Причини виробничого травматизму в галузі. Професійні захворювання
У системі профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань має, бути аналіз причин, що їх зумовлюють та особливий контроль і нагляд за травмо небезпечними ділянками робіт, та параметрами виробничого середовища.
У виробничій сфері рівень травматизму і професійних захворювань взаємопов’язаний з технологічними процесами, обладнанням, а також науково обґрунтованою організацією виробництва та ергономічною організацією робочого місця.
Статистика свідчить про те, що більшість виробничих травм в межах держави скоюється через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт.
В процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна більшість (до 80%) їх трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника.
Щоб достовірно визначити причини, які зумовлюють виробничий травматизм і захворювання професійного характеру необхідно проаналізувати взаємозв’язок людини з елементами конкретного виробничого середовища. (рис. 2)
Рис. 2. Схема взаємодії людини з елементами виробничого середовища.
У виробничому середовищі людина вступає в контактні виробничі відносини через засоби і предмети праці між якими існує прямий і зворотній зв'язок.
Засоби праці через управління ними людиною впливають на предмет праці, який якісно змінюється або ж змінює своє положення в просторі. Наприклад, машиніст розробляє екскаватором ґрунт, вантажить його на машини чим змінює його положення у просторі. Однак і засоби праці одночасно впливають на людину, так машиніст при розробці слабких ґрунтів може отримати травму через перекидання екскаватора і т. ін.
Отже у виробничій сфері в процесі взаємодії виробничих елементів на організм людини діють, як засоби так і предмети праці, а від так організаційні і технічні чинники, а також чинники особистого характеру, що стосуються дотримання технологічної та трудової дисципліни.
Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:
Організаційні причини
Технічні причини
Психофізіологічні причини
До організаційних причин належить: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін..
До технічних причин належить: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін..
До психофізіологічних причин належить: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін..
Така класифікація причин виробничого травматизму є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов’язані з організацією виробничої діяльності яка може спричиняти різний негативний вплив на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання носять не однопричинний, або багатопричиннй характер.
Усі зазначені причини виробничого травматизму та іншого негативного впливу мають бути системою організаційних і технічних засобів, що запобігають діям шкідливих та небезпечних виробничих чинників на організм людини.
Під організаційними заходами розуміють правильну організацію праці та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. Сюди слід віднести: постійний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавчих актів, огородження об’єктів, небезпечних зон, облаштування проходів і проїздів, забезпечення системи освітлення та санітарно-побутового обслуговування працюючих і т. ін..
Під технічними заходами розуміють належне використання існуючих спеціальних колективних та індивідуальних засобів працюючих, виконання відповідних інженерних розрахунків, що забезпечують безпечне виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері.
Встановлення причин виробничого травматизму і професійних захворювань має запобіжну мету, а також міру визначення відповідальності посадових осіб.
Розслідування нещасних випадків: загальні положення та визначення.
Мета та завдання розслідування нещасних випадків.
Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин.
Завдання розслідування нещасних випадків:
- визначення дійсних причин того, що сталося нещасного випадку та розробка на цій основі вичерпних заходів щодо попередження подібних випадків;
- встановлення посадових та інших осіб, відповідальних за порушення, які фактично призвели до нещасного випадку, з метою залучення їх до відповідальності відповідно до чинного законодавства;
- створення належної документальної основи для вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення повної реалізації встановлених чинним законодавством гарантій і прав працівників, постраждалих в результаті нещасного випадку, та членів їх сімей.
Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків.
Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний:
1. Протягом однієї години передати з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок:
- Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці);
- керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
- органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;
- закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2. Протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.
Обставини, за яких проводиться розслідування нещасних випадків.
Обставини, за яких проводиться розслідування.
Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.
Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є:
1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;
2) перебування на робочому місці, на території підприємства* або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових)
обов'язків;
3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту;
4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству;
6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства;
6) ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
Обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, є:
1) перебування за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
2) використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством;
3) погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також
їх дії;
4) алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком;
5) скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів;
6) природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство.
Роботодавець або у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою повинен розглянути і затвердити примірник акта за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з
виробництвом) протягом доби після надходження матеріалів щодо результатів розслідування.
Матеріалами розслідування є акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), наказ про утворення комісії, картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння),
На вимогу потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити їх з матеріалами розслідування.
Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок повинні негайно повідомити керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний:
- терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
- негайно повідомити роботодавця про те, що сталося;
- зберегти (якщо це можливо та безпечно) до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний:
1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок всі необхідні установи;
2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.
До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.
Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:
- обстежити місце настання нещасного випадку, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;
- вивчити первинну медичну документацію;
- визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;
- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;
- скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження;
- скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5.
Спеціальне розслідування нещасних випадків.
Спеціальному розслідуванню підлягають:
- нещасні випадки із смертельним наслідком;
- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше особами рядового і начальницького складу, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;
- нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.
У разі якщо смерть особи рядового і начальницького складу настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше, спеціальне розслідування здійснюється комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, строк створення якої становить одну добу.
Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, нещасного випадку із смертельним наслідком та нещасного випадку із тяжким наслідком в органі (установі) кримінально-виконавчої служби здійснюється за наказом керівника органу або особи, яка його заміщає, у підпорядкуванні якого перебувають потерпілі.
До складу комісії із спеціального розслідування нещасного випадку входять:
- працівник служби охорони праці органу, у підпорядкуванні якого перебувають потерпілі, - голова комісії;
- працівник відділу (сектору) по роботі з персоналом територіального органу;
- керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу органу (установи) кримінально-виконавчої служби, де працював потерпілий, відповідальний за узагальнення матеріалів розслідування та підготовку необхідної документації;
- працівник оперативної служби або підрозділу з питань запобігання та протидії корупції та внутрішньої безпеки органу, у підпорядкуванні якого перебувають потерпілі;
- представник страховика, з яким укладено договір страхування (на вимогу страховика).
Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 10 робочих днів. У разі потреби встановлений строк може бути продовжений керівництвом ДПтС України або територіального органу, яке призначало розслідування.
За результатами розслідування складається акт форми Н-5.
Розслідування професійних захворювань.
Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.
Розслідування проводиться у разі виникнення гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії, окрім: керівника (спеціаліста) служби охорони праці або посадової особи, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представника Фонду за місцезнаходженням підприємства, представника первинної профспілки (у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представника підприємства, інших осіб, входить також представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством.
Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:
- обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;
- вивчити первинну медичну документацію;
- визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;
- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
- скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.
Розслідування та облік аварій.
До аварій техногенного характеру належать аварії на транспорті, пожежі, вибухи, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших речовин, раптове руйнування споруд тощо.
Порядок розслідування аварій, унаслідок яких сталися нещасні випадки той самий, що і під час спеціального розслідування.
Розслідування аварій без нещасних випадків здійснюють комісії, які утворюються:
- при аваріях І категорії – наказом центрального органу виконавчої влади чи місцевої держадміністрації за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці і МНС;
- при аваріях ІІ категорії – наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, за узгодженням з відповідним органом державного нагляду за охороною праці та МНС.
Для розслідування аварії і складання акта за формою Н-5 встановлюється термін 10 днів, протягом яких визначається категорія аварії, характер її наслідків, обставини та причини її виникнення.
Матеріали розслідування в п’ятиденний термін після його закінчення роботодавець направляє до прокуратури та інших органів, представники яких брали участь у розслідуванні.
Акт розслідування аварії, де не сталося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення виконання заходів, розроблених комісією, але не менше двох років.
Розслідування інцидентів та невідповідностей.
Дії власника небезпечного виробничого об'єкта Власник небезпечного виробничого об'єкта при відмові або пошкодженні технічних пристроїв, застосовуваних на небезпечному виробничому об'єкті, відхилення від режиму технологічного процесу (далі - інцидент):
інформує протягом трьох діб територіального підрозділу уповноваженого органу;
проводить розслідування інциденту;
розробляє і здійснює заходи щодо запобігання інцидентів;
веде облік відбулися інцидентів.
Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:
1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;
2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;
3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);
4) виконання донорських функцій;
5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);
6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;
7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;
8) використання газу у побуті;
9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна;
10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;
11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;
12) стихійного лиха;
13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування;
14) контакту з тваринами та рослинами;
15) споживання (використання) нехарчової продукції.
У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об'єкті якого стався нещасний випадок.
До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.
Керівник організації протягом доби з часу надходження рішення про уповноваження її на проведення розслідування призначає комісію у складі не менше трьох осіб.
Дослідження та профілактика виробничого травматизму.
Методи дослідження виробничого травматизму.
Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам.
Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи тощо.
Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування.
Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці.
Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.
Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.
Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на:
- Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм тощо.
- Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту тощо.
Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи.
- Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови тощо.
Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є:
- Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ.
- Монографічний метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування.
Роботодавець на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 подає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держстатом, та несе відповідальність за її достовірність.
Органи управління підприємств, місцеві держадміністрації зобов'язані на підставі актів за формою Н-5 і Н-1 провести аналіз обставин і причин настання нещасних випадків за підсумками півріччя і року, довести його результати до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробити і виконати план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам.
Основні причини виробничих травм та професійних захворювань (в галузі). Розподіл травм за ступенем тяжкості.
Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.
До організаційних причин травматизму відносяться:
незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;
неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;
порушення режиму праці та відпочинку;
невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;
залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
порушення технологічного процесу;
порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
порушення трудової і виробничої дисципліни;
незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);
невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:
конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;
конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;
неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
неякісне виконання будівельних робіт;
недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
незадовільний стан виробничого середовища.
До психофізіологічних причин травматизму відносяться:
алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;
низька нервово-психічна стійкість;
незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;
незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
інші причини.
Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %.
Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб’єктивні причини пов’язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.
Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.
Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне доведення його результатів до всіх структурних підрозділів та всіх працівників.
Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.
Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності
Технічні заходи – технічні засоби, що забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці, та пов’язані з впровадженням нового обладнання, пристроїв і приладів безпеки і безпечною експлуатацією засобів виробництва.
Нормативно-методичні заходи:
– розробка посібників і рекомендацій;
– розробка нормативно-правової бази з охорони праці на підприємстві;
– забезпечення необхідною нормативно-правовою документацією функціональних служб, окремих структурних підрозділів та робочих місць;
– забезпечення програм і розробка методик навчання з питань охорони праці;
– розробка розділів охорони праці в посадових інструкціях, інструкціях за професіями;
– перегляд НПАОП підприємства.
Організаційні заходи:
– контроль за технічним станом обладнання, інструментів, будівель і споруд;
– контроль за дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці;
– нагляд за обладнанням підвищеної небезпеки;
– організація навчання, перевірка знань з питань охорони праці і інструктажів робітників підприємства;
– контроль за виконанням технологічного процесу відповідно до вимог охорони праці;
– організація належних умов до проїздів і проходів відповідно до вимог охорони праці;
– забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;
– забезпечення відповідними знаками безпеки, плакатами.
Санітарно-гігієнічні заходи:
– контроль за впливом виробничих факторів на здоров’я працівників;
– забезпечення санітарно-побутових умов згідно з діючими нормами;
– атестація робочих місць відповідно до їх нормативним актам з охорони праці;
– планування заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці;
– паспортизація санітарно-технічного стану умов праці.
Соціально-економічні заходи:
– надання пільг і компенсацій працівникам, які працюють зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
– створення умов для економічної зацікавленості роботодавця і працівника у поліпшенні умов і підвищенні безпеки праці;
– соціальне страхування працівників роботодавцем;
– фінансування заходів з охорони праці;
– відшкодування роботодавцем працівнику збитків у разі каліцтва.
Лікувально-профілактичні заходи:
– надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;
– контроль за здоров’ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;
– лікувально-профілактичне харчування працівників, які працюють на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
– проведення медичних оглядів працівників (попередніх та періодичних);
– дотримання охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
– відшкодування потерпілому працівнику витрат на лікування, протезування, придбання транспортних засобів та інші види медичної допомоги.
Наукові заходи:
– прогнозування соціально-економічних наслідків нещасних випадків і аварій;
– моделювання аварійних ситуацій і розробка заходів щодо їх відвернення;
– плани локалізації і ліквідації аварії;
– оцінка ефективності управління охороною праці;
– підготовка науково обгрунтованих технічних рішень, спрямованих на підвищення безпеки і поліпшення умов праці.
Інформаційне забезпечення – інформаційна підтримка при
проведенні нормативно-методичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, соціально-економічних, наукових досліджень, спрямованих на збереження безпеки праці, здоров’я працюючих.