1.Охарактеризуйте співвідношення підсистем та зовнішнього світу (частин та цілого), границь, правил в контексті кібернетики первинного порядку. Проаналізуйте основні аспекти концепції гомеостазу та розкрийте дефініційно-функціональну модальність гомеостатичних процесів та процесів флуктуації.

Співвідношення частини і цілого: підсистема і зовнішній світ Якщо розглядати системи згідно зі зразкамистарих теорій, тобто як реально існуючих  утворень, і якщо«діяти так, ніби системиіснують в діяльності »то з перспективи  сьогоднішнього дня належало б чином здійснення  функція диференційної підсистеми. Для утримання  стабільної структури.Рівні складності система повинна утворювати. Якщо освіти підсистем не відбувається,і взаємозв'язків між елементами через надання переплетень значно знижується. У таких випадках можна говорити про «занадто тісно переплетеної системі»

границі От ми знову стикаємося з проблемою спостерігача, не користуються поняттям «кордон» як категорії, з якої формуються відносини людини з навколишнім  світом (так звана «структурна зв'язок»). для  систем кордон є чимось на зразок клітинної мембрани. Межі дають можливість відокремитися  формуючи ідентичність (самобутність), регулювати, комунікаційні процеси системи.  Вони можуть відрізнятися.  за своєю пропускної здатності. наочним прикладом може  служити відміну колишньої функції  від сьогоднішнього поділу Берліна на райони. У фізиці та хімії Академії такі межі визначаються автоматними,або гравітаційними силами. Межі соціальних систем засновуються завдяки підставі яких встановлюється  приналежність кого-небудь або чого-небудь до даної теми. Завдяки фактору приналежності до соціального визначається ядро власної ідентичності.

Правила За допомогою правил можна описувати різні  варіанти поведінкового обмеження учасників системи. Поняттяправил допомагає описувати постійно повторювані способи поведінки на більш  високому рівні абстракції. ГОМЕОСТАЗ забезпечується негативним зворотним зв'язком:будь-яке відхилення від стану рівноваги реєструється і ініцірує, регулює відповідь дії, що повертає даний параметра до початкового значення. Наприклад, ми наповнюємо бензобак відповідно до показань індикатора на щитку; ми пришпорювати коня, якщо темп руху сповільнюється; ми пробуємо добитися бажаної поведінки дитини за допомогою потиличника чи моралей. Навпаки, позитивним зворотним зв'язком називають дію ввідповідь на відхилення  від заданого ідеального стану, але таке, яке відхиляє систему від стану рівноваги ще далі, в сторону ескалації. Приклад: батько б'є дитину, дитина дає батькові здачі, той б'є ще сильніше і т. д.

флуктуація При дослідженні самоорганізації хімічних процесів вельгійський фізик нобелівський лауреат І. Пригожин відкрив геніальні  феномени: при певних умовах системи з високим ступенем  можуть створювати спонтанний порядок, причому якого впливу зовнішньої упорядника інстанції. Пригожин встановив, що нові форми організації  на підставі відхилення від первісного стабільності. Таким чином,   структури представляють собою системи, здатні до стабільность і власну ідентичності. При певних станах, від точки рівноваги, система може волею випадку критичну межу, через яку вона вже не здатна повернутися назад, до попередньогостану, але розвиватися  в новому, непередбаченому напрямку.

2.Розкрийте базові концепти синергетичного світогляду (кооперативна поведінка, взаємодія, флуктуюючи атоми, динаміка «хаосу» та «самоорганізації», закономірності (емергенція), фазовий перехід). Охарактеризуйте представників синергетики на рівні психотерапевтичного та системно-терапевтичного процесу (системна теорія центрована на особистості; методи «обрив моделей») (Г. Хакен, Дж. Кріз, В. Чахер).

синергетику створив і розвинув німецький фізик Г. Хакер її центральними питання ми стали: «Як виникає впорядкованість?» і «Існують якісь принципи самоорганізації частинок, незалежно» Цей феномен був відкритий Хакеном на прикладіт, якщо до лазерної лампі з неупорядкованим потоком підвести джерело енергії, то через деякий час спостерігається стан, який виглядає так, хаотичне флюктуюючі атоми «домовляються» між собою. Вони створюють упорядкований зразок, причому самоорганізації тобто без завдання цього порядку або інстанцією ззовні. Динаміку «хаосу» і «самоорганізації», яку використовують синергетика, відображає терапевтичний досвід: під дією зміни навколишніх умов (розмови) система може перейти в новий якісний стан.

Як підкреслює Чахер «наступає момент , коли потрібно підштовхнути процес переходу в інший динамічний режим, ініціювати нову мотиваційну фазу». Такий перехід і є фазовий перехід в модель однієї з найбільш «енергетично затратних» кроків під час терапії. Цьому відповідає «гаряча» фаза терапія: конфронтаційна, емоційна та інтенсивна. В кінцевому результаті який результат ми отримаємо ми не можемо передбачити.

3. Розкрийте базові концепти теорії соціальних систем н. Люманна та проаналізуйте три класи аутопоетичних систем диференційованих н. Люманном

Н Люманна - соціолог по освіті, він намагався відтворити теорію Матурані, і досягнути більшого – створити універсальну теорію з своїми особистими комплексними способами аргументації, розуміння соціальних систем. Теорію Люманна розглядують з точки зору глибинних змін. Так сучасна теорія систем в значному ступені відрізняється від її попередників – тезнізірованої концепції, яка ще до сьогоднішнього дня асоціюється з холодним відблиском великих проектів 1950 років. Відмінність Люманна в заміні ідей, планування та управління ідеями описаними самореферентних систем. Під сомореферентністю розуміється поняття поєднання аутопоеза з замкнутістю системи. При цьому, замкнутість означає постійне вдосконалення системи процесу самоорганізації - і не більше. Люманн пропонує виділити три класи авто поетичних систем: життя, свідомість, комунікація.

4. Опишіть основні важливі терапевтичні наслідки, які мала концепція відносної автономії соціальних, психічних та біологічних систем для системної психотерапії

Для системної терапії важливі наслідки мала концепція відносної автономії соціальних, психічних і біологічних систем:

 1 почуття не кажуть: терапія - це не робота з почуттями, а швидше

робота з комунікаціями про почуття. Тому для клієнтів і для

терапевтів краще не оцінювати почуття один одного («тепер я знаю,

що ви відчуваєте »), а розпитувати про них.

• 2.люді принципово не розуміють один одного: людина не здатна

безпосередньо заглянути в почуття або думки іншої - лише в тій мірі,

і якій комунікація зачіпає і хвилює його власну психічну систему. Важливо звернути увагу: цей процес вдається

пішь частково, повне узгоджене перекривання свідомості та комунікації може розглядатися як особливий випадок.

3. Комунікативні зразки автономні по відношенню до думок і

почуттям учасників комунікації: під час комунікації можна простежити, як комунікативні зразки живуть своїм власним життям: «... тривалість комунікації в кожному окремому випадку визначається, очевидно, її власною організацією ...»

Кожна комунікаційна система має власну історію, і тому для успішного спілкування краще зайнятися саме його організацією і менше приділяти уваги метафориці психічної системи.

4Как будь-яка інша комунікативна терапія, системна терапія

не чинить безпосереднього впливу на біологічному рівні, але може цей рівень активізувати. І навпаки, генетика

і обмін речовин не можуть безпосередньо обумовлювати поведінку людини, а лише активізувати його. Цим визначаються межі системної терапії при лікуванні соматичних захворювань, так

само як і можливості біологічної терапії (а також шанси системної терапії) психічних захворювань.