Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі.

Діяльність робітників у ланці управління спрямована на досягнення максимального рівня продуктивності праці при забезпе­ченні його безпеки («пріоритету життя і здоров'я праців­ників щодо результатів виробничої діяльності підприємства»).

На рівні проектів і в організаціях більш високого рівня управ­ління під об'єктом управління розуміють «діяльність структурних підрозділів, функціо­нальних служб, спрямовану на забезпечення здорових і безпечних умов праці».

Повну відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві несе роботодавець, який «зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці».

З іншого боку працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.

Зазначеними положеннями, а також кваліфікаційними харак­те­рис­тиками керівників, спеціалістів і службовців організацій, визначаються функціональні обов'язки робочих і інженерно-технічних працівників структурних підрозділів і функціональних служб.

Крім того, обов'язки з охорони праці несуть і посадові особи, відпо­відальні за планування, фінансування, організацію і впровадь­ження заходів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях.

Конкретизація службових функцій повинна здійснюватися також правилами і інструкціями з охорони праці, ЄТКД, правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому враховуються специфічні особливості конкретних організацій.

Функціональні обов'язки з охорони праці посадових осіб, розробля­ються на основі діючих норма­тивних актів, затверджуються керівником організації за узгодженням з відповідними органами Держгірпром­наг­ляду і комітетами профспілок. Вони повинні відповідати сфері їх діяльності і загальним обов'язкам, узгоджуватися між різними інстанціями і службами на різних рівнях управління, а також посадовими особами однієї служби на суміжних рівнях.

Однак для всіх загальним і необхідним є компетентність спеціаліст­тів з основної професії, а також знання основ чинної законодавчої бази з охорони праці, технології, організації, управління й економіки виробництва.

В основу оцінки роботи в сфері охорони праці посадових осіб і робітників покладена оцінка якості і повноти виконання ними своїх функціональних обов'язків.

17. Пріоритет функцій забезпечення безпеки у діяльності працівників.

Пріоритет завдань забезпечення безпеки, які наведені у питанні другої лекції, гарантовані основними Положеннями Конституції України, КЗпП, Законами України «Про охорону праці» та ін. Законами, які спрямовані на захист здоров’я і життя людини в процесі трудової діяльності. Однак реалії праці в Україні свідчать про те, що умови праці не в повній мірі відповідають чинному законодавству. Внаслідок цього у Україні продовжується процес зниження економічно активного населення за рахунок летальних випадків, травматизму і профзахворювань на виробництві. Він вже має характер демографічної кризи, що не тільки занижує соціальні стандарти українця, а й загрожує існуванню держави як такої. Тому вирішення питань з охорони праці в Україні відноситься до найпріоритетних завдань.

Аналіз ефективності СУОП проводиться згідно «Єдиній державній системі показників умов і безпеки праці» за наступними напрямами:

- рівні виробничого травматизму, профзахворювань і захворювань, пов’язаних з умовами праці;

- кількість працюючих у незадовільних умовах праці і кількість обладнання, що не відповідає вимогам нормативних актів про охорону праці;

- наявність аварійних будівель і споруд;

- забезпеченість засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями;

- витрати на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків та профзахворювань, в тому числі і витрати на соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань;

- витрати на розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

Висновки аналізу ефективності функціонування СУОП обов'язково документально фіксуються шляхом складання акту і доводяться до відома осіб, що відповідають за конкретний елемент системи, і до колективу працівників. Також рекомендується висвітлювати ці висновки в звіті керівництва при складанні колективних договорів.

В умовах переходу підприємств до ринкових відносин ефективність функціонування СУОП доцільно оцінювати також економічними методами. Тоді економію від впровадження СУОП можна підрахувати за формулою

Е = Е_р+ Е_ш+ Е_д+ Е_п+ Е_А,

де Е – сумарна економія від впровадження СУОП;

Е_р, Е_ш, Е_д, Е_п, Е_А– відповідно економія від зменшення виплат за захворювання і травматизм, роботу в шкідливих умовах, лікарняними листами, текучістю кадрів, розслідування та ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків і профзахворювань.

При підрахуванні виплат, наведених в формулі, слід мати на увазі, що наступне зменшення виплат за захворювання і травматизм здійснюється як заробітна платня працівника за втрачений робочий час. Зменшення виплат за роботу в шкідливих умовах виражається як різниця між оплатою труда працівника в шкідливих умовах, з урахуванням додаткової відпустки, і того же працівника у нормальних . При визначенні витрат Е_п слід враховувати текучість кадрів тільки через незадовільні умови праці.

Пріорітет функцій забезпечення безпеки. Ефективність функціональної структури суоп

Метою управління охороною праці е забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов'язаних видів, що здійснюються суб'єктом управління цілеспрямовано на об'єкт управління.

Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств із метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, У цехах і на підприємстві в цілому.

Управління охороною праці здійснюється реалізацією таких функцій: прогнозування та планування заходів щодо забезпечення безпеки праці й створення організаційної структури; кількісна оцінка рівня безпеки праці; збір та оформлення вихідної інформації про стан умов та безпеки праці; розробка та формування переліку керуючих впливів; стимулювання роботи щодо безпеки праці.

Аналіз ефективності функціонування СУОП на підприємствах проводиться за такою методикою:

--за наявністю цільових програм щодо запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

--цілеспрямованістю щорічних комплексних заходів та інших планів роботи щодо зменшення рівня виробничого травматизму і профзахворювань, підвищення рівня охорони праці, виконанням планів, заходів, приписів, пропозицій з охорони праці;

--наявністю посадових інструкцій з охорони праці та врахуванням у них усіх завдань і функцій управління охороною праці;

--створенням мотивації роботи з охорони праці на підприємстві;

--контролем, обліком і аналізом роботи з охорони праці;

--за виконанням завдань з охорони праці.

За результатами перевірки визначається середній коефіцієнт виконання завдань і функцій управління охороною праці на підприємстві та надаються пропозиції щодо поліпшення функціонування СУОП.

18. Ефективність функціональної структури СУОП.

Ефективність функціональної структури суоп

Впровадження будь-якого заходу характеризується величиною його економічної ефективності, що визначається відношенням економічних результатів, отриманих від впровадження заходу в практику підприємства, до витрат на його здійснення.

Економічна ефективність визначається з метою:

– вибору оптимального варіанту поліпшення умов і безпеки праці (за сукупними результатами соціальної й економічної ефективності);

– виявлення впливу реалізації заходів щодо поліпшення умов праці на підставі аналізу показників виробничо-господарської діяльності підприємства: розмір доходу; величина матеріального збитку, обумовленого нещасними випадками, професійною і загальною захворюваністю, плинністю кадрів тощо;

– обґрунтування зростання продуктивності праці за рахунок поліпшення її умов;

– обґрунтування матеріального і морального стимулювання за розробку і впровадження заходів щодо охорони праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії ресурсів за рахунок зменшення втрат, що викликаються аваріями, нещасними випадками і професійними захворюваннями як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві зокрема.

Показник ефективності витрат підприємства Е_П на заходи щодо охорони праці – це відношення величини річної економії за рахунок поліпшення умов і безпеки праці до суми витрат (вкладень) підприємства на охорону праці:

Визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці передбачає облік двох альтернативних класифікацій економії з поліпшення умов і охорони праці:

• за економічними показниками, обов'язковими для обліку – форми статистичної звітності;

• за показниками, що базуються на зіставленні зміни основних соціально-економічних результатів за певний період часу (зниження рівня травматизму і захворюваності, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, скорочення плинності кадрів тощо).

Класифікація витрат підприємства на охорону праці, що підлягають обов'язковому обліку і наводяться в звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає поділ зазначених витрат на п'ять груп. Кожна з цих груп, у свою чергу, складається з декількох видів витрат.

19. Планування заходів з охорони праці.

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці - одна з провідних функцій управління охорони праці. Перед плануванням обов'язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.

Планування робіт по охороні праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов'язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Питання охорони праці можуть віддзеркалюватися в інших поточних планах, які підприємства та організації можуть складати на вимогу трудових колективів: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, таза рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

20. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій.

Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій. Облік і аналіз показників охорони праці

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарчої діяльності (ОЗДН) визначає ризик як кількісну міру небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них.

Існуючий стан небезпеки життя сприяє розробці і впровадженню ОЗДН, який зобов’язав визначити критерії оцінки ризику життя в суспільстві. За допомогою цих критеріїв пропонується встановити гранично допустимий рівень ризику, як міри безпеки життя людини.

Сьогодні Німеччина, Франція, Австрія, Росія і Україна оцінку безпеки проводять за допомогою інженерного методу з використанням таких показників, як:

, , ,

де k_ч, k_Т, k_Н – відповідно показники частоти, тяжкості травматизму і непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих;

n_ч, n_НП – відповідно кількість нещасних випадків і днів непрацездатності;

І_пр – інтегральний показник професійного ризику;

Е_ш, Е_п– відповідно суми відшкодування шкоди потерпілим і фактичних витрат на оплату праці;

N –загальна кількість працюючих.

Ризик життя Г. Лесенко і О. Масюкевич пропонують визначити за формулами:

,

,

при , , ,

, , деR– ризик життя;

М_мах, М_гр– відповідно сумарний нормативний і фактичний бали;

Р_Н, Р_Д– відповідно імовірність виникнення нещасного випадку за рік і втрати одним працівником кількості робочих днів у зв’язку з нещасним випадком;

λ_Н, λ_Д – відповідно частота виникнення нещасного випадку і коефіцієнт непрацездатності;

N_cp, N_cp2– відповідно середньорічна кількість нещасних і смертельних випадків за останні роки;

Д_ср, Ч_ср– відповідно середньорічна кількість втрачених робочих днів у зв’язку з нещасними випадками на виробництві і середня чисельність працюючих за три останні роки;

t– інтервал здійснення розрахунку, приймається рівнем 1 року.

В табл. наведені деякі види економічної діяльності в Україні з високим ступенем ризику, які розраховані з використанням вищенаведених формул.

Таблиця – Види економічної діяльності в Україні з високим ступенем ризику

№ з/п	Вид економічної діяльності				Ступінь ризику
1	Підземний видобуток кам’яного вугілля	0, 359654	0,004153	149	високий
2	Монтаж металевих конструкцій	0,223	0,000934	21	високий
3	Виробництво (без ремонту) машин для рослинництва	0,157009	0,00064	10,0	високий
4	Виробництво цукру	0,2539	0,00039	9,89	високий
5	Функціонування автомобільного транспорту	0,23986	0,000303	7,26	високий
6	Монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря	0,150812	0,00033	4,98	високий
7	Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство)	0,134699	0,000337	1,54	високий
8	Розподіл електроенергії	0,081	0,000288	2,35	високий

21. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій (мета, основні параметри планів, аналітична та оперативна частини).

22. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці: функціональні та організаційні особливості.

23. Галузеві системи управління охороною праці (мета, принципи функціонування, організаційна та функціональна структури СУОПГ).

24. Регіональні системи управління охороною праці: мета, принципи та основні функції.

25. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування

Управління охороною праці в країні поділяється на рівні:

— загальнодержавний;

— регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

— галузевий;

— виробничий (рівень підприємств).

Державне управління охороною праці здійснюють (рис.):

— Кабінет Міністрів України;

— Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

— місцева державна адміністрація, органи місцевого самовря­ду­вання.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- подає на затвердження Верховної Ради України загально­державну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центра­ль­них органів виконавчої влади Щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

— запроваджує єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

— Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

— спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

— спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

— спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці, і

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні й не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законами України «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом є Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України):

— здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

— розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

— здійснює нормотворчу діяльність, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

— координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

— бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання усіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Діяльність місцевих державних адміністрацій спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики — пріоритет життя і здоров'я працівників. В умовах переходу до ринкової економіки, створення численних підприємств та інших господарств з недержавними формами власності, що не мають галузевого підпорядкування, незмірно зростає значення місцевих органів державної виконавчої влади в організації безпечних і здорових умов праці, усуненні причин виробничого травматизму та професійних захворювань.

Законами «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування» передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування. Отже, порушення цих прав, пов'язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці, є об'єктом та предметом діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.

Закон «Про охорону праці» передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

— забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

— формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

— забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів щодо проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; —- вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

— здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприєм­ницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

— затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

— приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну й надійну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслу­го­вування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій у їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Державні заходи повинні передбачати:

— створення і здійснення державної політики з охорони праці;

— забезпечення реалізації Національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища шляхом упровадження системи багатоканального фінансу­вання;

— створення нормативно-правової бази про охорону праці, яка відображала б реформування економічних відносин і забезпечувала економічну доцільність виконання робіт без порушень вимог законо­давства про охорону праці;

— удосконалення дозвільної системи та системи ліцензування певних видів діяльності для забезпечення контролю за розробленням та впровадженням безпечних технологій, засобів захисту працюючих;

— розроблення і впровадження ефективного механізму взаємодії органів державного управління охороною праці та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

— створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці, забезпечення належного рівня навчання працівників з питань охорони праці;

— вжиття заходів, що сприяють зацікавленості роботодавця у створенні на підприємстві здорових і нешкідливих умов шляхом заснування соціальної номінації в конкурсі «Кращий роботодавець року», оприлюднення через ЗМІ позитивного досвіду роботи кращих підприємств, створення районних і міських «Дощок пошани»;

— формування свідомого ставлення дітей, населення та працівників до питань охорони праці шляхом поліпшення інформаційно-роз'ясню­вальної роботи через ЗМІ, виховання почуття обережності;

— налагодження інформаційного забезпечення в галузі охорони праці на основі інформаційних комп'ютерних мереж;

— підвищення рівня компетентності у правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та медично-профілактичних питаннях працівників органів управління охороною праці регіонального та галузевого рівнів, а також сторін соціального партнерства, які формують обов'язки в розділі «Охорона праці» колективного договору, регіональних і галузевих угод;

— активізацію участі профспілок у формуванні та реалізації систем управління охороною праці на регіональному, галузевому рівнях та на рівні підприємства;

— забезпечення належного громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці з боку професійних спілок в особі своїх виборних органів і представників та уповноважених найманими працівниками осіб на підприємстві.

Нагальним у системі управління охороною праці є забезпечення органів державного управління охороною праці та служб охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями з охорони праці різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідними профільними спрямуваннями з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.

Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує удосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюд­же­н­ня посібників, пам'яток, методик, листівок відповідного спрямування.

26. Травматизм та професійні захворювання в галузі.

Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків

1. Причини виробничого травматизму в галузі. Професійні захворювання.

2. Розслідування та облік нещасних випадків.

3. Спеціальне розслідування нещасних випадків.