9. Таламус

Таламус (Т), зоровий горб - велике парне скупчення сірої речовини в бокових стінках проміжного мозку по боках ІІІ шлуночка (рис. 9.1,9.2). Білими прошарками сіра речовина Т поділяється на окремі ядра, що носять назву залежно від їх топографії- переднє, центральне, медіальне, латеральне та ряд вентральних. Усього в Т виділяють близько 40 ядер. функціонально ядра Т поділяють на три великих групи: релейні, асоціа­тивні (ці дві групи відносять до специфічних) і неспецифічні.

9.1. Функції релейних ядер

Релейні ядра таламуса входять до складу специфічних чутливих шляхів. У них відбувається перемикання всіх видів сенсорної інформації крім нюхової (зо­рової, слухової, тактильної, смакової, больової, пропріоцептивної, інтероцептивної). Аксони нейронів цих ядер прямують до відповідних проекційних зон кори. Гальмівний вплив кори на таламус дозволяє забезпечити опти­мальну передачу до кори найважливішої інформації.

Прикладом релейних ядер можуть бути латеральні й медіальні колінчасті тіла. Латеральні колінчасті тіла є вищими підкорковими цент­рами зору. Аксони нейронів цих ядер прямуть до зорових зон кори (поти­личних долей). Медіальні колінчасті тіла, підкоркові центри слуху, надсила­ють свої аксони в слухові зони кори (скроневі долі).

До релейних ядер відносять також задні вентролатеральні й вснтромедіальні. До них надходить імпульсація від рецепторів шкіри й м'язів (відповідно тулуба й кінцівок до латерального, від голови - до меді­альних) після перемикання в ядрах Голя й Бурдаха, а також по спиноталамічїюму шляху від аферевтів тригемінальної системи. У свою чергу, одержану інформацію вони передають у соматосенсорну зову кори великих півкуль (постцентральну закрутку). До цих же таламічних ядер надходять імпульси від інтерорецепторів.

Зони шкірної чутливості в релейних ядрах перекриваються із зонами інтероцептивної чутливості, чим пояснюється феномен «відбитих болей». Відбиті болі проявляються больовими відчуттями в певних ділянках шкіри при ураженнях внутрішніх органів. Так, при пошкодженні шлунку можуть виникати болі навкруг пупка; при пошкоджепні печінки — зубний біль; при захворюваннях серця - біль під лівою лопаткою. Вперше діагностичне зна­чення ділянок шкіри, у котрих при захворюваннях внутрішніх органів з'яв-

ляються відбиті болі, оцінив російський терапевт Г. А.Захар'їн (1889), а де­тально описав англійський невропатолог Г.Гед (Н.Неао1) у 1893-1896 рр.; тому вони мають назву ділянок Захар'їна - Геда. До 700 точок описано на шкірі, пов'язаних зі станом окремих внутрішніх органів. Тільки на вушній раковині їх біля 300. Ці дані враховуються при рефлексотерапії (рис. 9.3).

У стоматологічній практиці слід враховувати, що при патологічних про-Цесаху зубах також проявляються больові відчуття в певних ділянках шкіри. Різці верхньої щелепи проектуються в лобно-носову ділянку, надбровні дуги, ікла і премоляри - в ііосогубну ділянку, 1 та 2 моляри - в щоку, висок, 2, З

моляри - в нижнєщелепну ділянку, максимальний біль може виникати в точці перед козелком. Різці, клик та перший премоляр нижньої щелепи про­ектуються на підборіддя, 1,2 моляри - у під'язичну ділянку, донизу і назад від кута нижньої щелепи, в ділянку зовнішнього слухового проходу, 3 моляр - вперед від грудиноключичнососковидного м'язу.

Для релейних ядер Т характерна соматотопічна організація, тобто, сусідні ділянки рецепторних полів в ядрах зпроектовано поруч. Рецепторні поля в ядрах за розміром тим менші, чим дистальніше розташовані рецеп­торні зони на периферії. З закономірним просторовим розподілом ця інформація адресується до відповідних проекційних зон кори. Для зорових центрів ми говоримо про ретинотопічну організацію, для слухових - про тонотопічну, для шкірно-м'язових - про соматотопічну. У нормі інтероцептивна інформація затримується на рівні таламусу і до кори не досягає.

Релейні ядра формують відчуття певної природи й локалізації, але не дають можливості оцінки джерела подразнення, тобто оцінки подразни­ка.