Видатні вчені

Видатні вчені-натуралісти

Учені — це люди, які цілеспрямовано вивчають явища навколишнього світу. Тих, які досліджують явища природи, називають натуралістами. У минулому, вивчаючи здебільшого рослини і тварин, натуралісти шукали відповіді на запитання про їх будову, життєдіяльність, походження, різноманітність, взаємодію між собою тощо. Не всі погляди натуралістів залишаються донині правильними. Частина з них застаріла. Але це не применшує внеску вчених-натуралістів минулого для формування сучасних природничих наук. Своїми працями вони започаткували цілеспрямоване дослідження тіл живої та неживої природи, яке привело до розвитку фізики, біології, хімії, географії, астрономії.

Учені-натуралісти не лише спостерігають та описують природу, а й проводять експерименти. Один із таких експериментів провів у XVIII ст. англійський натураліст Джозеф Прістлі.

Джозеф Прістлі

Джозеф Прістлі (народився 13 березня 1733 — 6 лютого 1804) — британський священик-дисентер, натураліст, філософ, громадський діяч.

Прістлі по праву його можна вважати одним з основоположників сучасної хімії. Його основні хімічні дослідження були присвячені вивченню газів. У цій галузі йому належить ряд найбільших відкриттів. У 1771 Прістлі відкрив фотосинтез, виявивши, що повітря, зіпсоване горінням або диханням, знову стає придатним для дихання під дією зелених частин рослин. У 1778 р. він довів, що при фотосинтезі рослини поглинають вуглекислий газ і виробляють кисень. У 1772 р. Прістлі, діючи розведеною Нітратною кислотою на мідь, вперше отримав окис азоту — «селітряне повітря» — і знайшов, що окис азоту при контакті з повітрям буріє внаслідок утворення двоокису азоту. Користуючись для збирання газів ртутною ванною, Прістлі у 1772-74 рр. вперше отримав хлороводень — «соляно-кисле повітря» і аміак — «лужне повітря». Разом з іншими вченими, такими, як Антуан Лавуазьє, Генрі Кавендіш, Карл Шеєле, він сприяв утвердженню уявлень про складний склад повітря. Прістлі належить честь відкриття у 1774 році кисню. Нагріваючи окис ртуті, він виділив кисень — «бесфлогістонне повітря». Крім того, Прістлі у 1775 р. отримав у чистому вигляді фтористий кремній, сірчистий газ, а у 1799 р. оксид вуглецю. Збагативши науку багатьма новими фактами, Прістлі, однак, не зміг правильно пояснити їх і до кінця життя залишався послідовником помилкової теорії флогістону, відкинуту працями Лавуазьє, тому його теоретичні ідеї не йшли ні в яке порівняння з описаними їм дотепними і переконливими експериментами. Крім хімії, його дослідження відносяться також і до оптики. Прістлі — автор книги «Історія та сучасний стан відкриттів, що відносяться до зору, світла і квітів», опублікованої у 1772 р. Роботи Прістлі отримали широку популярність у наукових колах. Він був обраний почесним доктором Едінбурзького університету, членом Лондонського королівського товариства, іноземним членом Паризької і Петербурзької академій наук.

Неабияку увагу вчені-натуралісти минулих століть приділяли дослідженню організму людини. Всесвітньо відомий лікар Парацельс (1493— 1541 pp.) теж був натуралістом. Він відстоював думку про те, що жива і нежива природа має однаковий склад. Це давало йому змогу успішно добирати речовини для лікування хворих.

Здобутки лікаря і натураліста Парацельса відкрили широкі горизонти для розвитку медицини.

Парацельс

Парацельс (лат. Paracelsus) (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim) (24 жовтня 1493, Швіц, — 24 вересня 1541, Зальцбург), лікар епохи Відродження, «перший професор хімії від створення світу» (О. І. Герцен). Його псевдонім означає "той, хто наблизився до Цельса, знаменитого римського філософа та лікаря I ст. Народився у сім'ї лікаря, що походить зі старовинного але збіднілого роду. Освіту одержав у Феррарі (Італія). Близько 1515 одержав звання лікаря, був професором університету (1526) і міським лікарем у Базелі, багато подорожував по Європі. Різко виступав проти схоластичної медицини і сліпого шанування авторитету Галена, протиставляючи їм спостереження і досвід. Відхиляв вчення давніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, — хімічні процеси. Вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук; зблизивши хімію з медициною, Парацельс став одним із засновників ятрохімії. Виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвив нове для того часу уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Погляди Парацельса і його практична діяльність не були вільні від середньовічної містики, релігії. Він створив вчення про «архея» — вищий духовний принцип, що регулює життєдіяльність організму.

Михайло Ломоносов

Ломоно́сов Миха́йло Васи́льович — російський учений-натураліст, геохімік, поет, заклав основи російської літературної мови, перший російський академічно освічений вчений. Михайло Васильович Ломоносов здійснив багато відкриттів… Серед творів Ломоносова є роботи з фізики, хімії, геології, метеорології, гірничої справи, географії, астрономії, історії і філології. Він був видатним поетом, художником, просвітителем і суспільним діячем. Однак Ломоносов дуже мало піклувався про поширення своїх праць за кордоном. Результати його наукової діяльності, хоча і відзначалися в голландських, німецьких і французьких наукових журналах, у цілому залишилися маловідомими європейським вченим, а в Росії тоді було замало фахівців, здатних оцінити їх. він дійшов висновку, що на Землі постійно відбуваються зміни, і вони є причиною мінливості рослин і тварин. Учений відкрив закон збереження маси речовин. М. Ломоносов деякий час навчався в Україні у Києво-Могилянській академії. Потім його разом з іншими найкращими учнями направили навчатися за кордон.

Вернадський Володимир Іванович

В. І. Вернадський (1863—1945 рр). Україна пишається своїм співвітчизником — видатним ученим світового рівня Володимиром Івановичем Вернадським. Він став організатором і першим президентом Академії наук України, започаткував створення науково-дослідних інститутів з вивчення природи. Дослідник був переконаний у тому, що живі організми відіграють головну роль у природі. Тому він створив вчення про біосферу — особливу оболонку Землі, в якій поширене життя. Свої погляди вчений виклав на сторінках книжки «Біосфера» (1926 p.). В. Вернадський був родом із запорозьких козаків, щиро вболівав за незалежність України.

Чарлз Дарвін

Англійський учений-натураліст Чарлз Дарвін увійшов в історію природничих наук як дослідник походження видів живих організмів на Землі. Проведенню досліджень посприяло п’ятирічне навколосвітнє плавання в 1831—1836 pp. За цей час він зібрав велику кількість цінних для науки матеріалів (рештки викопних тварин, численні зразки рослин, описи спостережень за природою в різних куточках Землі). Завдяки зібраній ним колекції рослин і тварин стало відомо про поширення організмів на нашій планеті. Чарлз Дарвін зробив висновок, що вимерлі тварини й ті, які існують нині, мають спільне походження, але останні істотно змінилися. Свої погляди природодослідник виклав у книжці «Походження видів шляхом природного добору». Усі примірники книжки було розкуплено за один день, що свідчить про видатні успіхи вченого.