- •1. Аналіз проблеми інтелектуального, емоційно-вольового та морального розвитку вихованців державних закладів опіки Аналіз проблем інтелектуального розвитку вихованців
- •Проблеми емоційно-вольового розвитку вихованців
- •Проблеми морального розвитку особистості вихованців
- •2. Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень у поведінці підлітків
- •Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації
- •3.Взаємодія соціального педагога з класними керівниками та шкільним психологом
- •4. Визначте за якою схемою треба робити аналіз заходу соціально-педагогічного спрямування.
- •5. Зміст соціально-педагогогічної діяльності з молодою сім’єю
- •6. Основні завдання у роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами.
- •7. Визначте основні типи сімей та їх вплив на формування особистості дитини.
- •Традиційно виділяють декілька типів сімей:
- •8. Особливості управління волонтерськими ресурсами в нуо
- •9. Визначення предмета і завдань соціальної педагогіки.
- •10. Провідні категорії соціальної педагогіки
- •11. Провідні функції соціально-педагогічної підтримки дітей, які стали жертвами насильства.
- •12. Роль неурядових організацій в роботі щодо соціального захисту населення країни.
- •13. Визначити соціальні передумови виникнення агресивності та жорстокості у підлітковому середовищі
- •14. Співвідношення виховання та соціалізації в історичній ретроспективі
- •15. Визначте та охарактеризуйте фактори, механізми, агенти та засоби соціалізації
- •16. Основні напрямки роботи соціального педагога з багатодітними сім’ями
- •17. Специфіка використання гри в умовах вуличної соціальної роботи
- •18. Класифікація неблагополучних сімей
- •19. Дайте характеристику об'єктам та суб'єктам соціальної роботи
- •20. Девіантна поведінка дітей та молоді, як форма соціальної дезадаптації.
- •21. Депривація як головний чинник розвитку дитини поза родиною.Обсяг та зміст поняття «депривація», види депривації та її характеристика.
- •22. Державна система опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: структура, мета, основні завдання та особливості діяльності на сучасному етапі.
- •«Діти вулиці»: поняття, категорії, напрямки роботи соціального педагога
- •24. Закордонна соціальна робота з різними проблемами й групами населення з числа жінок і чоловіків: гендерно-диференційований підхід.
- •Політика і моделі батьківства в країнах Заходу.
- •25.Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема
- •26. Зміст спр з обдарованими дітьми
- •27. Додатково документ
- •28. Критерії ефективності соціально-педагогічної діяльності соціального педагога
- •29. Місце соціальної педагогіки в структурі педагогічних наук та її міждисциплінарні зв’язки.
- •31. Конспект тср в зк(Луценко)
- •32. Напрями спр в межах пенітенціарної педагогіки.
- •1. Основні завдання і принципи перевиховання
- •2.Етап безпосередньої реалізації.
- •36. Етапи здійснення соціального супроводу клієнта
- •38. Охарактеризуйте в цілому особливості підготовки соціальних працівників за кордоном
- •39. Охарактеризуйте критерії ефективності професійної діяльності соціального педагога
- •40. Охарактеризуйте критерії професійної компетентності соціальних працівників
- •41. Охарактеризуйте напрями соціальної роботи по захисту інтересів жіноцтва
- •43. Основні напрями державної молодіжної політики в умовах сучасної України
- •44. Технологія соціальної опіки і піклування передбачає такі напрямки:
- •45. Охарактеризуйте основні причини, фактории та теорії девіантної поведінки.
- •Теорія контролю.
- •Теорії макрорівня.
- •Теорія ярликів.
- •46. Охарактеризуйте основні форми соціально-педагогічної допомоги у школі.
- •47. Охарактеризуйте особливості соціальної роботи в сфері дозвілля.
- •48. Охарактеризуйте принципи соціально-педагогічної діяльності.
- •49. Охарактеризуйте рівні соціалізації на кожному етапі розвитку особистості.
- •50. Охарактеризуйте сім’ю як інститут виховання: функції, класифікація, особливості снування на сучасному етапі.
- •51. Охарактеризуйте соціальну педагогіку як галузь педагогічної науки: визначте об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки.
- •52.Охарактеризуйте соціальну педагогіку як інтегративну галузь знань.
- •53. Охарактеризуйте соціальну терапію та методи її реалізації.
- •54.Охарактеризуйте суб’єктивні та об’єктивні фактори перетворення людини на жертву соціалізації
- •55.Охарактеризуйте сфери діяльності та спеціалізації соціального педагога
- •56.Охарактеризуйте тренінг як метод соціально-педагогічної діяльності.
- •57.Охарактеризувати основні моменти з охорони праці жінок, неповнолітніх, людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку.
- •58. Вплив соціального виховання на розвиток дитини
- •59.Проаналізуйте діагностичний інструментарій діяльності соціального педагога (на прикладі роботи з певною категоріею клієнтів)
- •60.Проаналізуйте історію виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань.
- •61.Проаналізуйте основні функції соціального педагога в межах загальноосвітнього закладу
- •62.Проаналізуйте особливості роботи соціального педагога з інвалідами та їх сімями
- •63.Проаналізуйте роль урбанізації в житті суспільства і соціалізації людини
- •64. Проаналізуйте співвідношення та взаємодію соціальної педагогіки та соціальної роботи
- •65.Проаналізуйте шляхи вирішення проблем жорстокогоповодження над дітьми в сімї
- •66. Провідні принципи діяльності соціального педагога в школі
- •67. Психолого-терапевтичне консультування по телефону. Етапи телефонного консультування
- •68.Розкрити зміст соціальних послуг, які надаються випускникам інтернат них заходів та дбст
- •69. Розкрийте зміст соціально-педагогічного діагностування, мета, етапи, методи
- •70. Розкрийте зміст сучасних концепцій соціалізації особистості
- •71. Розкрийте зміст та засоби соціальної роботи
- •72.Розкрийте зміст та напрями діяльності Центрів соціальних служб для молоді
- •73. Розкрийте основні напрями соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітніх закладах
- •74. Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з сім’ями щодо профілактики наркотичної залежності у дітей
- •75. Розкрийте поняття «соціальна технологія».Типи та види соціальних технологій.
- •76.Розкрийте сутність «норми» і «відхилення» від норми в соціальній педагогіці (типи відхилень)
- •77.Розкрийте сутність поняття соціальний досвід.
- •78.Розкрийте сутність понять «адаптація», «дезадаптація», та їх роль в соціальному розвитку та соціалізації особистості.
- •79. Розкрийтесутністьсоціального консультування та соціального посередництва?
- •80. Розкрийтесутність та взаємозв’язок мікро-тамезофакторівсоціалізації?
- •81. Розкритисутність поняття професійного вигорання, назвати головні компоненти емоційного вигорання, його причини і стадії?
- •82.Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема.Характер соціального сирітства та причини його поширення в сучасній Україні.
- •83.Сімейні форми опіки дітей-сиріт та дітей ,позбавлених батьківського піклування,їх характеристика
- •84. Соціальна підтримка осіб,які живуть з Віл снід
- •I. Загальні положення
- •II. Види та зміст соціальних послуг
- •2.4. Соціально-педагогічні послуги передбачають:
- •2.5. Соціально-медичні послуги передбачають:
- •2.6. Юридичні послуги передбачають:
- •2.7. Інформаційні послуги передбачають:
- •III. Умови та порядок надання соціальних послуг
- •3.1. Кадрове забезпечення
- •85.Стандарти оон та Ради Європи у сфері соціально-правового захисту.
- •86.Сутність превентивної педагогіки,їх завдання.
- •2. Мета, предмет, завдання, методи превентивної педагогіки.
- •Класифікація технологій соціальної роботи
60.Проаналізуйте історію виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань.
Відомо, що будь-яка галузь знань формується в якості науки лише за умови виділення специфічного предмета досліджень.
Предметом соціальної педагогіки як науки являється педагогічний процес. Тобто процес навчання і виховання людини як особлива функція суспільства, що реалізовується в умовах тих або інших педагогічних систем.
Тільки при виділенні навчання і виховання в особливу громадську функцію, коли виникли спеціальні виховні установи і учбові заклади, у рамках яких педагогічний процес став не лише предметом спеціальної організації, але і предметом осмислення, аналізу, прогнозування і цілеспрямованого дослідження, можна говорити про зародження науково-педагогічного знання.
Соціальна педагогіка як наука є сукупністю знань, які лежать в основі опису, аналізу, організації, проектування і прогнозування шляхів вдосконалення педагогічного процесу, а також пошуку ефективних педагогічних систем для розвитку і підготовки людини до життя в суспільстві. Історичний розвиток науково-педагогічного знання проходить декілька етапів:
1. Зародження соціально-педагогічних ідей в руслі філософських навчань.
2. Формування соціально-педагогічних поглядів і теорій у рамках філософсько-педагогічних творів.
3. Перехід від гіпотетичних і утопічних теорій до концепцій, грунтованих на педагогічній практиці і експерименті.
У працях і эпосах старогрецьких, римських, візантійських, східних філософів і мудреців(Платона, Арістотеля, Плутарха, Гераклита, Сенеки, Квинти-ліана, Варлаама, Іоанна Дамаскина, Авіценни, Конфуція) можна знайти безцінні думки про виховання і освіту.
Демокрит писав: "Хорошими людьми стають швидше від вправи, ніж від природи... виховання перебудовує людину і створює природу".
Сократ бачив вірний шлях прояву здібностей людини в самопізнанні:
"Хто знає себе, той знає, що для нього корисно, і ясно розуміє, що він може і чого він не може". У пошуках істини багато хто керується сократовским тезою: "Я знаю, що я нічого не знаю".
Арістотель високо цінував місію вихователя : "Вихователі ще більше гідні поваги, ніж батьки, бо останні дають нам тільки життя, а перші -- гідне життя". Досі актуальний принцип, сформульований Конфуцієм : "Вчитися і час від часу повторювати вивчене".
Сенека вважав, що освіта повинна формувати самостійну особу: "Нехай говорить він(учень) сам, а не його пам'ять".
У наступних класичних працях утілилися педагогічні ідеї і настанови. Це -- трактати Конфуція "Бесіди і судження", Плутарха "Про виховання", Квинтилиана "Ораторська освіта", Авіценни "Книга зцілення", Аверроэса "Система доказів", " Досліди" Монтеня".
В епоху відродження ідеали виховання і освіти представлені в романах Рабле "Гаргантюа і Пантагрюэль", в педагогічному творі Вивеса "Про псування устоїв", в трактатах Эразма Роттердамского "Про первинне виховання дітей", Т. Мору " Утопія", Ж.-Ж. Руссо "Еміль, або Про виховання". Проте праці, в яких утілювалися соціально-педагогічні переконання, були плодом гуманістичної вченості філософів, учених і просвітників. У цьому полягає їх відмінність від сучасних досліджень в галузі педагогічної науки.
Увесь період зародження соціально-педагогічних ідей і поглядів супроводжувався виникненням нових форм педагогічної думки, оновленням поглядів на природу і практику навчання і виховання людини.
Тільки з XVII століття соціально-педагогічна думка починає спиратися на дані передового педагогічного досвіду. Так, німецький педагог Вольфганг Ратке(1571-1635) розробив змістовне поняття освіти і відповідну методологію, встановивши критерії педагогічних досліджень.
Майже одночасно Я.А. Коменский(1592-1670) спробував привести в систему і обгрунтувати об'єктивні закономірності виховання і навчання. Він керувався як багатим педагогічним досвідом різних країн, так і своїм власним. Ці дослідження утілилися в творі "Велика дидактика".
У трактаті проводиться думка про те, як поставити знання закономірностей і принципів організації соціально-педагогічного процесу на службу педагогічної практики. Учений розглядає наступні стадії навчання -- автопсія(самостійне спостереження), автопраксия(практичні дії), автохресия(застосування отриманих знань і умінь), автолексия(уміння розповісти про результати своєї праці), а також момент відповідності східців освіти віку людини.
Уся праця Коменского освітлена вірою в розквіт людської особистості : "Людина є саме вище, найдосконаліше, найчудовіше творіння". Фундаментальною ідеєю педагога є пансофизм, тобто узагальнення усіх знань, накопичених культурою і цивілізацією. Потрібне поширення останніх серед усіх людей, незалежно від соціальної, расової і релігійної приналежності. А це завдання повинне здійснюватися за допомогою навчання і виховання.
Коменский уперше обгрунтував принципи навчання і виховання, створив струнку систему загальної освіти, розробив класно-урочний спосіб навчання в школі(який і зараз застосовується у багатьох країнах світу). Тому Я.А. Коменского називають родоначальником педагогічної науки.
У період з XVII по XVIII століття намітився етап генерування нових педагогічних ідей з дослідно-експериментальних, інноваційних для того часу шкіл. У історії розвитку соціально-педагогічної думки цей факт пов'язаний з іменами И. Песталоцци(1746-1827), И. Гербарта(746-1841 ), Ф.Фребеля(1782-1852), А. Дистервега(1790-1866).
В умовах експериментальної школи И. Песталоцци перевіряв програму навчання і виховання бідняків, шукав її психологічні джерела. Він розробляв метод елементарної освіти, що розвиває здібності дитини через систему вправ. В процесі розробки основ утворення И. Песталоцци пропонував орієнтуватися на знання психології.
У педагогічному творі "Виховання людини" Ф. Фребель сформулював закони виховання. Він бачив призначення останнього у виявленні і розвитку творчого начала людини.
У знаменитому творі "Загальна педагогіка" И.Ф. Гербарт наполягав на суверенності педагогічної науки, концентруючи увагу на методологічному інструментарії педагогіки як науки. Для нього були неприйнятні як крайнощі емпірики, так і філософії. И.Ф. Гербарт писав: "Було б краще, якщо педагогіка як можна точніше сама розробила свої власні поняття і більше заохочувала самостійне мислення, щоб стати центром окремої області мислення і не бути на задвірках інших наук". И.Ф.
Гербарт багато в чому визначив подальший розвиток педагогіки XIX століття, де провідну роль зіграла розроблена ним дидактика. Він уперше розвинув ідею виховуючого навчання, ввівши розділення на вчення і викладання, розкрив логіку учбового процесу, або "природну послідовність" у вигляді формальних східців. И.Ф. Гербарт ввів нове визначення методів навчання(описового, аналітичного, синтетичного) і співвідніс їх з послідовністю учбового процесу.
Він запропонував практичні способи морального виховання(стримуючий, направляючий, нормативний, зважено-ясний, моралізаторський, перестерігаючий) і зведення рекомендацій, що враховують індивідуальність людини.
А. Дистервег сформулював і розкрив два взаємозв'язані принципи навчання і виховання -- природовідповідності і культуросообразности. Він ввів наступні дидактичні правила -- ясність, чіткість, послідовність, самостійність учнів, зацікавленість учителя і учня.
Наступний етап в розвитку соціально-педагогічної науки пов'язаний зі збагаченням педагогічного знання в надрах філософії під впливом педагогічних трактатів, романів і творів. В результаті, філософи і учені обговорювали проблеми взаємозв'язку теорії і практики навчання і виховання. У цій області були виявлені соціальний, історичний і культурологічний аспекти.
Наприклад, И.Г. Фихте розглядав виховання як спосіб усвідомлення людьми своєї нації, а освіта як можливість надбання національної і світової культури. Ф. Шлейермахер доводив, що теорія і практика виховання є історичними і, відповідно, соціальними феноменами. Він підкреслював необхідність їх узгодження з етикою і політикою. Г. Гегель намагався діалектично зіставити історію цивілізації і розвиток виховання.
Проте до середини XIX століття вплив філософії на розвиток соціальної педагогіки змінюється. На зміну вписування педагогічної проблематики в універсальні світоглядні схеми приходять філософські концепції виховання і освіти. Наприклад, Фрідріх Ніцше(1844-1900) виділяв проблему елітного виховання -- геніїв, правителів і законодавців. Їх геніальність повинна була проявлятися не лише у сфері мистецтв, наук, філософії, але і при затвердженні життєвих цінностей.
Дж. С. Милль(1806-1873) вважав критерієм позитивних результатів освіти готовність людини жити громадськими інтересами і сприяти благу суспільства.
Г. Спенсер(1820-1903) наполягав на пріоритеті природничонаукової освіти як найбільш корисного для потреб кожної людини.
У філософії С. Кьеркегора, А. Шопенгауэра, Ф. Ніцше яскраво виразилася індивідуалістична спрямованість виховання.
З початку XX століття помітно виросло число соціально-педагогічних центрів(кафедр в університетах, лабораторій, науково-дослідних установ), пожвавився обмін досвідом між ученими в національному і міжнародному масштабі. Психологія відокремилася від філософії в якості самостійної науки. Активно розвивалися такі природні науки, як біологія, хімія, фізика і математика. Вищезазначені моменти стимулювали становлення педагогічної науки і практики.
У цей період в педагогіці простежуються дві основні парадигми -- педагогічний традиціоналізм і альтернативний напрям. До традиціоналізму тоді відносили соціальну педагогіку(джерелами педагогічної науки і практики вважали соціально-історичні знання), релігійну педагогіку(прагнення синтезувати віру і науку на основі релігійних канонів), педагогіку, орієнтовану на філософське осмислення процесу виховання і освіти.
Антитрадиціоналісти запропонували нові ідеї і концепції : вільного виховання, експериментальної, прагматичної, функціональної педагогіки і педагогіки особи.
Сучасний етап розвитку соціально-педагогічного знання(друга половина XX століття) грунтований на саморозвитку наукової галузі, що поєднує процеси інтеграції і диференціації з широкою взаємодією з іншими науками -- філософією, психологією, соціологією, фізіологією, математикою, політологією, економікою.
В процесі диференціації наукової дисципліни виділяються різні області соціальної педагогіки--загальна, дошкільна, шкільна, професійна, соціальна, вікова, порівняльна, корекційна, військова, спортивна. А також історія соціальної педагогіки, педагогіка вищої школи, антропогогика(навчання, виховання і розвиток людини упродовж усього життєвого шляху).
Сукупність галузей соціальної педагогіки утворює систему педагогічних наук, що розвивається.
Систематика соціально-педагогічних явищ і феноменів, а також теорій і концепцій як результат інтеграційних процесів здійснюється у рамках педагогічної фактології, феноменології, конструктологии і концептологии. Як будь-яка наука, педагогіка включає фактичний матеріал, отриманий в результаті тривалих спостережень, експериментів і дослідів в області навчання і виховання.
На цій основі здійснюються наукові узагальнення фактичного матеріалу, що виражаються в поняттях, принципах, методах, теоріях і закономірностях; реалізуються припущення-гіпотези, що прогнозують нові способи рішення педагогічних проблем з урахуванням сучасних громадських тенденцій. У педагогіці як науці, що розвивається, містяться гіпотетичні положення, що вимагають наукового і практичного підтвердження.
Активно розвивається методологія педагогічних досліджень(Ю.К. Бабанский, Б.С. Гершунский, М.А. Данилов, В.И. Загвязинский, В.В, Краевский, М.Н. Скаткин). Наукові дослідження забезпечують безперервний процес розвитку педагогіки і мають свою специфіку, технологію і методику проведення.
В період становлення соціальної педагогіки як науки були визначені три фундаментальні категорії(основні поняття педагогіки) -- " виховання", " навчання", " освіта".
"Виховання" як загальна категорія історично включала " навчання" і " освіту".
У сучасній науці під " вихованням" як громадським явищем розуміють передачу історичного і культурного досвіду від покоління до покоління. При цьому вихователь:
1) передає досвід, накопичений людством;
2) вводить у світ культури;
3) стимулює до самовиховання;
4) допомагає розібратися у важких життєвих ситуаціях і знайти вихід з положення, що склалося.
У свою чергу вихованець:
1) вчиться -- опановує передавану інформацію і виконує учбові завдання за допомогою учителя, спільно з однокласниками або самостійно;
2) намагається самостійно спостерігати, порівнювати, мислити;
3) проявляє ініціативу в пошуку нових знань, додаткових джерел інформації(довідник, підручник), займається самоосвітою.
Таким чином, діалектичне відношення "навчання--виховання" спрямоване передусім на розвиток деятельностных і особових характеристик людини на основі його інтересів, отриманих знань, умінь і навичок.
Залежно від особливостей реалізації процесу взаємодії викладання і вчення в науці і практиці виділяють різні дидактичні системи: розвиваюче, проблемне, модульне, програмоване навчання.
Третя категорія соціальної педагогіки -- "освітою -- розуміється як:
1) цінність людини, що розвивається, і суспільства;
2) процес навчання і виховання людини;
3) як результат останнього;
4) як система.
Уся сукупність освітніх(чи учбових і виховних) установ вибудовується в систему у рамках конкретного міста, регіону, країни.
В якості педагогічної системи може розглядатися конкретна діяльність педагога або педагогічного колективу. У наш час здобули популярність авторські педагогічні системи Ш.А. Амонашвили, И.П. Іванова, В.А. Караковского, А.С. Макаренко, М. Монтессори, В.А. Сухомлинского. В.Ф. Шаталова.
Як будь-яка наука, " педагогіка" має свій термінологічний апарат, що базується на основних категоріях і розвивається у рамках конкретних напрямів дослідження предмета.