4. Кількісні та якісні відмінності вуглеводів жіночого та коров’ячого молока.

Кількість вуглеводів в молозиві, перехідному і зрілому молоці змінюєть ся мало (табл. 24). В середньому, в грудному і коров'ячому молоці вуглеводи складають відповідної 7,0 г/100мл і 4,5-4,8 г/100 мл.

Вуглеводи в жіночому молоці — це в основному молочний цукор у виг ляді Р-лактози, яка складає 90% загальної його кількості.

Функціональні особливості Р-лактози грудного молока наступні:

— вона доходить до товстої кишки, так як повільно всмоктується : тонкій кишці;

— створює в товстій кишці слабкокисле середовище (рН 5-5,5), що згубно діє на гнильні бактерії;

— частина Р-лактози отримала назву «біфідус-фактор». Дія його : товстій кишці — біфідогенність — викликає інтенсивне розмноженнбіфідум-флори, яка нормалізує склад флори в кишковому тракті (росту фізіо логічної біфідум-флори одночасно сприяє слабкокисле середовище). Ц особливість вуглеводів грудного молока в значній мірі зумовлює нечаст виникнення дисбактеріозу у дітей, що знаходяться на природному вигодо вуванні;

— стимулюють синтез вітамінів групи В.

На відміну від жіночого молока, в коров'ячому молоці є головним чи ном а-лактоза. В більшій частині вона засвоюється в тонкій кишці. Звідсі стає зрозуміло, що коров'яче молоко не виконує вище описані функції вуглеводів на першому році життя дитини. Тому у малюків, які знаходяться н штучному вигодовуванні, часто виникає дисбактеріоз, розвиваються бак теріальні захворювання кишечника. Крім того, навіть при відсутності захворювань, стул має більш високий показник рН.

5. Кількісні та якісні відмінності жирів жіночого та коров’ячого молока.

Кількість жиру в молозиві, перехідному і зрілому жіночому молоці збільшується (табл. 24). Кількість жиру в зрілому грудному молоці — 3,5-4,5 г/100 мл — не набагато більша кількості в коров'ячому (3,2-3,5 г/100 мл). Встановлено добове коливання жирів з максимумом, що реєструється пізно вранці і безпосередньо після полудня.

Основну частину жирів складають тригліцериди — 98%. Кількість жиру залишається майже незміненою протягом всього часу природного вигодо¬вування. Проте його індивідуальні показники можуть коливатися в широко¬му діапазоні, не тільки в співвідношенні загальної кількості жирів, але і в складі жирних кислот.

До головних особливостей жиру грудного молока відносяться:

— у жіночому молоці є фермент ліпаза, що сприяє всмоктуванню 90-95% жиру грудного молока (жир коров'ячого молока — менше 60%); у грудних дітей це має особливе значення, у яких жири є основним джерелом енергії (по 50%): тим більше, що секреція ліпази підшлунковою залозою і виділення жовчі в ранньому дитячому віні недостатні:

— високий ступінь дисперсності;

— низький вміст насичених жирних кислот, які подразнюють шлунково-кишковий тракт (їх невелика кількість в грудному молоці є од¬ним із чинників меншого числа дисфункцій шлунково-кишкового тракту при природному вигодовуванні);

— високий вміст (0,4 г/100мл) ненасичених (есенційних) жир¬них кислот, основними з яких є ліноленова і особливо важлива для дитини раннього віку арахідонова; ці кислоти не синтезуються в організмі людини (в коров'ячому молоці їх тільки 0,1 г/ІООмл).

Кислоти впливають на велику кількість фізіологічних функцій: значно підвищують засвоюваність білків, опірність організму інфекціям, багато їхніх дериватів виконують роль гормонів, вони важливі для розвитку мозку (арахідонова кислота входить до складу нервової тканини), а також основою вітаміну Р;

— вважається, що збільшення кількості жирів в пізньому молоці діє, яі регулятор насичення.

6. Протипоказання до грудного вигодовування з боку матері та дитини.

Абсолютні:

- відкрита форма туберкульозу;

- шизофренія, післяпологовий психоз;

- особливо небезпечні інфекції (віспа,правець);

- інфекційні захворювання (сифіліс,СНІД,рак);

- захворювання в стадії декомпенсації;

- ензимопатії (у дитини).

Відносні:

- кір,вітряна віспа,ГРВІ;

- мастити;

- недоношеність;

- пологові травми;

- порушення мозкового кровообігу;

- цитомегаловірусна інфекція;

- герпес.

7. Труднощі при годуванні груддю з боку матері та дитини.

- неправильна форма соска, тріщини;

- застій молока;

- "вовча паща","заяча губа".

8. Фази лактації та їх регуляція.

1) мамогенез — в перші 2-3 місяці вагітності відбувається гіпертро¬фія паренхіматозної і зменшення інтерстиціальної тканини, інтенсив¬на трансформація клітин в альвеоли, їх збільшення (під впливом гор¬монупрогестерону), подовження і розгалуження протоків молочних ходів і молочних синусів (сприяє цьому гормон естрогени

2) лактогеиез — утворення молока клітинами альвеол і виділення його під впливом гормону передньої частки гіпофіза пролактину. Гормон ви¬робляється під час смоктання грудей, проте «працює» він не під час акту смоктання, а після годування, підготовлюючи молоко до наступного ви¬годовування. Найбільше пролактину утворюється в нічний час;

3) галактопоез (=продукція молока) — це секреція молока клітина¬ми альвеол і під впливом м'язових волокон, які при цьому скорочу¬ються (чому сприяє гормон задньої частки гіпофіза окситонин). Рухаєть¬ся молоко спочатку в протоки, а потім в молочні синуси. В останніх воно накопичується. Дія окситоцину не простіша, а набагато складніша дії про¬лактину. Виробляється він до і під час годування, «примушуючи» мо¬локо виділятися. Фаза галактопоезу зовнішньо, зі сторони дитини, вияв¬ляється актом смоктання.

В підтримці лактації беруть участь інші гормони — кортизол, інсулін, гормони щитовидної і паращитовидних залоз, гормони росту;

4) фаза автоматизму — після пологів на лактацію рефлекторно впли¬ває акт смоктання, при якому звільнення ацинусів стимулює секрецію наступної кількості молока. Водночас автоматизму сприяють соціально-побутові умови, психіка матері.

9. Гіпогалактія: причини, види, ступені, профілактика.

Гіпогалактія — це порушення секреторної функції молочних залоз в вигляді її зменшення. При цьому добова кількість молока, яке виді¬ляється, не задовольняє потреби дитини.

є багато причин гіпогалактії:

- неповноцінна інформація і підготування вагітної жінки і матері до пра¬вил грудного вигодовування; в теперішній час багато вчених світу вважають це ос¬новною причиною гіпогалактії;

— часто вона розвивається в результаті захворювань матері — невро¬логічна й ендокринна патологія (у 50% жінок, що страждають цукровим діабетом), захворювання серцево-судинної системи, доброякісні пухлини матки і яєчників, гострі запальні процеси і вади молочної залози при інфан¬тилізмі;

— велике значення мають пізній токсикоз вагітності, надмірна кровоте¬ча під час пологів;

— галакторея (див. стор. 386);

— стресові стани, алкоголь, наркотики і паління;

— прийом медикаментів під час вагітності, пологів і в післяпологовому періоді;

— пізніше, ніж потрібно, перше прикладання дитини до грудей, пору¬шення правил прикладання;

— нераціональний режим і харчування матері, її фізичне і розумове перевантаження;

— пологи в пізньому віпі (старше 35 років);

— мастити (запалення молочної залози), які нерідко зустрічаються. Найчастіше виявляється декілька причин гіпогалактії. В ряді випадків

етіологію встановити не вдається.

Класифікація гіпогалактії

За етіологією гіпогалактія буває:

— первинна — обумовлена ендокринними захворюваннями матері (цукровий діабет та ін.);

— вторинна — виникає в зв'язку з багатьма розглянутими причи¬нами (крім гормональних); проте, як сказано вище, найчастіше вторинна гіпо¬галактія розвивається через порушення правил вигодовування.

За часом виникнення гіпогалактія буває:

— рання — з'являється в перші 10 днів після пологів;

— пізня — з'являється через 10 днів після пологів.

За ступенем дефіциту молока виділяють 4 ступені гіпогалактії:

I — дефіцит молока не більше 25 % добової потреби;

II — дефіцит молока — 26%-50%;

III — дефіцит молока — 51%-75%;

IV — дефіцит молока — більше 75%.

Профілактику гіпогалактії необхідно проводити ще по її початку. В першу чергу потрібно усунути чинники, що можуть призвести до її розвитку: в дитя¬чому віці передбачити розвиток інфантилізму (забезпечити нормальний ре¬жим харчування, умови життя і навчання і т.д.), надалі своєчасно лікувати захворювання, провести профілактику ускладнень вагітності і пологів.

Матері, яка годує малюка, необхідно створити задовільні матеріально-побутові умови, перешкоджати виникненню стресових станів, інфекційних захворювань. Жінка повинна дотримуватись гігієнічних правил догляду за молочними залозами, отримувати повноцінні продукти харчування.

Головна роль у профілактиці гіпогалактії покладається на ритмічне і повне спорожнення молочних залоз. Ритм вигодовування, відповідний потребам і віку дитини, сприяє формуванню позитивних умовних рефлексів.

При цьому підвищується секреція молочних залоз і покращується смок¬тальний рефлекс у дитини.

Важливу роль в профілактиці гіпогалактії грає зціджування молока в нео-натальному періоді життя дитини, коли вона висмоктує невелику кількість його (зціджування по 10-15 хвилин після кожного годування до повного звільнення молочних залоз). Вже стало ясним, що незвільнені ацинусигаль¬мують секрецію молока, а інтенсивне зціджування і подразнення соска є сильними стимуляторами лактації.

Перешкоджає гіпогалактії раннє перше прикладання дитини до грудей матері — відразу після пологів. Якщо грудне вигодовування в цей час протипоказане (інфекційне захворювання матері, важкі тривалі пологи, хво¬роба новонародженого тощо), через 2 години потрібно зробити перше зціджування молока, продовжувати його регулярно до нормалізації стану і прикладання новонародженого до грудей.