Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 18. Розрахунки між суб’єктами господарювання

ління і головного бухгалтера банку; в) перелік та докладний опис видів операцій, які планує здійснювати банк, з обґрунтуванням їх економічної доцільності (економічного ефекту); г) розрахунок прибутковості всієїдіяльностібанкутазакожнимвидомдіяльностіокремонакінецьпершихтрьохроківзапідписомголовиправлінняіголовногобухгалтера;д) економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку балансовогозвітутарозрахункузвітупрофінансовийрезультат(описджерелзалучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, формування фондів та резервів у розмірах, потрібних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормативів); відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку та потрібні для здійснення операцій; інформацію про керівників підрозділів. Ця інформація має бути засвідчена відповідним підрозділом банку, який займається кадровими питаннями; копію рішення Комісії Націо­ нального банку або Комісії при територіальному управлінні Національного банку про погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку; опис і дані про управлінську та організаційну структуру підрозділів банку, які здійснюватимуть операції, їх підпорядкованість,порядокприйняттярішень;відповіднівнутрішніположення банку, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому письмовий дозвіл Національного банку (у тому числі про облікову політику). Внутрішні положення про службу внутрішнього аудиту, кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет та підрозділ аналізу і управління ризиками. У разі внесення змін до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні письмового дозволу, змінені положення банк має подавати до територіального управління за його місцезнаходженням та до Генеральногодепартаментубанківськогонаглядуудвотижневийстрокздня внесення змін до них.

При отриманні від банку пакета документів та необхідної інформації територіальне управління розглядає їх та перевіряє наявність усіх документів. У разі відсутності хоча б одного з документів територіальне управління протягом трьох днів із часу отримання документів повинно повернутибанкупакетдокументівізсупровіднимлистомзобґрунтуванням причин його повернення. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повного пакета документів територіальне управління розглядає його щододотриманнябанкомусіхумов,перевіряєдостовірністьінформації, викладеної у поданих документах, та (у разі потреби) проводить співбесіду з працівниками банку, перелік яких зазначено в Положенні. За результатами розгляду пакета документів територіальне управління готує

291

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

висновок про дотримання банком вимог Положення, готовність банку до здійснення операцій, зазначених у плані (бізнес-плані), а також обґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі банку банківської ліцензії,письмовогодозволу,ліцензійнавиконанняокремихоперацій.Уразі позитивного рішення після розгляду пакета документів банку на отримання банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій, але не пізніше двотижневого строку з дня його отримання територіальне управління разом із своїм висновком та клопотанням банку надсилає пакет документів поштою Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

Уразі негативного рішення територіальне управління надсилає банку письмову відмову із зазначенням причин та повертає пакет документів. Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку розглядає отримані документи банку та висновок територіального управління щодо їх відповідності вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку. У разі потреби подані документи розглядаються іншими структурними підрозділами Національного банку, які в межах своєї компетенції подають Генеральномудепартаментубанківськогонаглядусвоївисновкитапропозиції про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій.

Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку готує висновок про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій і подає проект відповідного рішення на розгляд Комісії Національного банку. Рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій чи про відмову в їх наданні приймає Комісія Національного банку протягом одного місяця з дня отриманняповногопакетадокументів,зазначенихуПоложенні.ЯкщонамоментзверненнябанкудоНаціональногобанкузклопотаннямпровидачу письмового дозволу або розширення переліку операцій у ньому, або під часрозглядуНаціональнимбанкомнаданихбанкомвідповідних документів Національним банком розглядається питання про застосування до цього банку заходів впливу, то Національний банк може відкласти вирішення питання про видачу письмового дозволу або розширення переліку операцій у ньому до часу прийняття рішення щодо застосування/незастосування до банку заходів впливу.

Уразі прийняття рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій Генеральний департамент банківського нагляду надсилає територіальному управлінню за місцезнаходженням банку відповідним чином оформлені банківську ліцензію, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих опера-

292

Тема 18. Розрахунки між суб’єктами господарювання

цій із супровідним листом для видачі представникові банку. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих операцій видаються голові правління банку або уповноваженому представникові банку на підставі належним чином оформленого доручення та за наявності копій платіжних доручень, що підтверджують оплату за видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій і за бланк банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій.

Національний банк може відмовити банку у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установлено, що надано недостовірну або неповну інформацію, або якщо банк не виконав умов, зазначених в Положенні. Про відмову у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих операцій Національний банк України повідомляє банк у письмовій формі із зазначенням причин відмови протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій оформляються на спеціальному бланку, підписуються заступником Голови Національного банку, який за розподілом функціональних обов’язків здійснює загальне керівництво Генеральним департаментом банківського нагляду, і засвідчується відбитком гербової печатки. Вони набирають чинності з дня прийняття Комісією Національного банку відповідного рішення і не можуть передаватися третім особам.Оплатазавидачубанківськоїліцензії,письмовогодозволуталіцензій на виконання окремих операцій здійснюється у розмірі, установленому нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право надавати письмовий дозвіл своїм філіям на здійснення операцій у межах отриманих банківських ліцензій, письмових дозволів та згідно з вимогами цього Положення, за винятком операцій, для здійснення яких у філій немає технічних можливостей або які філії не мають права здійснювати відповідно до вимог чинних законо- давчихактівУкраїнитанормативно-правовихактівНаціональногобанку України. Таким чином, банк може надавати письмовий дозвіл своїй філії на здійснення операцій з іноземною валютою за умови, що банк сам в установленому законом порядку отримав право на здійснення валютних операцій. Слід відзначити, що, отримавши дозвіл, філії будуть здійснювати свою діяльність згідно з положенням про філію та в межах наданого дозволу.

Такий письмовий дозвіл має бути виписаний на підставі рішення ради та правління банку на бланку банку, підписаний головою правління банку або його заступником і засвідчений відбитком печатки банку.

293

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

У дозволі мають зазначатися реквізити банківської ліцензії та письмового дозволу, на підставі яких здійснює свою діяльність банк. Використання факсиміле при здійсненні підпису не дозволяється.

Якщо банк вважає за потрібне надати письмовий дозвіл філії на здійснення банківських операцій з іноземною валютою з обмеженням, то назва цієї операції в письмовому дозволі має відповідати повній назві банківської операції, а назва частини цієї банківської операції, на здійснення якої банк надає філії письмовий дозвіл, має зазначатися як доповнення або продовження назви банківської операції. Банк протягом трьох робочих днів з дня прийняття правлінням банку рішення про наданняфіліїписьмовогодозволуназдійсненнябанківськихопераційзіноземноювалютоюподаєтериторіальномууправліннюзамісцезнаходженням філії пакет документів для розгляду питання про погодження дозволу, який має містити три оригінали письмового дозволу, клопотання про погодження, копію письмового дозволу банку, копії документів на право власності на приміщення філії або договору оренди приміщення.

Територіальне управління за місцезнаходженням філії протягом 10 робочих днів з дня отримання пакета документів перевіряє можливості філії для здійснення нею таких операцій і погоджує письмовий дозвіл шляхом засвідчення оригіналу письмового дозволу підписом керівника територіального управління та відбитком печатки територіального управління.Оплатазапогодженнядозволуздійснюєтьсяурозмірі,установленому нормативно-правовими актами Національного банку.

Територіальне управління за місцезнаходженням філії протягом п’яти робочих днів надсилає до територіального управління за місцез- находженнямбанку–юридичноїособивисновокпропогодженняпись- мового дозволу філії на здійснення операцій з іноземною валютою.

Філія банку має право розпочати здійснення банківських операцій, зазначених у письмовому дозволі, з дати погодження письмового дозволунаїхздійснення,виданогобанком,зтериторіальнимуправлінням за місцезнаходженням філії. Внесення банком змін у письмовий дозвіл філії (розширення або обмеження) здійснюється шляхом відкликання попереднього та надання нового письмового дозволу і його погодження з територіальним управлінням за місцезнаходженням філії.

18.5. Наслідки порушення правових норм НБУ у сфері розрахунків іноземною валютою

Юридична відповідальність як складова частина правової системи в правовому регулюванні виконує дуже важливу функцію – охорони правопорядку. У широкому (філософському) розумінні поняття відпові-

294

Тема 18. Розрахунки між суб’єктами господарювання

дальності трактується як відношення особи до суспільства, держави, інших осіб з погляду виконання їх певних вимог, усвідомлення і правильного розуміння громадянином своїх обов’язків у відношенні до суспільства, держави та інших громадян. У вузькому (спеціально-юридичному) розумінніюридичнавідповідальністьінтерпретуєтьсяякреакціядержави на здійснене правопорушення. Юридична відповідальність у сфері валютного законодавства – це застосування до порушника передбачених санкцій, норм валютного законодавства, засобів державного впливу, що виражається у формі позбавлення організаційного чи майнового характеру.

Для аналізу юридичної відповідальності у сфері валютного законодавства розглянемо поняття валютного правопорушення.

Перш за все слід сказати, що валютне правопорушення – це акт поведінкисуб’єктавалютнихправовідносин,якийвиражаєтьсявздійсненні яких-небудь активних дій (продаж валюти фізичною особою, здійсненнявалютнихопераційуповноваженимбанкомбезотриманняписьмового дозволу) чи бездіяльності (нездійснення уповноваженим банком функцій агента валютного ринку).

Наступною ознакою є те, що валютне правопорушення – це тільки вольовий акт поведінки, тобто воно залежить від волі і свідомості учасників і здійснюється добровільно. На підтвердження цього твердження слід зауважити, що не є правопорушенням діяння, яке не контролюється свідомістю суб’єкта, чи здійснюється тоді, коли суб’єкт позбавлений права вибору іншої поведінки, крім протиправної. Наприклад, продаж валюти чи валютних цінностей фізичною особою є свідомою поведінкою,яказасвідчуєїїволевиявлення;водночаспродажвалютичивалютних цінностей, здійснений під певним тиском (загроза завдання шкоди, шантаж розголошення певних відомостей), не можна вважати правопорушенням, оскільки в цьому випадку відсутнє вільне волевиявлення.

Валютнеправопорушення–цезавждипротиправнедіяння,якепо- рушуєвимогивалютногозаконодавства.Наприклад,здійсненнябанком валютних операцій без ліцензії на право здійснення валютних операцій, яка видається Національним банком України, є валютним правопорушенням, оскільки операції з валютою та валютними цінностями здійснюються лише на підставі ліцензії НБУ.

Валютним правопорушенням визнається лише таке правопорушення, суб’єкт якого усвідомлює суспільну небезпечність такого діяння. Валютне правопорушення завжди соціально шкідливе. Як і будь-яке правопорушення, воно завдає шкоди особі, суспільству, державі.

Чинним законодавством за порушення валютного законодавства на території України передбачено декілька різновидів юридичної відповідальності, зокрема кримінальна та адміністративна. Однак, крім за-

295

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

значених засобів, можна згадати зазначені в законодавстві заходи фінансового впливу на правопорушників, а також застосування певного спеціального ряду санкцій. Посилання на ці види відповідальності містяться в Кримінальному кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декреті КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контро­ лю», Положенні НБУ «Про валютний контроль» та інших нормативноправових актах.

Питання для самостійного вивчення

1.Що таке ліміт каси?

2.ПорядокзастосуванняРРО(реєстраторарозрахунковихоперацій).

3.Особливості здійснення розрахунків за допомогою акредитиву.

4.Якіформидокументівдлябезготівковихрозрахунківбільшвигідні для платника?

5.Якіформидокументівдлябезготівковихрозрахунківбільшвигідні для отримувача коштів?

6.Судова практика щодо опротестованих векселів підприємців.

7.Відповідальність за порушення умов ліцензії НБУ на здійснення операцій в іноземній валюті.

Тести для поточного контролю

18.1. Вся готівка, що надходить до кас, має оприбутковуватися своєчасно, а саме:

– у день одержання готівкових коштів;

– на наступний день одержання готівкових коштів;

– не пізніше останнього робочого дня місяця, коли було одержання готівкових коштів.

18.2. Не встановлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки):

– банкам і підприємцям;

– банкам;

– підприємцям.

18.3. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси:

– у цей день обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки;

296

Тема 18. Розрахунки між суб’єктами господарювання

–може залишатись у підприємства до кінця поточного місяця;

–повинна накопичуватись у касі підприємства для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

18.4. Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержанувбанкудлявиплат,щоналежатьдофондуоплатипраці,а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом:

–трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку;

–п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку;

–трьох робочих днів з наступного дня після одержання готівки в

банку;

–п’ятнадцяти робочих днів з наступного дня після одержання готівки в банку.

18.5.Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання­ :

–не повинен перевищувати 3 робочих днів;

–може бути продовжено до завершення терміну відрядження;

–неповиненперевищувати10робочихдніввідднявидачіготівкових коштів під звіт;

–не повинен перевищувати 2 робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

18.6.Застосування РРО (реєстратор розрахункових операцій) або використання РК (розрахункова книжка) необхідне для проведення розрахунків:

–готівкових;

–безготівкових;

–готівкових та безготівкових.

18.7.Установлений ліміт каси визначається:

–самостійно підприємством;

–банком;

–підприємством за погодженням з банком.

297

Розділ Особливості правового

3регУлюванНя в окремих галуЗях господарюванНя

Тема 19. Господарські зобов’язання

19.1.Загальні положення про господарські зобов’язання.

19.2.Видизобов’язань:майново-господарські,організаційно-господарські, соціально-комунальні, публічні.

19.3.Підстави виникнення господарських зобов’язань.

19.4.Умови припинення господарських зобов’язань.

19.5.Загальніумовиукладеннядоговорів,щопороджуютьгосподарські зобов’язання.

19.6.Істотні умови господарського договору.

19.7.Види господарських договорів.

19.1. Загальні положення про господарські зобов’язання

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу господарським визнається зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником або учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, згідно з яким один суб’єкт (зобов’язальна сторона в тому числі і боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматись від певних дій,аіншийсуб’єкт(управненасторона,втомучислікредитор)маєправо вимагати від зобов’язальної сторони виконання її обов’язку.

Суб’єктами зобов’язань є певні суб’єкти господарювання: управне-

на сторона (кредитор) та зобов’язальна сторона (боржник). Кредитор – це особа, яка управнена вимагати від свого контраген-

та (боржника) вчинення певної дії (ряду дій) чи утриматись від її (їх) виконання.

298

Тема 19. Господарські зобов’язання

Боржник – це особа, яка зобов’язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) чи утриматися від її (їх) вчинення.

Змістом господарського зобов’язання є дії господарського чи управлінсько-господарського характеру, які повинні виконати або, навпаки, утриматися від їх виконання зобов’язальна сторона на вимогу управненої сторони.

Сторони за взаємною згодою можуть конкретизувати або розширити зміст господарських зобов’язань у процесі їх виконання, якщо законом не встановлено інше.

19.2. Види зобов’язань: майново-господарські, організаційно-господарські, соціально-комунальні, публічні

Згідно з Господарським Кодексом України господарські зобов’я­ зання можуть бути майново-господарські, організаційно-господарські­ ,

соціально-комунальні та публічні.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються такі зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, на підставі яких зобов’язальна сторона повинна вчинити певні господарські дії на користь іншої сторони чи утриматись від їх вчинення, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язальної сторони виконання її обов’язку.

Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути: суб’єкти господарювання (господарські організації, громадяни України, іноземці і особи без громадянства, які зареєстровані як підприємці відповідно до законодавства, а також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій); негосподарюючі суб’єкти–юридичніособи,атакожорганидержавноївлади,органиміс-

цевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією.

Організаційно-господарським зобов’язанням визнається таке господарське зобов’язання, яке виникає в процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень відповідно до якого зобов’язальнасторонаповинназдійснитивінтересахіншоїсторонипевну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язальної сторони виконання її обов’язку.

Ч. 2. ст. 176 ГК України окреслює коло суб’єктів організаційногосподарських зобов’язань, які виникають:

– між суб’єктами господарювання і власником, який є засновником певного суб’єкта або органом державної влади, органом місцево-

299

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

госамоврядування,наділенимгосподарськоюкомпетенцієющодоцього суб’єкта;

–між суб’єктами господарювання, які спільно організовують об’єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об’єднань та товариств;

–між суб’єктами господарювання, у випадках якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;

–в інших випадках, передбачених Господарським Кодексом, іншими законодавчими актами чи статутними документами суб’єкта господарювання.

Суб’єкти господарювання мають право спільно здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети без утворення єдиного суб’єктагосподарювання,наумовах,визначенихдоговоромпроспільну діяльність.Уразіякщоучасникидоговорупроспільнудіяльністьдоручають управління спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов’язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, яке підписано іншими учасниками.

Соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання. За

рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів та відповідно до чинного законодавства суб’єкти господарювання зобов’язані створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку. Такий припис може міститися в рішенні місцевої ради чи в законодавчому акті. Так, згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 19.03. 1991 р. для підприємств (об’єднань), організацій, установ, незалежно від форми власності і форми господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працюють від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти осіб – у кількості одного робочого місця.

Суб’єкти господарювання в добровільному порядку та на власний розсуд можуть брати на себе такі зобов’язання: про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження; будівництво та утримання соціально-культурних об’єктів, об’єктів комунального господарства та побутового обслуговування; надавати іншу господарську допомогу з метою вирішення місцевихпроблем.Такожсуб’єктигосподарюваннямаютьправобратиучасть уформуваннівідповіднихфондівмісцевихрад,якщоіншеневстановлено законом, а також брати участь у виконанні робіт з комплексного еко-

номічного та соціального розвитку території.

Публічним є зобов’язання, в якому одна сторона – підприємець – бере на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт

300