МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
18.03.2013  № 460/5
	Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  20 березня 2013 р.  за № 445/22977

Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України

Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення", частини третьої статті 18Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення окремих норм, що регламентують порядок і умови тримання осіб, які тримаються під вартою, і засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192 "Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за № 751/4972 (із змінами).

3. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Зеркаль О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України Сидоренка С.М.

Міністр	Олександр Лавринович
ПОГОДЖЕНО:  Голова Державної пенітенціарної служби України  Заступник Генерального прокурора України		О.В. Лісіцков  Г. Середа

	ЗАТВЕРДЖЕНО  Наказ Міністерства  юстиції України  18.03.2013  № 460/5
	Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  20 березня 2013 р.  за № 445/22977

Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України і. Загальні положення

1. Правові підстави діяльності адміністрації слідчого ізолятора

1.1. Ці Правила відповідно до Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, Закону України "Про попереднє ув’язнення" регулюють порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі.

1.2. Ці Правила обов’язкові для всіх СІЗО, установ виконання покарань, що виконують функції СІЗО, та дільниць СІЗО, створених на території установ виконання покарань.

1.3. Терміни, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення:

адміністрація СІЗО - начальник СІЗО, його заступники або особи, які виконують їх обов’язки;

засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які на підставі статті 89 Кримінально-виконавчого кодексу Українизалишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) підлягають відправленню до установ виконання покарань; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої;

камера - обладнане відповідно до чинного законодавства житлове приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених у кількості двох і більше осіб;

карцер - приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених, які злісно порушують вимоги режиму і до яких застосоване стягнення на підставі статті 15 Закону України "Про попереднє ув’язнення";

неповнолітні особи - ув’язнені віком до 18 років, які тримаються в СІЗО на підставі ухвали слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вироку суду, який не набрав законної сили;

одиночна камера - приміщення, обладнане відповідно до законодавства, призначене для одиночного тримання ув’язнених і засуджених, у тому числі з метою забезпечення особистої безпеки, за медичними показаннями, попередження негативного впливу на інших ув’язнених і засуджених тощо;

персонал СІЗО - особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та працівники, які працюють у СІЗО за трудовими договорами;

службові особи СІЗО - особи рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі України;

черговий помічник - черговий помічник начальника СІЗО;

ув’язнені - особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали слідчого судді (суду), і засуджені, вироки щодо яких не набрали законної сили.

1.4. Діяльність адміністрації СІЗО ґрунтується на суворому дотриманні законності та визначається відповідно до положення про СІЗО. Обов’язки адміністрації СІЗО визначено статтею 21 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

1.5. Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

1.6. СІЗО утворює Голова Державної пенітенціарної служби України.

1.7. Забороняється розміщення на території СІЗО відділень будь-яких

філій, представництв або інших підрозділів юридичної особи або представників фізичної особи - підприємця тощо.

1.8. Наповнення СІЗО установлюється і змінюється ДПтС відповідно до норм житлової площі, встановлених статтею 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення".