Піксииова Г. Д, Шашкова Л. О. Основи історії науки і техніки: Навч. посібник. — К: ІЗМН, 1997. — 399 с.

Пропонований навчальний посібник написаний на основі узагальнення мате­ріалів наукових публікацій, написаних російською та іноземними мовами, навчаль­них посібників з історії окремих наукових дисциплін і авторського курсу “Основи історії науки і техніки”.

У посібнику висвітлено головні історичні етапи розвитку науки і техніки, їх ідейного змісту від часів зародження систематичного наукового пізнання до кінця XVIII ст. Багато уваги приділено загальній характеристиці соціокультурних умов певних історичних епох розвитку наукового пізнання, еволюції освітніх процесів та їх змісту, зміні місця та призначення науки, її дисциплінарній структурі в конкретний історичний період. Найсуттєвіші зрушення в історії ідейного розвитку фундаментальних природничих наук (астрономії, фізики, хімії, біології, географії, геології), математики та медицини подаються у порівнянні, зв’язку між собою і з визначальними для кожної епохи галузями гуманітарного знання — історіографії, філології, психології та соціології.

Призначений для студентів університетів, педагогічних інститутів і коледжів природничо-наукового, технічного та гуманітарного профілю, підготовки бакалав­рів і магістрів наук.

За редакцією Т. Д. Пікашової Рецензенти: /. А Огородник, А / Онопрієнко, доктори філософських наук

ЕЗВИ 5-7763-9217-9

© Т. Д. Пікашова, Л. О. Шашкова, 1997

ЗМІСТ

Піксииова Г. Д, Шашкова Л. О. Основи історії науки і техніки: Навч. посібник. — К: ІЗМН, 1997. — 399 с. 1

За редакцією Т. Д. Пікашової Рецензенти: /. А Огородник, А / Онопрієнко, доктори філософських наук 1

© Т. Д. Пікашова, Л. О. Шашкова, 1997 1

ЗМІСТ 2

ПЕРЕДМОВА 5

Частина І 10

§1.1 10

§1.3 10

§1.4 10

щттт-ттттт ' 30

§ 2.1 45

§ 2.2 45

§ 2.3 45

§ 2.4 45

§ 3.3, Технохімічна практика та алхімія Олександрійського періоду 134

§ 3.4. Літописи як форма історіографічної творчості. Діяльність римських анналістів 146

§ 4.1. Особливості засвоєння греко-римської культурної спадщини в ранньому середньовіччі 155

Медицина і знання про живе 179

Частина II 225

§ 6.1 225

§ 6.2 225

§7.2 267

§7.3 267

§ 7.4 268

Галілео Галілей — творець нового природознавства 273

§ 8.1 316

§ 8.2 317

9.3. Започаткувати історичного підходу в космогонії І. Канта 420

§ 9.4. Всесвітня історія та прогрес людства як предмет теоретичних роздумів 448

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО II ЧАСТИНИ 467

ПОКАЖЧИК ПЕРСОНАЛІЙ 474

Основи історії науки і техніки 487

Розділ 2. Перехід від міфологічного до наукового сприймання навколишнього світу (наука і техніка в давньогрецькій культурі: VII — перша половина IV ст. до н.е.) . ., . . 35

Розділ 3. Наукове знання і технічні мистецтва за часів еллінізму та панування Риму (друга половина IV ст. до н.е, —

Піксииова Г. Д, Шашкова Л. О. Основи історії науки і техніки: Навч. посібник. — К: ІЗМН, 1997. — 399 с. 1

За редакцією Т. Д. Пікашової Рецензенти: /. А Огородник, А / Онопрієнко, доктори філософських наук 1

© Т. Д. Пікашова, Л. О. Шашкова, 1997 1

ЗМІСТ 2

ПЕРЕДМОВА 5

Частина І 10

§1.1 10

§1.3 10

§1.4 10

щттт-ттттт ' 30

§ 2.1 45

§ 2.2 45

§ 2.3 45

§ 2.4 45

§ 3.3, Технохімічна практика та алхімія Олександрійського періоду 134

§ 3.4. Літописи як форма історіографічної творчості. Діяльність римських анналістів 146

§ 4.1. Особливості засвоєння греко-римської культурної спадщини в ранньому середньовіччі 155

Медицина і знання про живе 179

Частина II 225

§ 6.1 225

§ 6.2 225

§7.2 267

§7.3 267

§ 7.4 268

Галілео Галілей — творець нового природознавства 273

§ 8.1 316

§ 8.2 317

9.3. Започаткувати історичного підходу в космогонії І. Канта 420

§ 9.4. Всесвітня історія та прогрес людства як предмет теоретичних роздумів 448

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО II ЧАСТИНИ 467

ПОКАЖЧИК ПЕРСОНАЛІЙ 474

Основи історії науки і техніки 487

Розділ 6. Наука і техніка Відродження (XV середина XVI ст.) 187

Розділ 7. Наука і техніка галілеєвого періоду (60-ті роки XVI ст. —

40-ві роки XVII ст.) ..... . . 220

Розділ 8. Епоха Ньютона в історії розвитку науки і техніки (друга

половина XVII — перша третина XVIII ст.). ........ 260

Розділ 9. Наука напередодні промислової революції (40-і —

90-і рр. XVIII ст.) ............. . 305

Список рекомендованої літератури до II частини . . 380

Список додаткової літератури . . . ........................ . 382

Покажчик персоналій ... . . . . ............... ... ... . . ...... 384

З

Передмова

Історія науки — це довготривалий, бурхливий і дуже змістовний процес виникнення, становлення, нагромадження і істотного онов­лення знань, які становлять зміст науки, наук і галузей наукових досліджень.

Історія науки — це діяльність величезної кількості видатних і здебільшого непомітних людей різних часів і народів, їх сумління, пошуки, знахідки і втрати, надії і розпач, їх життя.

Г Історія науки —■ це утворення і еволюція певних організаідйних форм, які забезпечували згідно з конкретним історичним часом розвитку суспільства діяльність людей, зайнятих науковим пошуком, .систематичним і професійним творенням нового знання.

Історія науки — це ... можна було б продовжити ланцюг визна­чень різних аспектів буття науки в її минулому вимірі, але обмежи­мося ще одним: історія науки — це оповідь про її минуле. Форми цієї оповіді можуть бути різними (ця можливість досліджується галуз­зю сучасної науки — історіографією) і кожна з них виконує певну функцію, відповідає тій чи іншій потребі науки, науковців того часу, коли вона ведеться.

Пропонована оповідь також має виконувати певні функції •— насамперед навчальну. Автори прагнуть допомогти науковій молоді опанувати інтелектуальне багатство, що приховане товщами часу і зберігається в сьогоднішньому розвитку наукових знань, наук як його корені, передумови, традиції і надбання. На жаль, історія науки останніми десятиліттями майже зникла з навчальних дисциплін вищих навчальних закладів України. Але відродження нації потребує уваги не лише до власне національної історії науки, а й до світової історії науки, культури, у контексті яких вона виникла і розвивалася.

Успіх нашої подальшої співпраці з читачем потребує деяких пояснень особливостей пропонованого “путівника” у минуле науки і деяких принципових засад, яких дотримувались автори.

Кілька зауважень щодо поняття “історія науки”. Термін “наука”, його застосування до тих чи інших періодів розвитку людського

знання — досить непроста проблема. У численних працях автори дискутують з приводу часу виникнення власне наукового знання, його особливих характеристик, які дають змогу відрізнити його від техніч­ного звання, тих знань, що залишаються в сфері повсякденного життя і діяльності людей. Звичайно подати в розгорнутому вигляді всю згадану літературу в процесі навчання, знаряддям якого має стати даний посібник, майже неможливо і навіть не варто. Не варто, на нашу думку, тому, що ми з вами лише вперше проходимо шлях ознайомлення з минулим людського знання. А для оцінки дискусії, що точилась і точиться навколо згаданої проблеми, потрібні досвід і неабиякі знання. Отож, ми пропонуємо поки що довіритись оповіді пропонованого посібника для того, щоб пізніше “встати на власні нога”, сформувати власну дазицію, піддати, можливо, аргументованій критиці деякі наші позиції, на яких вчимося.

Зауважимо, що будь-яка оповідь про минуле науки є дещо суб'єктивною. Навіть літопис, часопис або будь-яка ф орма найнеу- передженої фіксації процесу нагромадження людського знання перед­бачає момент, суб’єктивності, оскільки фіксацію виконує жива люди­на. )Й оцінки, ставлення до предмету дослідження так чи інакше проявляються у відборі матеріалу, обмеженості відомостей, деяких непомітних акцентах тощо.

Даний посібник не є часописом науки, тому момент суб’єк­тивності, звичайно, підсилюється. Він складається, скажімо, з того, що читач уводиться в курс справи на підставі роздумів та висновків авторів посібника щодо проблеми походження знань, науки, наукових знань. Автори користувалися певними знайденими ними літератур­ними джерелами, деякі з них залишилися поза увагою авторів. Але це зрозуміло, якщо взяти до увага майже неосяжну кількість літера­тури з історії науки: праці власне тих, чиї імена складають саму історію науки, і праці, що з того чи іншого боку описують історію окремої галузі знань, чи історію кількох споріднених галузей знань, чи історію науки в цілому (що слід чигати — історію природознав­ства) тощо. Сумлінне ставлення до літературних джерел, звичайно, наближає нас до об’єктивності викладу того, як реально відбувався процес розвитку наукових знань.

Але суб’єктивність повністю не долається. Вона залишається в тому, що в пропонованому посібнику відслідковується певний “набір” галузей наукового знання — від започаткування до кінця XVIII ст. Подальший їх розвиток у XIX ст. розглядатиметься в іншій

частині посібника, яка ще перебуває на стадії опрацювання.

і

2 — 6-2866

Суб’єктивність викладу можна вбачати також у тому, що конкретний історико-науковий матеріал у даному посібнику допов­нений матеріалами історіографії і філософії науки, які допомагають усвідомлювати внутрішні тенденції, закономірності розвитку наукових знань, дають змогу читачеві не лише фіксувати, що зроблено в науці, а й осмислювати, чому саме здіснювались одні тенденції пізнання і залишалися нездійсненними інші, чому саме науковці й філософи минулого акцентували увагу на певних проблемах і завданнях. Рефлективний характер деяких матеріалів походить від першого пош­товху для роботи над посібником: створити необхідний навчальний матеріал для ознайомлення з історією науки студентів-філософів. Але й тоді, коли робота переросла початковий поштовх, рефлективний матеріал автори зберегли, бо сподіваються, що осмислювати факти з історії науки, а не лише їх завчати, корисно всім науковцям.

Суб’єктивність поданого матеріалу можна вбачати ще й у тому, що в розгляд уводяться не лише ті галузі знань, що склали основи сучасного природознавства, математика, а й медицина, технічні та гуманітарні знання. Пояснення щодо використаного авторами “набо­ру” галузей наукових знань знаходиться в їх позиції саме щодо термі­ну “наука”, проблем єдності наукових знань.

Відомо, що сьогодні існує багато добре розвинених “самостій­них” наук (природничих, технічних, гуманітарних та ін.) з великою внутрішньою диференціацією на певні підрозділи: деякі з цих підроз­ділів містять великий обсяг знань і добре розвинені. Існують науки, що реально перебувають на межі інших, так званих фундаментальних, чи основних, наук, пов’язуючи їх одну з одною. Складність сучасної структури галузей наукового пізнання (що породжує інтерес до її вивчення і обгрунтування), їх змістовна різноманітність тощо є підставою для того, щоб акцент робився на численність наук, а існу­вання науки як чогось цілого, єдиного стає проблематичним. Ця проблематичність надихає дослідників на “автономний” розгляд істо­рії тієї чи іншої науки. Але щось підштовхує, змушує їх при розгляді історії фізичних знань згадувати історію математики (але не так часто навпаки), при розгляді історії хімічних, біологічних знань — історію фізики (і досить рідко навпаки). Це щось, на нашу думку, є єдністю коріння різних наук, єдністю їх минулого, єдністю наукового знання, що забезпечується як їх науковим походженням, так і приналежністю до людської культури. Але культурне життя кожного народу, кожної історичної епохи визначалося в своїх суттєвих рисах не стільки прогресом названих галузей знань, скільки прогресом технічним, неа­бияке місце і роль належали освіті, гуманітарним знанням, що створювали певне розуміння людської сутності, медичним знанням, які цьому розумінню надавали практичного втілення.

З огляду на викладене в пропонованому посібнику історію науки подано так, щоб можна було більш панорамно і багатопланово бачити досягнення людського розуму на кожному історичному щаблі його розвитку. Тому матеріал посібника струкіуровано так. “Вертикальна” структура, що створює уявлення про історичні щаблі розвитку нау­кових знань, зумовлена в цілому загальновизнаними етапами істо­ричного процесу. Поділ матеріалу на дві частини відповідає тим часо­вим межам, що допомагають відрізнити етап формування, за загаль­ним визнанням, власне науки (починаючи з XVI ст.), від етапу, коли сучасної науки ще не було, коли започатковувались її основи.

Розділи кожної з частин посібника не мають жорсткого зв’язку з межами століть, вони іноді порушуються залежно від загальнокуль­турних чи інших особливостей продукування наукових знань. Часові межі окремих розділів посібника є також часткою його суб’єк­тивності, оскільки належать власне авторам і їх можна розглядати як пропозицію до дискусії.

“Горизонтальна” структура — це внутрішня організація кожного з розділів, яку автори намагались уніфікувати для того, щоб читачеві легше було знайти певний, матеріал. У кожному з розділів перший параграф містить загальну характеристику соціокультурких умов розвитку наукових знань, надбань технічного прогресу і соціальних завдань науковому пізнанню, особливостей освітянського процесу і світоглядних засад науки, видатних діячів розглядуваного періоду, дисциплінарної будови науки і способів її осмислення. У другому параграфі характеризуються досягнення в галузях математичних, тео- ретико-механічних і різноманітних фізичних досліджень. Третій параграф присвячується характеристиці досягнень у галузях хімії, біо­логії, медицини, геоірафії та геології. Четвертий параграф містить характеристику досягнень у гуманітарній сфері — історіографії, полі­тології, соціології, філології та психології.

У кінці кожного розділу містяться питання для самостійної пере­вірки знань, що обов’язково мають бути опановані.

У кожній частині посібника міститься список рекомендованої літератури, на яку спиралися автори і ознайомлення з якою допоможе читачеві поглибиш знання з історії окремих галузей наукового знання чи загальнокультурне бачення розвитку науки в цілому. На завер­шення посібника дається покажчик персоналій.