прикусніе валики

Т Е М А №7 ПРИКУСНІ ВАЛИКИ. МЕТОДИКА ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ВИМОГИ.

Актуальність теми.

Ефективність повного протезування залежить від правильного встановлення центрального співвідношення

щелеп.

Зафіксувати це положення можна за допомогою прикусних валиків.

Навчальні цілі.

Знати:

призначення прикусних валиків;

вимоги, які пред'являють до прикусних валиків Вміти:

виготовити прикуси і валики на верхню та нижню щелепи; вміти оцінити їх якість.

Організація змісту навчального матеріалу

Класифікація відбитків, по Бетель ману (в основу покладена висота бортів)

Вид відбитку	Вид матералу
Розвантажувальний	Гіпс, дентол, еластик, репін
Компресійний	Термом аси, дентофоль, тіодент, сіеласт.
Комбінований (диференційовані)	Комбінації із вищесказаних матеріалів

Анатомічний вільний відбиток	Функціональні видбитки
	ВЛАСНЕ ФУНКЦІОНАЛЬНІ – Границя розташована в межах пасивно-рухомої оболонки	ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРИСМОКТУ ВАЛЬНІ – границя розташована в межах активно-рухомої слизової оболонки.

Схема орієнтовних дій за темою:

'Отримання та оцінка функціональних відбитків, межі функціональних відбитків.

Етапи виготовлення	Матеріали для роботи	Критерії самоконтролю
Формування клапанної зони.	Припасована відкорегована індивідуальна ложка, валіки "Дентофоля" або "Стене" розігрітий на водяній бані.	Розіфітий валик дентофоля нанести на краю ндивідуальної ложки, починаючи з тих частин, де проявляється найбільша активність м'язів. Вводити в порожнину рота при цьому повторюючи ьсі проби, використані для корекції ложки по Гербсту. Краї ложки по лінії "А" оформляємо термомасою для отримання замикаючого клапану
Отримання функціонального відбитку	Індивідуальна ложка з сформованими краями, відбитковий матеріал "Сіеласт- 69", "Релін"	Відбиткова маса рівномірним шаром 2-3 мм. наноситься на всю поверхню ложки та вводять в порожнину рота. Просимо хворого повторити функціональні проби. Любий функціонально-присмоктувальний відбиток не залежачи від вибраного методу, повинен відображати функціональний стан рухомих тканин по перехідній складці, протезне ложе. Межі функціонального відбитку повинні відображати функціональний стан периферії протезного ложе, щоб крайове замикання протеза з рухомими тканинами не заважало скороченню м'язів.
Компресійний відбиток.	Тверда індивідуальна ложка, термопластична маса, чашка з гарячою водою, шпатель.	Компресійний відбиток знімають під неперервним тисненням, забезпечуючи здавлення судин слизової оболонки твердого піднебіння та їх спорожнення. Розігріта відбиткова маса рівномірним шаром наноситься на всю поверхню ложки та вводиться в порожнину рота. Після накладання ложки із відбитковою масою на щелепу проводиться функціональне оформлення краї .і відбитку. Ложк> потрібно фіксувати поки маса не затвердіє. Постійну фіксацію можна забезпечити зусиллям рук (вільне тиснення), дозованим тисненням - за допомогою приладу, але кращий результат отримання компресійного відбитку одержують під тисненням прикуса (жувальне тиснення). У цьому випадку на відкориговану тверду ложку виготовляють оклюзіині валики, проводиться клінічний етап - визначення та фіксація центрального співвідношення щелеп та . міжальвеолярної висоти. Після цього наноситься відбитковий матеріал і під постійним жувальним тисненням, з використанням всіх функціональних прої отримуємо відбиток.
Розвантажувальний відбиток.	Гіпс, дентол, сіеласт-69, репін	Відбитки декомпресійні отримують без тиснення на тканини протезного ложе. Слизова оболонка оформляється в стані спокою. Показання - при значній атрофії або повній атрофії альвеолярного відростка та слизової оболонки: при збільшені чутливості слизової оболонки; при гіперестизії субепітеліальної фіброзної основи в межах альвеолярного гребня. Для отримання розвантажувального відбитку після формування замикаючого клапану поверхню ложки фрезою або бором перфорують, рівномірно по краю ложки в області вуздечки губи, щічних тяжів формують відвідні канали, щоб залишки рідкого відбиткового матеріалу вільно виходили за межі ложки.
Диференційний відбиток	«Дентол», «Сіеласт-69».	Отримуємо компресійни відбиток по вищеописаній методиці. Ділянка на щелепі, яка належить м’язовому напруженню визначають на одержаному відбитку та видаляють на цьому місці відбитків матеріал. Фрезою можна зробити невеликий отвір для розвантаження ділянки протезного ложа. На це місце індивідуальної ложки наносять шар рідко-тікучого вібиткового матеріалу, таким чином після накладання індивідуальної ложки та зняття її ми одержуємо диференційний відбиток.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВІДБИТКИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Для досягнення хорошої фіксації, стабілізації та рівноваги повних знімних зубних протезів необхідно досягти крайового прилягання протеза та створен­ня максимального замикального клапана. Досягнути цих необхідних умов мож­на за допомогою функціональних відбитків. Функціональним відбитком нази­вається відбиток, який відображає стан тканин протезного ложа під час функції. Родоначальником використання функціональних відбитків вважається Шротт (1864). Метод Шротта не отримав широкого застосування через свою складність, тим більше, що для хорошої фіксації протеза немає необхідності знімати функціональний відбиток із використанням усіх органів ротової по­рожнини, а достатньо провести кілька функціональних проб. Тому функціо­нальним відбитком вважають відбиток, який отримано індивідуальною лож­кою і краї якого сформовано за допомогою спеціальних функціональних проб.

У практичній діяльності лікаря стоматолога-ортопеда доцільно користу­ватися робочою класифікацією відбитків, запропонованою Є.І. Гавриловим (1985ХсхемаЗ).

МЕТОДИКА ОТРИМАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВІДБИТКІВ

Основною метою даного етапу лікування у разі повної відсутності зубів на щелепах є створення кругового замикального клапана, який буде забезпечуй;! ти хорошу фіксацію протеза. Цієї мети можна досягти шляхом використали» індивідуальних ложок, способи виготовлення яких описані вище, та методик Оформлення функціональних країв відбитка. Формування функціонального краю ложки можливо за такими методиками: за допомогою пасивних рухів, шли хом функціональних проб та за допомогою власне функціональних рухів. Me год оформлення функціонального краю ложки вперше розробив ІІІротт. За допомогою пасивних рухів лікар сам проводить оформлення функціонального

краю ложки. Ллє лікарю важко оптимально підібрати розмах рухів для кожно­го хворого. Ця методика досить суб'єктивна, а значить і певною мірою неточна.!

І Іедосконалість методики з використанням пасивних рухів для оформлен­ню Функціонального краю ложки спонукала вчених шукати інший шлях вирі­шення цього питання. Слід сказати про таких учених, як Фіш, Слек, Свенсон, а | токож пригадати роботи Гербста, який у 1957 р. описав повний комплекс проб для формування країв індивідуальної ложки та функціонального відбитка.

ст урахував те, щоб кожна функціональна проба включає в себе рухи губ, язика, акт ковтання, відкривання рота. Він довів, що за допомогою функціо-альних проб, цілеспрямованого оформлення країв індивідуальної ложки та майбутнього функціонального відбитка можна створити круговий замикаль­ний клапан.

МЕТОДИКИ ОТРИМАННЯ КОМПРЕСІЙНИХ ВІДБИТКІВ

Згідно з класифікацією ЄЛ.Гаврилова, другою великою групою методів от­римання відбитків є методи, в яких використовуються різні ступені відтискан­ня слизової оболонки. Зокрема, розрізняють розвантажувальні та компресійні відбитки. Перші отримують без тиску або з мінімальним тиском індивідуаль­ної ложки з відбитковим матеріалом на тканини протезного ложа. Другі розра­ховані насамперед на використання податливості слизової оболонки ротової порожнини, тому їх знімають, застосовуючи значні силові зусилля.

Використання для зняття відбитків розвантажувального або компресій­ного методу є дискусійним. Так, КРумпель, Шпренг, Гойпл вважають, що сли­зова оболонка ротової порожнини повина перебувати в анатомічних умовах як підчас зняття відбитка, так і під час користування протезом. Вони вважають за доцільне знімати компресійні відбитки. їм суперечать Кемені, Вільд, які вва­жають, що протези, виготовлені за компресійними відбитками, створюють по­стійний тиск на тканини протезного ложа, а це спричиняє їх атрофію. Наступ­на група вчених (Д.І.Бетельман, І.М.Оксман) не віддають переваги жодному із методів. Вони вважають, що вибір повністю залежить від умов ротової порож­нини. Розвантажувальні відбитки, на їх думку, показано знімати за умови ма­лорухомої слизової оболонки, а під тиском або компресійні -- якщо слизова оболонка податлива.

Розвантажувальні відбитки можна отримати індивідуальними ложками з отворами, які спеціально створені для виходу відбиткової маси.

У якості відбиткових необхідно використовувати маси, які мають добру текучість, еластичність. Кращими тут є силіконові маси, що відповідають цим вимогам.

Компресійний відбиток знімають під постійним тиском, який забезпечує стискання судин слизової оболонки твердого піднебіння.

Ефективність використання розвантажувального або компресійного відбитка необхідно оцінювати з таких позицій: впливу на слизову оболонку ротової порожнини та фіксацію протеза, а також впливу на перебіг атрофічних процесів у коміркових відростку та частині і кістках лицевого скелета.

Схема 3. Класифікація відбитків за Є.І.Гавриловим (1985)

План заняття та розподіл часу:

1. Підготовчий етап заняття:

• Організаційні заходи (ознайомити з планом заняття);

• Формування мотивації (мета вивчення теми та її необхідність для професійної діяльності);

• Контроль знань.

2. Основний етап заняття:

• Самостійна та практична робота студентів

3. Заключний етап заняття:

• аналіз результатів практичної роботи студентів та висновки;

• контроль рівня знань та вмінь студентів та їх оцінка

Завдання для самостійної роботи студентів по підготовці до практичних занять.

Теоретичні питання

Зміст і послідовність учбових дій	Постанови до учбових дій
Призначення прикусних валиків	Вказати, з якою метою виготовляють прикусні валики і як їх використовують в клініці і лабораторії
Вимоги, які пред'являють до прикусних валиків	Назвати вимоги до виготовлення прикусних валиків на верхню та нижню щелепи
Методика виготовлення прикусних валиків	Вказати етапи виготовлення прикусних валиків

Практична робота

Послідовність дій	методика виконання (отримання практичних навиків4)
Виготовлення прикусних валиків на верхю та нижню щелепи	Студенти виготовляють прикусні валики під керівництвом викладача
Оцінка прикусних валиків	Студенти дають оцінку прикусним валикам згідно вимогам, які пред'являють до них.

Рекомендована література щ

Основна

1 Гаврилов Е.І., Щербаков А.С. Ортопедична стоматологія, м., Медицина. 1984.

2. Копейкин В.Н., Домнер Л.М. Зубопротезная техника. М.Медицина. 1985, с 287.

3. Копейкин В.Н. Руководство по ортопедической стоматологии. М., Медицина 1993.

Додаткова

1. Нападов М.А., Сапожников А.Л. Протезування хворих з повною відсутністю зубів. Киів,

Здоров'я. 1972.

2. Калинина Н.В., Загорский В.А. Протезирование при полной потере зубов, М., 1990.

Ситуаційні задачі

1 Хворому Р., зняли індивідуальними ложками функціональні відбитки з верхньої та нижньоі беззубих щелеп. Який лабораторний етап слідує за цим клінічним етапом?

2. В клініку з зубопротезної лабораторії поступили прикусні валики на моделях з беззубих верхньої та нижньої щелеп. При огляді виявлено, що прикусний валик в бокових участках на нижній щелепі зміщено в сторону щоки від центру альвеолярного гребню, а восковий шаблон з прикусним валиком на верхній щелепі балансує. Чи допустив технік помилки? Як їх усунути?