ep003 підручник

розробленіПлани

на

бутиможутьтермінрізний

комплексними, які об’єднують всі види діяльності підприємства або

діяльність кількох підприємств та унітарними – на один з видів

господарської діяльності.

Процес планування на підприємстві здійснюється планово-

тапідрозділівіншихспеціалістівзалученнямзвідділомекономічним

складається з таких етапів:

−

згіднозаходівплановихуточнення

з

фінансовими

можливостями бюджету.

Стратегічне

планування –

тамісіївизначенняпроцесце

головних цілей підприємства, оцінка його потенційних можливостей,

вибір стратегій за напрямками діяльності, визначення та залучення

ціліголовноїдосягненнядляресурсівнеобхідних

з

максимальним,

економічним, соціальним або іншим ефектом.

Стратегічні плани,

найчастіше, мають комплексний характер та охоплюють всі напрями

діяльності підприємства. Вони можуть складатися

довгостроковихз

планів за видами діяльності підприємства.

Стратегічне

планування

базується

на

економічному

прогнозуванні та реалізується за такою схемою (рис. 2.4).

Формулювання

зовнішньогоАналіз

таміцнихАналіз

цілейтамісії

сторінслабких

середовища

підприємства

підприємства

станГосподарський

позиціята

упідприємства

Реалізація

Вибір

варіантівАналіз

стратегій

зовнішньому

стратегії

стратегії

середовищі

тарезультатівОцінка

стратегіїкорегування

відповідального

виконавця;

велику ступінь деталізації.

Факт

таконтролюєтьсярезультатотриманийтазаходувиконання

облікується

на

виконання

заходу

у

встановлений

термін,

виділяється точно розрахований обсяг фінансового (матеріального)

та трудового ресурсу.

Окреме місце в плануванні займають бізнес-плани.

Бізнес-план – план розвитку підприємства

(підприємницької

діяльності) на визначений період;

план-програма здійснення угоди з

метою

одержання

прибутку;

система заходів,

наспрямованих

досягнення заданої мети. Його змістом є

комплексувиконання

імаркетингових

техніко-економічних досліджень,

наспрямованих

удосконалення і розвиток виробництва.

Розробляють

бізнес-план

і

при

техніко-економічному

іінвестиційнихобґрунтуванні

приватизаційних проектів.

цьомуУ

випадку він необхідний:

−

інвестору

– для визначення

доцільності (ефективності)

вкладення капіталу;

реалізації проекту;

−

державним

органам

–

для

регулювання

і

контролю

кредитних взаємин, приватизації.

Він може використовуватися для проведення санації (заходів

допомогоюзапідприємстввеликихбанкрутствазапобіганнющодо

банків чи держави);

рестрикції (обмеження виробництва,

йпродажу

експорту

з метою збільшення цін на товари й одержання прибутку,

скорочення кредитів);

іпідприємствприватизації

для

одержання

зовнішніх інвестицій.

Бізнес-план може бути складений на рік з

розглядомдетальним

діяльностігосподарської

впідприємства

наступні

12

можеімісяців

наперіодихарактеризуватиукрупнено

1 – 4 роки;

при

підготовці

інвестиційних проектів – на період їхнього здійснення.

Такий план включає:

−

опис підприємства;

−

опис його потенційних можливостей;

−

оцінку

внутрішнього

та

зовнішнього

середовища

в бізнесі та часі;

−

конкретні дані про стратегію маркетингу та розвиток бізнесу.

У ньому відзначаються можливості ризику, тобто показується, що

існування ризику враховане в плані та намічені заходи для його зниження.

Основна вимога до бізнес-плану

–

його реальність.

складаннюЙого

−

організаційний план керування підприємством – у

ньому розглядається проблема виробничого менеджменту,

подається принципова схема прийняття управлінських рішень,

гнучкість системи керування у випадку зміни ринкових умов та ін.;

−

реалізація проекту – підбиваються основні результати,

отримані від реалізації проекту, фінансові й інші наслідки;

−

фінансовий план – найважливіший розділ бізнес-плану,

що узагальнює достовірні підсумки його здійснення, де повинні

визначатися як інвестиційні, так і виробничі витрати, а тому

включає ряд підрозділів,

таких, наприклад, як план з прибутку,

руху грошових потоків,

аналіз беззбитковості, рентабельності й

окупності, оцінка ризику

(необхідно хоча б орієнтовно оцінити

можливі втрати від ймовірності їхнього здійснення) та ін.;

−

юридичні аспекти – розділ, де розглядаються правові

питання здійснення проекту, права та обов'язки сторін, інформація

про реєстрації, взаємини з бюджетом та ін.

Внутрішня

структура

органів

управління

носить

здебільшого східчастий характер, особливо на крупних та середніх

підприємствах.

Відомі

наступні

організаційні

структури

управління

підприємством:

лінійна,

лінійно-штабна,

функціональна, дивізіональна та матрична.

Лінійна структура управління — найбільш спрощена система.

Вона передбачає єдиноначальність: між керівником і безпосередніми

виконавцями

відсутні

які-небудь проміжні ланки.

Керівник

одноосібно

віддає

розпорядження,

контролює

і

роботоюкерує

виконавців (рис

2.5).

Керівник

лінійногооперативністьзабезпечуєформиПростота

керування,

підвищує ступінь відповідальності керівників,

знижує

витрати на утримання управлінського апарату.

лінійноїНедолік

форми

керування

полягає

в

тім,

бутиможенекерівникщо

універсальним

іфахівцем

сторонахвсіхпорішенняприймати

діяльності

складного

об'єкта.

керуваннялінійнеТому

підприємствахмалихначиномголовнимвикористовується

з

великихланцінижнійуйвиробництватехнологієюнайпростішою

підприємств

—

на

рівні бригади,

виробничої

дільниці.

В

останньому

випадку

інженерне,

економічне

та

юридичне

бригадобслуговування

ділянокі

верхнімзабезпечується

рівнем

адміністрації.

Лінійно-штабна структура управління

–

використовується

на середніх по масштабах підприємствах, а також на великих — у

керуванні

цехами

та

відділами.

У

цьому

лінійнавипадку

єдиноначальність

зберігається.

Однак для підготовки рішень,

наказів,

штабнихзалучаєкерівниквиконавцівдлязавдань

фахівців.

Останні здійснюють збір інформації,

її

аналіз,

і

з

доручення

керівника

розробляють

проекти

необхідних

розпорядницьких

документів.

персональнунесеКерівник

відповідальність за обґрунтованість розпоряджень,

надходятьщо

виконавцям від його імені,

особистотількивідповідаютьфахівціа

перед

керівником.

управлінняструктураорганізаційнаТака

забезпечує

компетентне

керівництво

стосовно

кожної

управлінської

функції.

певнімаєоргструктуритипцейПроте

недоліки:

можлива

суперечливість

розпоряджень,

труднощі

координації діяльності управлінських служб,

гальмування

оперативності роботи органів управління (рис. 2.6).

Фахівці

Керівник

Фахівці

органиФункціональні

Інженерно-

Комерційний

Кадровий

технічний

Виробничий

Виконавці

поглибленнінабазуєтьсяуправлінняструктураДивізіональна

управлінськоїподілу

праці.

За

її

застосуванням

відбуваються

процеси децентралізації оперативних функцій управління,

здійснюваних виробничими структурними ланками, і

централізації

загальнокорпоративних

(стратегічні

рішення,

маркетингові

дослідження,

фінансова

діяльність

тощо)

функцій,

які

зосереджуються

у

інтегрованихадміністраціїланкахвищих

підприємницьких структур. Отже,

структуроюдивізіональноюза

кожний виробничий підрозділ корпорації (концерну) має власну

достатньо розгалужену структуру управління,

забезпечуєяка

автономне

його

функціонування.

стратегічніЛише

функції

управління

централізовано

на

корпоративному рівні.

За

видівгрупуванняуправлінняструктуроюдивізіональною

діяльності суб'єкта господарювання здійснюється із застосуванням

принципу поділу праці за цілями.

Це означає, що навколо певного

виробництва формується автономна організаційна спільність.

виробничихгрупуванняспособитриможливіцьомуПри

підрозділів:

продуктовий

(виготовлення певного продукту);

за

споживачівгрупами

(задоволення потреб певної групи

споживачів);

за

місцем

знаходження

(розміщення

в

певному

географічному районі).

Перевагами

дивізіональної

організаційної

структури

управління є: гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі,

їхньоїполіпшеннятарішеньуправлінськихприйняттяшвидке

якості. Але водночас вона потребує збільшення чисельності апарату

управління і витрат на його утримання.

Матрична структура управління.

По

воназмісту

відрізняється від функціональної лише об'єктами керування.

Дана

форма передбачає керування по продукту. Вона полягає в тому, що

підрозділголовнийабоменеджерпризначаєтьсяпідприємствіна

підприємствадіяльностінапрямкуякомусьпо

(або продуктові);

допустимо, по освоєнню виробництва нового виробу.

такомуУ

виробиосвоєнняорганізаціїподиректораповноваженнявипадку

передаються менеджерові або начальникові головного підрозділу,

чиї розпорядження по даному виробу стають обов'язковими для

всього персоналу підприємства.

матричнихособливістьГоловна

структур

–

це

їхня

винятково висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Проте

імаютьуправлінняструктуриматричні

певні недоліки:

збільшення

чисельності управлінського персоналу,

зростання

кількості

інформаційних зв'язків між працівниками підрозділів,

можливі

конфліктні ситуації між ними.

матричноїВикористання

управлінняструктуриорганізаційної

є

виправданим

на

підприємствах, що об'єднують велику кількість виробництв із

коротким життєвим циклом продукції, і

затількиздебільшого

умови високодинамічного ринкового середовища.

питанняКонтрольні

підприємства?

2

У

структуризагальноїособливістьполягаєчому

виробничого підприємства?

3

У

реалізаціїмеханізмусутністьполягаєчому

господарчої діяльності?

4

тапідприємстварозвиткустратегіяполягаєчомуУ

особливості бізнес-планування?

5

У

чому

полягають

особливості

оперативного

планування?

6

Які існують структури управління підприємством, та в

чому полягають їх особливості?

1

підприємствгосподарюваннясередовищеРинкове

та організацій.

2

Маркетинг: поняття, концепції і стратегія.

3

Маркетингова інформація і дослідження ринку.

4

Характеристика продукції (робіт, послуг).

5

Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг).

3.1 Ринкове середовище господарювання

організаційтапідприємств

Існує безліч визначень ринку, його сутності, більшість

з

яких можна звести до наступного.

Ринок – це сукупність форм взаємин, зв'язків між окремими

самостійно приймаючими рішення суб'єктами, що хазяйнують,

можливостідоприводитьпродавцівіпокупцівякякихвзаємодія

обміну, тобто можливості продавцям продати, а покупцям

–

купити необхідні товари.

йогодопідходувимагаєринкувизначенняПриведене

характеристики як до складного організованого об'єкту, що

складається

з

широкого спектру окремих частин, елементів.

Таке

різноманіття

складових

і

кожногофункціонуванняспецифіка

елементу визначають основні функції, виконувані ринком.

1) Ринок є засобом зв'язку, комунікації продавців товару і покупців.

До

продавців

відносяться товаровиробники,

тобто

підприємства, що реалізують свої товари і

послуги;

працівники, що

продають свою здатність до праці, робочу силу;

усіхвласники

видів

виробничих ресурсів,

уступаютьабопродаютьщо

користування цими ресурсами на визначений час.

До покупців відносяться споживачі,

здобуваютьщо

пропоновані товари і послуги, а також окремі споживачі або фірми,

купуютьщо

ті

ресурси

(жива праця,

сировина,

капітал),

за

івониякихдопомогою

татоварівсвоїхвиробництвоздійснюють

послуг;

найчастіше той самий суб'єкт виступає на ринку

і

продавцем і покупцем.