наркозом

 

2) Встановлення катетера

 

    -дренування глибоко розміщених утворів (колоїдна кіста, абсцес)

 

    -установка катетера для внутрішньопухлинної хемотерапії

 

    -установка катетера для внутрішньо пухлинної радіотерапії (інтерстиціальна 

 

     брахітерапія)

 

3) Встановлення електродів

 

    -глибинні електроди для лікування епілепсії

 

    -електроди для симуляції глибинних структур мозку з приводу больових синдромів

 

4) Деструктивні операції

 

    -лікування рухових розладів: Паркінсонізму, торсійної дистонії, гемібалізму, ДЦП

 

    -деструктивне лікування больових синдромів

 

    -лікування епілепсії (деструктивні операції з приводу епілепсії тепер рідко

 

     використовуються)

 

5) Евакуація внутрішньомозкового крововиливу із попереднім уведенням

 

    тромболітика (урокіназа)

 

6) Стереотаксична радіохірургія

 

7) Визначення локалізації вогнища ураження для наступної відкритої краніотомії

 

    -з використанням катетера шлуночкового типу

 

    -з використанням біопсійної голки ”в сліпу” чи з провідником

 

8) Експериментальні та нетрадиційні процедури

 

    -стереотаксичне кліпування аневризм

 

    -стереотаксична лазерна хірургія

 

    -нейротрансплантація (при паркінсонізмі)

 

    -видалення сторонніх тіл 

 

Етапи стереотаксичної операції

 

1) Установка рами стереотаксичного апарату на голові пацієнта або фіксація голови в  

 

     стереотаксичному апараті залежно від конструкції;

 

2) Проведення комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії з визначенням

 

    внутрішньомозкових координат ділянки-мішені;

 

3) Зіставлення координат ділянки з координатною системою стереотаксичного апарату,

 

    проведення розрахунків і перенесення цих даних на направляючий пристрій апарату;

 

4) Накладення фрезового отвору в зоні, віддаленій від функціонально значущих зон кори 

 

    великого мозку;

 

5) Введення пристрою для деструкції або електроду для стимуляції в заплановану ціль

 

6) Рентгенологічний або електрофізіологічний контроль точності попадання в потрібну  

 

    ділянку;

 

7) Проведення деструкції запланованої ділянки (електродеструкція, високочастотна коагуляція, кріодеструкція)  або електростимуляції (лікувальна чидіагностична) за допомогою довготривалих внутрішньомозкових електродів.

 

      Після проведення завершуючого етапу канюлю витягують, рану пошарово ушивають.

 

 

 

Відновна нейрохірургія – це комплекс хірургічних методів, які спрямовані на усунення наслідків ураження центральної та периферичної нервової системи з метою відновлення чи покращення порушених чи втрачених функцій.

 

       В залежності від виду патології, функціональні нейрохірургічні втручання проводять на корінцях, задніх рогах та провідних шляхах спинного мозку, ядрах стовбура головного мозку, підкіркових та кіркових структурах великих півкуль і мозочка.

 

       При функціональних нейрохірургічних втручаннях можна діяти на кілька структур, що розташовані на значній віддалі, а також поєднувати стимуляцію та деструкцію, для досягнення бажаного ефекту.

 

       Основні принципи відновної нейрохірургії:

 

1)    Спрямованість заходів на усунення наслідків травм, захворювань, і оперативних втручань.

 

2)    Для усунення цих наслідків, виконуються оперативні втручання, що відрізняє спеціалістів відновної нейрохірургії від реабілітологів невролого-нейрохірургічного профілю. Не виключається використання медикаментозних та фізіотерапевтичних методів лікування.

 

3)    Використання не тільки нейрохірургічних, а й реконструктивних ортопедичних

 

      операцій (міотомії, тенотомії, міопластики).

 

     Відновні нейрохірургічні операції поділяються на:

 

1)    Деструктивні – стереотаксичні деструкції мозкових структур (хемодеструкція, термодеструкція, кріодеструкція, анодний електролізис)

 

2)    Недеструктивні – центральна електростимуляція за допомогою електродів, які імплантуються у церебральні чи спінальні структури, а також хемотродів, які дають можливіст дозовано і тривало вводити медичні препарати у нервові структури з лікувальною метою

 

3)    Реконструктивні – невротизації (використання менш значимого нерва, для відновлення функції більш значимого), реконструктивні судинні операції, транспозиції м`язів та сухожилків.