- •1. Поняття лексико-семантичної системи мови. Лексико-семантичні групи слів.
- •Поняття лексико-семантичної системи
- •Парадигматичні відношення
- •Синтагматичні відношення
- •2. Синонімія, типи синонімів.
- •3. Антоніми
- •Не вступають в антонімічні зв’язки:
- •Зв'язок антонімії з полісемією.
- •4. Активна і пасивна лексика мови.
- •5. Стилістичне розшарування словникового складу мови. Спеціальна і термінна лексика.
- •6. Архаїзми, історизми
- •7. Неологізми
- •8. Основні шляхи збагачення словникового складу мови: словотворення, зміна значень слів, запозичення слів.
Не вступають в антонімічні зв’язки:
назва ознаки, властивості – на її носія: тенор виконав партію.
іменники з конкретним значенням: щука, хата, папір, сопілка (але: у переносному значенні такі іменники можуть творити пари У душі моїй місця немає туманам. У душі моїй Сонце червоне буя (сонце вступає в протиставлення туману);
відносні прикметники: мідний, дерев’яний, шкільний;
назви кольорів: зелений, фіолетовий;
власні назви (Україна, Львів);
деякі дієслова: читати, копати, стояти;
майже усі числівники (за винятком багато - мало);
несамостійні частини мови.
Антонімія притаманна таким частинам мови:
іменнику: молодість - старість, схід - захід;
прикметнику: щедрий - скупий, далекий - близький;
дієслову: радіти - сумувати;
прислівнику: випадково - закономірно, нарізно - вкупі, ясно - темно;
займеннику (поодинокі випадки): усі - ніхто, усякий - ніякий, чийсь - нічий.
Зв'язок антонімії з полісемією.
Серед слів антонімів можна подекуди спостерігати повний паралелізм у всіх значеннях, тобто семантична структура одного слова майже тотожна семантичній структурі антоніма. Наприклад, будувати – руйнувати, корисно – шкідливо:
будувати: 1) споруджувати, зводити; 2) перен. створювати, організовувати; 3) ґрунтувати; 4) креслити |
руйнувати: 1) ламати, знищувати, розвалювати; 2) спустошувати; 3) розпадатися |
корисно: 1) сприяючи добрим наслідкам; 2) даючи вигоду |
шкідливо: 1) завдаючи шкоди, збитків; 2) негативно впливаючи |
Часто семантична структура одного слова не відповідає семантичній структурі антоніма, тому багатозначні слова вступають в антонімні відношення своїми окремими значеннями. Наприклад:
грубий (зошит) – тонкий
грубий (тон) – лагідний, ввічливий
грубий (у поводженні) – культурний, ввічливий, делікатний
грубий (у розрахунках) – точний
грубий (вчинок) – люб 'язний
сухий (виклад) – емоційний, насичений, образний, поетичний
сухий (день) – дощовитий
сухий (листок) – зелений, свіжий
суха (мова) – емоційна, насичена, образна, барвиста мокрий
сухий (прийом) – теплий, дружній
сухий (хліб) – свіжий.
В українській мові існують антоніми:
постійні (загальномовні) (стала категорія в лексичній системі мови): твердий - рідкий, холодно - тепло, вздовж - впоперек;
контекстуальні (є в певному тексті, внаслідок переносного вживання слова): Краще солом'яназгода, ніж золота звада (Нар. тв.); Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! - На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми (В. Симоненко).
Стилістична роль антонімів полягає у увиразненні мови, в більш повній, експресивнішій передачі думок.
Антоніми як засіб увиразнення мови часто вживають у народній творчості, зокрема в прислів'ях та приказках: Стоїш високо – не будь гордий, стоїш низько - не гнись; Брехня стоїть на одній нозі, а правда –на двох; Краще з мудрим загубити, як з дурним знайти; Ситий голодному не товариш; Говорить прямо,а робить криво; Прийшов непроханий - підеш недякуваний.
Яскрава образність антонімів лежить в основі назв художніх творів (Т. Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим»; І. Франко «З вершин і низин»; О. Олесь «З журбою радість обнялась») та низки фразеологізмів: хоч стій хоч падай, ні холодно ні жарко, ні туди ні сюди, уздовж і впоперек.
Антоніми творять такі фігури:
антитеза – стилістична фігура, що полягає в зіставленні протилежних явищ, образів, думок для підсилення виразності: Щебече як соловейко, а кусає як гадина (Нар. тв.);
оксиморон – стилістична фігура, у які поєднано контрастні непоєднувані поняття: рідна чужина, солодка мука, смілива боягузка, жахливо гарно, раби волі, крижаний вогонь;
іронія – стилістична фігура, що надає висловлюванню протилежного значення з метою насмішки, глузування: Давали, та з рук не пускали; Така тепла хата, що спотієш, дрижачи.
Близькими до омонімів, але не тотожними з ними є пароніми. Паронімічні відношення, на відміну від омонімічних, ґрунтуються не на одній, а на двох ознаках – формальній і змістовій. Слова які перебувають у таких відношеннях, називаються паронімами.