11.Атомістична концепція Демокріта

Демокріт (близько 460-370 до н.е.) походив зі знатного сімейства в Абдерах. Успадкував значний маєток, що і дозволило йому цілком присвятити себе науці. По переказах, він учився в халдейських магів, що лишив в Абдерах перський цар Ксеркс. Був учнем Левкіппа і учився в Анаксагора. Багато подорожував. Метою його мандрівок було знайомство з ідеями мислителів у далеких країнах. Поза сумнівом, він відвідав Персію, Єгипет, Вавилон і області навколо Червоного моря. Під час подорожей він помітно поглибив свою освіту в природознавстві, астрономії й особливо в математиці. Найбільш відомою частиною вчення Демокріта є вчення про атоми. Атоми, на думку філософа, самі по собі незмінні, були, є і є постійно тими ж самими, тому що «не можуть терпіти ті зміни, в існуванні яких переконані всі люди. Так, говорить Демокріт, "жодний атом не нагрівається і не охолоджується і тому не висихає і не зволожується і тим більше не стає білим або чорним і взагалі не приймає яких-небудь властивостей, тому що він ніяким чином не змінюється». Концепція атомізму містить, таким чином, уявлення про вічність і нествореність матерії. Якісно новим в античному мисленні є Демокритово розуміння безкрайості, вічності і нествореності всесвіту, переконаність в існуванні безкінечної множини світів, що виникають і гинуть. Демокріт говорив, що світи незліченні і що вони відрізняються розмірами. У деяких із них немає сонця і місяця, а в деяких світах вони більш багаточисельні. Відстані між світами не однакові, десь світів більше, десь менше, деякі ростуть, інші перебувають у розквіті, а інші гинуть, десь виникають, а десь занепадають. З цього випливає, що немає істотної різниці між світом, у якому ми живемо, і іншими світами. Світ, у якому ми живемо, відрізняється від інших (незліченних) світів лише тим, що «перебуває в розквіті».

Демокріт цілком в новий спосіб вирішує питання про відношення матерії і руху. У мілетських філософів це питання ще навіть не виникало, у елеатських проблема руху стає однією з основних. Проте можливість руху у елеатів суперечить основній характеристиці повного існуючого.

Рухи властиві атомам у природному стані. При цьому вони зштовхуються один з одним, завдяки цьому вони з'єднуються, і з цього виникає усе те, що є і що ми бачимо. Цей рух, за Демокрітом, не мав початку. Рух, таким чином, властивий атомам і передається сутичкою, і рух в цьому розумінні є основним джерелом розвитку.

Варто сказати, що у Демокріта (як і в інших атомістів) мова йде про рух чисто механічний. Демокріт думав, що первинний рух ніколи не був наданий атомам, він, говорячи сучасною мовою, є основним засобом їх існування.

Розуміння світу в Демокріта тісно пов'язано з основними принципами його вчення про буття і його розуміння відношень між явищами. Тут Демокріт був прихильником суворої необхідності. Розвиток Всесвіту, порядок світу, усе в сутності визначене механічним рухом атомів. Тому в його системі немає місця для об'єктивного існування «випадку». І сам «випадок» пояснюється відсутністю каузального пояснення, незнанням причин визначеного явища. Це поняття необхідності є наслідком визначеної метафізичної абсолютизації механічної причинності. (Саме цей момент був головним предметом критики одного з видатних представників древньої атомістики - Епікура.)

Демокрітове розуміння причинності як абсолютної необхідності не має, проте, як підкреслював Аристотель, нічого спільного з телеологією і спрямовано саме проти телеологічної інтерпретації дійсності.