Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 22. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

Тема 22. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

22.1.Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин.

22.2.Види господарської діяльності та їх класифікація.

22.3.Державна система класифікації та кодування техніко-економічної

ісоціальноїінформації,класифікаціявидівекономічноїдіяльності (КВЕД).

22.4.Галузі народного господарювання та їх класифікація.

22.5.Галузі сфери матеріального та нематеріального виробництва. Продукція виробничо-технічного призначення та вироби народного споживання.

22.1. Загальні умови, що визначають особливості регулювання

господарських відносин

Ст. 258 ГК України зазначає, що особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостейсуб’єктів,міжякимивиникаютьгосподарськівідносини.Правоверегулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного поділу праці, що склався, та об’єктивно існуючих галузей народного господарства. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних відносин визначаються розділом VII ГК.

Ст. 258 ГК України вказує загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин: а) сфера суспільного виробництва, у якій ці відносини складаються; б) особливості галузі господарювання; в) вид господарської діяльності; г) економічна форма результату господарської діяльності; в) вид ринку – економічного простору, на якому складаються господарські відносини; г) особливості суб’єктів, які є учасниками господарських відносин.

Ст. 258 ГК України вказує, що сформований суспільний поділ праці та об’єктивно існуючі галузі народного господарства враховуються при правовому регулюванні господарських відносин.

331

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

22.2.Види господарської діяльності та їх класифікація

Ст. 259 ГК України зазначає, що вид господарської діяльності має місце у разі об’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певноїпродукціїабонаданняпослуг.Окремийвиддіяльностіможескладатисязєдиногопростогопроцесуабоохоплюватирядпроцесів,кожнийз яких входить до відповідної категорії класифікації. У правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління народним господарством мають враховуватися особливості здійснення суб’єктамигосподарюванняокремихвидівцієїдіяльності.Длявіднесення суб’єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

З метою забезпечення системи державного управління народним господарством обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потребиучасниківгосподарськихвідносинвоб’єктивнихданихпростан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв’язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку націо­ нальної статистики України і державної системи класифікації технікоекономічної та соціальної інформації.

Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб’єктів.

Сучаснийрівеньсуспільногоподілупраціхарактеризуєтьсянадзвичайно складною розгалуженою системою суспільного виробництва, що включає велику кількість видів господарської (економічної) діяльності. Зважаючи на це визначення видів господарської діяльності набуває суттєвого значення в багатьох аспектах: законодавчому, організаційногосподарському, управлінському, міжнародному тощо. Зокрема чітке визначення видів господарської діяльності є необхідною передумовою уніфікації господарського, податкового тощо законодавства, усунення двозначності в законах, якими встановлюється режим певних видів господарської діяльності. Класифікація видів останньої стає необхідною для сучасного інформаційного забезпечення управління народним господарством, для гармонізації національної правової системи з міжнародними вимогами до здійснення економічної діяльності. Нарешті­ ,

332

Тема 22. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

нормативневизначеннявидівгосподарськоїдіяльностістаєнеобхідним для розробки суб’єктами господарювання своїх статутів (положень) та використання ними відповідної інформації про характер діяльності та інші показники різних господарюючих суб’єктів з метою планування та здійснення власної господарської діяльності. Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати облік результатів своєї роботи, складати відповідну фінансову звітність та надавати статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності. Виконання цього обов’язку також неможливе без нормативного визначення її видів.

Згідно з ч. 1 вказаної статті вид господарської діяльності має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (засоби виробництва і робоча сила) для здійснення процесу виробництва продукції виробничого або невиробничого призначення чи надання послуг. Отже, вид діяльності – це процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг, що характеризується використанням відповідної комбінації ресурсів, специфікою виробничого процесу та випуском певного виду продукції чи надання певного виду послуг. При цьому окремий вид господарської діяльності може складатися як з єдиного простогопроцесу,наприкладзварюваннятощо,такіохоплюватикількапроцесів, що входять до єдиного комплексного виробничого процесу (як, наприклад, виробництво автомобілів, що охоплює лиття, ковальські роботи,зварювання,складання,фарбуваннятощо).Якщовиробництвоокремих елементів (двигунів, коробок передач, меблів, приладів) є складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності. Таким чином, орієнтуючим показником виду діяльності є продукт відособленого виробничого процесу, яким завершується цей процес.

Ч. 2 вказаної статті зобов’язує всі органи влади, які мають відношення до правового регулювання господарської діяльності та державногоуправліннянароднимгосподарством(якцентральніймісцевіоргани державної влади, так і органи місцевого самоврядування), враховувати особливості здійснення суб’єктами господарювання окремих видів цієї діяльності. Зокрема такі особливості можуть визначатися законами, що, відповідно до ч. 2 ст. 379 ГК, передбачають види зовнішньоекономічноїдіяльності,якіздійснюютьсянатериторіїУкраїни,атакожперелік товарівіпослуг,забороненихдляекспортутаімпорту.Згіднозч.4ст.12 ГК законом може бути встановлений перелік видів діяльності, в яких заборонено підприємництво. Залежно від цих та інших особливостей видів господарської діяльності визначаються умови, обсяги, сфери та порядокзастосуваннятихчиіншихзасобівїїдержавногорегулювання(ч.3

333

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

ст. 12 ГК), наприклад ліцензування, патентування окремих видів господарської діяльності, квотування певних товарів і послуг (ст. 14 ГК) тощо.

Здійснення тих чи інших видів господарської діяльності суб’єктом господарювання зумовлює віднесення його до відповідної категорії державногообліку.Разомзтимбільшістьгосподарюючихсуб’єктівздійснюють не один, а одразу декілька видів господарської діяльності, стають багатопрофільними, переслідуючи мету гнучкості функціонування в умовах ринку. Зважаючи на це статтею встановлено правило, згідно з яким для віднесення певного суб’єкта господарювання до відповідної категорії обліку передбачено визначення основних, другорядних та до-

поміжних видів господарської діяльності.

Основний вид діяльності може визначатися за кількома критеріями (за питомою вагою в загальному обсязі виробництва продукції, робіт, послуг, за кількістю зайнятих працівників, за питомою вагою в отриманому загальному прибутку), виходячи з максимального відсотковогозначеннящодовсіхвидівгосподарськоїдіяльності,здійснюваноїпев-

ним суб’єктом господарювання.

Другорядним видом господарської діяльності визнається будь-

яка інша діяльність суб’єкта господарювання, частка якої згідно з обраним критерієм є меншою від частки основного виду діяльності. Кожний суб’єкт господарювання може мати кілька другорядних видів ді-

яльності.

Допоміжний вид діяльності – це діяльність, спрямована виключно на сприяння здійсненню насамперед основного, а також другорядних видів діяльності. Зокрема діяльність, яку здійснюють несамостійні структурні підрозділи суб’єкта господарювання (внутрішні перевезення, внутрішній зв’язок тощо), враховується у складі основного виду діяльності цього суб’єкта.

Враховуючи необхідність гармонізації нормативного регулювання національної економіки з відповідними міжнародно-правовими вимогами, запровадження в Україні міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, ч. 4 вказаної статті зобов’язує Кабінет Міністрів України затверджувати заходи щодо розвитку вітчизняної статистики і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Вказана діяльність має здійснюватися відповідно до Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 259 ГК, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) єскладовою частиною державної системикласифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Таким чином, на

334

Тема 22. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

рівні закону закріплюється факт існування вказаної державної системи та КВЕД як її складової, що зобов’язує центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації затверджувати названу класифікацію у формі державного стандарту, а всі державні органи враховувати цей факт у своїй діяльності.

На цей час в Україні діє Державний класифікатор України ДК 00996 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. і введений в дію з 1 липня 1997 р.

Впровадження КВЕД забезпечує: проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні; реєстрацію та облік суб’єктів господарюваннязавидамигосподарськоїдіяльностівєдиномудержавномуреєстрі підприємств і організацій; застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському союзі; можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

КВЕД гармонізовано з Класифікацією видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського союзу (NАСЕ) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних з даними названої Комісії без перехідних ключів. У структурі КВЕД передбачено також можливість порівняння національних статистичних даних з даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ISIС) Організації Об’єднаних Націй. Ведення КВЕД здійснює Науково-дослідний інститут статистики. Підставою для змін у Державному класифікаторі є відповідні зміни у NАСЕ та у структурі економіки України.

Остання частина вказаної статті встановлює, що об’єктами класифікації в КВЕД є всі види господарської (економічної) діяльності суб’єктів господарювання, як юридичних осіб, так і громадян (фізичних осіб).

22.3. Державна система класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної тасоціальноїінформації.КласифікаціюрозробленовідповіднодопостановиКабінетуМіністрівУкраїни№326від04.05.1993р.«ПроКонцепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

335

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики. Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Впровадження КВЕД забезпечує:

–проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків);

–реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;

–застосуванняєдиноїстатистичноїтермінології та визначеньщодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському союзі;

–можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб). Економічна ді- яльність–цепроцеспоєднаннядій,якіпризводятьдоотриманнявідпо- відного набору продукції чи послуг. Вид діяльності має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу,наприклад ткацтва,а може охоплювати й цілийряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Наприклад, виробництво автомобілів вважається окремим видом діяльності незважаючи на те, що це комплексний виробничий процес, який охоплює лиття, ковальські роботи, зварювання, складання, фарбування тощо. Якщо виробництво окремих елементів (двигунів, коробок передач, меблів, приладів) є складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності.

Галузь – це сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Для опису економіки Класифікацію видів економічної діяльності побудовано так, що виділені об’єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства.

За структурою Класифікація складається з двох блоків: ідентифікації та назви. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації і систему кодування із застосуванням літерно-цифрового коду.

336

Тема 22. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

При розробленні КВЕД за основу було взято міжнародну стандартну галузеву класифікацію всіх видів економічної діяльності в Європейському союзі.

Гармонізація національних класифікаторів України з міжнародними класифікаторами полягає в тому, що для створення класифікацій видів економічної діяльності було повністю прийнято методологію NACE без будь-яких змін у її структурі. Тому класифікація видів економічної діяльності України не потребує перехідних ключів для отримання інформації на рівні секцій, підсекцій, розділів і класів NACE від національних статистичних органів для міжнародних організацій. За нової класифікації видів економічної діяльності підприємства та організації всіх видів діяльності поділяються на видобувні, обробні та такі, що надають послуги.

22.4. Галузі народного господарювання та їх класифікація

Ст. 260 ГК України зазначає,що сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності, становить галузь. Загальна класифікація галузей народного господарства є складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління господарською діяльністю. Вимоги до класифікаціїгалузейнародногогосподарствавстановлюютьсязаконом.

Наосновісуспільногоподілупраціоб’єктивноскладаєтьсягалузева диференціація національної економіки, концентрація суб’єктів господарювання, що беруть участь у здійсненні однорідної економічної діяльності, у відповідні галузі народного господарства. Згідно з ч. 1 ст. 260 ГК галузь – це сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності.

Галузева класифікація є частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується в інформаційних автоматизованих системах управління, податкових органах для розрахунку податків, органах державної реєстрації суб’єктів господарювання, інших органах виконавчої влади, підприємствах і організаціях.

Належність до тієї чи іншої галузі є класифікаційною ознакою суб’єкта господарювання, що відображається в його ідентифікаційному коді, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання. Класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) по-

337

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

будовано так, що виділені об’єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства. Належність суб’єкта господарювання до певної галузі визначається основним видом його діяльності. З введенням у дію КВЕД було припинено чинність Загальної класифікації галузей народного господарства (ЗКГНГ), затвердженої наказом Мінстату України від 24 січня 1994 р. № 21.

Класифікаційні ознаки суб’єктів господарювання є елементом правопорядку у сфері господарювання, від якого залежить режим їх функціонування, обсяг і зміст їх прав та обов’язків. Адже, за правилом ч. 7 ст.58ГК,напечаткахіштампахсуб’єктагосподарюванняповинензазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб’єкта включено до державного реєстру суб’єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця; наявність печатки з ідентифікаційним кодом у підприємства передбачена також ч. 4 ст. 62 ГК.

Відтак, існує необхідність чіткого правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку з класифікацією галузей народного господарства, що впливає на ідентифікацію господарюючих суб’єктів, породжуючивідповідні правовінаслідки.Так,згіднозч.2ст.52ГК,некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у тих галузях (видах діяльності), в яких відповідно до ст. 12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Згідно з ч. 5 ст. 116 ГК законом можуть бутивизначенігалузігосподарювання,вякихвстановлюєтьсязагальний розмір участі іноземного інвестора, виходячи з вимог національної безпеки, тощо.

Зважаючи на це, ч. 3 вказаної статті передбачено, що вимоги до класифікації галузей народного господарства встановлюються законом. До цього часу такого закону ще не прийнято. Його прийняття дозволило б упорядкувати відносини, пов’язані з визначенням класифікаційних ознак суб’єктів господарювання при їх державній реєстрації та з їх ідентифікацією за видами діяльності; відносини суб’єктів господарювання з органамивлади,пов’язанізнаданнямстатистичноїінформаціївідповідно до ч. 8 ст. 19 ГК, податкові та інші відносини.

22.5. Галузі сфери матеріального та нематеріального виробництва. Продукція виробничо-технічного призначення та вироби народного споживання

Ст. 261 ГК України передбачає, що до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що ство-

338

Тема 22. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

рюють,відновлюютьабознаходятьматеріальніблага(продукцію,енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу).

Традиційно галузі народного господарства поділяються на дві великі сфери – сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу. Саме так вони були поділені у чинній раніше класифікації. Вказана стаття, відтворюючи вказаний загальний поділ, присвячена, головним чином, конкретизації визначення галузей сфери матеріального виробниц­ тва.

Матеріальне виробництво пов’язується з видами економічної діяльності зі створення, відновлення або знаходження матеріальних благ, а також з діяльністю, пов’язаною з продовженням виробництва у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакуванняпродукціїчиіншихвидівдіяльності,якіпродовжуютьпроцесстворення продукції в ході її реалізації.

До галузей сфери матеріального виробництва за Загальним класифікатором галузей народного господарства було віднесено: промисловість; сільське господарство; лісове господарство; рибне господарство; транспорт і зв’язок; будівництво; торгівлю і громадське харчування; матеріально-технічне постачання і збут; заготівлю; інформаційнообчислювальне обслуговування; операції з нерухомим майном; загальну комерційну діяльність із забезпечення функціонування ринку; геологію і розвідку надр, геодезичну і гідрометеорологічну служби; виробничівидипобутовогообслуговуваннянаселення;іншівидидіяльностісфери матеріального виробництва.

Усі не названі в ч. 1 вказаної статті сукупності виробничих одиниць, які беруть участь у здійсненні інших видів діяльності, становлять галузі невиробничої сфери. До них, зокрема, належать невиробничі види побутового обслуговування населення, житлово-комунальне господарство,охороназдоров’я,фізичнакультураісоціальнезабезпечення,освіта,культуратамистецтво,наукаінауковеобслуговування,фінанси,кредит, страхування і пенсійне забезпечення, управління тощо.

Разом зтим слід зазначити,що види економічної діяльності у КВЕД розподіленозатакимигалузямисфериматеріальноговиробництваіневиробничої сфери: сільське господарство, мисливство та лісове господарство; рибне господарство; добувна промисловість; обробна промисловість; виробництво електроенергії, газу та води; будівництво; оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту;готелііресторани;транспорт;фінансовадіяльність;операціїзне-

339

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

рухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; державне управління; освіта; охорона здоров’я та соціальна допомога; колективні, громадські та особисті послуги; послуги домашньої прислуги; екстериторіальна діяльність. У зв’язку з цим у КВЕД вміщено додатково таблиці відповідності кодів двох класифікаторів – ЗКГНГ та КВЕД.

Водночас склад галузей економіки, на який орієнтується Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), відповідає класифікації ЗКГНГ, що втратив чинність. У зв’язку з цим це питання також маєбутиврегульованозгіднозч.3ст. 260ГК.Врахуванняособливостей галузей сфери матеріального виробництва є, відповідно до ч. 1 ст. 258 ГК, однією із загальних умов, що визначають особливості правового регулювання господарських відносин.

Однією із загальних умов, що згідно із статтею 258 ГК визначають особливості регулювання господарських відносин, є економічна форма результату господарської діяльності. Результатом економічної діяльності у галузях матеріального виробництва може бути продукт, призначений для використання як засіб виробництва у сфері виробництва або для використання у сфері особистого (невиробничого) споживання. Ч. 1 вказаної статті встановлено, що продукти першого роду називаються продукцією виробничо-технічного призначення (продукція ВТП), а другого – виробами народного споживання (ВНС). Ч. 2 вказаної статті передбачає випадки, коли за своїми властивостями продукт виробництва можебутивикористанийіякзасібвиробництва,іякпродуктособистого споживання(наприклад, цукор використовується як сировина та як продукт харчування). У таких випадках економічна форма продукту (продукція ВТП чи ВНС) визначається залежно від того цільового призначення, для якого вироблено цей продукт (спрямування у сферу виробництва для використання його як засобу виробництва чи у сферу невиробничих потреб). Згідно з ч. 3 цієї статті регулювання обігу продукції ВТП та ВНС у сфері господарювання здійснюється ГК та іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до нього. Це означає, що ГК є основним законом, який встановлює порядок обігу такої продукції у сфері господарювання, і всі інші нормативно-правові акти повинні в цій частині відповідати йому. Вказаними вище особливостями економічної форми продукту зумовлюють відмінності у правовому регулюванні обігу продукції ВТП і ВНС. Зокрема ч. 2 ст. 264 ГК встановлює, що законодавствомможутьбутипередбаченіособливостіпоставкиокремихвидів продукціїВТПабоВНС,атакожособливийпорядокздійсненняпоставки продукції для державних потреб.

Обіг майна, що опосередковує невиробниче споживання, регулюється Цивільним кодексом України. Разом з тим відповідні положення ЦКможутьзастосовуватисядлярегулюваннявідносин,пов’язанихзобі-

340