62. Основні принципи антибіотико терапії.

1. Антибактеріальна - якщо етіотропна

А) виділення збудника (з слизу або гною).

Б)визначення кількості мікробних тілець одиниці обсягу матеріалу( у 1 мм або мг)

В) визначення чутливості збудника до спектру антибіотику

2.Необхідно забезпечити введення антибіотика в тому дозовому режимі який надає постійно терапевтичну концентрацію в органах і тканинах де знаходиться вогнище інфекції.

3.при можливості вибору перевагу надають найбільш ефективному і найменш токсичному антибіотику ( враховують рік хворого, стан пацієнта. Стан нирок….)

63. Назвати групи ускладнень терапії що викликають групи антибактеріальних лз.

1. Алерг. Р-ції- різного ступеня тяжкості( пеніциліни, Цефалоспорини)

2. Фармакологічні р-ції - проявл. У вигляді патотоксичності, кардіотоксичності, нейротоксичності.

3.Імунобіологічні р-ції- проявл. У вигляді дисбактеріозу.

4. Внітрішньоутробний вплив лік. Засобів визнач. В тканинах плоду.

64. Вікові особливості призначення . Особливості призначення вагітним.

Сульфаніламідні препарати -забор. Вагітних і дітям до 2 років тому що вони поруш синтез фоліевої к-ти.

Нітрофурани- у період новонародженості у перші 28 днів і вагітним призначають у дуже необхідних станах.

Фторхінолони - порушують структуру хряща . дітям до 18 років і вагітним - заборонено, вони є карботоксичними і порушують серцевий ритм.

Тетрациклін- забор вагітним і дітям перших 8 років життя.

65.Класифікація Сульфаніламідів. Фар-динам. Особливості застос. Ускладнення терапії. Протипоказання .

Класифікація. Залежно від особливостей фармакокінетики (абсорбція у травному каналі і тривалість виведення з організму) сульфаніламідні препарати поділяють на такі групи:

І. Препарати, які добре абсорбуються з травного каналу,

1. Препарати короткочасної дії перыод напыввиведення 8 годин (етазол, норсульфазол, сульфадимезин

2. Препарати середньої тривалості дії період напіввиведення 8-20 год (сульфазин, метилсульфазин.

3. Препарати тривалої дії з період напіввиведення 24 год (сульфапіридазин, сульфадиметоксин, сульфамонодиметок-син

4. Препарати надтривалої дії період напіввиведення понад 65 год (сульфален).

II. Препарати, які практично не абсорбуються у травному каналі (фтазин, фталазол, сульгін),

III. Препарати місцевої дії (стрептоцид, етазол, сульфацил-натрій).

ІV. Комбіновані препарати сульфаніламідів з триметопримом (бактрим — бісептол, клотрімазол).

ФД. Сульф. Преп.. схожі з параамінобензойною к-тою і на етапі метаболізму фолієвії к-ти різниця між сульф. І параамінобенз к-тою ланцюг розривається. Піддається процесу ацетилування.

Особливості застосування. Сульфаніламіди, що погано абсорбуються, застосовують при кишкових інфекціях (ентерит, коліт, дизентерія, черевний тиф тощо). З крові сульфаніламіди добре проникають у різні тканини і рідини організму. Найбільшу проникність має сульфапіридазин. У значних кількостях сульфаніламіди містяться в нирках, печінці, легенях, шкірі, у менших — в жировій тканині, в кістках не виявляються. Концентрація сульфаніламіду в плевральній, перитонеальній, синовіальній та інших рідинах становить 50 — 80% її у крові. Процес запалення значно полегшує проникнення сульфаніламідів крізь гематоенцефалічний бар'єр до тканини мозку. Досить легко вони проходять через плаценту, визначаються в слині, поті, в молоці матері, у тканинах плода.

Ускладнення, що пов'язані з підвищеною чутливістю організму, можуть бути алергічного характеру (висип, дерматит, ексудативна еритема, сироваткова хвороба, ураження судин, інколи — анафілактичний шок). Спостерігаються ураження крові — гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, зрідка — апластична анемія, пригнічувальний вплив на ЦНС.

Протипоказ. вагітним жінкам у зв'язку з можливістю порушення розвитку плода, жінкам-годувальницям, оскільки сульфаніламіди, які надходять з молоком, дітям до 2 років.