Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Камлик СУДЕБНАЯ БУХГАЛТЕРИЯ.doc
Скачиваний:
72
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
1.89 Mб
Скачать

Оборотна відомість по рахунках синтетичного обліку за січень

2000 Р., млн. Грн.

Найменування рахунку

Сальдо

на 1 січня

Оборот

за січень

Сальдо

на 1 лютого

дебет

кредит

дебет

кредит

дебет

кредит

Основні засоби

40,5

-

2,7

-

43,2

-

Виробничі запаси

10,7

-

1,5

4,2

8,0

-

Виробництво

3,5

-

2,7

-

6,2

-

Каса

0,5

-

1,4

0,8

1,1

-

Рахунки у банках

15,8

-

-

4,3

11,5

-

Розрахунки з постачальниками

-

6,7

4,3

-

-

2,4

Статутний капітал

-

55,3

-

2,0

-

57,3

Нерозподілений прибуток

-

9,0

1,0

2,3

-

10,3

Разом

71,0

71,0

13,6

13,6

70,0

70,0

Оборотна відомість по синтетичних рахунках є формою узагальнення даних поточного обліку, що використовуєть­ся для перевірки записів на рахунках, складання балансу, а також для ознайомлення з господарською діяльністю підприємства.

Контроль за правильністю записів на синтетичних ра­хунках за допомогою оборотної відомості побудований на наявності таких трьох рівностей підсумків: початкового сальдо по дебету і кредиту, оборотів по дебету і кредиту за звітний місяць, а також кінцевого сальдо по дебету і креди­ту (див. таблицю 2).

Рівність Підсумків початкового сальдо по дебету і кре­диту обумовлена, з одного боку, сукупністю рахунків акти­ву балансу, які мають дебетове сальдо і, з другого боку, сукупністю рахунків пасиву балансу, які мають кредитове сальдо. Відомо, що в балансі підсумки активу і пасиву рівні завжди.

Рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту за поточний місяць в оборотній відомості обумовлена застосуванням при відображенні господарських операцій на ра­хунках бухгалтерського обліку методу подвійного запису. Сума записів по дебету рахунків повинна дорівнювати сумі записів по кредиту.

Відсутність рівності оборотів по дебету і кредиту за підсумками оборотної відомості може свідчити як про помилки, викликані порушенням застосування методу подвійного запису, так і про ознаку можливих зловживань. 3 метою контролю за правильністю відображення операцій і виправлення помилки, а також для підтвердження або спростування відомостей про зловживання необхідно перевірити підсумки оборотної відомості і порівняти їх з підсумками реєстрації записів на синтетичних рахунках, а також з даними документів, на підставі яких зроблено ці записи.

Сальдо по оборотній відомості на початок наступного місяця використовують для заповнення нового балансу.

Оборотні відомості складаються також і за аналітичними рахунками.

Правильне використання в обліку тих чи інших рахун­ків, уміння аналізувати відображені на них господарські операції багато в чому залежить від чіткого уявлення про їх економічний зміст, призначення та структуру. Тому виникає необхідність в їх класифікації за різними ознаками.

За призначенням та структурою розрізняють рахунки для обліку господарських ресурсів та джерел їх формування і рахунки для обліку господарських процесів.

Серед рахунків, що відображають облік господарських засобів та їх джерел, виділяють основні та регулюючі.

Основні рахунки у свою чергу поділяються на інвентарні, грошові, рахунки капіталу та зобов'язань, а також розрахункові.

Інвентарні рахунки призначені для обліку и контролю за станом і рухом матеріальних цінностей. По відношенню до балансу бувають тільки активними. Інвентарними є, наприклад, такі рахунки: «Основні засоби», «Виробничі запа­си», «Товари» тощо.

За допомогою грошових рахунків здійснюється облік грошових коштів підприємства та контроль за їх рухом. Це, наприклад, рахунки «Каса», «Рахунки в банках» та інші. Грошові рахунки відображають готівку в касі підприємст­ва та грошові кошти підприємства на рахунках у банку. Во­ни бувають тільки активними.

Рахунки капіталу та зобов'язань призначені для облі­ку джерел господарських ресурсів, виділених підприємству для здійснення господарської діяльності. До них належать рахунки «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Нерозподілений прибуток», «Страхові резерви» тощо. Усі ці ра­хунки є пасивними.

Розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з різними підприємствами та особами. Розрахункові ра­хунки бувають активними, пасивними и активно-пасивними. До активних розрахункових рахунків належить, на­приклад, рахунок «Розрахунки з підзвітними особами». До пасивних розрахункових рахунків належать рахунки «Роз­рахунки по оплаті праці», «Розрахунки з постачальниками» і таке інше. До розрахункових активно-пасивних рахунків відноситься рахунок «Розрахунки з дебіторами і кредито­рами».

Регулюючі рахунки призначені для уточнення та коректування оцінки засобів або джерел їх формування в поточ­ному обліку. Таким рахунком є, наприклад, пасивний раху­нок «Знос необоротних активів».

Рахунки, які використовуються для обліку господарсь­ких процесів та результатів виконання плану, поділяються розподільні, калькуляційні та порівняльні.

Розподільні рахунки призначені для контролю за витратами підприємства і забезпечення правильності їх розподілу. Вони поділяються на збірно-розподільні и бюджет-но-розподільні.

До збірно-розподільних належать рахунки, за допомо­гою яких здійснюється попередній облік окремих видів видатків з подальшим їх розподілом за призначенням на Інші рахунки. Ці рахунки, як правило, на кінець місяця не мають залишку і тому в балансі не відображаються. Це такі ра­хунки, як «Загальновиробничі витрати», «Витрати на збут» тощо.

Бюджетно-розподільним рахунком є, наприклад, активний рахунок «Витрати майбутніх періодів», який призначений для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Такий розподіл витрат необхідний для визначення точної калькуляції собівартості виробництва продукції та визначення фінансових результатів господарської діяльності.

Калькуляційні рахунки використовуються для обліку всіх витрат, пов'язаних з виробничим процесом, з подаль­шим визначенням фактичної собівартості виготовленої продукції. Вони завжди активні. До цієї групи відноситься рахунок «Виробництво».

Порівняльні рахунки призначені для контролю за господарськими операціями і для виявлення фінансових ре­зультатів господарської діяльності підприємства. Вони по­діляються на операційно-результативні та фінансово-результативні.

Операційно-результативні рахунки необхідні для ви­значення фінансового результату господарської операції. Ці рахунки є активно-пасивними. До операційно-результативних рахунків належить рахунок «Доходи від реалізації». По дебету цього рахунку записуються суми непрямих податків та зборів, а по кредиту - сума загального доходу ра­зом із сумою непрямих податків, зборів.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для обліку і відображення кінцевого фінансового результату всієї діяльності підприємства. Фінансово-результативним є рахунок «Фінансові результати». Кредитове сальдо по цьому рахунку відображає сума доходів від реалізації готової про­дукції тощо, а дебетове - суму собівартості реалізованої продукції. Таким чином, цей рахунок є активно-пасивним.

Для обміну і контролю господарських операцій, що ві­дображають рух активів, власного капіталу та зобов'язань необхідна єдина система рахунків бухгалтерського обліку. Єдність системи бухгалтерського обліку досягається саме завдяки застосуванню науково обґрунтованого плану ра­хунків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» від 28 жовтня 1998 року № 1706 розроблено новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, установ, організацій, який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Це систематизований перелік рахунків бухгалтерського об­ліку, який визначає організацію всієї системи бухгалтерсь­кого обліку з метою накопичення облікової інформації, необхідної користувачам для прийняття управлінських рішень.

План рахунків бухгалтерського обліку забезпечує складання балансу та бухгалтерської звітності за даними бухгалтерських рахунків; отримання інформації внутрішніми та зовнішніми користувачам и, задоволення їх інформаційних потреб тощо. Він тісно пов'язаний зі структурою балансу та звіту про фінансові результати, які встановлені відповідними національними стандартами бухгалтерського обліку.