4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Зібрати скарги, загальний анамнез та генетичний анамнез у про банда,де в родині є вроджені та спадкові захворювання.

2. Скласти родовід сім’ї, встановити механізм передачі спадкового захворювання.

3. Провести МГК родини де є хворі з вродженою та спадковою патологією.

Зміст теми:

Пренатальна діагностика (ПД) – метод вторинної профілактики вродженої і спадкової патології – логічне продовження медико-генетичного консультування, яке дає можливість дати сім’ї не вірогідний, а «однозначний» прогноз відносно здоров’я внутрішньоутробного плоду. ПД об’єднує лікарняні заходи, сучасні лабораторні дослідження (цитогенетичні, біохімічні, молекулярні), які спрямовані на пошук морфологічних, структурних, функціональних, молекулярних порушень внутрішньоутробного плоду (вроджених вад розвитку, хромосомних та моногенних хвороб, спадкових хвороб обміну речовин, деяких мультіфакторіальних захворювань). ПД – одна із сучасних знахідок медицини, впровадження якої запобігає перинатальну захворюваність і попереджує народження хворої дитини.

Мотивацією до розвитку ПД стало збільшення кількості новонароджених із вродженими вадами розвитку за останні 30 років. Під вродженими вадами розвитку (ВВР) розуміють стійкі морфологічні зміни в побудові органу, органів або частин тіла, які супроводжуються порушенням їхньої функції. Морфогенез – це реалізація генетичної програми у трьохмірному просторі і в часі, яка виконується під дією факторів зовнішнього середовища. Процес морфогенезу (утворення різних органів і систем) супроводжується періодичним включенням або виключенням певних генів, які забезпечують виконання всієї програми (рис. 1). Під час морфогенезу збільшується кількість різних варіантів побудови органів і систем, що в подальшому відбивається на великому різноманітті індивідуальних ознак людини. Таким чином, виконання цієї генетичної програми забезпечується сумісною дією як зовнішньо середовищних так і генетичних факторів, починаючи із запліднення і до самого дорослого віку. Але які конкретні генетичні фактори забезпечують морфогенез остаточно ще не відомо. Гени ембріонального розвитку людини відповідають за вироботку певних білків. Такі білкі мають назву, за свідченням Н.П. Бочкова, транскрипційних факторів, бо вони контролюють транскрипцію РНК із ДНК шляхом зв’язування окремих реагуляторних послідовностей ДНК. Ці послідовності створюють комплекси, які розпочинають сам процес транскрипції за допомогою РНК-полімерази. Існує думка, що саме ці транскрипційні фактори і складають багаточисельні гени, які регулюють включення чи виключення певних процесів створення організму людини. ВВР поділяється на локальні або ізольовані, множинні та системні. Ізольовані ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові одного органу, які супроводжуються порушенням його функції (наприклад, аненцефалія). Множинні ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові багатьох органів, які супроводжуються порушеннями функції (наприклад, синдром Холт-Орама-“рука серця”, синдром Едвардса). Системні ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові системи, які супроводжуються порушеннями функції (наприклад, ахондроплазія).

Причинами ВВР можуть бути різні фактори: спадкові, екзогенні і багатофакторні (мультифакторіальні). До спадкових факторів, які викликають ВВР відносяться: генні, хромосомні і геномні мутації. До зовнішньсередовищних - різні фактори фізичного (іонізуюча радіація), хімічного (ліки, паління, алкоголь, дефіцит вітамів і мікроелементів), біологічного (краснуха, цитомегаловірус) характеру. Всі ці фактори мають назву тератогенів, бо вони пошкоджують клітину на ранніх стадіях ембріогенезу або викликають мутації в них.

Завдяки вітчизняним дослідникам (Світлов П.Г.) стало відомо, що зародки людини мають певні періоди (критичні), коли чутливість до дії тератогенів найбільша. Найбільш небезпечними (критичними) періодами є кінець І початок ІІ тижня і середина ІІІ таVI тижня. Разом з тим відомо, що кожний орган в процесі ембріогенезу має свій тератогенетичний термінаціний період (таблица 1). У вивчення цих періодів внесли суттєвий вклад вітчизняні вчені – Г.І. Лазюк, І.Р. Бариляк.

Рис. 1 - Ембріональний розвиток у днях (за Лангманом)