1.Культура, її сутність і зміст.Матеріальна і духовна культура.

Термін культура лат.походження cultura-обробіток(культивація землі). Сьогодні цей термін має більш широкий міст. Він бігітозмінний і різноманітний, і охоплює весь складний і широкий історичний процес людини і суспільства.В сучасній лі-рі культуру визначають у широкому та вузькому змісті. В широкому розуміють все те, що створене людством, суспільством, фізичною і розумовою працею кожного члена суспільства на благо людства.Вперше визначення ку-ри дав знаменитий оратор Ціцерон. Він визначав ку-ру як розвиток душі і виявом рівня цього розвиту, на його думку є філософія.Матеріальна культура – це сукупність засобів виробництва і матеріальних благ, що створюються людською працею на кожному етапі суспільного розвитку, їх справедливий розподіл та споживання чи використання.Духовна культура охоплює сферу виробництва, поширення, використання чи споживання результатів духовної діяльності: різні види духовної творчості, освіту, виховання, діяльність засобів масової інформації і культурно-освітніх закладів та установ.

2.Категорії культури та методи дослідження.

Існують різні підходи д вивчення культури:Діяльнісний – в його основі знаходяться погляди на ку-ру як прояв тих чи інших аспектів людської діяльності.Соціологічний – розгляд ку-ри як системи норм, що регулюють стосунки між людьми.Цілісний – згідно з ним, ку-ра розглядається як система цінностей, якими людина керується в своєму житті.

3. Функції культури, їх зміст.

1)світоглядна – вона полягає в тому, що вивчаючи історію укр..ку-ри людина поповнює свої знання, формує світогляд.2)методологічна – полягає в тому, що вивчення цієї дисципліни є творчим полем формування методів і методик наукового пізнання.3)інформаційна – вивчення цієї дисципліни збагачує людину науковою інформацією.4)гуманістична – полягає у тому, що основним у процесі вивчення цієї дисципліни є формування у студента гуманістичних якостей, тобто людяності.5)виховна – вивч. Історії укр.ку-ри не тільки студента збагачує знаннями, а й виховує його, формує у нього громадянські якості.6) комунікативна зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадковості та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми; 7) оцінно-нормативна реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства .8) інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – у світову цивілізацію.

4.Цінності, їх походження, зміст і типологія.

Цінності вивчає наука, яка наз. АксіологіяЦінності – це все те, що має життєве значення(сенс).Основне призначення цінностей полягає в тому, що вони є підставою для вибору людини мети, засобів, результатів та умов діяльності.Цінності завжди відповідають на питання: заради чого відбувається та чи інша діяльність? Процедура вибору на основі цінності наз. Оцінкою.А результат вибору чогось на підставі цінностей є благом для людини. Цінності – це все те, що має життєве значення для людини і суспільства. Вони носять соціальний характер. Вони позитивні.Основна форма , яка вбирає в себе цінності є ідеалом. Цінності суперечливі.Можуть бути абсолютні і відносні, неминущими і минущими, дійсними і потенційними.Ку-ра – це сукупність цінностей, процес їх виробництва та використання.