- •1.Культура, її сутність і зміст.Матеріальна і духовна культура.
- •2.Категорії культури та методи дослідження.
- •3. Функції культури, їх зміст.
- •4.Цінності, їх походження, зміст і типологія.
- •7.Основні концепції походження стародавніх слов’ян.
- •8.Камяний вік на території України. Трипільська культура.
- •10. Античні колонії Північного Причорноморя, їх впли на формування ку-ри корінного населення.
- •12. Світоглядні уявлення словян.
- •13.Християнство як чинник нових культурних процесів у Київській державі.
- •14. Особливості архітектури Київської Русі.
- •15. Християнство і розвиток літератури в Київській Русі.
- •17. Специфіка художньої культури Київської Русі.
- •18.Соціально – політична та культурна ситуація на укр..Землях 13-14 ст. Культура Галицько – Волинського князівства.
- •22. Братський рух та його роль у розвитку української культури.
- •19. Особливості української культури в литовсько-польську добу.
- •20. Берестейська унія та її історико – культурні наслідки.
- •25. Українське козацтво як носій особливих форм культури.
- •26. Специфіка національного варіанту барокко.
- •27. Києво – Могилянсьва академія.
- •30. Іконопис і монументальний живопис 17-18 ст.
- •30. Іконопис та монументальний живопис 17-18 ст.?
- •31.Усна народна творчість другої половини 17 ст.?
- •32.Вертеп і вертепна драма в українській культурі?
- •33.Творчість а. Веделя і д. Бортянського в контексті культурного життя України 18 ст.?
- •34.Нові явища в освіті Гетьманщини і Слобожанщини. Харківський колегіум?
- •35.Кирило-Мефодіївське товариство. Перші кроки політизації культурного відродження?
- •36. «Руська трійця» та ії діяльність на ниві української культури?
- •37. Романтизм у літературі та мистецтві. Роль Харківського університету в його розвиткові?
- •38.Т.Г.Шевченко-геніальний український мислитель і митець?
- •39.М.В.Лисенко і с.С.Гулак-Артемлвський-класики української музики?
- •53. Досягнення і втрати української культури 30р хХст.
- •54.Православна церква Укр. У 1917-1921 р.
- •55.Українізація 20 р.. Як соціокультурний процес
- •58.Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі.
- •60.Проблеми культурного відродження в умовах державної незалежності
- •61. Традиції і новаторство в українській художній культурі 20 ст.
- •62. Культурний доробок українців діаспори 19-20 ст.
- •64. Реформи Володимира Великого,їх соціально – політичне, військове і культурне значення
- •65. Освіта в Київській Русі : здобутки, проблеми
- •66. «Руська правда» - видатний документ правової культури часів Київської Русі.
- •70.Люблінська унія як чинник посилення соціально-економічного та духовного гніту населення укр..Земель.
- •71.Освіта в у.16-17 ст. Українські полемісти 16-17 ст. Вплив їхніх ідей на розбудову духовного життя суспільства
- •76.Портретне малярство часів козаччини.
- •88 Внесок українських митців у перемогу у ввв(1941-1945рр)
- •88 Внесок українських митців у перемогу у ввв(1941-1945рр)
- •77.Типологія культур,основні критерії її класифікації.
- •76.Портретне малярство часів козаччини.
27. Києво – Могилянсьва академія.
Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи. Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польській та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна. За час існування Києво-Могилянської академії, з її стін вийшло багато відомих випускників. До вихованців належали гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель та Максим Березовський, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи, оскільки, згідно з європейською традицією, викладання провадилось латиною[6].Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито[7]. Натомість у 1819 року в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія.
28. Культурно – просвітницька діяльність П.Могили. Петро Могила був вихідцем з давнього молдавського боярського роду.[1 1] Він народився 21 грудня 1596 року в сім'ї валаського і молдавського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Маргарет. Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі,. Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського, у грудні 1627 року на цю посаду було посвячено Петра Могилу .Петро Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і книги самого Петра Могили. Але найболючішого удару по його сподіваннях завдала смерть Іова Борецького.Після ознайомлення з духовним заповітом Іова Борецького Петро Могила вступив до Київського братства і став старшим братчиком, опікуном і фундатором братства, монастиря та школи. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колеґій. Всього в ній навчалося понад сто учнів турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей і за свої кошти відправляв їх за кордон на навчання.Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колеґію.
29. Г.С.Скковорода – визначний філософ, поет, просвітник.Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада(3 грудня) 1722,) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання. Бажання знати і пізнавати нові обрії завело його у далекі краї, а грецька, німецька та головно латинська мови відкривали йому двері до університетських зал, бібліотек, визначних людей. Після трирічної мандрівки вернувся він в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів із властями, Григорій Сковорода вибрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Він любив завжди свою природжену мову. Дуже любив свій рідний край, свою любу Україну й коли відлучався за її межі, обов'язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів. «Всяк должен узнать свой народ і в народі себе».Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка .