Тезисы / ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
.docxГуменюк В.А. к.е.н., доцент Куклінова С.І.
ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Постановка проблеми. Конкурентоспроможність підприємства – це відносна характеристика, яка виражає ступінь відмінності цього підприємства від конкурентів у сфері задоволення потреб клієнтів. Висока конкурентоспроможність торговельного підприємства обумовлюється задоволеністю та готовністю споживачів повторно придбати продукцію цієї фірми, відсутністю претензій до підприємства з боку суспільства, акціонерів, партнерів, престижністю роботи на цьому підприємстві. Конкурентоспроможність є показником науково–технічному прогресу, інноваційності та життєздатності підприємства, галузі, регіону та країни в цілому. Підвищення конкурентоспроможності сприяє підвищенню життєвого рівня суспільства. Однією з причин світового лідерства країн є інтенсивний науково–технічний прогрес, інноваційність організації бізнесу, методів роботи, товарів, що випускаються, потреба світового ринку у товарах країни, розвиток добробуту населення. Основним чинником інтенсивного розвитку цих показників є висока конкурентоспроможність підприємств країни. Конкурентоспроможність дозволяє визначити механізм, що допоможе виявити індивідуальні особливості підприємницької структури, на основі яких формуються власні конкурентні переваги підприємства. Конкурентоспроможність показує перспективи розвитку як підприємства, так і країни в цілому. Тому на підставі аналізу показників конкурентоспроможності треба формувати внутрішньоорганізаційні процеси та подальшу стратегію розвитку як одного підприємства, так і країни в цілому.
Аналіз досліджень останніх років. Питанню підвищення конкурентоздатності на торгових підприємствах присвячені роботи багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких слід виділити наукові розробки наступних вчених: Головачов А. С., Парамонова Т. Н., Устаєв, Р.М., Чорноп'ятов, А.М. Також хочу виділити вчених ОНЄУ, а саме: Бабій О.М., Хайят Е.Е., які теж внесли важливий внесок у вирішення цієї проблеми.
Мета статті. Ця стаття присвячена вивченню конкурентоспроможності торговельного підприємства та методів її підвищення. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що конкурентоспроможність має істотно важливе значення для діяльності комерційної організації. Якісний та оригінальний товар формує найбільший попит на продукцію, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність організації.
Виклад основного матеріалу. До факторів, що дозволяють досягти успіху в бізнесі, слід відносити планування його ефективного зростання, оцінку власних перспектив, вивчення та аналіз стану конкурентних фірм на ринку, а також підвищення конкурентоспроможності свого підприємства.
Під конкурентоспроможністю торговельного підприємства мається на увазі відносний показник, який, своєю чергою, висловлює ступінь відмінності конкретної організації від потенційних конкурентів у сфері торгівлі товарами і послуг.
У основі конкурентоспроможності торговельного підприємства лежить система його конкурентних переваг. Грунтуючись на працях відомого бельгійського фахівця у галузі стратегічного менеджменту та маркетингу, Жан–Жака Ламбена, прийнято виділяти зовнішні, а також внутрішні конкурентні переваги. Перші, своєю чергою, слабко залежить від самої фірми. Внутрішні, навпаки, цілком і повністю визначаються керівництвом торгового підприємства.
До найважливіших чинників успіху внутрішнього середовища підприємства слід відносити:
– товарну політику та асортимент;
– цінову політику;
– управління фінансами;
– мерчендайзинг;
– організацію обслуговування товару до та після продажу;
– просування товарів на ринку;
– управління персоналом;
– управління потоками інформації.
Забезпечення конкурентоспроможності тісно пов'язане з поліпшенням продажу товарів та їх сервісним обслуговуванням. Виходячи з цього положення можна дійти невтішного висновку, що торговому підприємству необхідно як сформувати рівень конкурентоспроможності, якого потребує ринок, а й постійно його підтримувати чи підвищувати. Управлінню конкурентоспроможністю підприємства властиві такі стратегії [1, с. 180]:
– віолентна або силова стратегія властива підприємствам масового виробництва. Нехай такі підприємства і реалізують продукцію середньої якості, зате за дуже низькими цінами. Завдяки цьому факту підтримується достатній рівень конкурентоспроможності;
– патієнтна, також називається як нішева стратегія, типова для організацій, чия спеціалізація заснована на товарах для конкретного кола споживачів. Для тих, хто не задоволений звичайною продукцією, можуть запропонувати свої нехай і недешеві, але високоякісні товари. Така стратегія дозволяє боротися з провідними фірмами через недоступні їм сфери діяльності, а чи не напряму.
Це означає, що фірма здатна уникнути прямої конкуренції з більш відомими та багатими корпораціями. Саме завдяки цьому підходу значною мірою зростають шанси слабкого підприємства;
– комутантна, вона ж поєднує стратегія, найчастіше превалює в бізнесі, що має локальний масштаб. Саме місцеві підприємства значною мірою пристосовані для задоволення потреб певного клієнта. З цього випливає, що цей підхід характеризується зростанням споживчої цінності за рахунок послуг індивідуального характеру, аніж завдяки висококласній якості продукції, як це відбувається у патенту. Секрет утримання комутантами своїх позицій на ринку полягає в їхній підвищеній гнучкості;
– експлерентна стратегія тісно пов'язана із формуванням нових ринкових сегментів. Прибуток експлерентів утворюється завдяки впровадження у виробництво інноваційних методів, що зрештою призводить до того, що вони перші на ринку з подібними товарами та послугами. Не можна не відзначити, що дана стратегія має високий рівень ризику, оскільки, згідно зі статистикою, приблизно у 80 відсотках випадків зі 100 вони з тріском провалюються. Але ж у разі успішної реалізації експлерентної стратегії фірма стає лідером, отримавши величезну технічну та фінансову перевагу над своїми конкурентами.
Прийнято виділяти такі шляхи підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства:
– зростання обсягів реалізації товару;
– зменшення витрат;
– поліпшення якості продукту, що випускається;
– бенчмаркінг [4, с. 153].
Розглянемо кожен із вищенаведених шляхів докладніше, починаючи з першого. Слід взяти до уваги той факт, що збільшення обсягів реалізації саме по собі не приведе до досягнення бажаних результатів, адже в даному випадку не беруться до уваги важливі показники, до яких належать прибуток фірми, величина її витрат та інші, при яких буде можлива виробнича діяльність без збитків. Обсяг реалізації товару та її визначення одна із першорядних завдань у створенні виробничого процесу. Реалізація поставленого завдання забезпечить беззбиткову діяльність виробництва.
Другий шлях слід вважати традиційним, унаслідок чого він найбільше вивчений. При цьому успіх обіцяє тому підприємству, чиї витрати після реалізації певного комплексу заходів будуть меншими, ніж у фірм–конкурентів [3, с. 512]. Однак утримати цю перевагу дуже непросто. Для реалізації цього методу потрібна скоординована робота кадрів підприємства щодо покращення технологій виробництва, управління персоналу, а також організаційної культури.
Третій напрямок позначається на прискоренні НТП, збільшення експорту товарів, освоєнні нових сегментів ринку. Поліпшення якісних характеристик товару чи послуги призведе до підняття іміджу торгового підприємства у споживачів і стане своєрідною основою максимізації прибутку.
Останній метод– бенчмаркінг. Під цим терміном слід розуміти постійний пошук та аналіз новітнього досвіду конкурентів даної та близьким до неї областей [2, с. 431]. Отримана фірмою інформація стає джерелом забезпечення безперервного покращення результативності діяльності компанії.
Висновок. Конкурентоспроможність – це техніко–економічний рівень підприємства, якість продукції, рівень цін та дистрибуції, фінансова стійкість, широта асортименту, рівень інноваційної активності, показники рентабельності, імідж підприємства тощо. Конкурентоспроможність є найважливішим показником життєздатності підприємства. Постійне підвищення конкурентоспроможності підприємств сприяє науково–технічному прогресу, формування нових робочих місць, підвищенню життєвого рівня суспільства. На конкурентоспроможність підприємства впливають внутрішні та зовнішні чинники.
У 21 столітті, епосі розквіту ринкової діяльності, проблема підвищення конкурентоспроможності особливо актуальна, адже практично в будь–якій галузі діяльності будь–яка компанія має конкурентів, які, у свою чергу, готові відчайдушно боротися за кожен сегмент ринку. Саме тому підприємству необхідно регулярно вживати заходів щодо підвищення власної конкурентоспроможності, щоб залишатися успішним та займати лідируючі позиції у відповідній сфері діяльності.
Список використаних джерел
1. Кузьмін О.Є. Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика: Монографія. О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, О.П. Романко; за заг. ред. д.е.н., проф. Кузьміна О.Є. Івано–Франківськ: ІФНТУНГ, 2017. С. 180.
2. Грицишин Н. Оцінка конкурентоспроможності підприємства. Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 33. 2016. С.431–436.
3. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства. С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась та ін. К. : КНЕУ, 2017. С. 520 .
4. Чорноп'ятов, А.М. Бенчмаркінг: навчальний посібник. А.М. Чорноп'ятов. М.: Директ–Медіа, 2018. C. 153.