Voprosy_k_seminaru_po_auditu_2

№2…Аудит - проверка данных бухгалтерского учета и показателей финансовой отчетности субъекта хозяйствования с целью высказывания независимого мнения аудитора о ее достоверности в всех существенных аспектах и соответствии требованиям законов Украины, положений (стандартов) бухгалтерского учета или других правил (внутренних положений субъектов хозяйствования), согласно требованиям пользователей.

№3.. Предметом аудита является осуществляемая на договорной и конфиденциальной основе независимая экспертиза и анализ финансовой отчетности и другой экономической информации о деятельности хозяйствующего субъекта с целью объективной оценки ее полноты, точности и достоверности, представления заказчику квалифицированного заключения о действительном финансовом положении предприятия и реалистичности его финансовых прогнозов, а также проверка состояния внутреннего контроля соответствия принятой учетной политики действующим законодательным и нормативным актам, оказание консультационных и иных услуг клиентам по интересующим их вопросам. Эта формулировка соответствует всем требованиям, которым должно отвечать определение предмета какой-либо науки вообще и аудита в частности.

№4.. Основной целью финансовой информации является предоставление информации о финансовом состоянии, результатах деятельности и изменении финансового состояния компании. Отчетность должна содержать информацию о активах и обязательствах компании, о результатах операций, событиях и обстоятельствах, которые изменяют активы и обязательства. Эта информация нужна широкому кругу пользователей при принятии экономических решений. Следует заметить, что задачи, поставленные перед финансовой отчётностью, в различных системах бухгалтерского учёта, совпадают.

Пользователями финансовой информации могут выступать инвесторы, сотрудники компании, кредиторы, поставщики, покупатели, государственные органы и другие члены общества. У всех пользователей имеются различные информационные потребности.

№4,5,6. Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємств не є комерційною таємницею підприємства. Емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані щорічно надавати річну фінансову звітність для публікації в пресі.

Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення – забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехових дільниць тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон) визначені суб’єкти, що зобов’язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, яким вони підпорядковуються, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства.

Користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємств для прийняття відповідних рішень (ст. 1 Закону).

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень (ст. 6 Закону).

Сторони, зацікавлені в інформації про діяльність підприємства, в ринкових умовах можна поділити на дві основні категорії: внутрішні та зовнішні користувачі.

До внутрішніх користувачів відноситься управлінський персонал підприємства, який приймає різні рішення виробничого і фінансового характеру. Наприклад, на базі звітності складається фінансовий план підприємства на наступний рік, приймаються рішення про ціноутворення тощо.

Крім того, фінансова звітність є ланкою між підприємством і зовнішнім середовищем. Метою надання підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є одержання додаткових фінансових ресурсів на фінансових ринках. Відповідальність за забезпечення ефективного зв’язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Так як рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов приймаються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники знаходяться в центрі уваги фінансового менеджера і є кінцевим етапом в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансовий стан підприємства.

Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності виділяють дві групи: користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства; користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться:

теперішні та потенційні власники підприємства, яким необхідно визначити збільшення або зменшення частки власних засобів підприємства та оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства;

теперішні та потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення умов кредитів, оцінки довіри до підприємства, як до клієнта;

постачальники та покупці, які визначають надійність ділових зв’язків з клієнтом;

держава в особі податкових органів, які перевіряють правильність оформлення звітних документів, розрахунок податків, визначають податкову політику;

службовці підприємства, які цікавляться даними звітності з точки зору рівня їх заробітної плати та перспектив роботи на даному підприємстві.

До другої групи користувачів належать юридичні та фізичні особи, яким вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів, а саме:

аудиторські служби, які перевіряють дані звітності на відповідність законодавству та загальноприйнятим правилам обліку та звітності з метою захисту інтересів інвесторів;

консультанти по фінансових питаннях, які використовують звітність з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення капіталу в те чи інше підприємство;

біржі цінних паперів;

держоргани, які приймають рішення про реєстрацію підприємств, призупинення діяльності підприємств та оцінюють необхідність зміни методів обліку та складання звітності;

законодавчі органи;

юристи, яким необхідна звітність для оцінки виконання умов договорів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;

преса та інформаційні агенства, які використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих підприємств та галузей, розрахунку узагальнених показників фінансової діяльності;

статистичні органи, які використовують звітність для статистичних узагальнень по галузях та для порівняльного аналізу і оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

профспілки, зацікавлені у фінансовій інформації для визначення власних вимог у відношенні до заробітної плати та умов трудових угод.

Який інтерес у найбільш важливих груп користувачів викликає те чи інше джерело інформації показано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Інтереси користувачів фінансової звітності

Користувачі	Інтереси	Джерела інформації
1. Менеджери підприємства	Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень	Внутрішні звіти; фінансова звітність підприємства
2. Органи оподаткування	Оподаткування	Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
3. Акціонери	Оцінка адекватності доходу ступеню ризику зроблених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивідендів	Фінансова звітність
4. Кредитори	Визначення ступеня наявності ресурсів для погашення кредитів і сплати відсотків	Фінансова звітність, спеціальні довідки
5. Постачальники	Визначення наявності ресурсів для оплати поставок	Фінансова звітність
6. Покупці	Оцінка тривалості функціонування підприємства	Фінансова звітність
7. Службовці	Оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї зайнятості, отримання фінансових та інших пільг і виплат від підприємства	Фінансова звітність
8. Статистичні органи	Статистичні повідомлення	Фінансова звітність, статистична звітність

№7.. Статья 3. Аудиторская деятельность Аудиторская деятельность - предпринимательская деятельность, которая включает у себя организационное и методическое обеспечение аудита, практическое выполнение аудиторской проверки (аудит) и предоставление других аудиторских услуг. Аудиторская деятельность в сфере финансового контроля регулируется Хозяйственным кодексом Украины, данным Законом, другими нормативно-правовыми актами и стандартами аудита. В случаях, если международным договором, согласие на обязательность которого дано Верховным Советом Украины, установлены другие правила, нежели те, что содержит данный Закон, то применяются правила международного договора. Особенность проведения других видов аудиторской деятельности регулируется специальным законодательством.

№8,9.. З наведеного визначення випливає, що змістом аудиторської діяльності є: — організаційне забезпечення аудиту; — методичне забезпечення аудиту; — власне аудит, який включає в себе практичне виконання аудиторських перевірок; — надання інших аудиторських послуг . Закон України «Про аудиторську діяльність» не розкриває змісту організаційного та методичного забезпечення аудиту. На нашу думку, до організаційного забезпечення аудиту можна віднести: — легалізацію аудиторської фірми шляхом створення і державної реєстрації; — сертифікацію аудиторів; — ліцензування аудиторської діяльності; — ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги. Методичне забезпечення аудиту включає в себе: — розроблення і затвердження програми підготовки аудиторів; — затвердження норм і стандартів аудиту. Аудиторську діяльність можна розглядати як один із видів господарської (підприємницької) діяльності (хоч на відміну від наприклад, російського законодавства, на це в Законі України «Про аудиторську діяльність» прямо і не зазначається). Проте такий висновок можна зробити зі змісту ч. З ст. З Закону, в якому йдеться про те, що прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту. Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. У практиці аудиту в Україні в перехідний період до ринкової економіки необхідно користуватися міжнародними і національними стандартами, нормативними документами з організації і методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарського контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці. Основні принципи і вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту — 1 "Мета і основні принципи проведення аудиту" і 3 "Основні принципи регулювання аудиту". Останній унормовує принципи аудиторської професійної відповідальності, які необхідно застосовувати при виконанні будь-якого аудиту і враховувати при розробці конкретних стандартів аудиту . До основних принципів норм аудиту відносять: • цілісність, об'єктивність і незалежність, конфіденційність, знання і компетентність; • правила використання результатів робіт, виконаних іншими аудиторами; • документальне оформлення, планування, одержання доказів аудитором; • перевірка систем обліку і внутрішнього контролю; • аналіз висновків аудитора і складання ним звіту. Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону аудиторської роботи, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту. Міжнародні норми аудиту, розроблені і затверджені Міжнародною федерацією бухгалтерів. Подані МНА мають єдину внутрішню структуру, до якої входять такі рубрики: вступ; мета аудиту; відповідальність за фінансові звіти; обсяг аудиту; етика; планування; робота, виконана іншими аудиторами; документація; очевидність аудиту; висновок і звіт. Стосовно МНА 1 "Мета і основні принципи проведення аудиту" розглянемо зміст кожної рубрики стандарту. Вступ — розглядається загальна мета аудиту та основні принципи, які є визначальними для професійної значущості аудиту і застосовуються при аудиті фінансової звітності. Мета аудиту — встановити достовірність фінансової звітності. Відповідальність за фінансові звіти — визначається відповідальність за достовірність фінансової звітності управлінського апарату об'єкта. Це стосується точності й адекватності бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю принципам облікової політики, спрямованої на захист активів і пасивів суб'єкта господарювання. Обсяг аудиту — інформація, необхідна для оцінки фінансової звітності. Для цього аудитору необхідно вивчити систему обліку і внутрішнього аудиту, розібратися в оцінці ризиків контролю, що дасть змоіу визначити типи потенційних помилок, фактори ризику, методи перевірки. Етика — вказується на потребу додержання основних правил етики професійного аудитора, визначених Міжнародною федерацією бухгалтерів. Зокрема, аудитор має бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску інших, тобто бути повністю незалежним. Аудитор повинен додержувати правил конфіденційності, необхідної для надання професійних послуг. Правила етики також вимагають відповідності роботи аудитора технічним і професійним стандартам та нормативам бухгалтерського обліку і аудиту. Аудитор також має додержувати інструкцій клієнтів, якщо вони не суперечать нормативно-правовим актам, що діють у країні. Планування — зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів, які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта. Планування необхідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі ризику матеріальних втрат; розрахунку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи. Робота, виконана іншими аудиторами — аудитор зобов'язаний перевіряти ту частину роботи, яку доручив виконувати іншим фахівцям або аудиторам, що підпорядковані йому. Якщо аудитор використовує результати роботи, виконаної іншими працівниками, то він повинен бути упевнений, що ця робота відповідає вимогам аудиту . Документація — робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно для оцінки її якості, своєчасності та відповідності стандартам бухгалтерського обліку й аудиту. Очевидність аудиту — для отримання показників ефективності бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій вдаються до контрольних тестів. Висновок і звіт — висновок аудитора має бути обгрунтованим фінансовою звітністю, до якої висуваються такі вимоги: відповідність фінансової інформації вимогам достовірної звітності; адекватність звітності даним бухгалтерського обліку. До звіту аудитора ставиться вимога висвітлення причин і наслідків аудиторської перевірки фінансової звітності. Отже, в МНА викладають основні напрями аудиту, зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудитором дані повинні бути достовірними і достатніми для обгрунтування висновків з питань, поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частину роботи у випадку, якщо він впевнений, що внутрішній контроль (аудит) на підприємстві доброякісний. Так, аудитор може використати дані інвентаризації матеріально-виробничих запасів, перевірених ревізора-ми фірми, якщо він впевнений в якісному її проведенні та відображенні результатів у системі обліку і звітності. Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Грунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. З поданого орієнтовного переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторських робіт видно, що вони мають певну відмінність від МНА, обумовлену законодавством України та чинними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського

№10.. Становление рыночной инфраструктуры способствовало возникновению в Украине новой сферы предпринимательской деятельности - аудита. В общем смысле аудит можно определить как независимую финансовую и бухгалтерскую проверку хозяйствующих субъектов с целью объективной оценки их финансового положения, достоверности представляемой отчетности,

а также соблюдения законодательства, в первую очередь налогового. У многих предпринимателей возникает вопрос Не является ли аудит способом подмены ревизионной деятельности, проводимой на предприятиях в прежние годы, адаптированным применительно к сегодняшним условиям рыночной экономики Однако отождествление аудита с обычной ревизией производственно-финансовой деятельности неправомерно и свидетельствует о недостаточном знании этого многоаспектного вида предпринимательской деятельности.

Отвечая на поставленный вопрос, прежде всего следует отметить, что аудиторская проверка чаще всего обусловлена иным целевым назначением, чем ревизия, или, скажем, судебно-бухгалтерская экспертиза. Необходимость проведения аудиторских проверок в большей степени определяется интересами самой предпринимательской деятельности, так как аудиторские проверки служат интересам добросовестного предпринимательства и в определенной степени являются гарантом честного бизнеса.

То условие, что в странах с развитой рыночной экономикой в деловом мире никто не будет иметь дело с предпринимателями, чьи отчетные данные не подтверждены независимым аудиторским заключением, следует взять на вооружение предпринимателям во избежание фактов недобросовестного предпринимательства, имеющих место в практике российского бизнеса. Определяя аудит как независимую финансовую и бухгалтерскую проверку, все же следует отметить, что аудит имеет более широкое назначение.

№11.. Статья 4. Аудитор Аудитором может быть физическое лицо, которое имеет сертификат, который определяет его квалификационную пригодность на занятие аудиторской деятельностью на территории Украины. Аудитор имеет право заниматься аудиторской деятельностью как физическое лицо - предприниматель или в составе аудиторской фирмы с соблюдением требований данного Закона и других нормативно правовых актов. Аудитор имеет право заниматься аудиторской деятельностью как физическое лицо - предприниматель лишь после включения его в Реестр аудиторских фирм и аудиторов. Аудиторам запрещается непосредственно заниматься другими видами предпринимательской деятельности, которые не исключают их права получать дивиденды от акций и доходы от других корпоративных прав. Аудитором не может быть лицо, которое имеет судимость за корыстные преступления.

Статья 5. Аудиторская фирма Аудиторская фирма - юридическое лицо, созданное в соответствии с законодательством, которое осуществляет исключительно аудиторскую деятельность. Право на осуществление аудиторской деятельности имеет аудиторская фирма, включенная в Реестр аудиторских фирм и аудиторов. Общий размер части основателей (участников) аудиторской фирмы, которые не являются аудиторами, в уставном капитале не может превышать 30 процентов. Руководителем аудиторской фирмы может быть только аудитор.

№12.. 1. Аудитор – фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

2. Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Виконавцями аудиту також є контролюючі державні органи (органи ДПІ, контрольно-ревізійного управління). Вони проводять аудит діяльності підприємства згідно нормативних та законодавчих актів, які регулюють діяльність вищезазначених установ.

Замовниками аудиту є власники об'єкта аудиту, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність.

№13,14,15.. Раздел III. АУДИТОРСКАЯ ПАЛАТА УКРАИНЫ

Статья 12. Полномочия Аудиторской палаты Украины Полномочия Аудиторской палаты Украины определяются данным Законом и Уставом Аудиторской палаты Украины. Устав Аудиторской палаты Украины принимается двумя третями голосов от общего количества членов Аудиторской палаты Украины. Аудиторская палата Украины: 1) осуществляет сертификацию лиц, которые намереваются заниматься аудиторской деятельностью; 2) утверждает стандарты аудита; 3) утверждает программу подготовки аудиторов и по согласованию с Национальным банком Украины программы подготовка аудиторов, которые будут осуществлять аудит банков; 4) ведет Реестр; 5) осуществляет контроль за соблюдением аудиторскими фирмами и аудиторами требований данного Закона, стандартов аудита, норм профессиональной этики аудиторов; 6) осуществляет мероприятия по обеспечению независимости аудиторов при проведении ими аудиторских проверок и организации контроля за качеством аудиторских услуг; 7) регулирует взаимоотношения между аудиторами (аудиторскими фирмами) в процессе осуществления аудиторской деятельности и в случае необходимости применяет к ним взыскания; 8) осуществляет другие полномочия, предусмотренные данным Законом и Уставом Аудиторской палаты Украины. Ежегодно Аудиторская палата Украины получает от аудиторских фирм и аудиторов отчеты о выполненной ими работе, осуществляет их анализ и подает в Кабинет Министров Украины обобщенную информацию о состоянии аудиторской деятельности в Украине.

Статья 13. Создание Аудиторской палаты Украины Аудиторская палата Украины функционирует как независимый орган. Аудиторская палата Украины является юридическим лицом, ведет соответствующий учет и отчетность. Аудиторская палата Украины является неприбыльной организацией. Аудиторская палата Украины приобретает полномочия юридического лица с дня ее регистрации в Министерстве юстиции Украины на основании заявления и Устава, утвержденного в порядке, предусмотренном данным Законом. Аудиторская палата Украины формируется на паритетных принципах путем делегирования в ее состав аудиторов и представителей государственных органов. Общее количество членов Аудиторской палаты Украины составляет двадцать лиц. От государственных органов делегируют по одному представителю Министерства финансов Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства экономики Украины, Государственной налоговой администрации Украины, Национального банка Украины, Государственного комитета статистики Украины, Государственной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку, Государственной комиссии по регулированию рынка финансовых услуг Украины, Счетной палаты и Главного контрольно-ревизионного управления Украины. В состав Аудиторской палаты Украины от аудиторов делегируются в количестве десяти лиц высококвалифицированные аудиторы с непрерывным стажем аудиторской деятельности не менее пяти лет, представители профессиональных учебных заведений и научных организаций. Право аудиторов избирать представителей в состав Аудиторской палаты Украины и быть избранными реализуется через решения, которые принимаются на съезде аудиторов Украины. Порядок делегирования представителей в Аудиторскую палату Украины определяется соответственно съездом аудиторов Украины, коллегией государственных органов или другим высшим руководящим органом.

Статья 14. Деятельность Аудиторской палаты Украины Решения Аудиторской палаты Украины принимаются на ее заседаниях простым большинством голосов при наличии более чем половины ее членов за исключением случаев, предусмотренных данным Законом и Уставом. Аудиторская палата Украины может создавать на территории Украины региональные отделения, полномочия которых определяются Аудиторской палатой Украины. Срок полномочий члена Аудиторской палаты Украины составляет пять лет. Одно и то же лицо не может быть делегировано в Аудиторскую палату Украины больше двух сроков кряду. Назначение новых членов Аудиторской палаты Украины вместо выбывших осуществляется в установленном данным Законом порядке. Члены Аудиторской палаты Украины, за исключением Председателя Аудиторской палаты Украины, исполняют свою обязанности на общественных началах. Источниками финансирования деятельности Аудиторской палаты Украины могут быть: плата за проведение сертификации физических лиц на право занятия аудиторской деятельностью; плата за включение в Реестр; добровольные взносы, которые поступают от профессиональной организации аудиторов Украины; другие источники, не запрещенные законодательством. Для выполнения своих функций Аудиторская палата Украины может создавать комиссию из числа ее членов. Для работы в комиссии могут привлекаться эксперты, которые не являются членами Аудиторской палаты Украины. Ведение текущих дел в Аудиторской палате Украины осуществляет Секретариат, который возглавляет заведующий. Заведующий Секретариатом несет персональную ответственность за эффективное использование имущества и средств Аудиторской палаты Украины и создание надлежащих условий для выполнения функциональных обязанностей ее членов.