Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 24. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

ти її наданням послуг лише одному суб’єкту господарювання. З іншого боку, суб’єкт господарювання в умовах конкуренції повинен мати можливість одночасно користуватися послугами не одного, а кількох комерційних агентів.

З урахуванням цього ГК України встановлює, що суб’єкт господарювання, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам, але з повідомленням про це агента. У свою чергу, комерційний агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент (відсутність конфлікту інтересів).

Викладене не поширюється на монопольні агентські відносини, за яких комерційний агент, що представляє суб’єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб’єктів у межах, передбачених агентським договором (ч. 2 ст. 299 ГК України). За загальним правилом, встановленим ст. 300 ГК України, комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб’єктом,якоговінпредставляє.Якщоагентськимдоговоромнепередбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

Запосередницькіоперації,щоздійсненікомерційнимагентомвінтересахсуб’єкта,якоговінпредставляє,вінодержуєагентськувинагороду у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Якщо це передбачено договором, комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов’язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє.

Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

24.4. Немонопольні та монопольні агентські відносини

Ст. 299 ГК України зазначає, що суб’єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійсню-

361

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

вати комерційне посередництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представляє комерційний агент, не

єсуперечливимиупитаннях,длявирішенняякихзапрошенийцейагент.

Уразі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб’єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб’єктів у межах, передбачених агентським договором.

Таким чином, вказана стаття передбачає два варіанти побудови відносин агента та суб’єкта, якого він представляє – монопольну і немонопольну.

Оскільки агент діє на професійній основі, сам є підприємцем, а агентська діяльність є його підприємницькою діяльністю, його головна мета – одержання прибутку. З одного боку, виступаючив ролі представника, агент повинен піклуватися про інтереси осіб, яких він представляє. З іншого боку, він зацікавлений в одержанні більшої винагороди за свої послуги. Наприклад, при виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує (ст. 116 Кодексу торгового мореплавання України). Якщо він діє на постійній основі для одного чи багатьох підприємців, то ступінь його економічної залежності досить висока, тому одночасне представництво декількох суб’єктів господарської діяльності може привести до конфлікту інтересів. Саме тому сторонам надаєтьсяправосамостійновизначитиваріантпобудовисвоїхвідносин.

24.5. Передача прав комерційного агента

Ст. 300 ГК України зазначає, що комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб’єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.Довиконаннягосподарськихдоговорівзастосовуютьсявідповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

362

Тема 24. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше невстановленодоговоромабозаконом,невипливаєізсутізобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Обов’язок агента виконувати доручення особисто базується на формулі римського права: представник не може делегувати свої повноваження. Таким чином, агент, як правило, не може уповноважуватиіншуособувиконатите,щовінсамзобов’язанийзробити.Ст.1005ЦК України, що може бути застосована відповідно до ч. 5 ст. 305 ГК України вказує, що повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був змушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. Вказана стаття передбачає обов’язок агента особисто виконати дії, на які він уповноважений суб’єктом, якого він представляє. Разом з тим це не виключає, що агентським договором може бути прямо передбачена можливість передачі агентом своїх прав іншій особі (ч. 2 ст. 300 ГК України).

24.6. Розрахунки в агентських відносинах

Відповідно до ст. 301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов’язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє.

Суб’єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду,наякумаєправокомерційнийагент,відповіднодорозмірівістроків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

363

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

24.7.Нерозголошення конфіденційної інформації комерційним агентом. Відповідальність за порушення

агентського договору

Згідно з ч. 1 ст. 302 ГК України комерційний агент не має права передавати конфіденційну інформацію, одержану від суб’єкта, якого він представляє, без згоди цього суб’єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб’єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб’єкта, так і після припинення агентських відносин з ним.

Ч. 2 ст. 302 ГК України встановлює, що сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації суб’єкта, якого представляє комерційний агент (договір про нерозголошення).

Комерційний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.

Відповідальність сторін агентського договору встановлена ст. 303 ГК України. Так, комерційний агент несе відповідальність у повному обсязізашкоду,заподіянусуб’єкту,якоговінпредставляє,внаслідокневиконання або неналежного виконання своїх обов’язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

У разі порушення агентського договору суб’єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

24.8. Припинення агентського договору

Підстави припинення агентського договору встановлені ст. 304 ГК України, відповідно до якої агентський договір припиняється:

а) за угодою сторін; б)уразі:відкликанняповноваженькомерційногоагентасуб’єктом,

якоговінпредставляє,абовідмовикомерційногоагентавідподальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії;

в) вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті;

г) виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб’єкта, якого він представляє.

364

Тема 24. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

Уразі відкликання повноважень комерційного агента суб’єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припи-

нення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

Уразі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені.

Питання для самостійного вивчення

1.Ризики комерційного агента під час виконання агентського до-

говору.

2.Особливості немонопольних відносин у комерційному посеред-

ництві.

3.Вимоги щодо державної реєстрації комерційного агента.

4.Особливості оподаткування прибутку комерційного агента.

5.Законодавче обмеження та заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Тести для поточного контролю

24.1. Комерційне посередництво:

– завжди є підприємницькою діяльністю;

– може здійснюватись суб’єктом господарювання (не обов’язково суб’єктом підприємництва);

–цепредставництво,якепоширюєтьсянабудь-якіправовідносини за умови оформлення довіреності.

24.2. Підприємці, які діють у чужих інтересах, але від власного імені:

– визнаються комерційними агентами;

– не визнаються комерційними агентами;

– це не має значення для комерційного посередництва.

24.3. Якщо учасник угоди надав послуги іншій особі і не є при цьому власником товару, а лише одержує винагороду за свою діяльність, то такі послуги:

– можна віднести до посередницьких послуг;

– не можна віднести до посередницьких послуг.

24.4. Не підлягає ліцензуванню комерційне посередництво у вигляді:

– посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

365

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

–посередницької діяльності митного брокера;

–посередницької діяльності митного перевізника;

–посередництва у поставках металу та металоконструкцій.

24.5.Агентськимдоговоромєдоговір,заякимкомерційнийагент зобов’язується надати послуги суб’єкту, якого представляє агент, щодо:

– укладення угод чи сприяти їх укладенню;

– укладення угод;

– сприяння укладенню угод.

24.6.Уразіякщотериторіюдіїагентавагентськомудоговоріне визначено, вважається, що:

– агент діє в межах території України;

–агентдієвмежахтериторіїнаселеногопункту,дезареєстрований суб’єкт, якого представляє агент;

– територіальні межі для дії агента не встановлені.

24.7.Наступнесхваленняугодисуб’єктом,якогопредставляєкомерційний агент, робить угоду дійсною:

–з дня її укладення;

–з дня її схвалення;

–здня,коликомерційнийагентповідомивсуб’єкта,якоговінпредставляє, про цю угоду.

24.8.У разі монопольних агентських відносини суб’єкт господарювання, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам:

–так, у будь-якому випадку;

–так, але з повідомленням про це агента;

–ні, не може.

366

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

25.1.Перевезення вантажів як вид господарської діяльності.

25.2.Договір перевезення вантажу.

25.3.Прийняття вантажу до перевезення та отримання вантажу в пункті призначення. Зміни умов перевезення.

25.4.Відповідальність за порушення умов договору перевезення.

25.5.Порядок вирішення спорів щодо перевезень.

25.6.Договір транспортного експедирування.

25.1. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського Кодексу перевезення вантажів – це вид господарської діяльності, яка пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного вжиткузалізницею,автомобільнимшляхам,воднимтаповітрянимшляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами перевезення є перевізник, вантажовідправник та вантажоотримувач.

Господарський кодекс дає перелік тих видів транспорту, які здійснюють перевезення вантажів, а саме: вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт та інші види транспорту.

Загальні положення про перевезення вантажів містяться у гл. 32 Господарського кодексу України. Ч. 6 ст. 306 ГК вказує, що відносини, які пов’язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України (гл. 64 ЦК) та іншими нормативно-правовими актами, а саме: Повітряним кодексом України від 04.05.1993 р., Кодексом торговельногомореплавстваУкраїнивід23.05.1995р.,ЗакономУкраїни «Про транспорт» від 10.11.1994 р., Законом України «Про залізничний транспорт» від 4.07.1996 р., законом України «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001 р., Законом України «Про трубопровідний транспорт України» від 15.05.1996 р., Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 6.04.1998 р. № 457, Правилами повітряного перевезення вантажів, затверджених наказом МіністерстватранспортуУкраїнивід14.10.2003р.№793,Правиламиперевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

367

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

Крім цього існує безліч відомчих актів: тарифів, технічних умов завантаження та кріплення вантажів тощо.

25.2. Договір перевезення вантажу

Згіднозч.1.ст.307ГКУкраїнизадоговоромперевезенняоднасторона(перевізник)зобов’язуєтьсядоставитиввіренийїйіншоюстороною (вантажовідправником) вантаж в пункт призначення у встановлений законодавством або договором строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу, як правило, є реальним. Для його укладання недостатньо згоди сторін, а необхідна передача вказаного в договорі вантажу перевізнику та прийняття ним вантажу до перевезення. Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом належить до консенсуальних договорів, оскільки він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору до прийняття вантажу перевізником.

Предметом цього договору є вантаж. Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вантажем вва-

жаються всі предмети з моменту прийняття їх для перевезень до здачіодержувачувантажу.Згіднозп.6СтатутузалізницьУкраїнивантажем вважаються матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Вантажі можна класифікувати за різними підставами:

За видами продукції вантажі поділяються на: продукцію сільського господарства;продукціюлісової,деревообробноїіцелюлозно-паперової промисловості; руди металічні; продукцію паливно-енергетичної промисловості; мінеральну сировину, мінерально-будівельні матеріали та вироби; продукцію металургійної промисловості; продукцію хімічної промисловості; продукцію харчової, м’ясо-молочної та рибної промисловості; промислові товари народного споживання; продукцію машинобудування, приладобудування і металообробної промисловості; інші

вантажі.

За фізичним станом вантажі поділяються на тверді, рідкі та газопо-

дібні.

За наявністю тари – на ті, для яких тара потрібна, і ті, для яких

тара не потрібна.

За способом завантаження і розвантаження вантажі бувають:

штучними, сипучими, наволочними та наливними.

368

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

Договір перевезення вантажу – двосторонній та оплатний.

Сторонами в цьому договорі є перевізник та вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, але у нього виникають за цим договором певні права та обов’язки. Перевізником за договором перевезення можуть бути суб’єкти господарської діяльності – юридичні особи, установчі документи яких дозволяють займатися відповідним видом діяльності, і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності. Вантажовідправниками, вантажоодержувачами вантажу можуть бути юридичні та фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Перевізник зобов’язується вчасно доставити, а також видати одержувачу ввірений йому відправником вантаж. Згідно зі ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами, статутами, іншими нормативно-правовими актами. У ст. 307 ГК строк, у разі відсутності відповідних вказівок у законодавстві, є істотною умовою договору перевезеннявантажу,щовиключаєможливістьукладеннябезстроковогодого-

вору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК договір перевезення вантажу укладається в письмовійформі.Цепідтверджуєтьсяскладаннямперевізногодокумента: при перевезенні вантажів автомобільним транспортом – товарнотранспортною накладною, при річкових перевезеннях – накладною та квитанцією, при морських перевезеннях – коносаментом, при перевезенні вантажів залізницею – накладною.

Транспортна накладна складається на ім’я вантажоодержувача, підписується вантажовідправником та супроводжує вантаж на всьому шляху слідування і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом з вантажем.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі види довгострокових договорів:

–довгострокові – на залізничному і морському транспорті;

–навігаційний – на річковому транспорті (внутрішньому флоті);

–спеціальний – на повітряному транспорті;

–річний – на автомобільному транспорті.

Ці договори укладаються при наявності між перевізником і клієнтом стабільних господарських зв’язків, через необхідність систематичних перевезень вантажів. На основі цих договорів не здійснюється перевезення вантажів, а їх мета – досягнення угоди на майбутні перевезення.

369

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

25.3.Прийняття вантажу до перевезення та отримання вантажу в пункті призначення.

Зміни умов перевезення

Вантаж для перевезення приймається перевізником залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального та незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає в момент прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності і збереження його в процесі перевезення та має право застрахувати вантаж. Правила прийняття вантажудоперевезеннядеталізованівтранспортнихкодексах,статутах.

Так,згіднозКодексомторговельногомореплавства(ст.142)вантажі, для яких необхідна тара і упакування для попередження втрати, пошкоджень, повинні пред’являтись для перевезення в цілій тарі або упакуванні, що б забезпечило збереження вантажу в процесі перевезення. На кожному вантажному місці повинна бути нанесена повне та чітке маркування, передбачене правилами морського перевезення вантажів. Вантажовідправник повинен своєчасно передати всі документи, які стосуютьсявантажу,іякінеобхіднізгіднозпортовими,митними,санітарними та іншими адміністративними правилами. Після прийняття вантажу для перевезення перевізник, капітан чи агент перевізника зобов’язані видати вантажовідправнику коносамент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, який в цьому коносаменті вказаний.

У випадках, якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачені спеціальні документи, які підтверджують якість та інші властивості вантажу, який перевозиться, вантажовідправник зобов’язаний передати такі документи перевізнику разом з вантажем.Так,наприклад,згіднозіСтатутомзалізниціУкраїнивантажовідправник зобов’язаний на вимогу залізниці пред’явити стандарт або технічні умови, або сертифікат на продукцію, якщо вона підлягає сертифікації, а також на її тару.

Згідно зі ст. 310 ГК України перевізник зобов’язаний повідомити вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Вантажоодержувач зобов’язаний прийняти вантаж, який прибув. Він має право відмовитись від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Згідно з Кодексом торговельного мореплавства, а саме ст. 162 вантаж видається в порту призначення:

а) за іменним коносаментом – одержувачу, який вказаний в коносаменті, або особі, якій коносамент був переданий за іменним переда-

370