Використання[ред. • ред. Код]

Куніаль А використовується для виготовлення деталей спеціального призначення, які повинні володіти одночасно міцністю і високою корозійною стійкістю. Куніаль Б застосовується для виготовлення пружин та інших пружних елементів відповідального призначення, а також кріогенної техніки завдяки його високій морозостійкості.

Куніаль використовується для виготовлення гребних гвинтів. Він має міцність сталі, але набагато краще протистоїть корозії. Куніаль може перебувати у воді десятиліттями, не іржавіючи при цьому.

Манганін — термостабільний сплав на основі міді (близько 85%) с добавкою марганцю (Mn) (11,5—13,5%) та никелю (Ni) (2,5—3,5%). Характеризуєтся надзвичайно малою зміною электричного опору в області кімнатних температур. Манганин — основний матеріал для електровимірювальних пристроїв та зразкових опорів — еталонів магазинів, мостових схем, шунтів, додаткових опорів приладів високого класу точності. Максимальна робоча температура — 300 °C.

Суттєва перевага манганина перед константаном полягає в тому, що манганин володіє дуже малою термоЕДС в парі з міддю (не більше 1 мкв/1 °C), тому в приладах високого класу точності застосовують тільки манганин. В той же час манганин, на відміну від константану, нестійкий проти корозії в атмосфері, що містить пари кислот, аміаку, а також чутливий до значної зміни вологості повітря.

Мельхіо́р (нім. melchior, від імені винахідників Майо і Шорьє (фр. Maillot, Chorier) — група сплавів міді (основа) переважно з нікелем (5-30%), а також зFe (приблизно 1%) та Mn (біля 1%). Має високу стійкість проти корозії як в повітрі, так і у воді, добре обробляється, тому є добрим металом длякарбування монет. В залежності від складу, мельхіор може бути електронегативним відносно морської води, тому й використовується у виробництві високоякісних деталей морських човнів. З мельхіору також виготовляють ювелірні вироби, посуд, термоелементи, точні резистори і т.і. У 19 столітті до мельхіору відносили сплави Cu-Ni-Zn (нейзільбери) та посріблену латунь.

Моне́ль (монель-метал) (англ. Monel^®) — високоміцний корозійностійкий нікелевий сплав, що містить 27…29%Cu, 2…3% Fe, 1,2…1,8% Μn Монель характеризується:

• високою корозійною стійкістю в морській воді і хімічних апаратах;

• відсутністю корозійного розтріскування;

• добрими механічними властивостями до температур близько 550 °C;

• доброю оброблюваністю і зварюваністю.

Використання[ред. • ред. Код]

Застосовують у хімічній, нафтовій, суднобудівній, медичній галузях при створенні апаратури захищеної від корозії. Невеликі добавки алюмінію та титануутворюють сплав K-500 (NiCu30AI3Ti) з такою ж корозійною стійкістю, але набагато більшою міцністю. Монель зазвичай набагато дорожчий віднержавких сталей.

Німонік (англ. Nimonic ^®) — спільна назва групи жароміцних сплавів на основі нікелю, що містять Cr, Ti, Al. Назва є зареєстрованою торговою маркою компанії Special Metals Corporation^[1]. Вперше розроблені у Великобританіїфірмою «Монд нікел компані» (англ. Mond Nickel Company), у 1941 році, де до 1960-х років розроблено низку різновидів німоніків, котрі, в залежності від призначення, містили 10...21% Cr, 0,2...4% Ti, 0,5...6,0% Al. Крім того, німоніки додатково легуються Со (до 22%), Мо (до 6%) та іншими елементами. Температура плавлення сплавів 1310…1390 °С (в залежності від хімічного складу). Найкращі німоніки зберігають роботоздатність до 1000 °С. Сплави достатньо добре піддаються гарячому обробленню тиском і у меншій мірі холодному обробленню. Добре зварюється різними видами зварки. Для підвищення міцності зварні конструкції піддають термообробці. Сплави постачаються у вигляді поковок, прутків, листів, труб тощо; застосовуються як конструкційний матеріал для деталей газотурбінних двигунів, ракет тощо.

Сплави 80, 80А, 90, 95, 100, 105, 115 відносяться до групи високожароміцних сплавів з інтерметалідним зміцненням; їх жароміцність збільшується із зростанням ступеня легування. Для виготовлення робочих лопаток газотурбінних двигунів сплав 80, було замінено досконалішим сплавом 80А. Сплави 90, 95 мають вищу жароміцність внаслідок додавання 15…21% кобальту, а також добавок алюмінію і титану. Сплави 100, 105 при такій же жароміцності мають менший вміст хрому і титану і підвищений вміст алюмінію (до 5%). Сплав 90 застосовується до 900 °С, а сплави 100, 105, 115 при 900...1000 °С.

Ніхро́м — загальна назва прецизійних жаростійких хромо-нікелевих сплавів, а також потрійних хром-нікель-залізних сплавів з однофазною структурою твердого розчину з додаванням марганцю, кремнію та алюмінію. Такі сплави містять 65...85% нікелю (Ni), 15...20% хрому (Cr), до 20% заліза (Fe) і низьку кількість вуглецю (C) (приблизно до 0,05%)^[1]. Назва сплаву походить від частин (виділено) слів «НІкель» та «ХРОМ».

Сплави характеризуються великим питомим електричним опором, є стійкими до корозії, пластичні. Завдяки цим властивостям використовуються для виготовлення нагрівачів, чохлів термопар, пічної арматури. Також ніхром використовується як жаростійкий і хімічно стійкий сплав для роботи в певних агресивних середовищах, з ніхрому виготовляють деталі, що працюють при високій температурі, резисторні елементи, реостати. Сплав застосовується як підшар для жаростійкого покриття при газотермічному напиленні.

Пермало́й (англ. permalloy від англ. perm (eability) — «проникність» і англ. alloy — «сплав») —прецизійний залізо-нікелевий сплав з магнітно-м'якими властивостями із вмістом нікелю (Ni) (22...84%)^[1]. Може бути додатково легований декількома іншими компонентами (молібденом, кобальтом,хромом та ін.). Сплав характеризується високою магнітною проникністю, малою коерцитивною силою, практичною відсутністю магнітострикції і значним магнетоопором. Пермалой використовується для виготовлення магнітних екранів електричних проводок, малогабаритних сердечників та імпульсних трансформаторів, сердечників котушок індуктивності, головок апаратури магнітного запису.

Магніторезистивні властивості пермалою застосовують в давачах магнітного поля, наприклад у магнітометрах^[3].

Прокат пермалою застосовується для екранування від магнітного поля: приміщень для МРТ,електронних мікроскопів та деяких інших високочутливих приладів.

Пермінва́р (англ. perminvar, від perm(eability) — проникність та invar(iable) — незмінність, сталість) — загальна назва легованих пермалоїв, що містять 40...50% Ni, 30% Fe, 23...25% Co і добавки Cr, Мо; відзначаються сталістю магнітних властивостей при дії магнітних полів та зміні температури і малими втратами на гістерезис у слабких полях. До цих сплавів відносяться сплави марок 40НКМП, 40НКМЛ (39,3...40,7% Ni, 24,5...26% Co, 3,8...4,2% Mo, решта Fe) і 47НК (46...48% Ni, 22,5...23,5% Co, решта Fe)^[1] і їх ще відносять до групи сплавів з низькою залишковою індукцією ^[2].

Пермінвари використовуються в радіоелектроніці і техніці зв'язку для виготовлення високостабільних осердь трансформаторів і дроселів з мінімальними спотвореннями сигналу, що перетворюється.

Платині́т — сплав на основі заліза, що містить: Ni (46...48 %); Cu (4,5...5,5 %); Mn (не більше 0,4 %); C (0,05 %); решта Fe. За ГОСТ 10994-74^[1] сплав маркується як 47НД (47НД-ВИ).

Незважаючи на свою назву, сплав не містить платини і достатньо дешевий. Він застосовується для утворення з'єднань з керамікою. З платиніту виготовляють біметалеві дроти і стрічки (зовні — мідь), котрі також називають платинітом.

Головна особливість сплаву — температурний коефіцієнт теплового розширення у нього близький за значенням до коефіцієнта для платини (близько 9...11×10⁻⁶ К⁻¹ в діапазоні температур від —70 до +440 °C) і не термостійкого скла. Тому він застосовується замість платини для провідників, що впаюються у скло (струмовводів) при виготовленні вакуумної апаратури та електричних ламп розжарювання. Колір спаю зі склом — від червоного до малинового (у мідненого дроту — до золотистого). Внаслідок високого вмісту нікелю сплав має високу температуру точки Кюрі.

Використання платиніту дозволило відмовитися від дорогих платинових провідників, що застосовувалися раніше.

Фероні́кель — сплав заліза та нікелю (феросплав), який отримують, переважно, при відновлювальній електроплавці окиснених нікелевих руд і використовують для легування сталі і сплавів.Нікель — один з основних елементів, що покращують властивості сталі. Додавання нікелю підвищує її міцність, в'язкість і пластичність. Крім цього, нікель широко використовується у виробництві нержавких, жароміцних, кислотостійких та інших сталей і сплавів. У багатьох випадках замість чистого нікелю — дорогого і дефіцитного — може використовуватись феронікель, собівартість виробництва якого (як і багатьох інших феросплавів) є нижчою, ніж чистого металу.

Хастело́й (англ. Hastelloy) — загальна назва групи корозійностійких нікелевих сплавів, які у залежності від призначення містять 15...30% Mo, 13...16%Cr, 4...22% Fe, до 0,1...0,15% C, решта — Ni; іноді з добавками W, Si, Co, Cu, V та ін. елементів; мають високу стійкість у кислотах; застосовуються, в основному, для виготовлення хімічної апаратури, а також як жароміцні сплави^[1]. Основною функцією хастелоїв є ефективна робота при високих температурах і тисках в умовах контакту з їдкими речовинами (HCl, H₂SO₄), де звичайні або дешевші сплави належним чином не працюють, наприклад, в корпусах хімічних реакторів та трубах і клапанах, що застосовуються в хімічній промисловості. Часто застосовується такий спосіб захисту поверхні за допомогою хастелою як газотермічне напилення.

Хромель — нікелевий сплав, що містить наступні компоненти: хром (Cr) — 8,5...10 %; нікель (Ni) — 89...91 %; кобальт (Co) — 0,6...1,2 %; кремній (Si),мідь (Cu), манган (Mn) та інші елементи як домішки. Назва сплаву походить від частин (виділено) слів «ХРОМ» та «нікЕЛЬ». Хромель знайшов широке застосування в пірометрії при виготовленні компенсаційних проводів (Хромель К і КМ), а також у якості позитивного термоелектроду (Хромель Т і ТМ) при виробництві термопар^[1]. Термопари з хромелю у поєднанні з алюмелем показують дуже добру лінійність залежності напруги від температури аж до 1200 °C^[3].

Дріт з хромелю використовується як резистивний матеріал електронагрівних елементів.

Хромель поставляється у вигляді дроту діаметром від 0,2 до 5,0 мм^[3].

Полістиро́л (стирофлекс) — продукт полімеризації стиролу (вінілбензолу). Виробляють з рідкого стиролу, вихідною сировиною для якого є нафта та кам'яне вугілля

Полістирол — тверда, пружна, безбарвна, прозора, гнучка та негігроскопічна речовина. З полістиролу одержуютьпластичні маси, які широко застосовують в електротехнічній промисловості, для виготовлення предметів побутового призначення (посуд, фігурки, дитячі іграшки і т. д.), лінз, різнокольорових облицювальних плиток длябудівництва та ін.

З полістиролу виробляють стрічки товщиною 0.045 мм і шириною 10 … 12 та кордель діаметром 0.8 мм для ізоляції жил високочатсотних кабелів зв'язку.

Поліамі́ди — полімер на основі синтетичних високомолекулярних сполук, що містять в основному ланцюзі амідні групи -CONH-. Поліаміди одержуютьполіконденсацією амідів багатоосновних кислот альдегідами, поліконденсацією вищих амінокислот або диамінів з дикарбоновими кислотами, конденсацією капролактаму і солей диамінів дикарбонових кислот і ін. Поліаміди застосовують у вигляді волокон типу капрон, нейлон, плівок, клеїв і покриттів, як антикорозійні матеріали для захисту металів і бетонів, в медицині (для хірургічних швів, в очній хірургії, для штучних кровоносних судин, як замінники кісток), як замінники шкіри.

Політетрафлуорете́н (ПТФЕ, фторопла́ст-4) (-CF₂-)_n, також відомий під торговою маркою тефло́н — полімер, пластична маса, що використовується в різних галузях науки, техніки і в побуті. Властивості[ред. • ред. код]

Фізичні[ред. • ред. код]

Фторопласт-4 (пресований циліндр)

Тефлон — біла, в тонкому шарі прозора речовина, що зовні нагадує парафін або поліетилен. Характеризується високою тепло- і морозостійкістю, залишається гнучким і еластичним при температурах від —250 до +250°C, що дає змогу застосовувати його як ізоляційний матеріал в багатьох галузях. Тефлон має дуже низький поверхневий натяг і адгезію і не змочується ні водою, ні жирами, ані більшістю органічних розчинників.

Хімічні[ред. • ред. код]

За своєю хімічною стійкістю перевищує всі відомі синтетичні матеріали і благородні метали. Не руйнується під впливом лугів, кислот і навіть суміші азотної і соляної кислот. Руйнується розплавами лужних металів, фтором і трифторидом хлору.

F F

| |

R - C - C - R

| |

F F

Фторопласт-3, Політрифторхлоретилен. Термопластичний.

F Cl

| |

R - C - C - R

| |

F F

Застосування[ред. • ред. код]

Тефлон застосовують в хімічній, електротехнічній і харчовій промисловості, в медицині.

Електроніка[ред. • ред. код]

Тефлон широко використовується у високочастотній техніці, оскільки, на відміну від близьких за властивостями поліетилену або поліпропілену, має дуже низький коефіцієнт зміни коефіцієнта діелектричної проникності залежно від температури, а також украй низькі діелектричні втрати. Ці властивості, разом з теплостійкістю, обумовлюють його широке застосування у військовій і аерокосмічній техніці.

Змащування[ред. • ред. код]

Фторопласт (тефлон) — прекрасний антифрикційний матеріал, з коефіцієнтом тертя ковзання найменшим з відомих доступних конструкційних матеріалів (навіть меншим, ніж у танучого льоду). Проте через м'якість і текучість він непридатний для дуже навантажених підшипників і в основному використовується в приладобудуванні.

Відомі мастила з введеним в їх склад дрібноодисперсним фторопластом. Їх відрізняє те, що наповнювач, осідаючи на металевих поверхнях, що труться, дозволяє у ряді випадків якийсь час працювати механізмам з системою змащення, що повністю відмовила, тільки за рахунок антифрикційних властивостей фторопласту.