3. Антоніми

Антоніми (ві гр. anti – проти та onyma – ім’я)– слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення.

Лінгвістичне поняття антонімії пов’язане з логічним членуванням дійсності на родові та видові поняття. Лише назви видових понять, співвідносні за змістом (здебільшого з якісними, кількісними, часовими, просторовими значеннями), є антонімами.

Антоніми об’єднуються в пари: чесність – підлість; яскраво – тьмяно, перебільшити – применшити.

В антонімічні відношення вступають слова, що належать до одного лексико-граматичного розряду і відображають крайні протилежності в межах одних і тих самих понять.

Антонімія властива словам, які мають значення якісної оцінки. Необхідна умова антонімічних відношень між словами – наявність у їх значенні таких ознак, яким властива своєрідна шкала якісних або кількісних змін, перехід у крайню протилежність. Слова об’єднуються в пари на основі спільного загального поняття і протилежних виявів якості, властивості, стану предметів тощо.

Антоніми поділяються за семантичними і структурними показниками.

Існує два різновиди протилежностей, на яких ґрунтується семантична класифікація антонімів:контрарна і комплементарна.

Контрарна (це два протилежні поняття) протилежність – виражається видовими максимально протилежними поняттями, «значеннєвий» простір між якими може заповнюватися одним або кількома проміжними членами, які виражають різні ступені переходу між симетрично розташованими абсолютно протилежними значеннями: молодий – немолодий - ні молодий ні старий – середнього віку – літній – нестарий – старуватий – старий; бездарність – талановитість – геніальність; холодний - теплий -гарячий.

Комплементарна (передбачають існування середнього члена (мезоніма), який вказує на неповний ступінь міри якості) протилежність – базується на відношенні між поняттями, що взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву відповідних ознак: живий – мертвий, холостий – жонатий, чоловік – жінка. Така антонімія не характерна для всіх слів.

За спрямуванням дій і ознак виділяють антоніми-конверсиви, які позначають дії або ознаки, пов’язані між собою відповідними усталеними ситуаціями, взаємозалежністю, суміжністю, причиново-наслідковими відношеннями: складати екзамен – приймати екзамен, брати книжку – давати книжку, забивати гол – пропускати гол.

Три основні різновиди антонімічних лексико-семантичних відношень можна виділити за іншими критеріями:

1)​ наявність ознаки – відсутність ознаки: рух – спокій, розквіт – занепад, веселий – сумний, логічний – алогічний, раціональний – ірраціональний;

2)​ початок дії або стану – припинення дії або стану: влетіти – вилетіти, увімкнути – вимкнути, заснути – прокинутися, зацвісти – відцвісти;

3)​ більший ступінь вияву ознаки – менша кількість або ступінь ознаки: великий – малий, високий – низький, спека – мороз, палати – тліти.

Виражальні можливості антонімічних відношень не вичерпуються наведеними семантичними класами або типами.

Несиметричні протиставлення формують квазіантоніми (не становлять крайніх або симетричних протилежностей і тому не можуть вважатися антонімами): бісити (хвилювати, турбувати, гнівити, злити, дратувати) – заспокоювати, каша (безладдя, гармидер) – порядок (лад, гармонія), допотопний – сучасний,бездонний – мілкий, скажений – повільний (про швидкість). Характерна особливість – члени пари протиставляються за ознаками:

1)​ високий, інтенсивний ступінь вияву ознаки – нейтральний ступінь, відсутність ознаки: миттєвий – повільний, завалити роботою – звільнити від роботи;

2)​ негативна оцінка – відсутність оцінки: повзти – поспішати, роздувати (збільшувати штат) –скорочувати;

3)​ повторна дія – антидія: відродитися – відмерти, повернути – взяти;

4)​ досягнення – втрата результату дії: завойовувати авторитет – втратити авторитет;

5)​ неозначена – означена кількість: багатозначний – однозначний, політеїзм – монотеїзм.

Енантіосемія – окремий вид антонімії під яким розуміють поєднання протилежних значень в одному слові: з’їжджати, збігати (з гори – на гору), прослухати (не почути, не пропустити сказаного).

З структурного погляду розрізняють антоніми різнокореневі (власне лексичні) і однокореневі(лексико-граматичні або словотвірні, формування їх здійснюється словотвірними засобами здатними виражати протилежні значення похідних одиниць).