Методичні вказівки для лікарів-інтернів за темою

«Гломерулонефрити: гострий швидкопрогресуючий. Діагностичні критерії. Лікування. Соціально-професійна реабілітація хворих»

Донецьк – 2008

Актуальність теми

Гломерулонефрити розглядаються як двостороннє негнійне запалення нирок, найчастіше імунної природи з переважною поразкою клубочків і можливим залученням у патологічний процес інших ниркових структур.

Гломерулонефрити залишаються головною причиною розвитку термінальної стадії ниркової недостатності, що вимагає замісної терапії програмним гемодіалізом або трансплантацією нірки, однак вартість цих методів лікування залишається високою, тому актуальною є рання діагностика, активне виявлення і тривале лікування хворих у доазотемічну стадію захворювання.

Загальна мета - уміти діагностувати і лікувати гострий та швидкопрогресуючий гломерулонефрити.

Конкретні цілі	Вихідний рівень знань-умінь
Уміти:
1.Виявити синдроми гострого та швидкопрогресуючого гломерулонефритів на підставі скарг, даних анамнезу, об'єктивного обстеження хворого.	1.Збирати й оцінювати скарги й анамнез, проводити фізикальне обстеження в хворих з патологією нирок (кафедра госпітальної терапії).
2. Поставити попередній діагноз.	2. Виділити головний синдром при захворюваннях нирок (кафедра госпітальної терапії).
3. Скласти план інструментального і лабораторного дослідження хворого; інтерпретувати їхні результати.	3. Інтерпретувати результати лабораторного дослідження в хворих з патологією нирок (кафедра госпітальної терапії).
4. Провести диференціальну діагностику гострого та швидкопрогресуючого гломерулонефритів, сформулювати остаточний діагноз.	4. Розпізнавати синдроми, що вказують на патологію нирок (кафедра госпітальної терапії).
5. Визначити тактикові ведення хворого, призначити лікування гострого та швидкопрогресуючого гломерулонефритів, здійснювати контроль його ефективності	5. Вибирати групи засобів етіологічного, патогенетичного і симптоматичного лікування хвороб нирок (курс клінічної фармакології).
6. Провести вторинну профілактику гломерулонефритів, прогресування ХНН, провести експертизу працездатності.	6.Провести експертизу працездатності в клініці внутрішніх хвороб.

Для того щоб ви могли усвідомити, чи відповідає вихідний рівень ваших знань і умінь необхідному пропонується виконати ряд завдань. Правильність рішення завдань 1 перевірте згідно з еталоном відповідей, який наведено нижче, інші вирішіть самостійно.

Завдання № 1

Хвора Д., 30 років скаржиться на уперше виниклий гострий біль у правій половині тулуба з іррадіацією в лівий фланк живота і пахову область, трохи прискорене сечовипускання, нудоту на висоті болю, мочу з домішкою крові, підвищення температури до 37,4^ос.

Виділіть головний синдром?

1. Сечовий.

2. Гіпертермічний.

3. Болючий.

4. Діспепсичний.

5. Інтоксикаційний.

Еталон відповіді:3.

Завдання № 2

Хвору П., 40 років, протягом року турбує періодично виникаюча після фізичних перенавантаження і переохолоджень біль у поперековій області. В аналізі сечі: питома вага 1018, білок 0,06 г/л, лейкоцити 1/2 у п/з., еритроцити 1-2 у п/з.

Оцініть характер протеїнурії?

1. Клубочкова.

2. Канальцева.

3. Ортостатична.

4. Супраренальна.

5. Інфраренальна.

Завдання № 3

У хворої А., 36 років, що спостерігається з приводу хронічного пієлонефриту з'явився біль у поперековій області, підвищилася температура до 37,8^ос, прискорене сечовипускання. В аналізі сечі: питома вага 1020, білок 0,12 г/л, лейкоцити ? у п/з., еритроцити 0-1 у п/з. Стан розцінений як загострення хронічного пієлонефриту.

Яку групу лікарських засобів доцільно призначити хворої?

1. Нестероїдні протизапальні засоби.

2. Антітромбоцитарні засоби.

3. Глюкокортикоїдні гормони.

4. Цитостатики.

5. Антибактеріальні.

Еталон відповіді: 5.

Завдання № 4

У хворої М., 55 років, з'явився гострий біль у поперековій області ліворуч з іррадіацією в пахову область, прискорене сечовипускання з відходженням сечі бурого кольору, слабість. Температура 36,6^о С. АТ 120/70 мм рт. ст. В аналізі сечі: питома вага 1022, білок 0,06 г/л, лейкоцити 1-2 у п/з., еритроцити до цілого поля зору, незмінені. Запідозрено ниркову кольку.

Які скарги характерні для нападу сечокам’яної хвороби?

1. Біль.

2. Дизурія.

3. Лихоманка.

4. Гематурія.

5. Слабість.

Завдання № 5

У хворого М., 32 років установлений діагноз хронічного пієлонефриту в стадії загострення. В аналізі сечі: питома вага 1020, білок 0,12 г/л, лейкоцити 40-50 у полі зору. Сечовина крові 7,0 ммоль/л.

Яке лікування показане хворому?

1. Внутрішньовенне краплинне введення гемодезу.

2. Антибіотики.

3. Нестероїдні протизапальні препарати.

4. Імуномодулятори.

5. Амінохінолинові похідні.

Завдання № 6

Хвора С., 47 років, машиніст баштового крана, що знаходиться на лікуванні в нефрологічному відділенні з діагнозом: хронічний пієлонефрит, ХНН 1, скаржиться на головний біль, запаморочення, слабість, симетричні болі, що ниють в поперековій області. Спостерігається в нефролога з дитинства. Підвищення АТ протягом 3-х років до 200/100 мм рт. ст. Шкірні покриви бліді. Над легенями везикулярний подих. Діяльність серця ритмічна 80 уд/хв., акцент 2 тони на аорті, АТ 180/100 мм рт.ст. Ан. сечі: пит. вага 1010,білок 0,2 г/л, лейкоцити 40-50 у п/з., еритроцити 1-2 у п/з. Сечовина 10 ммоль/л, креатинин 0,140 ммоль/л.

Проведіть експертизу працездатності?

1. Працездатність збережена.

2. Працездатність непохитно втрачена.

3. Працездатність знижена.

4. Працездатність тимчасово втрачена.

Еталон відповіді: 2

Завдання № 7

Хворий А., 46 років, пред'являє скарги на спрагу, швидку стомлюваність і загальну слабість. Спостерігається в нефролога з дитинства. Протягом цього року лікувався по лікарняному листі протягом 120 днів. При огляді шкірні покриви бліді. Над легенями везикулярний подих. Тони ритмічні, акцент 2-го тону над аортою, 80 у хвилину, АТ 150/100 мм рт.ст. Креатинин крові 300 мкмоль/л. В ан. сечі: пит. вага 1005, білок 0,06, лейкоцити 10-20 у п/з., еритроцити 0-1 у препараті.

Проведіть експертизу працездатності?

1. Хворий повинний бути оглянутий у ЛКК із продовженням лікування амбулаторно по квитку непрацездатності.

2. Хворий повинний бути спрямований на ЛКК для наступного переведення на полегшену працю.

3. Хворий повинний бути виписаний для продовження амбулаторного лікування.

4. Хворий повинний бути виписаний з відділення до праці на його настійну вимогу.

5. Хворий повинний бути спрямований на ЛКК, а потім - МСЕК.