2. Біотехнології в землеробстві і тваринництві.

З метою профілактики інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин було налагоджено виробництво рекомбінантних живих вакцин та вакцин-антигенів генно-інженерного походження. Одночасно ведеться пошук нових засобів лікування та профілактики захворювань тварин. Останнім часом у тваринництві набув поширення новий напрям – ембріобіотехнологія, тобто регулювання відтворювальної функції тварин. Ця технологія передбачає трансплантацію ембріонів, їх збереження, штучне запліднення яйцеклітин, міжвидові пересадки ембріонів й отримання так званих химерних організмів, а також клонування тварин.

Біотехнологія та рослинництво. Основна мета застосування біотехнологічних методів у рослинництві – це підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, їх поживної та кормової цінності. Біотехнології в цій галузі АПК розвиваються за такими основними напрямами:

– виведення нових сортів культурних рослин за допомогою методів селекції на основі гібридизації, а також спонтанних та індукованих мутацій, поліплоїдії, генної та клітинної інженерії;

– виведення стійких до негативних екологічних факторів сортів рослин;

– розробка біологічних засобів захисту сільськогосподарської продукції (біоінсектицидів, біогербицидів, біофунгіцидів);

– одержання сортів рослин з підвищеним рівнем фіксації нітрогену;

– виведення клітинних рослинних культур – високоефективних продуцентів біологічно активних речовин (алкалоїдів, терпенів, різних пігментів, олій, ароматичних речовин);

– розробка методів біодеградації пестицидів;

– виготовлення біологічних добрив, стимуляторів і регуляторів росту

рослин

3. Рекультивація земель. Види.

Рекультивація земель - це комплекс інженерних, гірничотехнічних, меліоративних, біологічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених промисловістю територій та повернення їх до стану, придатного для різних видів після промислового використання.

Як активна форма охорони природи, рекультивація включає в себе:

- охорону і відтворення природних ресурсів, насамперед ґрунтових;

- створення нових природно-техногенних ландшафтів, які естетично цінні, оздоровлюють довкілля і мають продуктивні біогеоценози.

Головна мета рекультивації - повернення порушених земель у господарське користування, попередження негативних наслідків змін природно-територіальних комплексів, створення на місці порушень продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього середовища.

У залежності від цільового використання найбільш поширеними є такі напрями рекультивації техногенних ландшафтів:

- сільськогосподарський - створення на порушених землях орних площ, пасовищ, садів, ягідників, лук;

- лісогосподарський - створення лісокультур цільового призначення;

- водногосподарський - створення різного роду штучних водойм;

- рекреаційний - створення зелених відпочинкових зон поблизу великих населених пунктів;

- санітарно-гігієнічний - озеленення й консервування гірничих відвалів та промислових площ;

- будівничий - приведення порушених земель у стан, придатний для промислового і житлового будівництва.

При виборі напряму рекультивації слід ураховувати те, що землі, які рекультивуються і ті, що знаходяться поряд, після закінчення робіт повинні представляти собою оптимально сформовану і економічно й екологічно збалансовану ландшафтну територію.