Історія міфології

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Філософський факультет

Кафедра української філософії та культури

Укладач: доктор філософських наук, Професор Кривда Н.Ю.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

“Історія міфології”

для студентів 1 курсу філософського факультету напрямку «культурологія»

ЗАТВЕРДЖЕНО:

на засіданні кафедри української філософії та культури філософського факультету Протокол № ___

від “___” ________2013р.

Зав. кафедрою

проф.Русин М.Ю.

Декан факультету Академік НАН України

Конверський .А.Є.

КИЇВ 2013

1

Поточний

Шкала відповідності

Підсумкова оцінка з дисципліни у балах (шкала КНУ імені Тараса Шевченка) переводиться в чотирибальну (національну) шкалу та оцінку за шкалою ECTS

Розрахунок підсумкової оцінки за курс: ПО= ЗМ1× k1+ ЗМ2 × k2+ ЗМ3 × k3 +залік.

Якщо за результатами модульно-рейтингового контролю студент отримав за два змістовні модуля менше ніж 25 балів, то студент не допускається до заліку і вважається таким, що не виконав усі види робіт, які передбачаються навчальним планом на семестр з дисципліни "Історія міфології".

3

Навчально-тематичний план лекцій

4

Російська школа: А.Афанасьєв, Щ.Бодянський, А.Веселовський, Ф.Буслаєв, О.Погодін, І.Іванов, Ю.Кулаковський. Сучасні дослідження О.Фрейденберг, М.Бахтіна, О.Лосєва, С.Авєринцева, Ю.Лотмана, Є.Мелетинського, В.Іванова, В.Топорова, С.Нєклюдова.

Вітчизняна традиція вивчення етнографічно-фольклорної спадщини (М.Максимович, І. Срезнєвський, В.Милорадович, П.Чубинський, М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Куліш, Г.Булашев, Х.Вовк, В.Шухевич, М.Грушевський, М.Сумцов); протоукраїнської та української міфології (М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький, І.Сребрянський, В.Гнатюк, О.Потебня, І.Франко, І.Огієнко (Митрополит Іларіон)). Сучасні дослідження міфології в Україні.

Лекція II. Феноменологія та діалектика міфу. (2 години)

Співвідношення міфу та філософії, науки, мистецтва: методологічна диференціація.

Міфологія та релігія у статусі типів суспільної свідомості та форм культури (генетичний зв'язок, раціоналізація неосяжного, сполука з екзистенційною активністю суб’єкта, обрядовість як стимуляція віри, інституалізація міфологічних уявлень до статусу релігійних через обряди та індивідуальне життя, символізм та метафоричність мови релігії).

Діалектика суб`єкту та об`єкту в міфі. Міф як образ особистості (О.Лосєв), чудесне, розгорнуте магічне ім'я.

Закономірності міфу.

Лекція III. Міфологічний антропоморфізм в інтерпретації Всесвіту. (2 години)

Світоглядні засади міфологічного антропоцентризму (не розколотість світу, відсутність суб'єктоб'єктної опозиції як перемога родової свідомості). Ізоморфність мікро-, мезота макрокосму. Суб’єктсуб’єктні стосунки як основа міфосвідомості давньої людини. Е.Дюркгайм: соціальне як основа розуміння природного.

Антропоморфізм Всесвіту (отілеснення природних та культурних явищ, антропометризм світу, людські властивості природи). Соціоморфізм космосу та “натуралізація” людини.

Лекція IV. Міф як комунікативна система. Функції міфу. (4 години)

Ритуалістична та функціональна течії у дослідженні міфу. Теорія прелогізму первісних уявлень та закон партиціпації, що керує колективними уявленнями (Л.Леві-Брюль). Міфологія як символічна форма культури (Е.Касірер). Структурний аналіз К.Леві-Строса: міфологічне мислення як розумове, метафоричне, бріколажеве.

Міф – вторинна моделювальна система: повідомлення (текст) та засіб спілкування (мова).

Міф як культурний текст: моделювальні (гностичні) функції (культурна семантизація та семіотизація, систематизація відомостей про світ, упорядкування систем та цінностей, створення моделі світу – установлення ієрархії). К.Леві-Строс: структура як сукупність правил, тотемічні класифікації як знакові системи, роль бінарних опозицій в первісних класифікаціях, безкінечність трансформацій, але збагненність міфу. Ієрархічність у східнослов’янській міфосистемі (В.Іванов, В.Топоров).

Міф як мова: буттєві (комунікативні) функції (культурне нормування життя, суспільна регуляція та соціотерапія, соціалізація індивіда, дистанційна комунікація з потойбічним (магія), консервація, демаркація та евристика). Міф як архаїчне “священне письмо” (Б.Маліновський). Міф як інструмент соціального контролю та підтримки природної рівноваги, зв'язок з ритуалом (К.Леві-Строс).

“Симфонічність” міфу як відтворення універсальної структури підсвідомого.

Плани семінарських занять до змістовного модуля 1 “Теорія міфології”

Тема 1. Поняття міфу та міфології. Сутність міфу. ( 2 години)

1.Поняття міфу. Міф у системі культури: корпус міфів-оповідань та міф як форма побутування семантичних полів предметів та явищ.

2.Діалектика та феноменологія міфу. Закономірності розвитку міфу, структура міфологічного знання (за О.Лосєвим).

3.Антропоцентризм міфології: антропоморфність та соціоморфність всесвіту, кореляція природного, божественного та людського універсумів.

Рекомендована література основна [2,10, 12 ,21,33,34,42] додаткова[6,13,18,31,32,38, 40, гл.1,2]

6

Тема 2. Міфологія як тип суспільної свідомості. (2 години)

1. Характерні риси міфологічної свідомості. Вивченні міфосвідомості: міфологічна, антропологічна, ритуалістична, функціоналістська, соціологічна, структуралістська, лінгво-семіотична та інші школи.

2.Міф у первісному суспільстві. Ритуал. Обряд.

3.Функції міфу у первісному суспільстві.

Рекомендована література основна[7,т.2с.55-60; 8; 10; 17; 22т.1с.11-20; 24; 35; 36]

додаткова[1;2;3;39;40]

Завдання для самостійної роботи (Теми рефератів)

Міфологічний репертуар. Характерні риси міфопоетичної свідомості.

Категорії “міф”, “міфосвідомість”, “міфотворчість”. Міф та ритуал.

.Роль та місце міфології у культурній історії людства.

Міф як символічна (знакова) система. Праця “Філософія символічних форм” Е.Кассірера та

її значення для розвитку теорії міфології.

Антпропоморфізм та соціоморфізм космосу. “Оприроднення” людини.

Міф як текст , міф як мова: гностичні та комунікативні функції міфу.

Міфологічні теорії кінця ХІХ - XXI століть: нові підходи до міфу Е.Тайлора (анімізм, міфологія як “первісна наука”), Дж.Дж.Фрезера (магія як найдавніший світогляд), К.Г.Юнга (архетипи як структури первинних образів колективної підсвідомої уяви співставляються з мотивами та образами міфів як продуктів первісної свідомості).

Поняття “колективних уявлень” Е.Дюркгайма як опозиція сакрального і профанного; роль тотемічної міфології у моделюванні родової організації. Ритуально-міфологічна школа (М.Бодкін, Н.Фрай, Р.Чейз).

Структура індоєвропейських міфів Ж.Дюмезіля. Ритуалістичний функціоналізм Б.Маліновського.

Теорія прелогізму первісних уявлень та закон партіципації, що керує колективними уявленнями Л.Леві-Брюля. Структурний аналіз К.Леві-Строса: міфологічне мислення як розумове, метафоричне, бріколажеве; тотемічні класифікації як знакові системи; безкінечність трансформацій, але збагненність міфу; міф як інструмент соціального контролю.

Російська школа вивчення міфології: А.Афанасьєв, Щ.Бодянський, А.Веселовський, Ф.Буслаєв, О.Погодін, І.Іванов, Ю.Кулаковський.

Дослідження історії та теорії міфології у ХХ столітті (російсько-радянська школа): О.Фрейденберг, М.Бахтіна, О.Лосєва, С.Авєринцева, Ю.Лотмана, Є.Мелетинського, В.Іванова, В.Топорова, С.Нєклюдова.

Вітчизняна традиція вивчення етнографічно-фольклорної спадщини (М.Максимович, І. Срезнєвський, В.Милорадович, П.Чубинський, М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Куліш, Г.Булашев, Х.Вовк, В.Шухевич, М.Грушевський, М.Сумцов);

Дослідження в області протоукраїнської та української міфології (М.Костомаров, І.НечуйЛевицький, І.Сребрянський, В.Гнатюк, О.Потебня, І.Франко, І.Огієнко (Митрополит Іларіон)).

Сучасні дослідження історії та теорії міфології в Україні.

Питання до модульної контрольної роботи за 1 модуль

1.Поняття міфу. Міф у системі культури.

2.Історія вивчення міфу: вітчизняна та закордонна школи.

3.Міфологічні теорії ХХ століття.

4.Генеза та структура міфу.

5.Категорії “міф”, “міфосвідомість”, “міфотворчість”, функціональне навантаження та роль.

6.Логос міфу. Міфологічний репертуар архаїки.

7.Міфологія, релігія, філософія, наука та мистецтво.Значення міфології у культурі людства.

8.Діалектика суб`єкту та об`єкту в міфі.

9.Міфологічний антропоцентризм в інтерпретації часу, простору, світобудови, Всесвіту.

10.Міф як комунікативна система. Поняття функцій міфу.

11.Гностичні функції: міфосемантична, класифікаційна, упорядкувальна, моделювальна.

7

12.Онтичні функції міфу: культурно-нормативні, соціально-регуляторні, психотерапевтичні, соціалізаційні, магічна та консервативна функції.

13.Міфологія - історично перший тип суспільної свідомості. Характерні риси міфосвідомості.

14.Міф у первісному суспільстві. Ритуал. Обряд.

15.Міф як символічна (знакова) система. “Філософія символічних форм” Е.Кассірера та її значення для розуміння теорії міфу.

Змістовний модуль 2 Історія міфології.

Лекція V. Міфологія як історично перший тип суспільної свідомості. (2 години)

Антропосоціогенез та формування міфосвідомості. Джерела та стан вивчення міфосвідомості первісного суспільства.

Тематика та мова міфу. Синкретична природа міфосвідомості. Характерні риси (особливості) міфологічної свідомості. Співвідношення міфу та обряду (ритуалу). Підходи у вивченні проблеми. Ритуалістичний функціоналізм Б.Маліновського. Символічна теорія міфу Е.Кассірера. Теорія первісного мислення К.Леві-Строса.

Лекція VI. Міфологічна свідомість епохи найдавніших цивілізацій. (6 години) Єгипетська міфологія.

Джерела вивчення. Генезис та особливості архаїчної міфології (VI – IV тис. до н.е.): космогонія, уявлення про загробне життя, сакралізація тваринного світу. Сполучення антропота зооморфних рис у вигляді божеств.

Державне становлення (епоха Давнього та Середнього царств) та утвердження культів окремих богів (Ра, Амона, Осіріса). Космогенез, солярні міфи: первозданна Нун та сонце як деміург. Культ Осіріса як міфологія землеробської доби: соціальне навантаження, обрядовість. “Книга мертвих”, “Тексти пірамід”: Осіріс – бог виробничих сил природи, його смерть та воскресіння як модель землеробського циклу. Ісіда, Осіріс та Гор. Сакралізація влади та особи фараона. Культ Осіріса – центр всіх заупокійних вірувань. Обрядовість, пов’язана з плодючістю, фараон – осереддя родючості в країні. Період Нового царства: ототожнення Ра та Амона. Пантеон богів – модель Всесвіту та соціуму.

Мистецтво та література Давнього Єгипту – блискуче втілення міфологічного світобачення.

Месопотамський міфологічний простір.

Шумеро-аккадська епоха. Архаїка V- поч. ІII тис. до н.е. (Кіш, Урук, Ур: XXVIII - XXIV ст. до н.е.). Аккадське та Шумеро-аккадське царство (XXIV - XXI ст. до н.е.)

Загальна характеристика: культова помірність, відсутність заупокійного культу, міфорелігійний синкретизм, сакралізація влади, відсутність систематизованого пантеону. Боги як покровителі міст, божества плодючості. Основний міф про творення (Енліль та Енкі) та циклічність – міф про Думузі та Інанну, астральні культи, культ води, культ мудрості, культ богині народжуваності та любові Інанни (Іштар). Вселенський потоп у міфологічних пам’ятках. Міф про Енкі та Нінхурсаг (Нінбу) – шумерська історія раю, що вплинула на давньоєврейську міфологію.

Міфи про “предка-героя” Більга-меса/Гільгамеша – найвидатніша культурна пам'ятка. Шумерськи міфи “Гільгамеш та Ага”, “Гільгамеш та Гора безсмертних”, “Гільгамеш та небесний бик”, “Гільгамеш, Енкіду та підземний світ”, “Смерть Гільгамеша”. Акадський епос про героя Гільгамеша (поема “Про того, хто все бачив”): недосяжність долі богів, марність людських зусиль у отриманні безсмертя, вічність – у пам’яті про славетні людські діла.

Вавілоно-ассірійська епоха: Вавілонське царство (XIX – VII ст. до н.е). Нововавілонське царство (VII – VI ст. до н.е. ). Ассірійське царство (XVIII– VII ст. до н.е.).

Сходження Іштар у пекло, міф про творення світу “Енума еліш” (поема-епос від Х ст. до н.е.), Мардук творець та “володарь богів”. Рівновага світу залежить від присутності на своєму місті законного володаря. Злигодні як злоба богів, покарання людського роду. Особлива роль богів буревіїв, Енліль “володарь-вітер”, персоніфікація вітрів та стихій. Тема героя-бога (порівн.: в шумерській літературі герой-смертний). Вавілонська версія епосу про Гільгамеша: міф про потоп, тема безсмертя (Гільгамеш у пошуках вічного життя, міф про мудреця Адапа, Етана та орла, міф про Анзу). “Особисті” боги-хранителі, вавілонська демонологія. Структура пантеону з офіційною тріадою (Ану, Енліль, Ейя) на чолі в оточенні ради “великіх богів”. Космогонічні уявлення вавілонських теологів: мікрокосм як відображення макрокосму.

8

Еволюція релігійно-міфологічних уявлень народів Месопотамії: від архаічних общинних культів до монолатрії та індивідуального спілкування з божеством. Міфологічні пам’ятки Месопотамії - підгрунття культури Стародавнього Сходу.

Міфологія Угариту, Малої Азії (хети, фрігійці, лідійці, Урарту) ІІІ – І тис. до н.е., Східного Середземномор'я (фінікійці та сірійці, із кінця ІІІ тис. до н.е.).

Міфологічно-релігійні уявлення стародавніх іудеїв (євреїв) (Ханаан - Палестина, із друг. пол. ІІ тис. до н.е.). Зв’язок монотеізму прихильників Яхве з західносемітською міфологією. “Подвійність” іудаїстичної міфології: традиційно-міфологічні мотиви священного космосу (творення з хаосу, “золотий вік”, світове дерево, мотив потопу, модифікації близнючних міфів, персонажі-родоначальники тощо) та міфологія історії народу (новий тип суспільної свідомості, зміна змісту традиційних міфологічних мотивів на протилежний). Специфічність іудаістичної міфології – тема ”ісходу” як матеріалізація теми “заповіту”, вільного вибору богом того народу, що прийняв “заповіт”.

Центральний цикл джерел щодо початкової іудаістичної міфології – старозаповітні тексти (від ХІІІ – до ІІ ст. до н.е.) з елементами найдавніших міфів, фольклору, народних переказів, історичних хронік, законодавчих пам’яток, ритуальних текстів, релігійно-філософських творів тощо. Тора (“Закон”) або “П’ятикнижжя Моїсея”, “Пророки”, “Писання”: містичний історизм міфології, пророчі та апокаліптичні мотиви.

Іудаїстична міфологія як початок деміфологізації по відношенню до “класичних” зразків міфів.

Міфологічні системи Стародавнього Ірану. (Еламська цивілізація (IV тис. – VІІ ст. до н.е.),

мідійська доба (VІІІ – VІ ст. до н.е.), ахеменідський період (сер. VІ ст. –330 р. до н.е.)). Індоєвропейські (арійські) витоки (ІІ - поч. І тис. до н.е.). Близькість із ведичною міфологією.

Зороастризм та “Авеста” (“Гати”, “Яшти” біля ХІІ - Х ст. до н.е., “Вендідад (Відевдат)” не пізніше IV ст. до н.е.; пізніші переклади, в т.ч. “Бундахішн” ). Етичний (боротьба добра та зла) та гносеологічний (земна та духовна сфери) дуалізм у зороастризмі. Основи космології та есхатології, ідея страшного суду, поховальні обряди. Переростання зороастризму у державну релігію в період Ахеменідів – Сасанідів.

Мітраїзм (солярний культ, поглиблення дуалізму, етична площина ідеї спасіння ).

Маніхейство (ІІІ ст. н.е.): міфологізована космологія, есхатологія, квазіісторія. Міфопоетичність мови та стилістики. Визначний вплив зороастризму, мітраїзму та маніхейства на елліністичну філософію, іудаїзм, християнство, іслам.

Міфологічні системи стародавньої Індії. Реставрація протоіндійської міфології Хараппи та Мохенджо-Даро (від ІІІ тис. до н.е.). Індивідуалізація духовного життя, аскетичні містичні практики як відповідь на відчуженість неаріїв від соціокультурної та релігійно-міфологічної системи прийшлої іншоетнічної верстви. Спроби реставрвції дравідської міфології.

Ведична міфосвідомість (сер. ІІ – сер. І тис. до н.е.) – уявлення аріїв періоду створення вед, брахман та упанішад. Виключна архаїчність індоєвропейських витоків ведизму, генетично тісний зв'язок із давньоіранською міфологією. Ведичний пантеон: космологічна, соціальна, абстрактно-узагальнююча схеми. Невизначеність ієрархії, принципова множинність та відкритість міфологічного простору. Космологічна модель ведичної міфології (основний міф - ритуал). Історико-культурне значення ведизму.

Перехід до індуїзму (кін. І тис. до н.е. ) – заміна ведичного брахманізму. Епоси “Махабхарата” та “Рамаяна”, пурани та санскритська класична література - джерела індуїстської міфології. Брахма та космогонічний міф. Посилення тріади (Брахма, Вішну, Шіва). Структура пантеону: антропоморфні боги та демони, сакральні духи, тварини, рослини. Уявлення про Всесвіт. Аскетизм, міфічна генеалогія та роль мудреців-аскетів. Інститут гуру. Циклічність Всесвіту. Вішнуїстський та шиваїстський міфологічні цикли. Концепція трімураті. Взаємовплив дравидської міфології, буддизму та джайнізму. Індуїзм - основа індійської культури та світовий культурний феномен.

Загальнобуддійський міфопростір. Міфологічний прошарок у буддизмі (VI-V ст. до н.е.) – спільний щодо хінаяни, махаяни, ваджраяни. Зростання ступеня міфологізації буддизму, безкінечне розширення пантеону. Міфологізація Шак’ямуні та його учнів. Ідами. Наповнення теоретичних ідей міфологічним змістом. Концепція світу, особливе місце людини, закони карми. Образ просвітленого (будди) та шлях до просвітлення (бодхісатва). Міфологізація реального життя (Тибет). Розповсюдження буддизму та вплив на регіональні міфологічно-релігійні системи.

Буддійська міфологія як система філософсько-ідеологічних концепцій. Світовий вплив.

9

Китайська міфологія найдавніших часів. *Період Трьох династій: напівлегендарна Ся (ХХІІІ – ХVІІІ ст. до н.е.), Шань-Інь (ХVІІІ – ХІІ ст. до н. е), Чжоу (Західне та Східне) (ХІІ – ІІІ ст. до н. е). *Період імперії Цінь (ІІІ ст. до н.е.). *Період імперії Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.).

Характерні риси (історизація міфічних персонажів, антропоморфізація героїв, тотемічні уявлення, вплив соціально-етичних первнів). Найдавніші міфи (про хаос, про першолюдину Пань-гу, про прародительку Нюй-ва, про культурного героя Фу-си, міф про потоп). Створення світу, світова гора та світове дерево. Міфологізація простору, анімістичні уявлення. Космогонічні культи Неба, Сонця, Місяця. Культурні герої – першопредки. П’ятичленна модель світу періоду Шань-Інь, п’ять (три) міфічних володарів(я) епохи Чжоу. Ієрархічна кодифікація світу (сторони світу, стихії, пори року, кольори, тварини, частини тіла людини). Генеалогічна класифікація. Поступове відмирання та критика (І ст. н.е.) давнього міфопоетичного мислення.

Даосизм межі тисячоліть: переорієнтація міфологічних героїв, розвиток пантеону. Міфологія китайського буддизму.

Пізня народна міфологія: культи конфуціанських мудреців, міфологізація історичних діячів. Міфологічний та релігійний синкретизм кінця І тис.н.е.

Китайська міфологія та художня культура країни.

Міфологія Нового світу. Своєрідність міфологічного світосприйняття народів доколумбової Америки. Міфологічна єдність регіонів та стадійні зміни. Найстародавніші цивілізації Центральних Анд (з

ІІІ – поч. ІІ тис. до н.е. до сер. І тис. н.е. : Чавін, Паракас, Наска, Мочика, Тіауанако) та Месоамерики (з ХІІ ст. до н.е. до ІХ ст. н.е.: ольмеки, давні майя, Теотіуакан, тотонаки). Стародавні цивілізації Центральних Анд (Імперія інків – з ХІІ – ХІІІ ст., царство Чимор – з ХІІ – ХІV ст.) та Месоамерики (Центральна Мексика ХІ – ХV ст. – ацтеки, Юкатан – майя (з ІІІ до ІХ ст н.е. – класичний період)).

Месоамерика. Найдавніші міфи про походження вогню, людей та тварин; про покровителя їжі та вологи. Верховне багатофункціональне божество “богиня з косами”; її син “товстий бог”; “старий бог”.

Ольмеки: культ ягуара (XV - IV ст.до н.е.). Закріплення функцій богів, канонізація прикмет, поява бога-чоловіка. Міф про отримання маїсу. Класичний період (ІІ ст. до н.е. – IX ст.н.е.): формування пантеону, есхатологічна, календарна містика, уявлення про загробний світ. Космогонія та пантеон сапотеків (з ІІ ст. до н.е.). Космогонія та антропогенез тольтеків (з VІІ ст. ): творення з тіла богині.

Майя: групи богів – родючості, вогню, води, зірок, смерті тощо. Циклічність часу, світове дерево, міфологізація та кольорова кодифікація простору. Теогонічна множинність пантеону: різні іпостасі богів, наявність двійників протилежної статі (дуалізм, властивий світогляду народів Месоамерики), небесне та підземне (на момент смерті) втілення божества. Іцамна (“Дім Ящерки”) – володар світу та “культурний герой”, що винайшов писемність. Кецалькоатль та Кукулькан – боги вітру та Венери, можливо покровителі правлячої касти. Жіночі та тотемні божества. Культи, ритуали, жертвопринесення. Астрономія, нумерологія, календар у релігійно-міфологічній системі майя.

Ацтеки (з ХІІІ ст. н.е.): боротьба двох начал (світло та морок, життя та смерть тощо), циклічність Всесвіту, залежність людини від богів, яких треба живити людською кров’ю. Культ сонця та жертвопринесення. 4 ери розвитку, 4 частини світу. Розгалужений пантеон богів. Ацтекська міфологія та образотворчість, література. Вплив на католицизм (у народних релігійних віруваннях сучасних індіанців).

Південна Америка. Внутрішня цілісність культури та світогляду. Відсутність міфів про творення світу, Всесвіт як перебудова чи космічна катастрофа. Посткатастрофічне походження людей. Найважливіші міфи про походження культурних рослин, вогню та води, міф про походження смерті. Солярні, місячні та зоряні міфи. Імперія інків – “Чотири сторони світу”: храм Кориканча у столиці Куско – неперевершена пам'ятка втілення міфопоетичного світосприйняття.

Лекція VII. Греко-римський світ: тотальність міфу. (3 години)

Культурний спадок Крито-мікенської (від ІІІ тис. до н.е.) цивілізації: міфологічні уявлення, реставрація світогляду, вплив на давньогрецьку міфологію та культуру.

Еллінська міфологія (від ХІ ст. до н.е ). Джерела вивчення, загальна характеристика. Давньогрецька міфологія як логіка чудесного (О.Лосєв, Я.Голосовкер).

Періоди розвитку. 1. Доолімпійський (хтонічна міфологія, фетишизм, анімізм: від кам'яних брил до антропоморфних богів). 2. Олімпійський (перехід до патріархату – поява верховного божества Зевса, тема перемоги людини над природою). Пантеон олімпійських богів: відтворення соціальних взаємин, культури та суспільної психології. 3. Героїзм (гомерівський епос ранньокласового суспільства, культи Діоніса та міфи про Прометея часів грецьких полісів).

10