Політична влада як одна з важливих сфер влади в суспільстві, її об`єкти й суб`єкти
ВЛАДА – вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи,
організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі.
СУБ'ЄКТИ І ОБ’ЄКТИ ВЛАДИ – сторону з переважним впливом доцільно називати суб'єктом, а сторону, яка цього впливу зазнає, – об’єктом владного відношення. Суб’єктами влади можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо. Влада не є властивістю не тільки об’єкта, а й суб’єкта. Вона виступає саме як відношення між ними і не існує як без суб’єкта, так і без об’єкта. Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Найважливішим засобом її здійснення є правові норми – встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов’язкові правила поведінки.
Конкретизуючи характеристику політичної влади, можна виокремити декілька її основних особливостей.
Основні особливості політичної влади:
1. Верховенство політичної влади – полягає в обов’язковості її рішень для всіх інших видів влади, суспільства в цілому.
2. Публічність політичної влади означає її суспільний, безособовий і відкритий характер. На відміну від, наприклад, сімейної влади, політична влада реалізується від імені і в межах усього суспільства і звертається за допомогою права до всіх його членів.
3. Моноцентричність політичної влади виявляється в наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства. Таким центром є держава, її вищі органи. Інші види влади є поліцентричними, вона здійснюється багатьма незалежними один від одного центрами (підприємствами, фондами, засобами масової інформації тощо).
4. Легальність політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу.
Функції політичної влади.
Багатоманітними є функції політичної влади.Різні джерела представляють різну їх кількість, зустрічаються розбіжності у їх назвах. Але в цілому функції політичної влади збігаються з функціями політики.
Функції політичної влади:
1. Керівництво та управління суспільством– реалізується у розробці відповідно до конкретних умов, економічного і політичного становища країни стратегії і тактики управління суспільством.
2. Інтеграція суспільства– реалізується шляхом конкретизації передбачуваних політичних рішень та дій щодо різних соціальних спільностей, ставлення до політичної опозиції, врахування та узгодження соціальних інтересів.
3. Оптимізація політичної системи– реалізується шляхом змін політичної системи новими політичними елітами, що отримали владу, відповідно до проголошених цілей і завдань. Однак при цьому вони мусять зважати на інтереси та потреби інших політичних сил.
4. Забезпечення політичної стабільності– реалізується шляхом врахування інтересів політичних сил різного спрямування, уникнення загострення політичного і соціального протистояння. Цю функцію намагається виконати будь-яка політична еліта, оскільки стабільність є основою існування політичної влади.На сучасному етапі суспільного розвитку перед Україною, яка задекларувала себе як демократична і правова держава, постає необхідність розвитку інститутів громадянського суспільства та налагодження ефективної взаємодії між ними та владою. У налагодженні такої взаємодії зацікавлене не лише саме суспільство, але
й держава, і органи місцевого самоврядування, і бізнес-структури і навіть іноземні країни. Зацікавленість вказаних суб’єктів зумовлена результатами суспільної участі, зокрема зниженням корупції, підвищенням довіри громадян до органів влади, підвищенням їх відкритості та підзвітності, спільним вирішенням соціально-економічних проблем владними та громадськими інститутами.
Державне управління і громадянське суспільство несуть у собі суспільну основу, існують у рамках єдиного комунікаційного поля держави. У той же час існує визначена відособленість цих двох елементів суспільної системи, зумовлена розходженнями їхньої структури (ієрархічна і мережна) і циклічності дії, а також функціями. Однак за самою своєю природою і досвідом історичного розвитку ці елементи можуть здійснювати реалізацію основної суспільної функції – розвитку суспільства – лише на основі взаємодії.
Взаємодія – це “процес взаємного впливу елементів один на одного, найбільш загальна, універсальна форма руху і розвитку” і особлива роль у процесі взаємодії належить державній владі і громадянському суспільству. В основі цього процесу лежить виникнення цілей державного управління знизу, від громадянського суспільства, що в умовах демократії є “справжнім і актуальним джерелом формування цілей державного управління”. Звідси державне управління невід’ємне від взаємодії з усією системою організації і функціонування громадянського суспільства, воно існує в рамках взаємодії з ним, спільними зусиллями формуючи “тканину колективного і громадського життя”. Питання взаємин державної влади і громадянського суспільства – це одне з ключових питань соціуму, від якого залежить його політична облаштованість і стабільність. Це пов’язано з тим, що громадянське суспільство визначає зміст державної влади, а характер державної влади, у свою чергу, впливає на розвиток громадянського суспільства.
Влада є складним за сутністю і багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Влада як відносно самостійний соціальний інститут має відношення як до громадянського суспільства, так і до держави. Соціальний інститут влади, за допомогою соціальних норм, правил, принципів і санкцій, що регулюють різні сфери суспільних відносин, здійснює свою організаційну, регулятивну, управлінську та виховну функцію як у просторі держави, так і в просторі громадянського суспільства. Влада завжди уособлювалася з державою, тому ми можемо сказати, що держава виступає суб’єктом влади, а громадянське суспільство як об’єкт влади. Потреба досягнення балансу між державою та механізмами її впливу на громадянське суспільство, з одного боку, та громадянським суспільством і його механізмами саморозвитку і самоконтролю – зіншого. Такий баланс є необхідним для побудови демократичної, правової, соціально-орієнтованої держави, дає можливість уникнути двох неприпустимих станів у розвитку країни – зведення до мінімуму або громадських свобод, або впливу держави. Порушення балансу призводить до негативних наслідків. Щоб цього уникнути потрібно створити необхідні механізми для становлення як сильної держави, так і розвинутого громадянського суспільства.