МВ ОПВ ОТП СТО ЗА (1)

3 Вихідні дані

3.1 Умовні позначення

Індивідуальне завдання на відповідну роботу містить схему ділянки залізниці, що обслуговується ШЧ, а також основні відомості про оснащеність перегонів і станцій. Форма бланку завдання наведена у додатку А. Варіанти завдань обираються за шифром згідно таблиці А.1. Шифр визначається за останніми цифрами номеру залікової книжки або студентського квитка.

У варіантах завдань (додатки Б та В) прийняті наступні умовні позначки:

–ЕЦ – електрична централізація із зазначенням кількості стрілок, типом системи (Р – релейна, МП – мікропроцесорна) та кількістю дизель-генераторів (ДГА);

–АБ/1 (АБ/2) – одноколійне (двоколійне) автоблокування з зазначенням експлуатаційної довжини перегону в км., типом системи та кількістю переїздів;

–АПСш (АПС) – автоматична переїзна сигналізація відповідно з автошлагбаумами та без автошлагбаумів;

–АБТ – автоблокування з рейковими колами тональної частоти (ТРК);

–ЧКАБ – числове кодове автоблокування;

–ДЦ – диспетчерська централізація;

–ДК – диспетчерський контроль;

–КЛ – кабельна лінія.

3.2 Оснащеність пристроїв сигналізації, централізації й

блокування

У завданні на роботу зазначена оснащеність, у визначені кількості стрілок, для великої, проміжної та малих станцій, а також тип системи ЕЦ, що використовується. При МПЦ на станції вико-

11

ристовуються дві ПЕОМ для організації автоматизованих робочих місць АРМ-ДСП та АРМ-ШН, до складу яких входять по одному модему та принтеру. Також в складі АРМ використовуються додаткові монітори та великий відео-термінал. Застосування АРМШН передбачає наявність технічної діагностики постових та польових пристроїв ЗА. Кількість пристроїв погодження з польовими об’єктами ЕЦ умовно визначається з кількості стрілок. Під пристроями погодження розуміються програмовані логічні модулі які і об’єднуються у контролери з певною кількістю аналогових та (або) дискретних входів та (або) виходів. Можна прийняти, що в середньому, на одну стрілку припадає від п’яти до дев’яти програмованих логічних модулів з урахуванням процесорних, зв’язку та блоків живлення, а також головних контролерів або серверів. На малих станціях використовуються релейні системи ЕЦ.

На великій станції (А) розташовані дирекція перевезень (ДН) та контора дистанції сигналізації та зв’язку. Центральний пост ДЦ та ДК розташовані при дирекції перевезень.

На перегонах використовуються тризначне АБ. Всі ділянки з АБ обладнані пристроями ДЦ або ДК. На станціях з великим обсягом маневрової роботи використовуються тільки функції ДЦ з диспетчерського контролю. Довжина лінійних пристроїв ДЦ та ДК визначається експлуатаційною довжиною відповідних ділянок. При наявності на перегонах АБ з ТРК, останні використовуються і на великих станціях.

Кількість сигналів та РК на станціях визначається від кількості централізованих стрілок з урахуванням коефіцієнтів значенням від 1,5 до 1,9 та від 1,1 до 1,5 відповідно. На перегонах сигнали розташовані в середньому через 1,5–1,7 км. На всіх ділянках, що обладнані АБ, ДЦ та ДК сигнальні лінії складаються в середньому з 10 проводів СЦБ.

12

4 Розрахунок технічної оснащеності

Технічна оснащеність ділянки (або дистанції в цілому) може вимірюватись в натуральних одиницях (штуках, проводокілометрах і т.п.) та в умовно трудових показниках Е – технічних одиницях (тех. од.). Одна технічна одиниця відповідає такій кількості техніки, на обслуговування якої всіма причетними працівниками витрачається середньомісячна норма робочого часу (169 нормо-годин) [3–9]. За допомогою тех. од., як умовно натурального показника, можливе співставлення різних за класифікацією пристроїв за єдиним критерієм – обсягом праці при ТО пристроїв ЗА.

В умовах виробництва кількісне значення технічної оснащеності визначає групу дистанції (І – ІV), а також використовується для знаходження кількісних і якісних показників роботи дистанції та її підрозділів.

Оснащеність в тех. од. розраховується по формулі:

де Еі – величина тех. од. на вимірник і-го виду пристроїв з урахуванням обсягів руху поїздів;

mі – загальна кількість вимірників даного виду пристроїв;

k – загальна кількість окремих видів пристроїв на ділянці або в ШЧ.

Технічна оснащеність розраховується по фактичній наявності обслуговуваної техніки, що визначена в натуральних вимірниках у “Звіті про технічні засоби автоматики, телемеханіки й зв’язку”, АГО та іншої документації (ШУ-33, ШУ-7, паспорти дистанцій, механізованих і автоматизованих сортувальних гірок, колійних планів перегонів і станцій). Приклад графічної форми АГО наведений у додатку Г. Оснащеність визначається за станом на 1 січня звітного року з урахуванням змін у наявності технічних засобів (за наростаючим підсумком).

13

Для виконання ІЗ кількість технічних засобів на ділянці приймається умовно, вважається незмінною і визначається на підставі вихідних даних. На першому етапі виконання роботи у відповідності до завдання слід скласти схему ділянки залізниці з нанесенням всіх наявних кількісних характеристик оснащеності станцій та перегонів в натуральних одиницях (рисунок 4.1, 7.1).

Рисунок 4.1 – Приклад оформлення схеми оснащеності

Розрахунок технічної оснащеності виконується відповідно до нормативів, що наведені в додатку Д і оформлюються у вигляді таблиці (приклад наведений в таблиці 4.1) із зазначенням підсумкової суми технічних одиниць по кожній станції та перегону. Для розрахунку використовується наступна формула:

де Еі Пр. – кількість технічних одиниць в обчисленні по і-им пристроям;

Qі Пр. – кількість і-х пристроїв;

M – вимірник по і-м пристроям;

NТех. од. – кількість технічних одиниць на вимірник.

Точність проміжних обчислень рекомендується виконувати до 0,01, а остаточних результатів – до 0,1 тех.од.

Кількість технічних одиниць, що розрахована по пристроях ЗА, збільшується залежно від інтенсивності руху на ділянці:

–понад 70 пар поїздів на двоколійних лініях і 24 пар поїздів на одноколійних лініях – на 10 %;

–понад 110 пар поїздів на двоколійних лініях і 36 пар поїздів на одноколійних лініях – на 15 %.

14

Таблиця 4.1 – Приклад табличної форми розрахунку технічної оснащеності по пристроям ЗА

15

5 Розрахунок штату та продуктивності праці

5.1 Класифікація штату дистанції сигналізації та зв’язку загальні принципи розрахунку

Загальну класифікацію штату дистанції сигналізації та зв’язку з урахуванням типової структури керування при індустріальній формі організації ТО представлено на рисунку 5.1 [3, 4, 8].

Рисунок 5.1 – Класифікація штату ШЧ

16

У розрахунках і поясненнях використовуються наступні позначення: ШН – електромеханік; ШЦМ – електромонтер по обслуговуванню пристроїв СЦБ; ШНС – старший електромеханік; ШЧУ – начальник виробничої ділянки; ШЧИ – інженер; ШЧ – начальник дистанції сигналізації та зв’язку.

Загальна чисельність працівників дільниці ЧД визначається як сума виконавців по всім видам пристроїв і на ділянок:

Тоді для обслуговування mі одиниць і-го виду пристроїв необхідний штат розраховується за формулою:

де Nij – норматив чисельності на вимірник;

nij – норма обслуговування на вимірник (додаток Е); або:

де k – кількість видів пристроїв, що обслуговуються.

Витрати часу на обслуговування в зимових умовах та на перерви, що пов’язані з пропуском поїздів, повинні враховуватися відповідними поправочними коефіцієнтами: Кt – на роботу в зимових умовах та КІР – на інтенсивність руху. Тоді остаточно формула для розрахунку чисельності ділянок автоматики приймає наступний вигляд:

Розрахунок технічного штату ділянок основного виробництва виконується відповідно до норм, що наведені в додатку Е і оформлюються у вигляді таблиці (приклад таблиця 5.1). На першому етапі необхідно розрахувати штат електромеханіків та електромонтерів.

Нормативи чисельності працівників дистанцій сигналізації й зв’язку розроблені на основі норм часу по технічному обслуговуванню пристроїв на укрупнений вимірник з урахуванням диференціювання періодичності проведення робіт, залежно від категорій залізничних ліній [10].

По закінченні розрахунку штату електромеханіків і електромонтерів, відповідно до норм визначається чисельність керівників бригад (старших електромеханіків) у цілому по даній виробничій ділянці. В окремих випадках керівником бригади може бути електромеханік (ШНБ). Отримані дробові числа округляються в межах даного підрозділу по кожній категорії працівників, за винятком особливо обговорених випадків (наприклад, при наявності змінного чергування). Якщо за результатами розрахунку окремі бригади виходять нечисленними, їх допускається поєднувати.

Розрахунок решти штату ШЧ у даній роботі не виконується у зв’язку з однаковим принципом самого розрахунку.

Таблиця 5.1 – Приклад табличної форми розрахунку технічного штату ЗА ділянок основного виробництва

18

5.2 Розрахунок продуктивності праці

Продуктивність праці – це ефективність виробничої діяльності фахівця або робітника, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію. Продуктивність праці (ПП.) в цілому по дистанції визначається з виразу [3, 4, 8, 9]:

де ЧШЧ – середньосписочний штат дистанції, чол.

У даній роботі розрахункове планове значення продуктивність праці для завданої ділянки можна визначити як:

вання пристроїв завданої ділянки, чол.; приймається в розміри 35% від кількості технічних одиниць на ділянці.

Ч – узагальнена кількість керівного складу віднесена до ді- Кер

лянки, приймається 3 чол.;

Ч – узагальнена кількість інших працівників ШЧ віднесена

Інш

до ділянки, приймається 2 чол.

В пояснювальній записці до роботи слід аргументовано пояснити отримане значення ПП.

19

6 Вибір стратегій та методів технічного обслуговування

6.1 Вибір стратегії технічного обслуговування

Вибір стратегії ТО здійснюється на основі аналізу функціонування та характерних відмов пристроїв ЗА для яких формується система ТО. Окремі підсистеми та пристрої ЗА різні за принципом дії та функціональним складом, а отже, застосувати до них тільки одну з відомих базових стратегій ТО неможливо [2, 3, 7, 8, 11]. Отже, виникає питання вибору та синтезу стратегій ТО з урахуванням всіх властивостей пристроїв ЗА наявних на завданій ділянці.

При виконанні роботи необхідно обрати або синтезувати стратегії ТО для двох різних груп пристроїв, підсистем або систем за власним вибором студента або за індивідуальним завданням викладача. Для цього варто скористатися алгоритмом, який зображений на рисунку 6.1. В ПЗ до ІЗ надати аргументований опис процесів вибору або синтезу стратегії ТО.

Відомі базові стратегії ТО: відбудовна, планово-профі- лактична, з наробітку та за фактичним станом [3, 4, 8, 9, 11].

Відбудовна стратегія ТО може застосуватися до пристроїв, що мають резервування або знаходяться у географічно важкодоступній чи складній за екологічним станом місцевості.

До пристроїв ЗА, параметри яких не можливо автоматично контролювати технічними засобами визначення стану, повинна застосовуватися планово-профілактична стратегія ТО. Безвідмовність роботи пристроїв буде вказувати на правильність та дійсне виконання робіт з ТО.

Крім того, для пристроїв ЗА можливе застосування стратегії ТО з наробітку при накопиченні автоматизованими засобами статистичних даних: розміри та розклад руху поїздів, кліматичні умови, кількість циклів використання та відновлення. У такому випадку періодичність ТО повинна мати дискретизацію (2–3 групи). Залежно від статистичних даних до конкретної групи пристроїв повинна застосовуватися відповідна періодичність робіт ТО.

20