Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають дані аортоартеріографії, рентгенографія черепа, і шийного відділу хребта, дослідження очного дна та неврологічного статусу.

Варто детально зібрати та вивчити анамнез хворого ( наявність ЦД, АГ, захворювання серця).

Можливості терапевтичного впливу на етіологічний чинник захворювання загалом обмежені. Хворим на неспецифічний артеріїт рекомендують розпочати інтенсивне протизапальне лікування: кортикостероїди, саліцилати, антигістаміння препарати.

1.будь-яке збідніння кровотоку мозку або кінцівки загрожує їх нормальному функціонуванню, особливо в умовах підвищенного навантаження;

2.атеросклероз або неспецифічний аортоартеріїт призводить завжди до таких морфологічних змін судин, які не мають зворотнього розвитку, характеризуються прогресуючим перебігом і не піддаються консервативній терапії;

3.наявність атеросклеротичного стенозу будь-якої миті може призвести до мікроемболії судин головного мозку та тромбозу артерій;

4.постійна екстравазальна компресія не лише порушує прохідність судини, а й зумовлює її ушкодження з подальшим тромбозом і оклюзією.

За стійкої неврологічної симптоматики (наслідки ішемічного інсульту – IV стадія) операція недоцільна, оскільки не дає змоги її усунути.

На гілках дуги аорти частіше використовують

каротидну тромбендартеректомію з роздвоєння сонної артерії. Залежно від етіології стенозу можна сформулювати такі показання до операції: