5 курс / Инфекционные болезни / Доп. материалы / ВИЧ_инфекция_у_женщин_Пособие_для_врачей_и_интернов_Охапкин

Авторський колектив:

Українські експерти: В.М.Лехан (провідний експерт — вступ, розділи 1, 2.3, 2.4, 2.8, 2.10, 3, 4, 5, 6.3, 6.4, 9, додатки), В.М.Рудий (розділи 2.1, 2.10, 3, 4, 5, 6.1, 6.3, 8, 9, додатки), А.П.Гук (розділи 2.2, 2.6, 2.7, 6.2, 6.6, 6.7, 9, додатки), Є.Є.Латишев (розділи 2.4, 2.5, 2.9, 6.5, 7, 9, додатки), Ю.М.Вітренко (розділи 5, 6.3), Л.М.Підгорна (розділи 5, 6.3), Н.О.Рингач (розділ 1), А.М.Бредихіна (розділ 2.8), В.С.Стешенко (розділ 1).

Міжнародні експерти: Патрік М.Нешман (Франція), Свен-Ерік Бергман (Швеція), Йенс Вілкенс (Швеція) — загальне консультування та експертна підтримка.

Роботу виконано у співробітництві з провідними спеціалістами Світового банку — Марком Девісом, Томасом Палу, Джоном С.Лангенбруннером, Душаном Вуйовичем, Шиян Чао, Оленою Бех, Русланом Піонтківським та представником Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу Анею Ніцше-Белл.

Участь у технічній підготовці та оформленні матеріалів: І.Князевич (Світовий банк) та Н.Марчук (Науково-методичний центр сімейної медицини МОЗ України).

УДК 614 (477) ББК 51.1(4Укр)

Л33

Наукове видання

Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в Україні

/Під заг. ред. В.М.Лехан, В.М.Рудого. —К., Вид-во Раєвського, 2005: 168 с.

Укнизі представлено матеріали спільного звіту щодо стратегії розвитку сектора охорони здоров’я в Україні, підготовленого національними українськими експертами при експертній та консультативній підтримці експертів Світового банку та Єврокомісії. Документ містить аналітичні дані про стан здоров’я населення та проблеми існуючої системи охорони здоров’я в Україні; обґрунтування, виходячи з контексту ситуації, цілей, принципів, оптимальної моделі організації, шляхів перетворень системи охорони здоров’я та конкретних заходів, необхідних для цілеспрямованого, послідовного та ефективного реформування галузі.

Книга розрахована передусім на аналітиків, політиків, управлінців, відповідальних за розробку та прийняття рішень в сфері охорони здоров’я, а також інших спеціалістів, які цікавляться проблемами реформування охорони здоров’я.

Видано за фінансової підтримки Шведського агентства з міжнародного розвитку

Підписано до друку 15.06.2005 р. Умовн. друк. арк. 10,5; обл.-видав. арк. 12. Наклад 1500 прим. Зам. №5-96.

Друк: АТ «Книга», 04655, МСП, Київ-53, Артема, 25. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру виготовників Серія ДК №1911

Уряд народної довіри, який прийшов до влади з волі народу, повинен виправдати довіру і сподівання цього народу. Тому рівень відповідальності за вирішення найболючіших проблем, накопичених у державі майже за весь період її існування, дуже високий. Особливо це стосується галузі охорони здоров’я, де очікування людей надзвичайно гострі і соціально значимі. Перед країною стоїть завдання розбудувати таку систему охорони здоров’я, яка дозволить найефективнішим способом забезпечити потреби населення у доступній та якісній медичній допомозі.

Своє ставлення до вирішення нагальних та довгострокових політичних та соціальноекономічних проблем Кабінетом Міністрів України визначено у Програмі діяльності Уряду «Назустріч людям», у якій підкреслено, що «...віра громадян у майбутнє зміцнюва-

тиметься в міру зростання тривалості життя, збільшення народжуваності, зниження смертності».

Ми повинні нарешті обрати свій шлях перетворень національної системи охорони здоров’я і неухильно рухатися в обраному напрямку, поступово, виважено, без шарахань. Ми не маємо права на помилку. Наші рішення повинні ґрунтуватися на даних серйозних наукових досліджень, аналізі позитивного і негативного міжнародного та вітчизняного досвіду, а також враховувати наші політичні, культурні, економічні особливості. Ми з ентузіазмом вітаємо роботу, виконану в рамках Спільного проекту Світового банку, Європейської Комісії та Шведського агентства з міжнародного розвитку групою досвідчених вітчизняних та міжнародних експертів, в якій на основі глибокого наукового аналізу і надзвичайно виважених узагальнень обґрунтовано шляхи розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Хочеться сподіватися, що документ буде використаний політиками, аналітиками, управлінцями при прийнятті відповідальних рішень щодо реформування української охорони здоров’я.

Міністр охорони здоров’я України

Микола Поліщук

Подяки

Це дослідження було підготовлено групою українських та міжнародних фахівців у тісній співпраці з Міністерством економіки України, Міністерством охорони здоров’я України та з експертами Світового банку. Валерія Лехан очолювала роботу групи провідних українських експертів: Андрія Гука, Володимира Рудого, Євгена Латишева, Людмили Підгорної, Наталії Рингач, Миколи Чабана, Алли Бредихіної, Валентини Стешенко.

Значний внесок в цю роботу зробили фахівці Світового банку Марк Девіс, Томас Палу, Джон Лангенбруннер, Душан Вуйович, Шиян Чао, Олена Бех, Руслан Піонтківський та Аня Ніцше-Белл (Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу), Патрік Нешман (експерт Європейської Комісії), Свен-Ерік Бергман і Йенс Вілкенс (експерти Шведського агентства з міжнародного розвитку).

Всебічно допомагали у підготовці дослідження Іванна Князевич (Світовий банк) та Наталія Марчук (Науково-методичний центр сімейної медицини Міністерства охорони здоров’я України).

Дослідженню надавали підтримку представники партнерських міжнародних організацій: Сергій Полюк (Делегація Європейської Комісії), Мір’я Петерсон та Крістіна Саломонсон (Шведське агентство з міжнародного розвитку).

В обговореннях брали участь на різних етапах та допомогали пов’язати дослідження з контекстом національної політики вітчизняні експерти та урядовці: Микола Поліщук (Міністр охорони здоров’я України), Віталій Черненко, Віктор Галайда (експерти комітетів Верховної Ради України), Юрій Вітренко, Мирослав Ільїнський (Міністерство економіки України), Лідія Горбунова (Міністерство юстиції України), Олена Скрипник, Світлана Дмитренко (Міністерство праці та соціальної політики України), Таміла Казаріна, Галина Колосюк (профспілки), Олена Бабак (Центр соціального моніторингу), Елла Лібанова (Інститут демографії та соціальних досліджень), Юрій Суботін (Всесвітня організація охорони здоров’я), Річард Стайлз та Антоніс Малагардіс (проект Європейської Комісії).

Контролювали підготовку дослідження, розглядали звіт та надавали корисні коментарі керівник сектору Армін Фідлер та директор Світового банку по Україні, Молдові та Білорусі Пол Бермінгхем.

Підготовці дослідження сприяла фінансова підтримка, надана Світовим банком, Шведським агентством з міжнародного розвитку та Делегацією Європейської Комісії.

4

Від авторів

Система охорони здоров’я в Україні повинна вирішувати дуже серйозні проблеми, пов’язані як з роботою самої системи, так і з ситуацією, що склалася зі станом здоров’я населення. Система охорони здоров’я України погано пристосованя для того, щоб за нинішніх соціально-економічних умов належно реагувати на потреби населення у сфері охорони здоров’я. Бюджетні ресурси є обмеженими, а приватні витрати зростають, створюючи фінансові бар’єри на шляху доступу до послуг в охороні здоров’я. Україна успадкувала від Радянського Союзу добре розвинену інфраструктуру лікарень і систему кадрового забезпечення, але слабко розвинену систему первинної медичної допомоги. Переважна частина цих обмежених ресурсів витрачається на заробітну платню для персоналу та оплату комунальних послуг, і їх не вистачає для закупівлі ліків, на модернізацію обладнання та інфраструктури. Недостатня мотивація (правові перешкоди, жорсткий ієрархічний контроль та система фінансування, орієнтована на оплату витрат) сприяє збереженню такої системи, яка не може ані забезпечити ефективне і якісне медичне обслуговування й попередження захворювань, ані перетворитися в економічно сталий механізм.

Враховуючи зростаючі потреби системи охорони здоров’я в Україні, світова спільнота починає все активніше брати участь в обговоренні з Урядом України питань розвитку охорони здоров’я. Основні цілі такого діалогу — це забезпечення рівності, доступу, задоволення споживачів медичних послуг, ефективності фінансування галузі з огляду на зростання витрат на охорону здоров’я відповідно до темпів економічного зростання. Після численних дискусій щодо поліпшення системи охорони здоров’я Уряд України взяв на себе зобов’язання покращити людський розвиток шляхом підтримки ряду стратегічних заходів: удосконалення системи охорони здоров’я за допомогою структурної реорганізації сектора охорони здоров’я, раціоналізації мережі послуг, поліпшення первинної медичної допомоги та створення правової бази для ефективнішого використання ресурсів приватного сектора.

Метою цього дослідження є сприяння процесу планування й координації державної політики та надання Уряду України конкретних рекомендацій для системного розвитку сфери охорони здоров’я на наступні 10 років, а також допомога експертам у плануванні їхніх подальших дій.

Ця робота є прикладом спільних зусиль та стратегічного партнерства у підтримці реформи системи охорони здоров’я між Урядом України (Міністерством економіки, Міністерством охорони здоров’я та Верховною Радою України) і міжнародними організаціями (Світовим банком, Європейською Комісією та Шведським агентством з міжнародного розвитку).

5

6.6. Заходи щодо поліпшення фармацевтичного забезпечення населення ... 130

6

Умовні скорочення

ВВП — валовий внутрішній продукт ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я ГОЗ — громадська охорона здоров’я ЗДВ — «Здоров’я для всіх» ЗОЗ — заклад охорони здоров’я

ЗПСМ — загальна практика/сімейна медицина

КК— клінічне керівництво

СОТЖ — середня очікувана тривалість життя ФАП — фельдшерсько-акушерський пункт

7

Стратегія розвитку сектора охорони здоров’я в Україні

ВСТУП

Останнім часом Україна чітко визначилася, що головним пріоритетом її розвитку є якнайшвидша інтеграція у європейське співтовариство.

Для здійснення цих амбіційних планів необхідно не лише виконати ряд політичних і економічних вимог, але й здійснити прорив у напрямку поліпшення якості людських ресурсів.

Здоров’я населення за сучасними уявленнями є мірою соціально-культурного розвитку суспільства і якості життя. У доповіді ЄРБ ВООЗ про стан охорони здоров’я в Європі за 2002 рік вказано, що інвестиції в охорону здоров’я слід розцінювати як внесок у розвиток національної економіки та скорочення масштабів бідності1. Узвіті Світового банку про світовий розвиток (1993 р.) охорона здоров’я визначена як важлива область інвестицій для забезпечення загального економічного і соціального розвитку будь-якої країни. Фінансові внески в охорону здоров’я, за твердженням Світового банку, життєво важливі для економічного росту країни2.

Головною метою виконаного дослідження було обґрунтування, спираючись на матеріали коректних наукових досліджень, даних міжнародного і вітчизняного досвіду, комплексу пріоритетних заходів, спрямованих на кардинальне поліпшення діяльності системи охорони здоров’я в країні, і розробка на цій основі відповідних рекомендацій для Уряду України.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження виконувалась низка завдань:

•Оцінка стану здоров’я населення України.

•Характеристика стану справ стосовно рівності та справедливості в питаннях здоров’я та його охорони.

•Аналіз проблем існуючої системи охорони здоров’я.

•Визначення, виходячи з контексту ситуації в охороні здоров’я в Україні, цілей, принципів та оптимальної моделі організації системи охорони здоров’я.

•Обґрунтування шляхів перетворень системи охорони здоров’я та конкретних заходів, необхідних для їх реалізації.

1.Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2002/Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, №97. —Копенгаген, 2003: 156 с.

2.The World Bank, World Development Report. —Washington: D.S., 1993: 212 p.

8

Стан здоров’я та система охорони здоров’я населення в України

Частина І

СТАН ЗДОРОВ’Я ТА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Розділ 1

Стан здоров’я населення України.

Рівність і справедливість в охороні здоров’я

9

Стратегія розвитку сектора охорони здоров’я в Україні

Зміни у віковому складі населення характеризуються його постарінням — зменшилась питома вага дітей (до 17,3%) та збільшилась кількість людей віком понад 60 років (до 21,3%) (рис. 1.2). Характерною ознакою є концентрація населення старших вікових груп переважно в сільській місцевості.

Україна посідає 11 місце за величиною частки населення віком 60 років і старше після таких «демографічно старих» країн, як Італія, Греція, Німеччина, Японія, Швеція та ін. (для порівняння: Бєларусь — 23 місце, Росія

— 27). З урахуванням прогнозних тенденцій постаріння, буде зростати як навантаження на медико-соціальні служби у зв’язку із збільшенням кількості населення похилого віку, так і потреба в спеціалізованій геріатричній допомозі.

Народжуваність. За останні роки рівень народжуваності в Україні зменшився з 12,7 у 1990 році до 8,5 на 1000 населення у 2003 році (попередні дані 2004 р. — 9,1) (рис. 1.3). Цей процес обумовлений постарінням населення та саморегулюванням сім’ями кількості дітей (одна жінка в Україні народжує за життя в середньому 1,1 дитину, що недостатньо навіть для заміщення покоління батьків), що певною мірою пов’язано з соціаль- но-економічними умовами.

Хоча в 2002–2004 рр. спостерігається деяке зростання народжуваності, таку тенденцію не можна вважати досягненням відповідної політики. Демографи пов’язують це явище з початком активного репродуктивного періоду відносно чисельної групи жінок, що народилися в 80-х роках.

За даними останнього перепису населення України вирівнюється статева диспропорція — якщо в 1989 р. на 1000 чоловіків припадало 1163 жінки репродуктивного віку, то зараз — 1031. Поєднання цих сприятливих тенденцій є реальним підґрунтям для активної і невідкладної політики збереження репродуктивного здоров’я і заохочення народжуваності, адже уже через десятиріччя прогнозується зменшення частки населення активного репродуктивного віку. Проте рівень народжуваності залишається майже вдвічі нижчим за смертність (16,0 на 1000 населення).

Загальна смертність. В Україні залишаються високими рівні загальної смертності, основними причинами якої є хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення,

10