Методичні рекомендації з підготовці до практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика музичного виховання»

Підготовка до практичного заняття починається з ознайомлення плану практичного заняття. Спочатку студент звертає увагу на завдання до практичного заняття, а саме: вивчити рекомендовану літературу, виготувати «Музичне лото» тощо.

Обов’язковим є конспектування рекомендованих статей, які потім будуть використані студентом при відповіді на практичному занятті, а також виконання практичних завдань.

На практичному занятті студент повинен:

• бути готовим прийняти участь в обговоренні кожного питання;

• мати тези відповідей на кожне питання плану;

• мати конспекти рекомендованих статей;

• мати виконанні самостійні завдання до практичного заняття;

• відповісти на контрольні питання.

Готуючись до тем для самостійного опрацювання, слід звернути увагу на методичні рекомендації. Студенти повинні опрацювати питання для самостійного вивчення, а також виконати всі завдання, які їм запропоновано самостійно виконати.

Заліковий кредит і. Елементарна теорія музики

Змістовий модуль І

1.1.1. Тема

Звук: властивості звука (2 години)

План лекції

1. Звуковисотність. Основні властивості музичного звуку.

2. Звукоряд. Основні ступені та їх назви.

3. Ноти. Нотний стан. Позначення звуків на нотному стані.

4. Октави. Назви октав.

5. Діапазон. Регістр.

6. Скрипковий ключ. Запис звуків у скрипковому ключі.

7. Басовий ключ. Запис звуків у басовому ключі.

8. Стрій. Темперований стрій. Тон і півтон.

9. Вихідні ступені звукоряду. Знаки альтерації. Ключові знаки.

10. Енгармонізм звуків.

11.Особливості розвитку звуковисотного слуху в дітей дошкільного віку.

Література

1. Андрєєва О.Ф.Основи музичної грамоти. – К., 1993. – 136 с.

2. Вахромеев В.А.Элементарная теория музыки. – М., 1966. – 251 с.

3. Виноградов Г., Красовская Е. Занимательная теория музыки. – М., 1991. – 192 с.

4.Дубровская Е.А.Теория и методика музыкального воспитания детей. – М., 1991. –62с.

5. Пог Д., Спек С.Классическая музыка. – М., 2002. - 256 с.

6. Способин И.В.Элементарная теория музыки. – М., 1979. – 199 с.

7. Фридкин Г.А.Практическое руководство по музыкальной грамоте. – М., 1985. – 290 с.

8. Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики. – Х.: Факт, 1998. – 384 с.

Короткий зміст

1.Звуковисотність. Основні властивості музичного звуку.

Якщо торкнути струну скрипки, домри, гітари або якогось іншого струнного інструмента –струна заколивається. Своїм коливанням вона збуджує навколишнє повітря, породжуючи звукові хвилі. Коли ці хвилі досягають нашого вуха, ми чуємо звук.

Звук можна видобути не тільки на струнних, а й на духових інструментах –флейті, трубі, сопілці, а також–на баяні, гармонії тощо. У духових інструментів роль пружного тіла виконують, головним чином, стовп повітря, що коливається всередині інструмента, а також губи виконавця. На баяні та гармонії пружним тілом є мідна пластинка. На фортепіано джерелом звуків є натягнені струни, по яких ударяють маленькі молоточки, що приводяться в рух клавішами.

Звуків навколо нас безліч. Всі вони поділяються на музичні –з визначеною висотою та шумові–без визначеної висоти (шум, тріск тощо). Шумові звуки в музиці видобувають на ударних інструментах–барабані, бубоні, тарілках, трикутнику та ін.

Музичний звук має такі властивості: висоту, силу (гучність), тривалість і тембр.

Висота звука залежить від частоти коливань пружного тіла. Чим більша кількість коливань — тим вищий звук.

Сила (гучність) звука залежить від широти розмаху коливань пружного тіла. При широкому розмаху коливань звук буде сильним, гучним. Коли розмах коливань зменшується, звук стає тихішим. Висота його при цьому не змінюється.