1.Топографічна анатомія нирки.

Нирки – набіл орган заочерев. простору. Довжина – 10-12 см, Ш-5-6 см, Т- 3-4 см. Капсули:фіброзна, жирова, фаціальна. Верхн\нижн. кінець нирки; латерал.(опуклий)/медіал.(вогнутий) краї, передня\задняповерхні+ ворота нирки (hilusren.).

Розміщуються на рівні Т12 і L1-2 хребців. Ліва нирка вище правої. Ворота нирки – L1 зліва та L1\L2 справа. Нирки розташовані в ніші, утвореній mm. quadratuslumborumetpsoasmajor таким чином, що прямі лінії, проведені через обидва кінці кожного м'яза, сходяться догори і перехрещуються на рівні тіл TIV — TVII хребців. До верхніх кінців нирок прилягають надниркові залози.

Перед. пов.прав. нирки через пристінкову очеревину стикається з вісцеральною поверхнею правої частки печінки, прав. згином ободової і частково з низхідною част . 12типалої кишок. Перед. пов . лівої нирки прилягає до шлунка (відмежована від нього пристінковою очеревиною і чепцевою сумкою), підшлункової з-зи, лівого згину ободової кишки і її низхідної частини.

Кровопостачання нирки: ниркові артерії, що відходять від черевної частини аорти. У воротах нирки ділиться на 3 гілки: до верхнього та нижнього кінців і до центральної частини органа. У паренхімі нирки від цих гілок відходять міжчасткові артерії = дугоподібними артеріями. Від останніх у товщу ниркових кори й мозку відходять численні артерії.

Відтік венозної крові починається в нирковій корі зірчастими венулами, які добре видно на розрізі нирки, у мозковій речовині — прямими венулами. Далі ниркові вени повторюють хід артерій.

Лімфатичних капілярів усередині ниркових часток і ниркових тілець немає, вони проходять тільки в міжчасточковій сполучній тканині. Відвідні лімфатичні судини йдуть до вузлів заочеревинного простору.

Іннервація: гілки ниркового і черевного сплетень.

2.Пункція плечового суглоба.

Хворий лежить на здоровому боці\наспині\сидячи. Пункцію роблять спереду\ззаду\збоку. Спереду – голку вводять під дзьобоподібним відростком лопатки; просуваючись спереду назад і ззовні , слідкують, щоб кінчик голки пройшов між суглобовою западиною і головкою плечової кістки. Збоку – найбільш проста пункція, голку вводять перпендик. до шкіри над найопуклішою частиною верхівки акроміона. Орієнтиром при пункції плечового суглоба ззаду є точка,розміщена під заднім краєм основи акроміону., в цій точці є невелика ямка, обмежена заднім краєм дельтоподібного м’яза і сухожилком під остьового м’яза.При ротації плеча всередину і невеликому його відведенні голку вводять на глибину 4-5 см. В напрямку дзьобоподібного відростка.

3.Кістково-пластична ампутація гомілки за Пироговим.

Основна перевага методу в тому, що горб п’яткової кістки є природною кістковою основою кукси гомілки, добре пристосованою для того, щоб нести навантаження. Протипоказана при гострій травмі., виконують при відриві або розтрощуванні стопи. Операцію починають із стремено подібного розрізу м’яких тканин, який проводять через підошву , з’єднуючи кісточки. На тилі стопи дугоподібним розрізом , опуклістю оберненим до пальців , з’єднують кінці підошвенногорозрізу.Розітнувшигомілко-стоповий суглоб , розсікають бокові зв’язки. Захопивши надп’яткову кістку остеофіксатором, вивихують її і надають стопі надають положення підошвенного згинання. Рамочною металевою пилою перепилюють п’яткову кістку позаду надп’яткової і видаляють стопу, перепилюють суглобові кінці кісток гомілки. Перев’язують кетгутом a.dorsalispedis, aa. PlantarisIateralis i medialis,обробляють n.peroneusprofundus, n.plantarism.i l.Шкірно-кістковий клапоть прикладають до опилу кісток гомілки і фіксують швами+ додаткові шви+шовковішви.Під 48градусами вводять дренажні трубки.Гомілку фіксують передньозаднеюлонгетою до середньої третини стегна. Модифікації – за Лефором(косе обпилювання) та герценом.

Білет №3